Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Масовий опір жителів Криму гітлерівським окупантам був складовою частиною всенародної боротьби проти фашистів, яка розгорнулася під керівництвом Комуністичної партії па тимчасово окупованій території.
Після перемоги в Сталінградській битві, що стала початком корінного перелому в ході Великої Вітчизняної війни, радянські війська перейшли в загальний наступ на всьому фронті. Спроба німецько-фашистської армії розгорнути в липні 1943 року наступальну операцію в районі Курська і Бєлгорода закінчилася її нищівною поразкою в Курській битві. Продовжуючи наступ, радянські війська восени 1943 року вийшли на підступи до Криму. Війська 4-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ф. І. Толбухіна в другій половині жовтня 1943 року визволили Мелітополь і вийшли до Перекопа, Сиваша та Генічеська. У Криму була блокована 17-а німецько-фашистська армія.
У перших числах листопада передові частини 9-го танкового корпусу захопили плацдарм на південь від Турецького валу на Перекопському перешийку, а 10-й стрілецький корпус, 51-ї армії - на південному березі Сиваша. У захопленні плацдарму на південному березі Сиваша велика заслуга належить 346-й стрілецькій дивізії генерал-майора Д. І. Станкевського. Вона першою подолала Сиваш вбрід і, утримуючи плацдарм, забезпечила переправу інших дивізій 10-го стрілецького корпусу.
Водночас війська Північно-Кавказького фронту під командуванням генерала І. Ю. Петрова 1 листопада 1943 року почали десантну операцію па Керченському півострові. Першим у районі Ельтигена висадився десантний загін 48-ї армії (командуючий генерал-лейтенант К. М. Леселідзе, начальник політвідділу полковник Л. І. Брежнєв) у складі 318-ї стрілецької дивізії, якою
командував полковник В. Ф. Гладков, і 386-го батальйону морської піхоти під командуванням капітана М. 0. Бєлякова. Десантники виявили величезну мужність і героїзм. 36 днів і ночей точилися тут запеклі бої. Оволодівши плацдармом, десантники відбивали одну атаку ворога за іншою. Вони прикували до себе великі сили противника і тим самим сприяли висадці на Керченському півострові великих військових з'єднань. З листопада на північний схід від Керчі на дільниці Єнікале-Маяк почала висадку 56-а армія. На 20 листопада вона захопила значний плацдарм на північ і північний захід від Керчі.
Протягом зими 1944 року війська 4-го Українського фронту та Окремої Приморської армії вели безперервні бої за розширення захоплених плацдармів. Ці плацдарми відіграли важливу роль під час визволення Криму від німецько-фашистеьких загарбників.
Гітлерівське командування намагалося будь-якою ціною утримати Криму своїх руках, розраховуючи скувати тут значні сили радянських військ, не дати можливості використати їх на інших ділянках фронту.
У північній частині Криму проти військ 4-го Українського фронту і на Керченському півострові проти Окремої Приморської армії, а також у районі Севастополя ворог створив міцну багатоешелоновану оборону. У складі 17-ї німецької армії було 12 дивізій, значна кількість окремих піхотних, артилерійських, танкових, інженерних частин підсилення. Загальна чисельність гітлерівських військ на півострові перевищувала 195 тис. солдатів та офіцерів.
У Кримській наступальній операції, що почалася навесні 1944 року, брали участь з'єднання 4-го Українського фронту (командуючий генерал армії Ф. І. Толбухін): 2-а гвардійська армія під командуванням генерал-лейтенанта Г. Ф. Захарова, 51-а армія генерал-лейтенанта Я. Г. Крейзера, 8-а повітряна армія генерал-лейтенанта авіації, Героя Радянського Союзу Т. Т. Хрюкіна, 10-й танковий корпус генерал-лейтенанта І. Д. Васильєва, Окрема Приморська армія, якою командував генерал армії А. І. Єременко, 4-а повітряна армія генерал-полковника авіації К. А. Вершиніна, Чорноморський флот під командуванням адмірала П. С. Октябрського Азовська, а також військова флотилія, якою командував контр-адмірал С. Г. Горшков. Координацію дій військ здійснювали представники Ставки Верховного Головнокомандування Маршали Радянського Союзу К. Є. Ворошилов та О. М. Василевський. Радянські війська налічували близько 470 тис. солдатів і
офіцерів. Вони мали 5932 гармати й міномети (не рахуючи реактивних та 50-міліметрових мінометів), 772 зенітні гармати, 559 танків і самохідно-артилерійеьких установок. Їх підтримували 1250 літаків (включаючи авіацію флоту).
Кількісна перевага в живій силі і техніці, а також у морських силах створила умови для швидкого визволення Криму. 8 квітня 1944 року частини 2-ї гвардійської та 51-ї армій перейшли у наступ. Уже в перший день 2-а гвардійська армія, прорвавши Перекопські укріплення, оволоділа Армянськом. Вміло керували своїми підрозділами в цих боях командир роти
Кримська область
Сторінка 35 з 52
Союзу присвоєно посмертно В. Д. Ревякіну, орденом Леніна нагороджені В. І. Бабій, О. А. Волоши- шжа (посмертно), В. К. Єфремов (посмертно), А. М. Косухін, П. М. Листовнича (посмертно), П. Д. Сільников (посмертно), М. Г. Терещенко (посмертно). Після перемоги в Сталінградській битві, що стала початком корінного перелому в ході Великої Вітчизняної війни, радянські війська перейшли в загальний наступ на всьому фронті. Спроба німецько-фашистської армії розгорнути в липні 1943 року наступальну операцію в районі Курська і Бєлгорода закінчилася її нищівною поразкою в Курській битві. Продовжуючи наступ, радянські війська восени 1943 року вийшли на підступи до Криму. Війська 4-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ф. І. Толбухіна в другій половині жовтня 1943 року визволили Мелітополь і вийшли до Перекопа, Сиваша та Генічеська. У Криму була блокована 17-а німецько-фашистська армія.
У перших числах листопада передові частини 9-го танкового корпусу захопили плацдарм на південь від Турецького валу на Перекопському перешийку, а 10-й стрілецький корпус, 51-ї армії - на південному березі Сиваша. У захопленні плацдарму на південному березі Сиваша велика заслуга належить 346-й стрілецькій дивізії генерал-майора Д. І. Станкевського. Вона першою подолала Сиваш вбрід і, утримуючи плацдарм, забезпечила переправу інших дивізій 10-го стрілецького корпусу.
Водночас війська Північно-Кавказького фронту під командуванням генерала І. Ю. Петрова 1 листопада 1943 року почали десантну операцію па Керченському півострові. Першим у районі Ельтигена висадився десантний загін 48-ї армії (командуючий генерал-лейтенант К. М. Леселідзе, начальник політвідділу полковник Л. І. Брежнєв) у складі 318-ї стрілецької дивізії, якою
командував полковник В. Ф. Гладков, і 386-го батальйону морської піхоти під командуванням капітана М. 0. Бєлякова. Десантники виявили величезну мужність і героїзм. 36 днів і ночей точилися тут запеклі бої. Оволодівши плацдармом, десантники відбивали одну атаку ворога за іншою. Вони прикували до себе великі сили противника і тим самим сприяли висадці на Керченському півострові великих військових з'єднань. З листопада на північний схід від Керчі на дільниці Єнікале-Маяк почала висадку 56-а армія. На 20 листопада вона захопила значний плацдарм на північ і північний захід від Керчі.
Протягом зими 1944 року війська 4-го Українського фронту та Окремої Приморської армії вели безперервні бої за розширення захоплених плацдармів. Ці плацдарми відіграли важливу роль під час визволення Криму від німецько-фашистеьких загарбників.
Гітлерівське командування намагалося будь-якою ціною утримати Криму своїх руках, розраховуючи скувати тут значні сили радянських військ, не дати можливості використати їх на інших ділянках фронту.
У північній частині Криму проти військ 4-го Українського фронту і на Керченському півострові проти Окремої Приморської армії, а також у районі Севастополя ворог створив міцну багатоешелоновану оборону. У складі 17-ї німецької армії було 12 дивізій, значна кількість окремих піхотних, артилерійських, танкових, інженерних частин підсилення. Загальна чисельність гітлерівських військ на півострові перевищувала 195 тис. солдатів та офіцерів.
У Кримській наступальній операції, що почалася навесні 1944 року, брали участь з'єднання 4-го Українського фронту (командуючий генерал армії Ф. І. Толбухін): 2-а гвардійська армія під командуванням генерал-лейтенанта Г. Ф. Захарова, 51-а армія генерал-лейтенанта Я. Г. Крейзера, 8-а повітряна армія генерал-лейтенанта авіації, Героя Радянського Союзу Т. Т. Хрюкіна, 10-й танковий корпус генерал-лейтенанта І. Д. Васильєва, Окрема Приморська армія, якою командував генерал армії А. І. Єременко, 4-а повітряна армія генерал-полковника авіації К. А. Вершиніна, Чорноморський флот під командуванням адмірала П. С. Октябрського Азовська, а також військова флотилія, якою командував контр-адмірал С. Г. Горшков. Координацію дій військ здійснювали представники Ставки Верховного Головнокомандування Маршали Радянського Союзу К. Є. Ворошилов та О. М. Василевський. Радянські війська налічували близько 470 тис. солдатів і
офіцерів. Вони мали 5932 гармати й міномети (не рахуючи реактивних та 50-міліметрових мінометів), 772 зенітні гармати, 559 танків і самохідно-артилерійеьких установок. Їх підтримували 1250 літаків (включаючи авіацію флоту).
Кількісна перевага в живій силі і техніці, а також у морських силах створила умови для швидкого визволення Криму. 8 квітня 1944 року частини 2-ї гвардійської та 51-ї армій перейшли у наступ. Уже в перший день 2-а гвардійська армія, прорвавши Перекопські укріплення, оволоділа Армянськом. Вміло керували своїми підрозділами в цих боях командир роти