Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Севастопольсккої залізниці, яка прошила через Армянський Базар, сприяло перетворенню його на значний торговельний осередок, звідки вивозилось зерно, сіль та інші товари. Перекоп, розміщений поодаль від залізниці, поступово втрачав своє значення.
Міські дума й управа, до складу яких входили переважно місцеві багатії мало турбувалися про впорядкування міста. Так, протягом 1880-1884 рр. на благоустрій витрачено лише 1739 крб. Перші чотири версти тротуарів з'явилися в місті лише 1904 року.
Трудящі страждали від постійної сваволі царських чиновників і жорстокої експлуатації. Робітник-поденник за копійки працював на підприємця по 16-17 годин на добу. Особливо тяжкою була праця на соляних промислах. Становище робітників яскраво змалював О. М. Горький у своєму оповіданні «На солі». Зростання незадоволення серед трудящих вилилося в масові виступи в період першої російській революції 1905-1907 рр. 28 грудня 1905 року в місті відбувся мітинг. Виступаючі на ньому говорили про малоземелля селян, поміщицьку експлуатацію, сваволю чиновників і царського уряду. У річницю «Кривавої неділі», 9 січня 1906 року на вулицях Армянського Базара відбулася демонстрація, а потім мітинг, присвячені пам'яті загиблих борців. У жандармському донесенні з Армянського Базари на адресу таврійського губернатора ці дії кваліфікувалися як прагнення до «насильницького повалення існуючого суспільного ладу».
В роки столипінської реакції політичні права трудящих ще більше обмежували.-я Так, право голосу на виборах 1910 року мали лише 99 з 5379 жителів Армянського Базара.
Напередодні першої світової Війни, 1913 року в місті налічувалося 6700 жителів. Майже половину їх становили українці і росіяни, які оселилися тут здебільшого після Кримської війни. У місті діяло 26 дрібних підприємств і кустарних майстерень, близько 40 трактирів, 18 харчевень, чайних, закусочних. В Армянському Базарі містилася лікарняна дільниця, яка 1914 року обслуговувала 19 населених пунктів і економій у радіусі 16 верст з кількістю жителів б тис. чоловік. Дільниця мала лише 6 ліжок, обслуговували її лікар, фельдшер і акушерка. Протягом 1872-1898 рр. було відкрито 3 початкові навчальні заклади іа жіночу гімназію (чоловіча гімназія почала діяти з 1914 року). В усіх цих закладах 1906 року навчалося всього 144 учні. Восени 1911 року через нестачу класних кімнат не прийняли до школи 48 дітей. Навчатися в гімназії могли переважно діти із заможних родин: плата за навчання становила 55-100 крб. за рік. Три невеликі бібліотеки і дві читальні відкрито в місті лише 1910 року.
Коли почалася перша світова війна, частину працездатного населення було мобілізовано на фронт. Зростали ціни на продукти харчування і предмети першої потреби, все більше відчувалася нестача продовольства й палива. У надзвичайно тяжкому матеріальному становищі опинилися багатодітні родини, які залишилися без годувальників.
Після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції в Армянському Базарі, як і по всій країні, встановилося двовладдя. Виник міський громадський комітет - місцевий орган буржуазного Тимчасового уряду; збереглися й дореволюційні органи влади - міські управа й дума. У створеній навесні 1917 року Раді робітничих і солдатських депутатів переважали есери. Серед керівників Ради був навіть місцевий священик, який водночас очолював міську думу. У місті склалася напружена обстановка. Буржуазні та дрібнобуржуазні організації й групи прагнули розпалити національну ворожнечу. Боротьба велася і з земельного питання. Незаможне селянство вимагало, щоб земля перейшла до тих, хто її обробляє. Проте, власті ці вимоги не збиралися задовольняти. Тільки під тиском селян міська дума ухвалила передати їм в оренду 1,8 тис. десятин землі, що належала місту.
Активну боротьбу за свої права, за поліпшення економічного становища вели робітники міста. У серпні 1917 року стався виступ робітників солепромислів, які вимагали підвищення заробітної плати на 100 проц. Учасники виступу звернулися за допомогою до Севастопольської Ради робітничих і солдатських депутатів і запросили її депутатів прибути до Армянського Базара. Власники соляних промислів змушені пули задовольнити основні вимоги робітників. Вимогу підвищення заробітної плати восени 1917 року висунули й сільськогосподарські робітники. Її підтримала Рада робітничих і солдатських депутатів Армянського Базара, де в той час уже значний вплив мали більшовики. 24 жовтня Рада заявила, що будуть прийняті «найрішучі заходи для задоволення вимог робітників».
Трудящі все більше прислухалися до голосу більшовиків, які вели активну роботу в місті. Під їхнім впливом, зокрема, до міської думи було обрано 3 робітники.
Армянськ
Сторінка 2 з 7
Відомство у справі добування солі в Криму, що містилося в Сімферополі, орендувало майже весь вигін в Армянському Базарі. На соляних та інших промислах працювало понад 100 місцевих жителів. Будівництво Лозово-Міські дума й управа, до складу яких входили переважно місцеві багатії мало турбувалися про впорядкування міста. Так, протягом 1880-1884 рр. на благоустрій витрачено лише 1739 крб. Перші чотири версти тротуарів з'явилися в місті лише 1904 року.
Трудящі страждали від постійної сваволі царських чиновників і жорстокої експлуатації. Робітник-поденник за копійки працював на підприємця по 16-17 годин на добу. Особливо тяжкою була праця на соляних промислах. Становище робітників яскраво змалював О. М. Горький у своєму оповіданні «На солі». Зростання незадоволення серед трудящих вилилося в масові виступи в період першої російській революції 1905-1907 рр. 28 грудня 1905 року в місті відбувся мітинг. Виступаючі на ньому говорили про малоземелля селян, поміщицьку експлуатацію, сваволю чиновників і царського уряду. У річницю «Кривавої неділі», 9 січня 1906 року на вулицях Армянського Базара відбулася демонстрація, а потім мітинг, присвячені пам'яті загиблих борців. У жандармському донесенні з Армянського Базари на адресу таврійського губернатора ці дії кваліфікувалися як прагнення до «насильницького повалення існуючого суспільного ладу».
В роки столипінської реакції політичні права трудящих ще більше обмежували.-я Так, право голосу на виборах 1910 року мали лише 99 з 5379 жителів Армянського Базара.
Напередодні першої світової Війни, 1913 року в місті налічувалося 6700 жителів. Майже половину їх становили українці і росіяни, які оселилися тут здебільшого після Кримської війни. У місті діяло 26 дрібних підприємств і кустарних майстерень, близько 40 трактирів, 18 харчевень, чайних, закусочних. В Армянському Базарі містилася лікарняна дільниця, яка 1914 року обслуговувала 19 населених пунктів і економій у радіусі 16 верст з кількістю жителів б тис. чоловік. Дільниця мала лише 6 ліжок, обслуговували її лікар, фельдшер і акушерка. Протягом 1872-1898 рр. було відкрито 3 початкові навчальні заклади іа жіночу гімназію (чоловіча гімназія почала діяти з 1914 року). В усіх цих закладах 1906 року навчалося всього 144 учні. Восени 1911 року через нестачу класних кімнат не прийняли до школи 48 дітей. Навчатися в гімназії могли переважно діти із заможних родин: плата за навчання становила 55-100 крб. за рік. Три невеликі бібліотеки і дві читальні відкрито в місті лише 1910 року.
Коли почалася перша світова війна, частину працездатного населення було мобілізовано на фронт. Зростали ціни на продукти харчування і предмети першої потреби, все більше відчувалася нестача продовольства й палива. У надзвичайно тяжкому матеріальному становищі опинилися багатодітні родини, які залишилися без годувальників.
Після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції в Армянському Базарі, як і по всій країні, встановилося двовладдя. Виник міський громадський комітет - місцевий орган буржуазного Тимчасового уряду; збереглися й дореволюційні органи влади - міські управа й дума. У створеній навесні 1917 року Раді робітничих і солдатських депутатів переважали есери. Серед керівників Ради був навіть місцевий священик, який водночас очолював міську думу. У місті склалася напружена обстановка. Буржуазні та дрібнобуржуазні організації й групи прагнули розпалити національну ворожнечу. Боротьба велася і з земельного питання. Незаможне селянство вимагало, щоб земля перейшла до тих, хто її обробляє. Проте, власті ці вимоги не збиралися задовольняти. Тільки під тиском селян міська дума ухвалила передати їм в оренду 1,8 тис. десятин землі, що належала місту.
Активну боротьбу за свої права, за поліпшення економічного становища вели робітники міста. У серпні 1917 року стався виступ робітників солепромислів, які вимагали підвищення заробітної плати на 100 проц. Учасники виступу звернулися за допомогою до Севастопольської Ради робітничих і солдатських депутатів і запросили її депутатів прибути до Армянського Базара. Власники соляних промислів змушені пули задовольнити основні вимоги робітників. Вимогу підвищення заробітної плати восени 1917 року висунули й сільськогосподарські робітники. Її підтримала Рада робітничих і солдатських депутатів Армянського Базара, де в той час уже значний вплив мали більшовики. 24 жовтня Рада заявила, що будуть прийняті «найрішучі заходи для задоволення вимог робітників».
Трудящі все більше прислухалися до голосу більшовиків, які вели активну роботу в місті. Під їхнім впливом, зокрема, до міської думи було обрано 3 робітники.