Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
коней.
До середини серпня 1942 року Зуйський загін провів 55 операцій, у т. ч. 28 боїві і 13 диверсійних ударів по комунікаціях противника. У ході цих операцій партизани пустили під укіс 2 військові ешелони, підбили 2 танки, 14 вантажних автомашин, склад із снарядами ворога. До кінця серпня було знищено 1149 гітлерівців.
У жовті 1942 року в зв'язку із загальним переформуванням кримських загонів зуйські партизани влилися до загонів другого сектору, а в серпні 1943 року - до 1-ї бригади, якою командував М. Д. Луговий. Коли частини Червоної Армії розпочали визволення Криму, в тилу блокованої тут 17-ї Гітлерівської армії радянські патріоти з новою силою розгорнули народну війну. У ліс до партизанів прийшли ще 139 жителів Зуї і Кримської Рози. Лише в листопаді - грудні 1943 року загони 1-ї бригади здійснили 28 бойових і диверсійних операцій, які свідчили не лише про хоробрість, а й про зрослу військову майстерність партизанів. Уночі на 9 грудня 194З року партизани 2-го, 19-го, 21-го загонів 1-ї бригади за участю 3-го, 6-го і 24-го загони 5-ї бригади, виведені 24 провідниками - жителями Зуї на вихідні позиції навколо села, напали на Гітлерівців. Першим зав'язав бій 21-й загін під командуванням С. І. Мозгова. Наступаючи з південного (лісового) напрямку на головні рубежі ворожої оборони, він викликав на себе весь вогонь, а також контратаки противника. Головний удар по ворожому гарнізону завдали 2-й, 19-й і 6-й загони партизанів з півночі, звідки противник їх не чекав. Після двогодинного бою майже тисячний гарнізон Гітлерівців був розбитий. Знищивши понад 200 солдатів і офіцерів, вантажних автомашин, склади пального і боєприпасів, пекарню, комендатуру, жандармерію, вузол зв'язку та інші об'єкти, визволивши з ув'язнення радянських патріотів, партизани повернулися до лісу. Про цю операцію повідомляло Радянське Інформбюро. Мужність у боротьбі з ворогом проявили також жителі Зуї, члени розвідувально-диверсійної групи Ф. Т. Ілюхіна («Верного»), яка з серпня 1943 року діяла в степовій частині Криму і в Сімферополі. С. І. Кляцька (Павлова) посмертно нагороджена орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, В. М, Рибовалов - кавалер ордена Вітчизняної війни 2-го ступеня, М. М. Кравцов - кавалер ордена Червоної Зірки.
Самовіддано боролися з ворогом і підпільники Зуї. У листопаді - грудні 1941 року тут діяла підпільна організація під керівництвом Крижанівського-Юр'єва. Ті, що залишилися живими після розгрому цієї групи, об'єдналися з підпільника міг сусіднього села Барабанового. Наприкінці 1942 року в селі утворилася комсомольсько-молодіжна підпільна організація, до якої ввійшло 25 чоловік. Очолив її І. С. Кулявін. Члени організації виконували завдання обласного підпільного партійного центру, від якого одержували зброю, листівки, газети. Влітку і восени 1943 року в Зуї діяла група радянських патріотів, якою керували комуніст І. М. Медведєв і О. А. Сакович. Вони вели антифашистську агітацію серед місцевих жителів, збирали відомості про ворога, здійснювали диверсії. В листопаді 1943 року більшість юних підпільників пішла до партизанів.
Коли в квітні 1944 року розгорнулися бої за остаточне визволення Криму під німецько-фашистських загарбників, зуйські партизани у складі 18-го і 19-го загонів 10 і 13 квітня взяли участь у боях проти гітлерівців на Алуштинському шосе, під Мамаком, селами Нейзац (Червоногірська), Фріденталь (Курортне), у визволенні Сімферополя. У ніч на 12 квітня загін під командуванням М. А. Сороки і В. М. Буряка утворив заслін на шосе Сімферополь-Феодосія під Зуєю. Тут він з'єднався з радянським танковим загоном. Удень 12 і 13 квітня слідом за танками партизани двічі вривалися в Зую, завдаючи ударів по військах противника.
13 квітня 1944 року 19-й танковий корпус у складі 202-ї танкової бригади під командуванням полковника М. Г. Фещенка та 867-го самохідного полку підійшов до Зуї і в результаті запеклого бою із зосередженими тут ворожими військами визволив її. У боях за Зую відзначилися екіпаж танка під командуванням П. А. Кубишкіна, який вклинився в автоколону противника і майже повністю знищив її, рота лейтенанта Т. К. Щербаньова, яка ліквідувала велику групу фашистів, а сам він - понад 70 ворожих солдатів і офіцерів, та ін. П. А. Кубишкіна і Т. К. Щербаньова удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу.
Багато жителів відстоювали честь і незалежність нашої Батьківщини на фрон тах Великої Вітчизняної війни. Всю війну пройшла в рядах діючої армії медсестра М. В. Нагаєва. Гвардії рядовий Д. Ф. Буренко закінчив війну майором. Про його доблесть і відвагу свідчать орден Червоного Прапора, два ордени Червоної Зірки. Л. І. Моргуненко, захищаючи Севастополь, із зв'язкою гранат кинувся під фашистський танк. До останньої краплі крові билися з гітлерівцями в Сталінграді два брати - Андрій і Трохим Батруки, третій брат Тимофій загинув під час визволення Києва. Бойовими дорогами
Зуя
Сторінка 4 з 7
Юлдашева в боях і диверсійних рейдах знищили понад 210 Гітлерівців, 2 вантажні машини з автоматниками, 23 кавалерійськихконей.
У жовті 1942 року в зв'язку із загальним переформуванням кримських загонів зуйські партизани влилися до загонів другого сектору, а в серпні 1943 року - до 1-ї бригади, якою командував М. Д. Луговий. Коли частини Червоної Армії розпочали визволення Криму, в тилу блокованої тут 17-ї Гітлерівської армії радянські патріоти з новою силою розгорнули народну війну. У ліс до партизанів прийшли ще 139 жителів Зуї і Кримської Рози. Лише в листопаді - грудні 1943 року загони 1-ї бригади здійснили 28 бойових і диверсійних операцій, які свідчили не лише про хоробрість, а й про зрослу військову майстерність партизанів. Уночі на 9 грудня 194З року партизани 2-го, 19-го, 21-го загонів 1-ї бригади за участю 3-го, 6-го і 24-го загони 5-ї бригади, виведені 24 провідниками - жителями Зуї на вихідні позиції навколо села, напали на Гітлерівців. Першим зав'язав бій 21-й загін під командуванням С. І. Мозгова. Наступаючи з південного (лісового) напрямку на головні рубежі ворожої оборони, він викликав на себе весь вогонь, а також контратаки противника. Головний удар по ворожому гарнізону завдали 2-й, 19-й і 6-й загони партизанів з півночі, звідки противник їх не чекав. Після двогодинного бою майже тисячний гарнізон Гітлерівців був розбитий. Знищивши понад 200 солдатів і офіцерів, вантажних автомашин, склади пального і боєприпасів, пекарню, комендатуру, жандармерію, вузол зв'язку та інші об'єкти, визволивши з ув'язнення радянських патріотів, партизани повернулися до лісу. Про цю операцію повідомляло Радянське Інформбюро. Мужність у боротьбі з ворогом проявили також жителі Зуї, члени розвідувально-диверсійної групи Ф. Т. Ілюхіна («Верного»), яка з серпня 1943 року діяла в степовій частині Криму і в Сімферополі. С. І. Кляцька (Павлова) посмертно нагороджена орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, В. М, Рибовалов - кавалер ордена Вітчизняної війни 2-го ступеня, М. М. Кравцов - кавалер ордена Червоної Зірки.
Самовіддано боролися з ворогом і підпільники Зуї. У листопаді - грудні 1941 року тут діяла підпільна організація під керівництвом Крижанівського-Юр'єва. Ті, що залишилися живими після розгрому цієї групи, об'єдналися з підпільника міг сусіднього села Барабанового. Наприкінці 1942 року в селі утворилася комсомольсько-молодіжна підпільна організація, до якої ввійшло 25 чоловік. Очолив її І. С. Кулявін. Члени організації виконували завдання обласного підпільного партійного центру, від якого одержували зброю, листівки, газети. Влітку і восени 1943 року в Зуї діяла група радянських патріотів, якою керували комуніст І. М. Медведєв і О. А. Сакович. Вони вели антифашистську агітацію серед місцевих жителів, збирали відомості про ворога, здійснювали диверсії. В листопаді 1943 року більшість юних підпільників пішла до партизанів.
Коли в квітні 1944 року розгорнулися бої за остаточне визволення Криму під німецько-фашистських загарбників, зуйські партизани у складі 18-го і 19-го загонів 10 і 13 квітня взяли участь у боях проти гітлерівців на Алуштинському шосе, під Мамаком, селами Нейзац (Червоногірська), Фріденталь (Курортне), у визволенні Сімферополя. У ніч на 12 квітня загін під командуванням М. А. Сороки і В. М. Буряка утворив заслін на шосе Сімферополь-Феодосія під Зуєю. Тут він з'єднався з радянським танковим загоном. Удень 12 і 13 квітня слідом за танками партизани двічі вривалися в Зую, завдаючи ударів по військах противника.
13 квітня 1944 року 19-й танковий корпус у складі 202-ї танкової бригади під командуванням полковника М. Г. Фещенка та 867-го самохідного полку підійшов до Зуї і в результаті запеклого бою із зосередженими тут ворожими військами визволив її. У боях за Зую відзначилися екіпаж танка під командуванням П. А. Кубишкіна, який вклинився в автоколону противника і майже повністю знищив її, рота лейтенанта Т. К. Щербаньова, яка ліквідувала велику групу фашистів, а сам він - понад 70 ворожих солдатів і офіцерів, та ін. П. А. Кубишкіна і Т. К. Щербаньова удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу.
Багато жителів відстоювали честь і незалежність нашої Батьківщини на фрон тах Великої Вітчизняної війни. Всю війну пройшла в рядах діючої армії медсестра М. В. Нагаєва. Гвардії рядовий Д. Ф. Буренко закінчив війну майором. Про його доблесть і відвагу свідчать орден Червоного Прапора, два ордени Червоної Зірки. Л. І. Моргуненко, захищаючи Севастополь, із зв'язкою гранат кинувся під фашистський танк. До останньої краплі крові билися з гітлерівцями в Сталінграді два брати - Андрій і Трохим Батруки, третій брат Тимофій загинув під час визволення Києва. Бойовими дорогами
Дивиться також інші населені пункти району:
- Білогірський район
- Цвіточне
- Русаківка
- Новожилівка
- Муромське
- Мічурінське
- Мельничне
- Курське
- Криничне
- Зибине
- Зеленогірське
- Вишенне
- Багате
- Ароматне