Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Активну участь у відродженні міста взяли комсомольці й молодь (у квітні
1044 року налічувалося 72 члени ВЛКСМ): розчистили вокзали й колії станцій Керч-1 та Керч-2, підготували до відкриття дитячі ясла, школи, дитбудинок. У перші тижні після визволення комсомольці зібрали близько 5 тис. книг та понад 2 тис. підручників, відбудували й відкрили бібліотеку, засадили 5 га городу. За ініціативою комсомольців - робітників рибокомбінату, швейної фабрики та інших підприємств молодь працювала в понадурочний час, упорядковувала бульвари, стадіони, сквери. Комсомольські організації допомагали військовим частинам влаштовувати госпіталі для поранених бійців та офіцерів Червоної Армії. До жовтня молодь відпрацювала на відбудовних роботах понад 185 тис. годин. За активну участь у відродженні рідного міста Керченська комсомольська організація нагороджена Почесною грамотою ЦК ВЛКСМ.
Величезну допомогу у відбудові Керчі та її промисловості подавали Центральний Комітет Р»КП(б), Радянський уряд та братні республіки. З усіх кінців країни надходили устаткування, сировина, продовольство, медикаменти. Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан та інші республіки надсилали сільськогосподарські продукти. Узбекистан, Таджикистан і Туркменія - 10 тис. книг для бібліотек. Вже до зими 1915 року було відремонтовано 131 тис. кв. метрів житлової площі, 16 шкіл, 8 дитячих садків, два дитбудинки, 32 лікарняно-профілактичні установи, два кінотеатри. Стали до ладу електростанція, водонасосні станції. Регулярно курсували поїзди на лінії Керч-Джанкой-Сімферополь. У місті працювали телефон, радіовузол на 2 тис. точок, пошта.
На новобудовах міста, на відродженні заводів, фабрик, цехів трудилися представники України, Молдавії, Вірменії. У перші місяці після визволення давали продукцію м'ясокомбінат, молокозавод, хлібокомбінат. Робітники судноремонтного заводу витягли з-під руїн, зібрали по місту й відремонтували 15 металорізальних верстатів, дві вагранки чавунного литва, міделиварну піч, двигун на 100 кінських сил, невелику заводську електростанцію.
Влітку 1944 року розпочали роботу механічний, котельно-корпусний, деревообробний, електромонтажний, ливарний, транспортний цехи, введено в дію елінг. З осені 19Н року завод уже ремонтував судна, азі січня 1945 року перейшов на довоєнний обсяг виробничої програми.
Партійна організація очолила соціалістичне змагання. Протягом 15 місяців заводу присуджувалося перше місце й перехідний Червоний прапор Наркомфлоту СРСР та ВЦРПС.
Керченські рибалки почали давати свою продукцію фронту й країні, коли ще тривали бої за місто. Під обстрілом ворожої артилерії вони виходили в море й поверталися з великим виловом. За допомогою робітників братньої Грузії керченські рибалки відремонтували судна. Протягом трьох місяців замість 7500 цнт риби за планом виловлено 11 583. у т. ч. 1167 цнт першосортного оселедця для воїнів Червоної Армії.
У роки четвертої п'ятирічки особлива увага приділялася відродженню залізорудного комбінату у Комиш-Буруні, де руда залягає майже на поверхні, вкаслідок чого з найменшими затратами можна одержувати найдешевший у Радянському Союзі метал. Для відбудови металургійних підприємств у Керчі у травні 1946 року створено трест «Керчметалургбуд».
У боротьбі за виконання завдань п'ятирічки міськком партії та міськвиконком організували змагання на званий кращого підприємства, будови і і кращого робітника міста. У ході змагання виросла восьмитисячна армія стахановців та ударників, новаторів виробництва, Муляри залізорудного комбінату - брати Федір та Антін Рижих, Н. Ф. Гноєва - стали ініціаторами руху за виконання особистого п'ятирічного плану на 3 роки раніше встановленого строку. У своїх комплексних бригадах брати Рижих вперше запровадили поточні методи праці, трудилися, не рахуючись з часом, не знаючи відпочинку. Зокрема Ф. Рижих виконував по дві і більше річні норми. Фрезерувальник залізорудного комбінату А. К. Емін виступив ініціатором нового методу праці на кількох верстатах одночасно із застосуванням швидкісної обробки деталей (з 1963 року А. К. Емін - перший секретар Керченського міського комітету КП України). До 1949 року 81 бригада домоглася звання бригади відмінної якості, 882 стахановці завершили п'ятирічні, 452 - шестирічні, 45 - семирічні, 33 - восьмирічні норми.
Промислові підприємства міста почали випускати десятки нових видів продукції. Завод ім. Войкова освоїв лиття барабанів поршневих кілець, циліндрів паровоза, вкладишів підшипників з атифракційного чавуну, хитні колосники для паровозів, лиття для доменних печей тощо. Залізорудний комбінат почав випускати маслогенераційні установки, піскові насоси, промивальні машини, трубоконвейєри та інше устаткування.
Керч
Сторінка 15 з 20
селища ім. Войкова, відремонтувавши терапевтичне й пологове відділення лікарні, дитячі ясла та молочну кухню. Роботу по відбудові житла й культурно-побутових установ у селищі очолив штаб.Активну участь у відродженні міста взяли комсомольці й молодь (у квітні
Величезну допомогу у відбудові Керчі та її промисловості подавали Центральний Комітет Р»КП(б), Радянський уряд та братні республіки. З усіх кінців країни надходили устаткування, сировина, продовольство, медикаменти. Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан та інші республіки надсилали сільськогосподарські продукти. Узбекистан, Таджикистан і Туркменія - 10 тис. книг для бібліотек. Вже до зими 1915 року було відремонтовано 131 тис. кв. метрів житлової площі, 16 шкіл, 8 дитячих садків, два дитбудинки, 32 лікарняно-профілактичні установи, два кінотеатри. Стали до ладу електростанція, водонасосні станції. Регулярно курсували поїзди на лінії Керч-Джанкой-Сімферополь. У місті працювали телефон, радіовузол на 2 тис. точок, пошта.
На новобудовах міста, на відродженні заводів, фабрик, цехів трудилися представники України, Молдавії, Вірменії. У перші місяці після визволення давали продукцію м'ясокомбінат, молокозавод, хлібокомбінат. Робітники судноремонтного заводу витягли з-під руїн, зібрали по місту й відремонтували 15 металорізальних верстатів, дві вагранки чавунного литва, міделиварну піч, двигун на 100 кінських сил, невелику заводську електростанцію.
Влітку 1944 року розпочали роботу механічний, котельно-корпусний, деревообробний, електромонтажний, ливарний, транспортний цехи, введено в дію елінг. З осені 19Н року завод уже ремонтував судна, азі січня 1945 року перейшов на довоєнний обсяг виробничої програми.
Партійна організація очолила соціалістичне змагання. Протягом 15 місяців заводу присуджувалося перше місце й перехідний Червоний прапор Наркомфлоту СРСР та ВЦРПС.
Керченські рибалки почали давати свою продукцію фронту й країні, коли ще тривали бої за місто. Під обстрілом ворожої артилерії вони виходили в море й поверталися з великим виловом. За допомогою робітників братньої Грузії керченські рибалки відремонтували судна. Протягом трьох місяців замість 7500 цнт риби за планом виловлено 11 583. у т. ч. 1167 цнт першосортного оселедця для воїнів Червоної Армії.
У роки четвертої п'ятирічки особлива увага приділялася відродженню залізорудного комбінату у Комиш-Буруні, де руда залягає майже на поверхні, вкаслідок чого з найменшими затратами можна одержувати найдешевший у Радянському Союзі метал. Для відбудови металургійних підприємств у Керчі у травні 1946 року створено трест «Керчметалургбуд».
У боротьбі за виконання завдань п'ятирічки міськком партії та міськвиконком організували змагання на званий кращого підприємства, будови і і кращого робітника міста. У ході змагання виросла восьмитисячна армія стахановців та ударників, новаторів виробництва, Муляри залізорудного комбінату - брати Федір та Антін Рижих, Н. Ф. Гноєва - стали ініціаторами руху за виконання особистого п'ятирічного плану на 3 роки раніше встановленого строку. У своїх комплексних бригадах брати Рижих вперше запровадили поточні методи праці, трудилися, не рахуючись з часом, не знаючи відпочинку. Зокрема Ф. Рижих виконував по дві і більше річні норми. Фрезерувальник залізорудного комбінату А. К. Емін виступив ініціатором нового методу праці на кількох верстатах одночасно із застосуванням швидкісної обробки деталей (з 1963 року А. К. Емін - перший секретар Керченського міського комітету КП України). До 1949 року 81 бригада домоглася звання бригади відмінної якості, 882 стахановці завершили п'ятирічні, 452 - шестирічні, 45 - семирічні, 33 - восьмирічні норми.
Промислові підприємства міста почали випускати десятки нових видів продукції. Завод ім. Войкова освоїв лиття барабанів поршневих кілець, циліндрів паровоза, вкладишів підшипників з атифракційного чавуну, хитні колосники для паровозів, лиття для доменних печей тощо. Залізорудний комбінат почав випускати маслогенераційні установки, піскові насоси, промивальні машини, трубоконвейєри та інше устаткування.