Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Плідно працювали художники міста. На обласній виставці, присвяченій 30-річчю Великого Жовтня, високу оцінку здобули картини Ю. В. Волкова, Я. П. Бирзгала, Ф. О. Литвинова, Е. М. Грабовецького.
Нових успіхів у розвитку економіки, культури, в поліпшенні упорядкування міста добилися сімферопольці в роки боротьби за дальший розвиток соціалістичного суспільства і поступовий перехід до комунізму. На початку 1954 року у зв'язку з включенням Кримської області до складу Української РСР Сімферополь став одним із обласних центрів України. Середина 50-х років у нашій країні ознаменована посиленням ооротьби за технічний прогрес та поліпшення організації виробництва. Підприємства міста оснащувалися новою технікою, устаткуванням, що дозволило прискорити темпи розвитку промисловості. Валова продукція промисловості міста 1955 року в 4,7 раза перевершила рівень 1950 року і становила понад 124 млн. карбованців.
Виконуючи рішення червневого (1955 р.) Пленуму ЦК КПРС, партійні організації підприємств добивалися підвищення продуктивності праці, збільшення випуску продукції, поліпшення її якості та зниження собівартості. Особливо плідно трудився колектив заводу продовольчого машинобудування ім. В. В. Куйбишева. Якщо в перші повоєнні роки підприємство випускало такі прості прилади, як, наприклад, механічні м'ясорубки, томатні насоси, протирки для фруктів та овочів,
то протягом п'ятої п'ятирічки освоєно виробництво харчових автоматів. Першим у країні завод почав серійний випуск складних автоматів для фасування та пакування плавленого сиру і сиркової маси.
Ініціатором соціалістичного змагання трудівників міста за втілення в житя рішень XX з'їзду КПРС про комплексну механізацію та автоматизацію виробничих процесів виступив колектив заводу «Сільгоспдеталь». У 1956-1957 рр. конструктори та раціоналізатори підприємства виготовили 12 нових автоматів, що дозволило різко підвищити продуктивність праці. Впроваджуючи засоби механізації та автоматизації, завод за два роки зекономив 600 тис. карбованців.
Палкий відгук дістав на сімферопольських підприємствах почин робітників депо Москва-Сортувальна щодо організації бригад комуністичної праці. Першими у цей рух включилися бригади В. С. Одеського на електромашинобудівному заводі, Т. І. Жукової на кондитерській фабриці, Л. Д. Плутницької на швейній фабриці № 1, К. Ф. Піхоти - однієї з найстаріших трудівниць консервного за коду ім. Кірова. За звання колективів комуністичної праці в 1958 році боролося 167 бригад, а наступного року - понад 500 бригад, змін, цехів. 102 з них вибороли це почесне звання. У місті трудилося також 226 послідовників В. І. Гаганової.
Виконуючи рішення XXII з'їзду КПРС, колективи трикотажної фабрики, вагонного депо і шкірвзуттєвого комбінату ім. Ф. Е. Дзержинського закликали трудящих перетворити Сімферополь на місто комуністичної праці, зразкового громадського порядку і високої культури. У ході змагання народилося багато в дових починань! рух під девізом: «Мій особистий вклад у будівництво комунізму», за повну механізацію допоміжних процесів, використання резервів, підвищення продуктивності праці, збільшення випуску промислової продукції на тих же виробничих площах тощо. Високих показників досягли слюсарі заводів електромашинобудівного - В. С. Одеський, «Метровага» - М. Ф. Павлов, «Сільгоспдеталь» - Ю. Ф. Власов, робітниця швейної фабрики № 1 Є. Г. Шепотько, бригадир столярів БУ-120 М. М. Виноградов та інші ударники комуністичної праці. Наприкінці 1963 року вагонному депо, трикотажній фабриці, комбінату хлібопродуктів, а також 606 цехам, дільницям, змінам і бригадам присвоєно почесне звання колективів комуністичної праці. У змаганні під девізом «Учитися, працювати і жити по-комуністичному» в 1963 році брали участь понад 45 тис. чоловік. Близько 5 тис. трудящих міста завоювали звання ударників комуністичної праці.
Для широкого залучення передових робітників та інжеперпо-технічних працівників до розв'язання завдань технічного прогресу при міському комітеті партії створено Раду сприяння технічному прогресу (з 1969 року – технічно-економічна Рада), організовано школу комуністичного виховання майстрів та бригадирів. Важливу роль в удосконаленні виробництва відігравали громадські конструкторські бюро, бюро економічного аналізу, школи передового досвіду, створені на більшості промислових підприємств міста. Велику допомогу новаторам в оволодінні новими методами праці, освоєнні новітньої технології та удосконаленні загпбін механізації і автоматизації подають створений 1948 року на базі Будинку науково-
Сімферополь
Сторінка 22 з 30
письменників СРСР. Першим його керівником та редактором літературно-художнього альманаху «Крим» став відомий радянський письменник П. А. Павленко. У Кримському видавництві вийшли книга І. А. Козлова «У кримському підпіллі», удостоєна Державної премії СРСР, перші збірники Д. М. Холендро, В. Ю. Суботіна та інших нині відомих письменників.Плідно працювали художники міста. На обласній виставці, присвяченій 30-річчю Великого Жовтня, високу оцінку здобули картини Ю. В. Волкова, Я. П. Бирзгала, Ф. О. Литвинова, Е. М. Грабовецького.
Нових успіхів у розвитку економіки, культури, в поліпшенні упорядкування міста добилися сімферопольці в роки боротьби за дальший розвиток соціалістичного суспільства і поступовий перехід до комунізму. На початку 1954 року у зв'язку з включенням Кримської області до складу Української РСР Сімферополь став одним із обласних центрів України. Середина 50-х років у нашій країні ознаменована посиленням ооротьби за технічний прогрес та поліпшення організації виробництва. Підприємства міста оснащувалися новою технікою, устаткуванням, що дозволило прискорити темпи розвитку промисловості. Валова продукція промисловості міста 1955 року в 4,7 раза перевершила рівень 1950 року і становила понад 124 млн. карбованців.
Виконуючи рішення червневого (1955 р.) Пленуму ЦК КПРС, партійні організації підприємств добивалися підвищення продуктивності праці, збільшення випуску продукції, поліпшення її якості та зниження собівартості. Особливо плідно трудився колектив заводу продовольчого машинобудування ім. В. В. Куйбишева. Якщо в перші повоєнні роки підприємство випускало такі прості прилади, як, наприклад, механічні м'ясорубки, томатні насоси, протирки для фруктів та овочів,
то протягом п'ятої п'ятирічки освоєно виробництво харчових автоматів. Першим у країні завод почав серійний випуск складних автоматів для фасування та пакування плавленого сиру і сиркової маси.
Ініціатором соціалістичного змагання трудівників міста за втілення в житя рішень XX з'їзду КПРС про комплексну механізацію та автоматизацію виробничих процесів виступив колектив заводу «Сільгоспдеталь». У 1956-1957 рр. конструктори та раціоналізатори підприємства виготовили 12 нових автоматів, що дозволило різко підвищити продуктивність праці. Впроваджуючи засоби механізації та автоматизації, завод за два роки зекономив 600 тис. карбованців.
Палкий відгук дістав на сімферопольських підприємствах почин робітників депо Москва-Сортувальна щодо організації бригад комуністичної праці. Першими у цей рух включилися бригади В. С. Одеського на електромашинобудівному заводі, Т. І. Жукової на кондитерській фабриці, Л. Д. Плутницької на швейній фабриці № 1, К. Ф. Піхоти - однієї з найстаріших трудівниць консервного за коду ім. Кірова. За звання колективів комуністичної праці в 1958 році боролося 167 бригад, а наступного року - понад 500 бригад, змін, цехів. 102 з них вибороли це почесне звання. У місті трудилося також 226 послідовників В. І. Гаганової.
Виконуючи рішення XXII з'їзду КПРС, колективи трикотажної фабрики, вагонного депо і шкірвзуттєвого комбінату ім. Ф. Е. Дзержинського закликали трудящих перетворити Сімферополь на місто комуністичної праці, зразкового громадського порядку і високої культури. У ході змагання народилося багато в дових починань! рух під девізом: «Мій особистий вклад у будівництво комунізму», за повну механізацію допоміжних процесів, використання резервів, підвищення продуктивності праці, збільшення випуску промислової продукції на тих же виробничих площах тощо. Високих показників досягли слюсарі заводів електромашинобудівного - В. С. Одеський, «Метровага» - М. Ф. Павлов, «Сільгоспдеталь» - Ю. Ф. Власов, робітниця швейної фабрики № 1 Є. Г. Шепотько, бригадир столярів БУ-120 М. М. Виноградов та інші ударники комуністичної праці. Наприкінці 1963 року вагонному депо, трикотажній фабриці, комбінату хлібопродуктів, а також 606 цехам, дільницям, змінам і бригадам присвоєно почесне звання колективів комуністичної праці. У змаганні під девізом «Учитися, працювати і жити по-комуністичному» в 1963 році брали участь понад 45 тис. чоловік. Близько 5 тис. трудящих міста завоювали звання ударників комуністичної праці.
Для широкого залучення передових робітників та інжеперпо-технічних працівників до розв'язання завдань технічного прогресу при міському комітеті партії створено Раду сприяння технічному прогресу (з 1969 року – технічно-економічна Рада), організовано школу комуністичного виховання майстрів та бригадирів. Важливу роль в удосконаленні виробництва відігравали громадські конструкторські бюро, бюро економічного аналізу, школи передового досвіду, створені на більшості промислових підприємств міста. Велику допомогу новаторам в оволодінні новими методами праці, освоєнні новітньої технології та удосконаленні загпбін механізації і автоматизації подають створений 1948 року на базі Будинку науково-