Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
виробництва забруднювали річку Чурук-Су, сміття викидалося на вулиці. Все це спричинювало часті епідемії. Так, 1910 року зареєстровано 2692 випадки інфекційних захворювань.
На початку XX ст. серед жителів Бахчисарая число письменних не перевищувало 36 проц. Із загального прибутку міста на народну освіту витрачалися мізерні кошти. 1911 року тут працювало 9 шкіл, де 13 учителів навчали 484 учні.
Важким тягарем лягла на плечі трудящих перша світова війна. Збільшився робочий день, подорожчали продукти харчування, бідували сім'ї фронтовиків, позбавлені годувальників. Посилювалося незадоволення трудового люду існуючим ладом.
Особливо загострилося становище в місті після Лютневої буржуазно-демократичної революції. Татарські буржуазні націоналісти в липні 1917 року створили у Бахчисараї свою партію «Міллі-фірка». Її лідери намагалися відірвати Крим під революційної Росії і створити державу під протекторатом Туреччини. Робітники, колишні солдати, і біднота згуртовувалися в боротьбі проти сил реакції. Пролетаріат міста був об'єднаний у профспілку торговельно-промислових робітників, створену в квітні 1917 року. До неї входило близько 500 чоловік. Багато членів профспілки - робітники, ремісники, колишні фронтовики - збиралися в будинку батрбатрака Радченка. Вони готували створення черноногвардійського загону. Їx організатором став бахчисараєць, солдат-фронтовик, комуніст С. С. Мануйлов.
Трудящі міста з великою радістю зустріли перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції і створення першого Радянського уряду на чолі з В. І. Леніним. Але татарські буржуазні націоналісти прагнули будь-що перешкодити переходу влади до рук народу. В грудні 1917 року в Бахчисараї, в колишньому ханському палаці, відбувся татарський з'їзд (курултай), який проголосив себе після, видання кількох, законів «національним парламентом». Представники поміщиків (мурзаків), буржуазії і куркулів, що входили до цього «парламенту», створили буржуазно- націоналістичний «уряд» - «Директорію», яка відкрито заявила про свою боротьбу проти Рад і більшовиків. Вона спиралася на буржуазно-націоналістичні загони татарів - ескадронців.
Для боротьби з контрреволюцією в грудні 1917 року в Бахчисараї представники революційного Севастополя створили червоногвардійський загін, командиром якого став П. Ю. Ракитський, а комісаром О. С. Мануйлов. Активними борцями за Радянську владу були П. І. Туляков, П. В. Радченко, Євген та Іван Голосенки, А. Сандулова. Євдокія і Катерина Радченко, Іван і Дмитро Пирогови та багато інших. Із зброєю в руках стали червоногвардійці на захист Радянської влади, влившись до лав Севастопольського загону, який налічував 700 бійців. 12 січня 1918 року він розбин білогвардійців біля полустанку Сюрень (тепер Сирені) і з боєм зайняв Бахчисарай. 13 січня революційні частини розгромили ескадронців і білогвардійців поблизу станції Альма (тепер Поштова). Бахчисарайські червоногвардійці брали участь у встановленні Радянської влади в Сімферополі. Наприкінці січня вони повернулися до рідного міста.
У січні 1918 року в Бахчисараї створено Раду робітничих, солдатських і селянських депутатів. Головою Ради обрали більшовика Ю. Кузовлєва. Командира черноногвардійського загону П. Ю. Ракитського призначили комісаром продовольства міста. У тому ж місяці в Бахчисараї створено комітет РСДРП(6), який звернувся до трудящих міста, селян і наймитів навколишніх сіл із закликом вступати до лав партії більшовиків. 28 січня 1918 року на масовому мітингу жителі Бахчисарая вітали створення Бахчисарайської Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, виступали за якнайшвидше втілення в життя декретів ІІ Всеросійського з'їзду Рад.
Для потреб міста у розпорядження Ради було виділено понад 33 тис. крб. з. реквізованих коштів у розгромленого буржуазно-націоналістичпого татарського «уряду». Бахчисарайська Рада з перших днів своєї діяльності налагоджувала постачання населення продуктами харчування, організовувала медичне обслуговувавші населення. Було створено професійні спілки робітників чинбарень, садівників, землеробів. Відкрилася нова школа, що діяла на базі колишньої чоловічої гімназії. Соціалістичні перетворення були перервані вторгненням військ кайзерівської Німеччини, які 23 квітня 1918 року окупували Бахчисарай. Більшовики міста, члени Ради відійшли з боями до Севастополя. У Бахчисараї почалася розправа над радянськими активістами. Загинуло чимало колишніх червоногвардійців, серед них П. В. Радченко, батько і син Колотурови та ін. Після вимушеного відступу німецьких частин наприкінці 1918 року місто захопили білогвардійці.
Бахчисарай
Сторінка 3 з 9
На низькому рівні було медичне і культурне обслуговування населення. У місті працював лише один лікар. 1911 року на медичне обслуговування однієї людини витрачалася всього 61 копійка. Відходами шкіряного На початку XX ст. серед жителів Бахчисарая число письменних не перевищувало 36 проц. Із загального прибутку міста на народну освіту витрачалися мізерні кошти. 1911 року тут працювало 9 шкіл, де 13 учителів навчали 484 учні.
Важким тягарем лягла на плечі трудящих перша світова війна. Збільшився робочий день, подорожчали продукти харчування, бідували сім'ї фронтовиків, позбавлені годувальників. Посилювалося незадоволення трудового люду існуючим ладом.
Особливо загострилося становище в місті після Лютневої буржуазно-демократичної революції. Татарські буржуазні націоналісти в липні 1917 року створили у Бахчисараї свою партію «Міллі-фірка». Її лідери намагалися відірвати Крим під революційної Росії і створити державу під протекторатом Туреччини. Робітники, колишні солдати, і біднота згуртовувалися в боротьбі проти сил реакції. Пролетаріат міста був об'єднаний у профспілку торговельно-промислових робітників, створену в квітні 1917 року. До неї входило близько 500 чоловік. Багато членів профспілки - робітники, ремісники, колишні фронтовики - збиралися в будинку батрбатрака Радченка. Вони готували створення черноногвардійського загону. Їx організатором став бахчисараєць, солдат-фронтовик, комуніст С. С. Мануйлов.
Трудящі міста з великою радістю зустріли перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції і створення першого Радянського уряду на чолі з В. І. Леніним. Але татарські буржуазні націоналісти прагнули будь-що перешкодити переходу влади до рук народу. В грудні 1917 року в Бахчисараї, в колишньому ханському палаці, відбувся татарський з'їзд (курултай), який проголосив себе після, видання кількох, законів «національним парламентом». Представники поміщиків (мурзаків), буржуазії і куркулів, що входили до цього «парламенту», створили буржуазно- націоналістичний «уряд» - «Директорію», яка відкрито заявила про свою боротьбу проти Рад і більшовиків. Вона спиралася на буржуазно-націоналістичні загони татарів - ескадронців.
Для боротьби з контрреволюцією в грудні 1917 року в Бахчисараї представники революційного Севастополя створили червоногвардійський загін, командиром якого став П. Ю. Ракитський, а комісаром О. С. Мануйлов. Активними борцями за Радянську владу були П. І. Туляков, П. В. Радченко, Євген та Іван Голосенки, А. Сандулова. Євдокія і Катерина Радченко, Іван і Дмитро Пирогови та багато інших. Із зброєю в руках стали червоногвардійці на захист Радянської влади, влившись до лав Севастопольського загону, який налічував 700 бійців. 12 січня 1918 року він розбин білогвардійців біля полустанку Сюрень (тепер Сирені) і з боєм зайняв Бахчисарай. 13 січня революційні частини розгромили ескадронців і білогвардійців поблизу станції Альма (тепер Поштова). Бахчисарайські червоногвардійці брали участь у встановленні Радянської влади в Сімферополі. Наприкінці січня вони повернулися до рідного міста.
У січні 1918 року в Бахчисараї створено Раду робітничих, солдатських і селянських депутатів. Головою Ради обрали більшовика Ю. Кузовлєва. Командира черноногвардійського загону П. Ю. Ракитського призначили комісаром продовольства міста. У тому ж місяці в Бахчисараї створено комітет РСДРП(6), який звернувся до трудящих міста, селян і наймитів навколишніх сіл із закликом вступати до лав партії більшовиків. 28 січня 1918 року на масовому мітингу жителі Бахчисарая вітали створення Бахчисарайської Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, виступали за якнайшвидше втілення в життя декретів ІІ Всеросійського з'їзду Рад.
Для потреб міста у розпорядження Ради було виділено понад 33 тис. крб. з. реквізованих коштів у розгромленого буржуазно-націоналістичпого татарського «уряду». Бахчисарайська Рада з перших днів своєї діяльності налагоджувала постачання населення продуктами харчування, організовувала медичне обслуговувавші населення. Було створено професійні спілки робітників чинбарень, садівників, землеробів. Відкрилася нова школа, що діяла на базі колишньої чоловічої гімназії. Соціалістичні перетворення були перервані вторгненням військ кайзерівської Німеччини, які 23 квітня 1918 року окупували Бахчисарай. Більшовики міста, члени Ради відійшли з боями до Севастополя. У Бахчисараї почалася розправа над радянськими активістами. Загинуло чимало колишніх червоногвардійців, серед них П. В. Радченко, батько і син Колотурови та ін. Після вимушеного відступу німецьких частин наприкінці 1918 року місто захопили білогвардійці.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Бахчисарайський район
- Углове
- Тернівка
- Тінисте
- Табачне
- Скалисте
- Поштове
- Плодове
- Красний Мак
- Каштани
- Зелене
- Залізничне
- Голубинка
- Віліне
- Верхоріччя
- Ароматне
- Научний
- Куйбишеве