Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З 1803 року Старий Крим - заштатне місто Таврійської губернії. 1850 року тут проживало 2406 чоловік. У зв'язку з Кримською війною (1853-1856 рр.) населення значно скоротилося. 1861 року воно становило 1019 чоловік, 1864 – 1497.
Жителі Старого Крима вирощували тютюн, займалися садівництвом, городництвом, шовківництвом, бджільництвом, частково хліборобством. Розвивалась промисловість. 1859 року на двох фабриках З0 робітників виробляли підошовний товар, працював кахляний завод з 5 робітниками і два цегельно-черепичних з 6 робітниками. 1861 року в місті трудилося 35 майстрів-ремісників (кравців, шевців, мідників, колісників, теслярів та ін.), був 51 торговий заклад. У
середині XIX ст. в Старому Криму налічувалося 217 житлових будинків, два заїжджих двори, шинок, кав'ярня, лазня. Всі 10 вулиць і завулків були незамощені і не освітлювалися. Місто постачалося водою з водогону, двох фонтанів і чотирьох колодязів. У 60-х роках учені відмітили, що жителі Старого Криму не знають
багатьох хвороб, зокрема пропасниці. Сюди почали приїздити курортники, що страждали від нервових і легеневих хвороб. Особливу славу здобули т. зв. квіткові лікувальні ванни, приготовлені на квітах і травах, зібраних на околицях Старого Крима. Наприкінці XIX - на початку XX ст. в місті діяли цегельно-черепичний і вапняний заводи, на яких було всього 6 робітників. 1904 року налічувалося чотири підприємства з 9 робітниками, 35 майстерень з 139 ремісниками. Торгових закладів 1900 року було 45. Ярмарки збиралися двічі на рік - навесні й улітку. У 1913 році тут діяли два парові млини, заводи: трубо-гончарний «Солхат», пивоварний, дві цегельні, два заводи фруктових вод. Працювало на них не більше 35 чоловік.
Хоч робітників у Старому Криму було небагато, вони, як і місцеві наймити, це стояли осторонь революційного руху. У травні 1902 року в місті разом з революційними прокламаціями розповсюджувалася ленінська «Искра».
Старокримські селяни підтримували місцеве відділення Всеросійської селянської спілки. 19 січня 1906 року революційно настроєні жителі міста зірвали спробу феодосійської й місцевої поліції заарештувати обраних від міщанської громади Старого Крима делегатів на губернський з'їзд селянської спілки. Учасники виступу (їх бралося близько 400 чоловік), оточивши поліцейську дільницю, вигукували: «Геть поліцію!». У помічника феодосійського справника вони відібрали документи, обеззброїли городових та стражників і, посадивши їх на воза, вивезли за місто, Надвечір тою ж дня до Старого Крима прибула рота солдатів 52-го Віденського полку, а 20 січня - ще З0 солдатів з офіцером. Під варту взяли 36 учасників виступу. Судовий процес над ними тривав до 1910 року. У січні - лютому 1906 року було заарештовано всіх трьох делегатів, обраних на губернський з'їзд селянської спілки. Одного з них, робітника О. П. Ткаченка, засуджено до двох років ув'язнення й 6 років заслання, решту заслано до Архангельської губернії. Поліцейських переслідувань пізніше зазнали й інші жителі міста.
Перед першою світовою війною в місті проживало 5752 чоловіка. Тут налічувалося 807 житлових будинків, два готелі, 7 заїжджих дворів, 11 кав'ярень, буфет, три винні крамнички. До 1914 року в Старому Криму вже було 1625 кам'яних (у т. ч. 959 житлових) і 82 дерев'яних будинків. Кількість вулиць і провулків 1910 року збільшилася до 55, загальною протяжністю З0 верст, але забруковано лише дві версти. Освітлювалися вони 75 гасовими ліхтарями. У місті розміщувалося дві приймальні палати й аптека. Весь медичний персонал складався з двох лікарів, двох фельдшерів і чотирьох акушерок. 1914 року в земській лікарні та міській амбулаторії працювали два лікарі, фельдшер, дві акушерки, в земській ветеринарній амбулаторії - лікар і фельдшер. Заснована 1912 року вчительська семінарія готувала учителів початкових шкіл. Діти навчалися в ремісничій та початковій школах, у трьох початкових училищах. У роки першої світової війни відкрився санаторій, де працювали лікар і дві медсестри. Почали діяти дві гімназії.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції у місті виник місцевий орган Тимчасового уряду - громадський комітет. Наприкінці березня створено Раду робітничих і селянських депутатів, а в квітні - селянський комітет, який спільно з делегатами волосного з'їзду Рад ухвалив рішення про те, що землею може користуватися лише той, хто сам її оброблятиме. Однак практично земельне
Старий Крим
Сторінка 2 з 8
одержати казенну землю на підставі генерального межування, що закріплювало за дворянами кращі землі. Через це спеціальна урядова комісія для розгляду суперечок про землю і для визначення повинностей на Кримському півострові припинила справу про виділення землі вірменам. Більшість земельних ділянок залишилася за попередніми власниками, а переселенці повернулися в Армянський Базар та інші місця. Жителі Старого Крима вирощували тютюн, займалися садівництвом, городництвом, шовківництвом, бджільництвом, частково хліборобством. Розвивалась промисловість. 1859 року на двох фабриках З0 робітників виробляли підошовний товар, працював кахляний завод з 5 робітниками і два цегельно-черепичних з 6 робітниками. 1861 року в місті трудилося 35 майстрів-ремісників (кравців, шевців, мідників, колісників, теслярів та ін.), був 51 торговий заклад. У
середині XIX ст. в Старому Криму налічувалося 217 житлових будинків, два заїжджих двори, шинок, кав'ярня, лазня. Всі 10 вулиць і завулків були незамощені і не освітлювалися. Місто постачалося водою з водогону, двох фонтанів і чотирьох колодязів. У 60-х роках учені відмітили, що жителі Старого Криму не знають
багатьох хвороб, зокрема пропасниці. Сюди почали приїздити курортники, що страждали від нервових і легеневих хвороб. Особливу славу здобули т. зв. квіткові лікувальні ванни, приготовлені на квітах і травах, зібраних на околицях Старого Крима. Наприкінці XIX - на початку XX ст. в місті діяли цегельно-черепичний і вапняний заводи, на яких було всього 6 робітників. 1904 року налічувалося чотири підприємства з 9 робітниками, 35 майстерень з 139 ремісниками. Торгових закладів 1900 року було 45. Ярмарки збиралися двічі на рік - навесні й улітку. У 1913 році тут діяли два парові млини, заводи: трубо-гончарний «Солхат», пивоварний, дві цегельні, два заводи фруктових вод. Працювало на них не більше 35 чоловік.
Хоч робітників у Старому Криму було небагато, вони, як і місцеві наймити, це стояли осторонь революційного руху. У травні 1902 року в місті разом з революційними прокламаціями розповсюджувалася ленінська «Искра».
Старокримські селяни підтримували місцеве відділення Всеросійської селянської спілки. 19 січня 1906 року революційно настроєні жителі міста зірвали спробу феодосійської й місцевої поліції заарештувати обраних від міщанської громади Старого Крима делегатів на губернський з'їзд селянської спілки. Учасники виступу (їх бралося близько 400 чоловік), оточивши поліцейську дільницю, вигукували: «Геть поліцію!». У помічника феодосійського справника вони відібрали документи, обеззброїли городових та стражників і, посадивши їх на воза, вивезли за місто, Надвечір тою ж дня до Старого Крима прибула рота солдатів 52-го Віденського полку, а 20 січня - ще З0 солдатів з офіцером. Під варту взяли 36 учасників виступу. Судовий процес над ними тривав до 1910 року. У січні - лютому 1906 року було заарештовано всіх трьох делегатів, обраних на губернський з'їзд селянської спілки. Одного з них, робітника О. П. Ткаченка, засуджено до двох років ув'язнення й 6 років заслання, решту заслано до Архангельської губернії. Поліцейських переслідувань пізніше зазнали й інші жителі міста.
Перед першою світовою війною в місті проживало 5752 чоловіка. Тут налічувалося 807 житлових будинків, два готелі, 7 заїжджих дворів, 11 кав'ярень, буфет, три винні крамнички. До 1914 року в Старому Криму вже було 1625 кам'яних (у т. ч. 959 житлових) і 82 дерев'яних будинків. Кількість вулиць і провулків 1910 року збільшилася до 55, загальною протяжністю З0 верст, але забруковано лише дві версти. Освітлювалися вони 75 гасовими ліхтарями. У місті розміщувалося дві приймальні палати й аптека. Весь медичний персонал складався з двох лікарів, двох фельдшерів і чотирьох акушерок. 1914 року в земській лікарні та міській амбулаторії працювали два лікарі, фельдшер, дві акушерки, в земській ветеринарній амбулаторії - лікар і фельдшер. Заснована 1912 року вчительська семінарія готувала учителів початкових шкіл. Діти навчалися в ремісничій та початковій школах, у трьох початкових училищах. У роки першої світової війни відкрився санаторій, де працювали лікар і дві медсестри. Почали діяти дві гімназії.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції у місті виник місцевий орган Тимчасового уряду - громадський комітет. Наприкінці березня створено Раду робітничих і селянських депутатів, а в квітні - селянський комітет, який спільно з делегатами волосного з'їзду Рад ухвалив рішення про те, що землею може користуватися лише той, хто сам її оброблятиме. Однак практично земельне
Дивиться також інші населені пункти району:
- Токареве
- Синицине
- Привітне
- Первомайське
- Льговське
- Журавки
- Грушівка
- Владиславівка
- Берегове
- Ярке Поле
- Золоте Поле