Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
комісаром загону був секретар Бахчисарайського райкому партії В. І. Чорний, командиром - працівник військкомату К. М. Сизов (загинув в одному з перших боїв), а потім М. А. Македонський, який пізніше очолив Південне з'єднання кримських партизанських загонів. Бахчисарайським партизанський загін складався з двох груп - однією керував другий секретар Бахчисарайського райкому партії А. П. Бережний, другою - І. М. Бортников, який працював до війни начальником районного відділення міліції.
Перший бій з фашистами партизани провели в ніч проти 7 листопада 1941 року В селі Бія-Сала (тепер село Верхоріччя) вони знищили 28 фашистів. На початку грудня загін здійснив сміливі нальоти на великі німецькі гарнізони, розміщені в селах Улу-Сала (тепер село Синапне), Бія-Сала, Коуш (тепер село Шовковичне). Народні месники за перші місяці бойових дій знищили 256 окупантів, вивели з ладу 28 автомашин, гармату, висадили у повітря 2 ешелони і 4 мости. Серед населення було поширено 3 тис. листівок і 250 примірників газет. За цей час у загоні прийнято в партію 15 чоловік.
На початку 1942 року в Бахчисарайському загоні налічувалося вже 200 чоловік. Досвідченим розвідником проявив себе житель села Лаки М. С. Спаї, який ще в роки громадянської війни був бійцем Бахчисарайського червоногвардійського загону. В одному із боїв на горі Абдуті, біля села Коуш, М. С. Спаї знищив понад десять ворогів. У цій сутичці відважний партизан загинув. Мужньо діяла створена при Бахчисарайському партизанському загоні диверсійна група, очолювана комуністом І. І. Суполкіним. Так, наприкінці квітня 1942 року ця група висадила в повітря ешелон з живою силою і технікою ворога на підступах до Севастополя - на залізничній станції Дуванкой (тепер село Верхньосадове).
1943 року вся Гірська і передгірська частина Бахчисарайського району цілком контролювалася партизанами. Партизанський загін М. Г. Гордієнка в жовтні 1943 року напав на ворога у селі Топчикой (тепер село Долинне). Тут Гітлерівці створили поліцейський загін із зрадників-татар, які грабували жителів, забирали в них продукти харчування, худобу, речі, доносили на них. Патріоти захопили у полон усіх поліцаїв. Партизанський загін, яким командував І. І. Урсол, несподіваним нападом на німецький гарнізон у Бахчисараї навів жах на ворогів. Переляканий комендант залізничної станції повідомив тоді у Сімферополь, що партизани «зайняли місто».
З перших днів окупації у Бахчисараї діяла підпільна група, до якої входило 15 чоловік. Патріоти встановили зв'язок з партизанським загоном, повідомляли про розташування і чисельність німецьких частин, про підготовку до прочісування лісів та інші важливі дані.
У лютому 1944 року, незадовго до приходу Червоної Армії, у місті йшли поголовні арешти й розстріли. Загинули керівники Бахчисарайської підпільної групи комуністи А. М. Болек, І. І. Касієв, комсомольці Н. Козлова, К. Лебеденко, В. Георгінова, Л. Сушко, О. Алексєєв, Ф. Воскребенцев та ін. На братському кладовищі на могилі підпільників, по-звірячому закатованих гітлерівцями, встановлено обеліск.
14 квітня 1944 року 315-а стрілецька дивізія, 6-а гвардійська танкова бригада під командуванням підполковника В. Ф. Жидкова і 6-а бригада Південного з'єднання під командуванням М. Ф. Самійленка визволили Бахчисарай від німецько-фашистських загарбників.
Одним з перших у місто ввірвався танк П. Ю. Жульєва, який нині живе у Волгограді. На братському кладовищі поховано близько 470 воїнів Радянської Армії, представників багатьох національностей радянської Батьківщини, полеглих у боях
за визволення Криму від Гітлерівців.
Чимало бахчисарайців героїчно захищали честь і незалежність соціалістичної Батьківщини на фронтах Великої Вітчизняної війни. Серед них П. М. Авдюшенко, К. М. Андрєєв, М. М. Янченко, нагороджені орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів та медалями, Ш. Аблаєв, відзначений орденами Леніна і Червоного Прапора. В місті, проживає Герой Радянського Союзу П. Ф. Чепурін, удостоєний цього знання за підвагу, проявлену під час форсування Дніпра.
за час окупації Гітлерівці перетворили на руїни заводи, друкарню, багато адміністративних і житлових будинків міста. Зразу ж після визволення відбудову зруйнованого господарства очолив районний комітет партії, виконкоми районної і міської Рад депутатів трудящих. У січні 1945 року в місті працювало 97 комуністів, об'єднаних в 11 партійних організаціях.
Долаючи величезні труднощі, бахчисарайці успішно ліквідовували руйнівні наслідки війни. Населення міста, яке поповнювалося переселенцями з багатьох республік Радянського Союзу, працювало самовіддано. Неоціненну допомогу у відбудові зруйнованого господарства бахчисарайцям подали Радянський уряд, трудящі братніх республік. На підприємства міста
Бахчисарай
Сторінка 6 з 9
партизанський загін, до якого входило 93 чоловіка, у т. ч. 53 комуністи й 14 комсомольців. Серед народних месників було 7 жінок. У складі загону проти ворога билися представники різних національностей. Організатором і Перший бій з фашистами партизани провели в ніч проти 7 листопада 1941 року В селі Бія-Сала (тепер село Верхоріччя) вони знищили 28 фашистів. На початку грудня загін здійснив сміливі нальоти на великі німецькі гарнізони, розміщені в селах Улу-Сала (тепер село Синапне), Бія-Сала, Коуш (тепер село Шовковичне). Народні месники за перші місяці бойових дій знищили 256 окупантів, вивели з ладу 28 автомашин, гармату, висадили у повітря 2 ешелони і 4 мости. Серед населення було поширено 3 тис. листівок і 250 примірників газет. За цей час у загоні прийнято в партію 15 чоловік.
На початку 1942 року в Бахчисарайському загоні налічувалося вже 200 чоловік. Досвідченим розвідником проявив себе житель села Лаки М. С. Спаї, який ще в роки громадянської війни був бійцем Бахчисарайського червоногвардійського загону. В одному із боїв на горі Абдуті, біля села Коуш, М. С. Спаї знищив понад десять ворогів. У цій сутичці відважний партизан загинув. Мужньо діяла створена при Бахчисарайському партизанському загоні диверсійна група, очолювана комуністом І. І. Суполкіним. Так, наприкінці квітня 1942 року ця група висадила в повітря ешелон з живою силою і технікою ворога на підступах до Севастополя - на залізничній станції Дуванкой (тепер село Верхньосадове).
1943 року вся Гірська і передгірська частина Бахчисарайського району цілком контролювалася партизанами. Партизанський загін М. Г. Гордієнка в жовтні 1943 року напав на ворога у селі Топчикой (тепер село Долинне). Тут Гітлерівці створили поліцейський загін із зрадників-татар, які грабували жителів, забирали в них продукти харчування, худобу, речі, доносили на них. Патріоти захопили у полон усіх поліцаїв. Партизанський загін, яким командував І. І. Урсол, несподіваним нападом на німецький гарнізон у Бахчисараї навів жах на ворогів. Переляканий комендант залізничної станції повідомив тоді у Сімферополь, що партизани «зайняли місто».
З перших днів окупації у Бахчисараї діяла підпільна група, до якої входило 15 чоловік. Патріоти встановили зв'язок з партизанським загоном, повідомляли про розташування і чисельність німецьких частин, про підготовку до прочісування лісів та інші важливі дані.
У лютому 1944 року, незадовго до приходу Червоної Армії, у місті йшли поголовні арешти й розстріли. Загинули керівники Бахчисарайської підпільної групи комуністи А. М. Болек, І. І. Касієв, комсомольці Н. Козлова, К. Лебеденко, В. Георгінова, Л. Сушко, О. Алексєєв, Ф. Воскребенцев та ін. На братському кладовищі на могилі підпільників, по-звірячому закатованих гітлерівцями, встановлено обеліск.
14 квітня 1944 року 315-а стрілецька дивізія, 6-а гвардійська танкова бригада під командуванням підполковника В. Ф. Жидкова і 6-а бригада Південного з'єднання під командуванням М. Ф. Самійленка визволили Бахчисарай від німецько-фашистських загарбників.
Одним з перших у місто ввірвався танк П. Ю. Жульєва, який нині живе у Волгограді. На братському кладовищі поховано близько 470 воїнів Радянської Армії, представників багатьох національностей радянської Батьківщини, полеглих у боях
за визволення Криму від Гітлерівців.
Чимало бахчисарайців героїчно захищали честь і незалежність соціалістичної Батьківщини на фронтах Великої Вітчизняної війни. Серед них П. М. Авдюшенко, К. М. Андрєєв, М. М. Янченко, нагороджені орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів та медалями, Ш. Аблаєв, відзначений орденами Леніна і Червоного Прапора. В місті, проживає Герой Радянського Союзу П. Ф. Чепурін, удостоєний цього знання за підвагу, проявлену під час форсування Дніпра.
за час окупації Гітлерівці перетворили на руїни заводи, друкарню, багато адміністративних і житлових будинків міста. Зразу ж після визволення відбудову зруйнованого господарства очолив районний комітет партії, виконкоми районної і міської Рад депутатів трудящих. У січні 1945 року в місті працювало 97 комуністів, об'єднаних в 11 партійних організаціях.
Долаючи величезні труднощі, бахчисарайці успішно ліквідовували руйнівні наслідки війни. Населення міста, яке поповнювалося переселенцями з багатьох республік Радянського Союзу, працювало самовіддано. Неоціненну допомогу у відбудові зруйнованого господарства бахчисарайцям подали Радянський уряд, трудящі братніх республік. На підприємства міста
Дивиться також інші населені пункти району:
- Бахчисарайський район
- Углове
- Тернівка
- Тінисте
- Табачне
- Скалисте
- Поштове
- Плодове
- Красний Мак
- Каштани
- Зелене
- Залізничне
- Голубинка
- Віліне
- Верхоріччя
- Ароматне
- Научний
- Куйбишеве