Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1940 року успішно завершено ліквідацію неписьменності і малописьменпості серед дорослого населення. Гуртки лікнепу закінчило 1318 чоловік. У червні
1937 року відбувся перший випуск учнів середньої школи. На 1939 рік середня і початкова школи охоплювали навчанням 1078 учнів. У школах працювало 30
педагогів.
У районному будинку культури, створеному 1932 року, читалися лекції, працювали драматичний, хоровий та інші гуртки художньої самодіяльності. З 1935 року в будинку культури демонструвалися звукові фільми. Поповнювався книжковий фонд районної бібліотеки, який на початок 1941 року становив 6 тис. примірників; бібліотеку відвідувало 800 постійних читачів.
Коли у червні 1941 року, фашистська Німеччина віроломно напала на Радянську країну, більшість чоловіків Армянська пішла до лав Червоної Армії. Ті, хто залишився, працювали на жнивах, будували оборонні споруди, відправляли для армії і в тил зерно та інші сільськогосподарські продукти. 14 і 15 липня на будівництві оборонних споруд працювали понад 700 жителів села. До 16 липня н Армянськ у під керівництвом комуністів було сформовано 3 взводи народного ополчення. куди увійшло 144 чоловіка, а також кілька підрозділів винищувального батальйону.
26 вересня 1941 року німецько-фашистські окупанти увірвалися до Армянська. Та біііці 42-ї кавалерійської дивізії і 442-го стрілецького полку сильним контрударом вибили загарбників із села. У цих боях виняткову мужність проявив кулеметник комуніст Рукінов. Зі своїм кулеметом він підповз до одного з будинків і з його балкона обстрілював вогневі точки противника, відкривши шлях для піхотинців. Північно-західпа частина села кілька разів переходила з рук у руки. Але 29 вересня частини Червоної Армії змушені були залишити Армянськ. У селі розмістилася комендатура ворога; фашисти створили тут табір для військовополонених, в якому за роки окупації було розстріляно й замучено понад тисячу чоловік. Ризикуючи життям, радянські люди чим могли допомагали полоненим, пораненим червоноармійцям. Терор, грабежі принесли з собою окупанти. Вони вивезли на каторжні роботи до Німеччини 76 жителів села.
Але трудящі не скорилися ненависному ворогові. Частина активістів, працівників партійних і радянських установ, у т. ч. народний суддя Д. А. Вітвицький, голова райвиконкому А. А. Зосименко (керівник групи) приєдналися до зуйських партизанів. У період тимчасової окупації на території Красноперекопського району існувала підпільна організація, діяльність якої поширювалася і на Армянськ. Наприкінці 1942 року підпільну групу організовано і в сусідньому селі Перекопі. Очолював її П. І. Бугайов, якого було залишено в Криму для організації підпільної роботи. До складу групи входили І. Т. Ткаченко, М. І. Бугайов, І. А. Нікітін, І. А. та А. М. Морозови, а також Г. І. Чупринко, який за завданням групи працював у поліції. Пін повідомляв підпільників про агентів гестапо, допоміг налагодити зв'язки групи з підпільниками с. Воїнки. Патріоти вели агітаційну роботу серед населення, допомагали переховуватися військовополоненим, які тікали з табору, провели в Крим через Переконський вал радянського парашутиста.
Створивши в листопаді 1943 року плацдарм на Перекопському перешийку, підрозділи Червоної Армії 8 квітня 1944 року почали рішучий наступ у напрямі на Армянськ, де проходила одна з найбільш укріплених ліній оборони противника. У селі дислокувався великий гарнізон ворога, в розпорядженні якого була значна кількість артилерії, а також бронепоїзд, що курсував на лінії Армянськ-Херсон. Бої на визволення цього району вели підрозділи 19-го танкового корпусу та 36-й кавалерійський полк 2-ї гвардійської армії. По-геройськи билися танкісти за визволення кримської землі. Під навальиим натиском червоноармійців фашисти відступили за Переконський вал. «Чого тільки не робили потім гітлерівці, щоб відновити туе попереднє становище, але все виявилося марним,- писав Маршал Радянського Союзу С. С. Бірюзов,- знову захопити Перекопські ворота їм так і не вдалося».
9 квітня 1944 року підрозділи 87-ї гвардійської Перекопської, а також 126-ї і 315-ї стрілецьких дивізій визволили Армянськ від німецько-фашистських загарбників. У кровопролитних боях за село особливо відзначився батальйон під командуванням капітана М. Бакірова, який першим увійшов до Армяпська. Щоб відкрити шлях товаришам-гвардійцям, командир взводу комсомолець молодший лейтенант П. Карелін ціною свого життя примусив замовкнути кулемети ворога, грудьми закривши амбразуру дзота.
Армянськ
Сторінка 5 з 7
Зростав і рівень медичного обслуговування населення. 1922 року сільська лікарня налічувала лише 10 ліжок, 1935 - їх стало 35, а в 1939 - 40. Цілодобово працюнила аптека. У лікарні й амбулаторії було 5 лікарів і 5 фельдшерів. Діяли дошкілкії і заклади. 1937 року відбувся перший випуск учнів середньої школи. На 1939 рік середня і початкова школи охоплювали навчанням 1078 учнів. У школах працювало 30
педагогів.
У районному будинку культури, створеному 1932 року, читалися лекції, працювали драматичний, хоровий та інші гуртки художньої самодіяльності. З 1935 року в будинку культури демонструвалися звукові фільми. Поповнювався книжковий фонд районної бібліотеки, який на початок 1941 року становив 6 тис. примірників; бібліотеку відвідувало 800 постійних читачів.
Коли у червні 1941 року, фашистська Німеччина віроломно напала на Радянську країну, більшість чоловіків Армянська пішла до лав Червоної Армії. Ті, хто залишився, працювали на жнивах, будували оборонні споруди, відправляли для армії і в тил зерно та інші сільськогосподарські продукти. 14 і 15 липня на будівництві оборонних споруд працювали понад 700 жителів села. До 16 липня н Армянськ у під керівництвом комуністів було сформовано 3 взводи народного ополчення. куди увійшло 144 чоловіка, а також кілька підрозділів винищувального батальйону.
26 вересня 1941 року німецько-фашистські окупанти увірвалися до Армянська. Та біііці 42-ї кавалерійської дивізії і 442-го стрілецького полку сильним контрударом вибили загарбників із села. У цих боях виняткову мужність проявив кулеметник комуніст Рукінов. Зі своїм кулеметом він підповз до одного з будинків і з його балкона обстрілював вогневі точки противника, відкривши шлях для піхотинців. Північно-західпа частина села кілька разів переходила з рук у руки. Але 29 вересня частини Червоної Армії змушені були залишити Армянськ. У селі розмістилася комендатура ворога; фашисти створили тут табір для військовополонених, в якому за роки окупації було розстріляно й замучено понад тисячу чоловік. Ризикуючи життям, радянські люди чим могли допомагали полоненим, пораненим червоноармійцям. Терор, грабежі принесли з собою окупанти. Вони вивезли на каторжні роботи до Німеччини 76 жителів села.
Але трудящі не скорилися ненависному ворогові. Частина активістів, працівників партійних і радянських установ, у т. ч. народний суддя Д. А. Вітвицький, голова райвиконкому А. А. Зосименко (керівник групи) приєдналися до зуйських партизанів. У період тимчасової окупації на території Красноперекопського району існувала підпільна організація, діяльність якої поширювалася і на Армянськ. Наприкінці 1942 року підпільну групу організовано і в сусідньому селі Перекопі. Очолював її П. І. Бугайов, якого було залишено в Криму для організації підпільної роботи. До складу групи входили І. Т. Ткаченко, М. І. Бугайов, І. А. Нікітін, І. А. та А. М. Морозови, а також Г. І. Чупринко, який за завданням групи працював у поліції. Пін повідомляв підпільників про агентів гестапо, допоміг налагодити зв'язки групи з підпільниками с. Воїнки. Патріоти вели агітаційну роботу серед населення, допомагали переховуватися військовополоненим, які тікали з табору, провели в Крим через Переконський вал радянського парашутиста.
Створивши в листопаді 1943 року плацдарм на Перекопському перешийку, підрозділи Червоної Армії 8 квітня 1944 року почали рішучий наступ у напрямі на Армянськ, де проходила одна з найбільш укріплених ліній оборони противника. У селі дислокувався великий гарнізон ворога, в розпорядженні якого була значна кількість артилерії, а також бронепоїзд, що курсував на лінії Армянськ-Херсон. Бої на визволення цього району вели підрозділи 19-го танкового корпусу та 36-й кавалерійський полк 2-ї гвардійської армії. По-геройськи билися танкісти за визволення кримської землі. Під навальиим натиском червоноармійців фашисти відступили за Переконський вал. «Чого тільки не робили потім гітлерівці, щоб відновити туе попереднє становище, але все виявилося марним,- писав Маршал Радянського Союзу С. С. Бірюзов,- знову захопити Перекопські ворота їм так і не вдалося».
9 квітня 1944 року підрозділи 87-ї гвардійської Перекопської, а також 126-ї і 315-ї стрілецьких дивізій визволили Армянськ від німецько-фашистських загарбників. У кровопролитних боях за село особливо відзначився батальйон під командуванням капітана М. Бакірова, який першим увійшов до Армяпська. Щоб відкрити шлях товаришам-гвардійцям, командир взводу комсомолець молодший лейтенант П. Карелін ціною свого життя примусив замовкнути кулемети ворога, грудьми закривши амбразуру дзота.