Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Наприкінці XVII - початку XVIII ст. Російська держава розгорнула
наполегливу боротьбу за вихід до Чорного моря. 17 червня 1736 року після тривалого бою столицю ханства Бахчисарай було здобуто, але через епідемію російське військо змушене було залишити Крим.
Після російсько-турецької війни 1768-1774 рр. до Російської держави відійшли Керч, фортеці Азов, Єнікале. Кримське ханство оголошувалося незалежним від Туреччини. Але порушення з боку Туреччини договору, яким закінчилася війна, змусило Росію в березні 1777 року ввести свої війська в Крим. З 1778 року російськими військами тут командував О. В. Суворов. У цей період він деякий час жив у Бахчисараї. Завдяки дипломатичній і багатогранній практичній діяльності полководець зумів, не вдаючись до воєнних дій, зміцнити позиції Росії в Криму і на березі Чорного моря. Останній кримський хан Шагін-Гірей у 1783 році зрікся престолу, і Крим був приєднаний до Росії.
За часів Кримського ханства численні ремісники, що жили в місті, об'єднувалися в цехи. Працюючи на ринок, вони ставили свої лавки у спеціально відведених місцях - базарах.
Бахчисарай кінця XVIII ст. описав академік П. С. Паллас, який побував у ньому в 1793-1794 рр. Над містом підносився ханський палац з садами й мечеттю. Феодали й купці жили в будинках з бутового каменю, а трудовий люд тулився в убогих халупках. На вузьких, брудних вулицях з обох боків тіснилися жалюгідні дерев'яні крамнички. За даними П. С. Палласа, в місті налічувався 1561 будинок, де мешкало 5776 чоловік. Було 5 млинів, 20 пекарень, 13 чинбарень, 6 кузень. Працювали майстерні - кравецькі, шевські, зброяні, виготовлення срібних виробів. У численних лавках торгували шовком, сідлами, взуттям, металевим посудом та іншими товарами. Купці, що привозили товари з Туреччини та інших країн, мешкали в більших приміщеннях - ханах. У Бахчисараї було 17 таких ханів. У місті діяли фонтани, з яких жителі брали воду Гірських джерел.
Після приєднання Криму до Росії розвиток економіки міста прискорився. Зароджувалася промисловість, зростала кількість населення. 1847 року в Бахчисараї вже проживало 13 313 чоловік. Діяло 7 млинів та 23 кустарні підприємства, працювало 113 шевців, 34 мідники й жерстяники, 38 ковалів. Умови праці ремісників були надзвичайно важкими. Для того, щоб одержати сап'ян, виробами з якого славився Бахчисарай, над однією шкурою проводилися численні операції. Стоячи по коліна и смердючих кам'яних коритах, робітники босими ногами м'яли шкуру.
1848 року в місті було 33 мечеті, 3 церкви, 3 медресе, працювала лише одна школа. де два вчителі навчали 33 учні. Більшість бахчисарайців була неписьменною. Жителі не одержували й необхідної медичної допомоги.
Розвиток капіталізму після реформи 1861 року супроводжувався розоренням кустарного виробництва. До Бахчисарая з інших міст завозилися фабричні товари, і дрібні підприємці не витримували конкуренції. З 1899 по 1905 рік число виробничих точок зменшилося з 326 до 258, причому загальний оборотний капітал за цей час збільшився. 1897 року міський голова доповідав управляючому Таврійською казенною палатою, що Бахчисарай перетворився на одне з найбідніших міст Криму. Якщо 25 років тому сап'ян виготовляли 2 тис. робітників, то тепер їх стало в сім разів менше. Заробітки в кустарних майстернях були низькі. Робочий день тривав 14 годин.
Землі навколо Бахчисарая в основному належали великим землевласникам. У їх володіннях налічувалося від 1,5 до 3 тис. десятин, тоді як переважна більшість селян мала по одній десятині й менше. Немало бідняків Бахчисарая на кабальних умовах наймитували у землевласників.
Після Кримської війни 1853-1856 рр. населення міста скоротилося. Під впливом агітації мусульманського духівництва 1,8 тис. чоловік емігрувало до Туреччини. За вершим загальним переписом населення 1897 року, в Бахчисараї мешкало 12 959 чоловік.
Безправне становище, жорстока експлуатація, безробіття викликали гостре незадоволення трудящих існуючим ладом. Поступово формувалася їх революційна свідомість. Під час революції 1905-1907 рр. у Бахчисараї розповсюджувалася соціал-демократична література. Так, 10 березня 1906 року на вулицях міста виявлєно 63 листівки Севастопольського комітету РСДРП. У квітні 1906 року група членів Севастопольського комітету РСДРП у приватній друкарні в Бахчисараї надрукувала масовим тиражем листівку, яка починалася словами: «Кати народу спрямовують усі сили, щоб задушити могутній рух, але життя вперто змітає зі свого шляху всі перепони і сміливо йде поступом революції».
Проте розвиток революційного руху в місті стримувався тим, що тут дислокувався Кримський татарський дивізіон, частини якого царські власті використовували для придушення страйків.
Бахчисарай
Сторінка 2 з 9
підписаний мирний договір, за яким Туреччина і Кримське ханство відмовлялися від дальших зазіхань на Лівобережну Україну і Київ з навколишніми містечками (Стайками, Трипіллям, Васильковом).Наприкінці XVII - початку XVIII ст. Російська держава розгорнула
Після російсько-турецької війни 1768-1774 рр. до Російської держави відійшли Керч, фортеці Азов, Єнікале. Кримське ханство оголошувалося незалежним від Туреччини. Але порушення з боку Туреччини договору, яким закінчилася війна, змусило Росію в березні 1777 року ввести свої війська в Крим. З 1778 року російськими військами тут командував О. В. Суворов. У цей період він деякий час жив у Бахчисараї. Завдяки дипломатичній і багатогранній практичній діяльності полководець зумів, не вдаючись до воєнних дій, зміцнити позиції Росії в Криму і на березі Чорного моря. Останній кримський хан Шагін-Гірей у 1783 році зрікся престолу, і Крим був приєднаний до Росії.
За часів Кримського ханства численні ремісники, що жили в місті, об'єднувалися в цехи. Працюючи на ринок, вони ставили свої лавки у спеціально відведених місцях - базарах.
Бахчисарай кінця XVIII ст. описав академік П. С. Паллас, який побував у ньому в 1793-1794 рр. Над містом підносився ханський палац з садами й мечеттю. Феодали й купці жили в будинках з бутового каменю, а трудовий люд тулився в убогих халупках. На вузьких, брудних вулицях з обох боків тіснилися жалюгідні дерев'яні крамнички. За даними П. С. Палласа, в місті налічувався 1561 будинок, де мешкало 5776 чоловік. Було 5 млинів, 20 пекарень, 13 чинбарень, 6 кузень. Працювали майстерні - кравецькі, шевські, зброяні, виготовлення срібних виробів. У численних лавках торгували шовком, сідлами, взуттям, металевим посудом та іншими товарами. Купці, що привозили товари з Туреччини та інших країн, мешкали в більших приміщеннях - ханах. У Бахчисараї було 17 таких ханів. У місті діяли фонтани, з яких жителі брали воду Гірських джерел.
Після приєднання Криму до Росії розвиток економіки міста прискорився. Зароджувалася промисловість, зростала кількість населення. 1847 року в Бахчисараї вже проживало 13 313 чоловік. Діяло 7 млинів та 23 кустарні підприємства, працювало 113 шевців, 34 мідники й жерстяники, 38 ковалів. Умови праці ремісників були надзвичайно важкими. Для того, щоб одержати сап'ян, виробами з якого славився Бахчисарай, над однією шкурою проводилися численні операції. Стоячи по коліна и смердючих кам'яних коритах, робітники босими ногами м'яли шкуру.
1848 року в місті було 33 мечеті, 3 церкви, 3 медресе, працювала лише одна школа. де два вчителі навчали 33 учні. Більшість бахчисарайців була неписьменною. Жителі не одержували й необхідної медичної допомоги.
Розвиток капіталізму після реформи 1861 року супроводжувався розоренням кустарного виробництва. До Бахчисарая з інших міст завозилися фабричні товари, і дрібні підприємці не витримували конкуренції. З 1899 по 1905 рік число виробничих точок зменшилося з 326 до 258, причому загальний оборотний капітал за цей час збільшився. 1897 року міський голова доповідав управляючому Таврійською казенною палатою, що Бахчисарай перетворився на одне з найбідніших міст Криму. Якщо 25 років тому сап'ян виготовляли 2 тис. робітників, то тепер їх стало в сім разів менше. Заробітки в кустарних майстернях були низькі. Робочий день тривав 14 годин.
Землі навколо Бахчисарая в основному належали великим землевласникам. У їх володіннях налічувалося від 1,5 до 3 тис. десятин, тоді як переважна більшість селян мала по одній десятині й менше. Немало бідняків Бахчисарая на кабальних умовах наймитували у землевласників.
Після Кримської війни 1853-1856 рр. населення міста скоротилося. Під впливом агітації мусульманського духівництва 1,8 тис. чоловік емігрувало до Туреччини. За вершим загальним переписом населення 1897 року, в Бахчисараї мешкало 12 959 чоловік.
Безправне становище, жорстока експлуатація, безробіття викликали гостре незадоволення трудящих існуючим ладом. Поступово формувалася їх революційна свідомість. Під час революції 1905-1907 рр. у Бахчисараї розповсюджувалася соціал-демократична література. Так, 10 березня 1906 року на вулицях міста виявлєно 63 листівки Севастопольського комітету РСДРП. У квітні 1906 року група членів Севастопольського комітету РСДРП у приватній друкарні в Бахчисараї надрукувала масовим тиражем листівку, яка починалася словами: «Кати народу спрямовують усі сили, щоб задушити могутній рух, але життя вперто змітає зі свого шляху всі перепони і сміливо йде поступом революції».
Проте розвиток революційного руху в місті стримувався тим, що тут дислокувався Кримський татарський дивізіон, частини якого царські власті використовували для придушення страйків.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Бахчисарайський район
- Углове
- Тернівка
- Тінисте
- Табачне
- Скалисте
- Поштове
- Плодове
- Красний Мак
- Каштани
- Зелене
- Залізничне
- Голубинка
- Віліне
- Верхоріччя
- Ароматне
- Научний
- Куйбишеве