Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після розгрому врангелівщини радянськими військами в Гурзуфі 15 листопада 1920 року створено районний ревком, влада якого поширювалася на населені пункти й колишні приватні маєтки від Артеку до Ай-Даниля. 7 грудня створено Гурзуфський сількський ревком, 9 грудня оформився
партійний осередок. Для подання допомоги відділам ревкому більшовицький осередок 413-го стрілецького полку виділив своїх комуністів.
На базі націоналізованих маєтків у листопаді й грудні 1920 року організовано радгоспи «Гурзуф», «Буюрнус», «Болгатур». Уже весною 1921 року на засіданні голів реккомів Гурзуфа й сусідніх сіл вирішено створити ударні групи для обробітку радгоспних виноградників. 300 чоловік, взявши участь у суботнику 11 грудня 1920 року, упорядкували й очистили парк і вулиці.
За рішенням ревкому між родинами червоноармійців і найбіднішим населенням було розподілено лишки майна та продовольства, відібрані у буржуазії; 14 робітничих родин переселено в квартири, що раніше належали експлуататорам. Незважаючи на важке продовольче становище, жителі Гурзуфа на мітингу 12 лютого 1921 року вирішили допомогти робітникам Донбасу, щоб «якнайшвидше ліквідувати господарську розруху, щоб спустошена війною Батьківщина могла швидше приступити до мирної праці й щасливого життя». У радгоспі «Буюрнус» відкрилися клуб та їдальня. Ревком організував безплатну медичну допомогу населенню, роботу шкіл і центральної бібліотеки.
На початку серпня 1921 року проведено перші вибори до Гурзуфської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Її головою обрано С. Д. Макарчикова, члена партії з 1904 року.
Раз у раз на село вчиняли нальоти білобандити, що переховувалися у горах, тому питання боротьби з бандитизмом залишилися в центрі уваги органів влади. Відбудова господарства ускладнювалась і голодом. Голодувало майже все трудове населення Гурзуфа - близько 1800 дітей і дорослих. Ялтинська окружна комісія допомоги голодуючим відкрила у Гурзуфі дитячий харчувальний пункт на 150 чоловік, де на квітень 1922 року продовольчу допомогу одержали 800 дітей і дорослих. Голова ВЦВКу М. І. Калінін, знайомлячись з становищем у Криму, приїздив і до Гурзуфа. З0 червня 1922 року тут відбувся мітинг, на якому виступаючі дякували урядові за допомогу голодуючому населенню, закликали до активної боротьби з голодом, до відновлення промисловості й сільського господарства.
Гурзуфська сільська Рада багато робила для ліквідації кабальних угод на землю, укладених куркулями під час голоду. 1923 року було проведене міжселищне землевпорядкування.
Значна увага приділялася інтернаціональному вихованню трудящих. Гурзуфська селянська конференція 13 лютого 1923 року прийняла резолюцію, що палко
вітала «об'єднання всіх трудящих - Союз Радянських Соціалістичних Республік, в якому бачить запоруку наступних перемог і шлях до визволення людства».
Поступово налагоджувалося господарське життя села. 19 вересня 1921 року радгосп «Гурзуф» увійшов до мережі радгоспів обслуговування місцевих курортів. Він мав 112 десятин землі, з них 50 - під виноградниками. У роки першої світової і громадянської воєн виноградники не оброблялись і їх врожайність 1921 року становила лише 5-6 цнт з десятини. Органи Радянської влади дбали про відновлення садів та виноградників, про поліпшення їх обробітку.
Крім радгоспів, у селі виникли й артілі, до яких вступила частина трудовою селянства. До грудня 1922 року в Гурзуфі налічувалося 13 артілей, що об'єднували від 7 до З0 чоловік і займалися обробітком виноградників, садів, городів. Для підтримки селянських господарств та відвернення можливості експлуатації з боку непманів, держава через радгоспи видавала їм позички, а врожай винограду закуповували й переробляли радгоспи. Так, у 1922-1923 рр. радгоспи «Гурзуф» та «Вуюрнус» закупили у селян і трудових артілей по 3,5 тис. пудів винограду кожний. 1924 року в селі організувалася артіль «Бирлик», наступного року - артіль «Болгатур» і комуна «Артек», 1926 року - артіль «Перше травня». Проте всі вони були дрібними й існували недовго. Крім виробничих об'єднань, діяло Гурзуфське кредитне сільськогосподарське товариство, що охопило на 1 вересня 1924 року 204 селянські двори (всього їх було 267).
З перших же років Радянської влади Гурзуф розвивався і як курорт. 1 січня 1921 року в колишніх буржуазно-поміщицьких курортах на підставі ленінського декрету відкрито два сезонні санаторії для лікування хворих на легеневий туберкульоз. Влітку 1922 року їх передано Головному військово-санітарному управлінню РСЧА, а 8 серпня об'єднана здравниця прийняла першу групу хворих воїнів. Санаторії мали 300 ліжок. До 1925 року вже
Гурзуф
Сторінка 3 з 7
Заможна частина татарського населення подавала всіляку допомогу білогвардійським військам.Після розгрому врангелівщини радянськими військами в Гурзуфі 15 листопада 1920 року створено районний ревком, влада якого поширювалася на населені пункти й колишні приватні маєтки від Артеку до Ай-Даниля. 7 грудня створено Гурзуфський сількський ревком, 9 грудня оформився
На базі націоналізованих маєтків у листопаді й грудні 1920 року організовано радгоспи «Гурзуф», «Буюрнус», «Болгатур». Уже весною 1921 року на засіданні голів реккомів Гурзуфа й сусідніх сіл вирішено створити ударні групи для обробітку радгоспних виноградників. 300 чоловік, взявши участь у суботнику 11 грудня 1920 року, упорядкували й очистили парк і вулиці.
За рішенням ревкому між родинами червоноармійців і найбіднішим населенням було розподілено лишки майна та продовольства, відібрані у буржуазії; 14 робітничих родин переселено в квартири, що раніше належали експлуататорам. Незважаючи на важке продовольче становище, жителі Гурзуфа на мітингу 12 лютого 1921 року вирішили допомогти робітникам Донбасу, щоб «якнайшвидше ліквідувати господарську розруху, щоб спустошена війною Батьківщина могла швидше приступити до мирної праці й щасливого життя». У радгоспі «Буюрнус» відкрилися клуб та їдальня. Ревком організував безплатну медичну допомогу населенню, роботу шкіл і центральної бібліотеки.
На початку серпня 1921 року проведено перші вибори до Гурзуфської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Її головою обрано С. Д. Макарчикова, члена партії з 1904 року.
Раз у раз на село вчиняли нальоти білобандити, що переховувалися у горах, тому питання боротьби з бандитизмом залишилися в центрі уваги органів влади. Відбудова господарства ускладнювалась і голодом. Голодувало майже все трудове населення Гурзуфа - близько 1800 дітей і дорослих. Ялтинська окружна комісія допомоги голодуючим відкрила у Гурзуфі дитячий харчувальний пункт на 150 чоловік, де на квітень 1922 року продовольчу допомогу одержали 800 дітей і дорослих. Голова ВЦВКу М. І. Калінін, знайомлячись з становищем у Криму, приїздив і до Гурзуфа. З0 червня 1922 року тут відбувся мітинг, на якому виступаючі дякували урядові за допомогу голодуючому населенню, закликали до активної боротьби з голодом, до відновлення промисловості й сільського господарства.
Гурзуфська сільська Рада багато робила для ліквідації кабальних угод на землю, укладених куркулями під час голоду. 1923 року було проведене міжселищне землевпорядкування.
Значна увага приділялася інтернаціональному вихованню трудящих. Гурзуфська селянська конференція 13 лютого 1923 року прийняла резолюцію, що палко
вітала «об'єднання всіх трудящих - Союз Радянських Соціалістичних Республік, в якому бачить запоруку наступних перемог і шлях до визволення людства».
Поступово налагоджувалося господарське життя села. 19 вересня 1921 року радгосп «Гурзуф» увійшов до мережі радгоспів обслуговування місцевих курортів. Він мав 112 десятин землі, з них 50 - під виноградниками. У роки першої світової і громадянської воєн виноградники не оброблялись і їх врожайність 1921 року становила лише 5-6 цнт з десятини. Органи Радянської влади дбали про відновлення садів та виноградників, про поліпшення їх обробітку.
Крім радгоспів, у селі виникли й артілі, до яких вступила частина трудовою селянства. До грудня 1922 року в Гурзуфі налічувалося 13 артілей, що об'єднували від 7 до З0 чоловік і займалися обробітком виноградників, садів, городів. Для підтримки селянських господарств та відвернення можливості експлуатації з боку непманів, держава через радгоспи видавала їм позички, а врожай винограду закуповували й переробляли радгоспи. Так, у 1922-1923 рр. радгоспи «Гурзуф» та «Вуюрнус» закупили у селян і трудових артілей по 3,5 тис. пудів винограду кожний. 1924 року в селі організувалася артіль «Бирлик», наступного року - артіль «Болгатур» і комуна «Артек», 1926 року - артіль «Перше травня». Проте всі вони були дрібними й існували недовго. Крім виробничих об'єднань, діяло Гурзуфське кредитне сільськогосподарське товариство, що охопило на 1 вересня 1924 року 204 селянські двори (всього їх було 267).
З перших же років Радянської влади Гурзуф розвивався і як курорт. 1 січня 1921 року в колишніх буржуазно-поміщицьких курортах на підставі ленінського декрету відкрито два сезонні санаторії для лікування хворих на легеневий туберкульоз. Влітку 1922 року їх передано Головному військово-санітарному управлінню РСЧА, а 8 серпня об'єднана здравниця прийняла першу групу хворих воїнів. Санаторії мали 300 ліжок. До 1925 року вже