Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Широкого розмаху на відбудові міста набув черкасовський рух. Вже 1945 року 3925 чоловік працювали в 244 черкасовських бригадах і до травня ввели в дію понад 60 підприємств, 20 шкільних приміщень, 9 лікарень і дитячих будинків 120 тис. кв. метрів житлової площі, 50 магазинів, 39
їдалень, 3 кінотеатри, 7 бібліотек.
До кінця 1947 року па підприємствах міста працювало 4500 стахановців. З них понад 200 виконали свої п'ятирічні плани достроково. В авангарді соціалістичного змагання йшли комуністи. Так, застосовуючи швидкісні методи роботи, токар машинобудівного заводу ім. Куйбишева Л. С. Телиця за 4 роки виконав 12 річних норм, а токар приладобудівного заводу М. С. Ткаченко - 7 норм.
За прикладом текстильниць Купавінської фабрики на промислових підприємствах розгорталося змагання за економію сировини та матеріалів. Тільки передовики швейної фабрики № 2 зекономили 1949 року понад 16 тис. метрів тканин і пошили з них 5670 пальто та костюмів. Колектив шкірвзуттєвого комбінату пошив із зекономленого хрому 16 тис. пар взуття.
Якщо до кінця першої п'ятирічки промисловість міста в цілому ще не досягла довоєнного рівня (це пояснювалось переважно тим, що підприємства харчової промисловості не могли працювати на повну силу через нестачу сировини), то вже 1951 року валовий випуск промислової продукції перевищив довоєнний рівень. По випуску продукції Сімферополь зайняв перше місце в Криму.
Незважаючи на труднощі та тяжкі наслідки війни підвищувався матеріальний добробут і культурний рівень трудящих. Грошова реформа і скасування карткової системи, неодноразові зниження цін на товари широкого вжитку сприяли зростанню купівельної спроможності населення. 1948 року жителям міста продано цукру та кондвиробів, бавовняних тканин та швейних виробів - у 3,5 раза, у 5 разів більше, ніж 1947 року.
Зростали темпи житлового будівництва. За роки четвертої п'ятирічки на кошти держави в місті введено в дію 19,2 тис. кв. метрів житлової площі. Загалом до 1951 року відбудовано та побудовано понад 55 тис. кв. метрів житла.
Відроджувалися заклади охорони здоров'я. У 1944-1945 рр. на відбудові лікувальних закладів трудилося 62 черкасовські бригади - лікарі, медичні сестри, санітари. Бригади, якими керували П. І. Білокуренко та М. М. Сисоєва, капітально відремонтували приміщення пологового будинку, дитячої консультації, дв гичоі соматичної лікарні. У 1950 році в 12 лікувально-лікарняних закладах налічувалося 700 лікарів, майже в півтора раза більше, ніж у 1940 році.
Поступово відновлювалася довоєнна мережа шкіл, зміцнювалася їх матеріально-технічна база. На ремонті шкільних приміщень 1944 року трудилося 44 бригади в т. ч. 14 учительських, 10 учнівських та 20 підприємств шефів. Якщо в 1944/45 навчальному році в Сімферополі було 22 загальноосвітні школи, в яких навчалося 2332 учні, то в 1950/51 - 33 школи, а число учнів збільшилося до 18830. За роки четвертої п'ятирічки колектив учителів у загальноосвітніх школах міста зріс у півтора раза і в 1951 році досяг 710 чоловік.
Уже з жовтні 1944 року в місті відновили роботу вищі і середні спеціальні навчальні заклади, в т. ч. педагогічний, сільськогосподарський і медичний інститути. художнє та музичне училища. Тільки в вузах протягом 1950/51 навчального року опановували професії 4964 студенти, в т. ч. понад 2 тис. заочно. У 13 технікумах та середніх спеціальних навчальних закладах налічувалося 3950 юнаків і дівчат. У останньому році четвертої п'ятирічки навчальні заклади Сімферополя випустили 2500 спеціалістів.
За роки четвертої п'ятирічки повністю відновилася мережа культурно-освітніх закладів. Уже восени 1944 року почав функціонувати обласний російський драматичний театр ім. М. Горького. У його творчому колективі в ті роки працювали нині відомі драматичні актори, народні артисти УРСР П. І. Ососков та Г. І. Юченков. У Сімферополі показували свої спектаклі також московські театри ім. М. М. Єрмолової. ім. Московської Ради, ім. В. В. Маяковського, колективи Малого та Великого театрів, Ленінградського театру ім. О. С. Пушкіна.
До 1950 року в місті працювало 10 будинків культури і клубів, 84 масові бібліотеки, обласний краєзнавчий музей, картинна галерея і кінотеатри, парк культури та відпочинку.
Уже 1916 року обласне видавництво (Кримвидав) випустило епопею С. М. Сергєєва-Ценського «Севастопольська страда», роман «Щастя» П. А. Павленка, роман «Сім'я Рубанюків» С. Ю. Поповкіна, удостоєні незабаром Державної премії СРСР. 1947 року при видавництві виникло літературне об'єднання Криму, яке згодом виросло у Кримське відділення Спілки
Сімферополь
Сторінка 21 з 30
понад 50 млн. крб., у т. ч. 1944 року - 250 тис., 1945 - 8167 тис., 1946 - 9285 тис. крб. На відродження міського господарства протягом першої післявоєнної п'ятирічки відпущено 41 млн. крб., з них на житлове будівництво 8 млн.Широкого розмаху на відбудові міста набув черкасовський рух. Вже 1945 року 3925 чоловік працювали в 244 черкасовських бригадах і до травня ввели в дію понад 60 підприємств, 20 шкільних приміщень, 9 лікарень і дитячих будинків 120 тис. кв. метрів житлової площі, 50 магазинів, 39
До кінця 1947 року па підприємствах міста працювало 4500 стахановців. З них понад 200 виконали свої п'ятирічні плани достроково. В авангарді соціалістичного змагання йшли комуністи. Так, застосовуючи швидкісні методи роботи, токар машинобудівного заводу ім. Куйбишева Л. С. Телиця за 4 роки виконав 12 річних норм, а токар приладобудівного заводу М. С. Ткаченко - 7 норм.
За прикладом текстильниць Купавінської фабрики на промислових підприємствах розгорталося змагання за економію сировини та матеріалів. Тільки передовики швейної фабрики № 2 зекономили 1949 року понад 16 тис. метрів тканин і пошили з них 5670 пальто та костюмів. Колектив шкірвзуттєвого комбінату пошив із зекономленого хрому 16 тис. пар взуття.
Якщо до кінця першої п'ятирічки промисловість міста в цілому ще не досягла довоєнного рівня (це пояснювалось переважно тим, що підприємства харчової промисловості не могли працювати на повну силу через нестачу сировини), то вже 1951 року валовий випуск промислової продукції перевищив довоєнний рівень. По випуску продукції Сімферополь зайняв перше місце в Криму.
Незважаючи на труднощі та тяжкі наслідки війни підвищувався матеріальний добробут і культурний рівень трудящих. Грошова реформа і скасування карткової системи, неодноразові зниження цін на товари широкого вжитку сприяли зростанню купівельної спроможності населення. 1948 року жителям міста продано цукру та кондвиробів, бавовняних тканин та швейних виробів - у 3,5 раза, у 5 разів більше, ніж 1947 року.
Зростали темпи житлового будівництва. За роки четвертої п'ятирічки на кошти держави в місті введено в дію 19,2 тис. кв. метрів житлової площі. Загалом до 1951 року відбудовано та побудовано понад 55 тис. кв. метрів житла.
Відроджувалися заклади охорони здоров'я. У 1944-1945 рр. на відбудові лікувальних закладів трудилося 62 черкасовські бригади - лікарі, медичні сестри, санітари. Бригади, якими керували П. І. Білокуренко та М. М. Сисоєва, капітально відремонтували приміщення пологового будинку, дитячої консультації, дв гичоі соматичної лікарні. У 1950 році в 12 лікувально-лікарняних закладах налічувалося 700 лікарів, майже в півтора раза більше, ніж у 1940 році.
Поступово відновлювалася довоєнна мережа шкіл, зміцнювалася їх матеріально-технічна база. На ремонті шкільних приміщень 1944 року трудилося 44 бригади в т. ч. 14 учительських, 10 учнівських та 20 підприємств шефів. Якщо в 1944/45 навчальному році в Сімферополі було 22 загальноосвітні школи, в яких навчалося 2332 учні, то в 1950/51 - 33 школи, а число учнів збільшилося до 18830. За роки четвертої п'ятирічки колектив учителів у загальноосвітніх школах міста зріс у півтора раза і в 1951 році досяг 710 чоловік.
Уже з жовтні 1944 року в місті відновили роботу вищі і середні спеціальні навчальні заклади, в т. ч. педагогічний, сільськогосподарський і медичний інститути. художнє та музичне училища. Тільки в вузах протягом 1950/51 навчального року опановували професії 4964 студенти, в т. ч. понад 2 тис. заочно. У 13 технікумах та середніх спеціальних навчальних закладах налічувалося 3950 юнаків і дівчат. У останньому році четвертої п'ятирічки навчальні заклади Сімферополя випустили 2500 спеціалістів.
За роки четвертої п'ятирічки повністю відновилася мережа культурно-освітніх закладів. Уже восени 1944 року почав функціонувати обласний російський драматичний театр ім. М. Горького. У його творчому колективі в ті роки працювали нині відомі драматичні актори, народні артисти УРСР П. І. Ососков та Г. І. Юченков. У Сімферополі показували свої спектаклі також московські театри ім. М. М. Єрмолової. ім. Московської Ради, ім. В. В. Маяковського, колективи Малого та Великого театрів, Ленінградського театру ім. О. С. Пушкіна.
До 1950 року в місті працювало 10 будинків культури і клубів, 84 масові бібліотеки, обласний краєзнавчий музей, картинна галерея і кінотеатри, парк культури та відпочинку.
Уже 1916 року обласне видавництво (Кримвидав) випустило епопею С. М. Сергєєва-Ценського «Севастопольська страда», роман «Щастя» П. А. Павленка, роман «Сім'я Рубанюків» С. Ю. Поповкіна, удостоєні незабаром Державної премії СРСР. 1947 року при видавництві виникло літературне об'єднання Криму, яке згодом виросло у Кримське відділення Спілки