Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Уже 1885 року в Гурзуфі проживало 949 чоловік, а за переписом 1897 року - 15577. Поряд із садівництвом та виноградарством жителі села почали займатися тютюнництвом, дрібною торгівлею. Йшов процес роздрібнення
земельних ділянок. 1884 року тут було, крім 242 державних селян, 19 власників землі. На початку XX ст. на одну чоловічу душу землеробського населення припадало 0,9 десятини землі.
У другій половині XIX ст. в селі було кілька магазинів і їдалень, кав'ярня, дві пекарні, що обслуговували приїжджих і місцеве населення. Будинки споруджувалися без плану й додержання санітарних норм, вулиці виходили криві, вузькі, невпоряджені. Медичних закладів у селі до Жовтневої революції не було. Найближча лікарня знаходилася за 15 верст від Гурзуфа - у волосному центрі Дерекої. Переважна більшість населення залишалася неписьменною. За даними 1885 року, тут діяло 3 нижчі школи. У 1899 і 1907 рр. відкрито два земські училища.
У другій половині XIX і на початку XX ст. в Гурзуфі відпочивали, лікувались і працювали відомі письменники, художники, артисти, композитори. 1876 року М. О. Некрасов, 1879 - М. П. Мусоргський, у якого подорож по Південному Криму викликала велике творче піднесення. 1900 року А. П. Чехов купив у Гурзуфі
поблизу пристані невеличкий будиночок, якого згодом заповів своїй дружині
артистці Московського художнього театру О. Л. Кніппер-Чеховій; тут він почав працювати над п'єсою «Три сестри» (у дні сторіччя від дня народження письменника 1960 року на будинку встановлено меморіальну дошку). 1910 року художник К. О. Коровій збудував на березі моря дачу-майстерню; у нього бували І. Ю. Репін, В. І. Суриков, О. М. Горький, Л. М. Андрєєв, О. І. Купрін, Д. М. Мамін-Сибіряк, Ф. І. Шаляпін. Тепер - це Будинок творчості ім. К. О. Коровіна Художнього фонду СРСР, де відпочивають і працюють радянські та зарубіжні художники.
У роки першої світової війни, у зв'язку із зростанням дорожнечі на продукти харчування й скорочення збуту вин і фруктів - основних продуктів виробництва Гурзуфа - становище найбіднішого населення було дуже тяжким. Переважна більшість його голодувала.
Незабаром після Лютневої буржуазно-демократичної революції жителі села надіслали своїх представників до Дерекойської волосної Ради.
Велика Жовтнева соціалістична революція активізувала трудящі маси. Розгорнулася боротьба за встановлення влади Рад. Пожвавив свою роботу клуб, активним учасником діяльності якого був І. І. Подвойський, брат відомого партійного й радянського діяча М. І. Подвойського. До кінця 1917 року гурзуфські більшовики оформилися в партійну групу, що підтримувала зв'язки з Ялтинською більшовицькою організацією.
Восени і взимку 1917 року по всьому Південному березі Криму сконцентрувалися поміщики й капіталісти - втікачі з центральних губерній Росії. Збирала сили місцева контрреволюція, підтримувана угодовцями. У зв'язку з цим боротьба за встановлення Радянської влади була дуже складною й напруженою.
16 січня 1918 року в Гурзуф прибули К. К. Вагул та інші моряки Чорноморського флоту, відряджені Севастопольським військово-революційним комітетом на допомогу ялтинським більшовикам. Було створено Раду робітничих і солдатських депутатів. Першим головою ревкому став І. І. Подвойський.
Революційний комітет і Рада багато зробили для встановлення революційного порядку: взяли на облік зброю, організували охорону маєтків, що оточували Гурзуф, на місцеву буржуазію наклали контрибуцію у сумі 2 млн. крб., безробітним подавали допомогу продовольством, відкрили безплатну амбулаторію. Головний комісаріат у справах націоналізації маєтків Криму 19 лютого націоналізував при ватні маєтки, призначивши для управління ними комісара та комісію з 5 чоловік. Було вжито заходів щодо організації весняних сільськогосподарських робіт.
19 квітня 1918 року відбувся з'їзд сільських і селищних Рад Дерекойської волості Ялтинського повіту. Першим доповідав делегат Гурзуфа, який повідомив, що місцева Рада складається з 27 членів, виконком - з 5, що при Раді працюють відділи: земельний, лісовий, освіти, опіки, охорони села і революційний трибунал.
Наприкінці квітня 1918 року Гурзуф захопили німецькі окупанти, а в листопаді - англо-французькі інтервенти й білогвардійці. У квітні 1919 року після вигнання їх у Гурзуфі відновлено Радянську владу; знову діяли ревком і партійний осередок. Під їх керівництвом розгорнулося господарське і культурне будівництво на селі. Воно проходило в жорстокій класовій боротьбі з місцевими багатіями і татарськими буржуазними націоналістами, які тероризували радянських активістів. У червні Гурзуф захопили денікінці.
Гурзуф
Сторінка 2 з 7
повитухи, обслуга - з 300-500 чоловік, через дорожнечу курортників було небагато: 1894 року - 900, 1900 - 1558 чоловік.Уже 1885 року в Гурзуфі проживало 949 чоловік, а за переписом 1897 року - 15577. Поряд із садівництвом та виноградарством жителі села почали займатися тютюнництвом, дрібною торгівлею. Йшов процес роздрібнення
У другій половині XIX ст. в селі було кілька магазинів і їдалень, кав'ярня, дві пекарні, що обслуговували приїжджих і місцеве населення. Будинки споруджувалися без плану й додержання санітарних норм, вулиці виходили криві, вузькі, невпоряджені. Медичних закладів у селі до Жовтневої революції не було. Найближча лікарня знаходилася за 15 верст від Гурзуфа - у волосному центрі Дерекої. Переважна більшість населення залишалася неписьменною. За даними 1885 року, тут діяло 3 нижчі школи. У 1899 і 1907 рр. відкрито два земські училища.
У другій половині XIX і на початку XX ст. в Гурзуфі відпочивали, лікувались і працювали відомі письменники, художники, артисти, композитори. 1876 року М. О. Некрасов, 1879 - М. П. Мусоргський, у якого подорож по Південному Криму викликала велике творче піднесення. 1900 року А. П. Чехов купив у Гурзуфі
поблизу пристані невеличкий будиночок, якого згодом заповів своїй дружині
артистці Московського художнього театру О. Л. Кніппер-Чеховій; тут він почав працювати над п'єсою «Три сестри» (у дні сторіччя від дня народження письменника 1960 року на будинку встановлено меморіальну дошку). 1910 року художник К. О. Коровій збудував на березі моря дачу-майстерню; у нього бували І. Ю. Репін, В. І. Суриков, О. М. Горький, Л. М. Андрєєв, О. І. Купрін, Д. М. Мамін-Сибіряк, Ф. І. Шаляпін. Тепер - це Будинок творчості ім. К. О. Коровіна Художнього фонду СРСР, де відпочивають і працюють радянські та зарубіжні художники.
У роки першої світової війни, у зв'язку із зростанням дорожнечі на продукти харчування й скорочення збуту вин і фруктів - основних продуктів виробництва Гурзуфа - становище найбіднішого населення було дуже тяжким. Переважна більшість його голодувала.
Незабаром після Лютневої буржуазно-демократичної революції жителі села надіслали своїх представників до Дерекойської волосної Ради.
Велика Жовтнева соціалістична революція активізувала трудящі маси. Розгорнулася боротьба за встановлення влади Рад. Пожвавив свою роботу клуб, активним учасником діяльності якого був І. І. Подвойський, брат відомого партійного й радянського діяча М. І. Подвойського. До кінця 1917 року гурзуфські більшовики оформилися в партійну групу, що підтримувала зв'язки з Ялтинською більшовицькою організацією.
Восени і взимку 1917 року по всьому Південному березі Криму сконцентрувалися поміщики й капіталісти - втікачі з центральних губерній Росії. Збирала сили місцева контрреволюція, підтримувана угодовцями. У зв'язку з цим боротьба за встановлення Радянської влади була дуже складною й напруженою.
16 січня 1918 року в Гурзуф прибули К. К. Вагул та інші моряки Чорноморського флоту, відряджені Севастопольським військово-революційним комітетом на допомогу ялтинським більшовикам. Було створено Раду робітничих і солдатських депутатів. Першим головою ревкому став І. І. Подвойський.
Революційний комітет і Рада багато зробили для встановлення революційного порядку: взяли на облік зброю, організували охорону маєтків, що оточували Гурзуф, на місцеву буржуазію наклали контрибуцію у сумі 2 млн. крб., безробітним подавали допомогу продовольством, відкрили безплатну амбулаторію. Головний комісаріат у справах націоналізації маєтків Криму 19 лютого націоналізував при ватні маєтки, призначивши для управління ними комісара та комісію з 5 чоловік. Було вжито заходів щодо організації весняних сільськогосподарських робіт.
19 квітня 1918 року відбувся з'їзд сільських і селищних Рад Дерекойської волості Ялтинського повіту. Першим доповідав делегат Гурзуфа, який повідомив, що місцева Рада складається з 27 членів, виконком - з 5, що при Раді працюють відділи: земельний, лісовий, освіти, опіки, охорони села і революційний трибунал.
Наприкінці квітня 1918 року Гурзуф захопили німецькі окупанти, а в листопаді - англо-французькі інтервенти й білогвардійці. У квітні 1919 року після вигнання їх у Гурзуфі відновлено Радянську владу; знову діяли ревком і партійний осередок. Під їх керівництвом розгорнулося господарське і культурне будівництво на селі. Воно проходило в жорстокій класовій боротьбі з місцевими багатіями і татарськими буржуазними націоналістами, які тероризували радянських активістів. У червні Гурзуф захопили денікінці.