Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вже 1936 року прибутки колгоспу ім. Леніна становили понад 1 млн. крб. і порівняло з 1935 роком збільшилися в п'ять разів.
Напередодні Великої Вітчизняної війни посівна площа колгоспу досягла 198 га, з них 65 га займали сади, 56 - виноградники, 7 - овочі, 7 - тютюнові плантації. На тваринницькій фермі було 45 коней, 25 голів великої рогатої худоби та близько 2 тис. овець і кіз. 1937 року артіль придбала автомашину, електродвигун для освітлення громадських приміщень. У колгоспі було створено невелике промислове підприємство, де за сезон перероблялося 300 - 400 тонн винограду. 1940 року закладено винозавод.
Дедалі ширше розгорталося соціалістичне змагання. 1940 року 104 трудівники
були стахановцями і 26 - ударниками. З одного гектара вони збирали по 90 цнт
винограду, 70-90 цнт фруктів. 8 колгоспників стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Наприкінці другої п'ятирічки оплата трудодня в колгоспі досягла 5 крб. 20 коп., перевищивши в кілька разів загальнорайонний показник.
За переписом 1939 року, в Кучук-Узені проживало 1335 чоловік, з них 674 чоловіка і 661 жінка; доросле населення становило 715 чоловік. У селі було поштове відділення, лікарня з амбулаторією, дитячі ясла і майданчик. Наприкінці другої п'ятирічки ліквідовано неписьменність серед дорослого населення, в т. ч. і серед жінок. З 1934 року працювала неповна середня школа, яка в 1939 році стала середньою. У 1940/41 навчальному році школу відвідувало 411 школярів, їх навчали 15 учителів, був інтернат.
Сільські активісти проводили велику політико-масову роботу серед населення - міжнародні огляди, бесіди про Статут сільгоспартілі, про комсомол, організовували концерти самодіяльності.
Сільська Рада, партосередок і правління колгоспу багато уваги приділяли залученню жінок до громадського життя. Дуже важливою подією в житті села були вибори до Верховної Ради СРСР. 1937 року всі 685 виборців взяли участь у виборах, абсолютна більшість їх віддала свої голоси за кандидатів блоку комуністів і безпартійних.
Мирно життя трудівників села було перерване підступним нападом фашистської Німеччини на нашу країну. Значна частина кучук-узенців пішла на фронт. 1941 року колгоспники, що залишилися в селі, зібрали й здали державі врожай.
5 листопада 1941 року село окупували фашисти. Слідом за гітлерівцями сюди повернулился куркулі, запеклі націоналісти, засуджені в 1935 році за контрреволюційні дії. Із числа цих зрадників, що давно затаїли злобу на Радянську владу, був сформований т. зв. загін самооборони. При сприянні націоналістів окупанти нещадно грабували населення, вчинили розправу над колгоспним агрономом Сахном, сільськими активістами братами Караєвими та ін. Ні терор, ні звірства не зломили волі радянських патріотів у боротьбі проти загарбників та їх поплічників. Дехто з жителів села налагодив зв'язок з Алуштинським партизанським загоном і допомагав йому. Головний лікар Кучук-Узенської лікарні Ю. О. Попова з допомогою медсестер вилікувала і врятувала 13 поранених радянських воїнів. Коли виникла загроза арешту Ю. О. Попова з кількома товаришами пішла в ліс, де стала партизанським лікарем. Після визволення Криму вона працювала в сільській лікарні.
15 квітня 1944 року частини Червоної Армії визволили село від окупантів. Відбудову зруйнованого фашистами господарства очолили сільська Рада і парторганізація колгоспу ім. Леніна, створена в жовтні 1944 року з 5 комуністів. Гітлерівці завдали велики збитків колгоспному господарству. Сільськогосподарську техніку вони вивезли або знищили. Від колгоспної череди залишилося 5 коней, 6 корів, 4 телят, 70 голів дрібної рогатої худоби. Окупанти висадили в повітря колгоспний винозавод. Труднощі посилювалися тим, що в колгоспі не вистачало агрономів, будівельників. мотористів та ін. спеціалістів. Восени 1944 року в село прибули перші переселенці з воронезької області, Краснодарського краю. Держава виділила їм земельні ділянки і позику для спорудження будинків, допомогла продовольством і звільнила від податків. Були укомплектовані бригади і ланки; створено також комсомольсько-молодіжні ланки. Значну допомогу колгоспові подавали шефи з алуштинського санаторію «Червоне Криворіжжя», зокрема вони виділяли автомашини для перевезення вантажів. Додаткові кошти, потрібні для відбудови господарства, колгосп одержав від бджільництва. 1946 року артіль вторгувала понад 100 тис. крб. Колгоспникам видали на трудодень по 8 крб. 40 коп. грішми.
Незабаром після визволення села від окупантів відкрився медичний пункт. У жовтні 1944 року розпочала роботу початкова школа. Заняття відбувалися в двох невеликих приміщеннях, тому що школа потребувала капітального
Малоріченське
Сторінка 4 з 7
колгоспного активу організували гурток агрономічних знань. Опорою комуністів у всій їх роботі виступала комсомольська організація, в якій тоді налічувався 21 член ВЛКСМ. Вже 1936 року прибутки колгоспу ім. Леніна становили понад 1 млн. крб. і порівняло з 1935 роком збільшилися в п'ять разів.
Напередодні Великої Вітчизняної війни посівна площа колгоспу досягла 198 га, з них 65 га займали сади, 56 - виноградники, 7 - овочі, 7 - тютюнові плантації. На тваринницькій фермі було 45 коней, 25 голів великої рогатої худоби та близько 2 тис. овець і кіз. 1937 року артіль придбала автомашину, електродвигун для освітлення громадських приміщень. У колгоспі було створено невелике промислове підприємство, де за сезон перероблялося 300 - 400 тонн винограду. 1940 року закладено винозавод.
Дедалі ширше розгорталося соціалістичне змагання. 1940 року 104 трудівники
були стахановцями і 26 - ударниками. З одного гектара вони збирали по 90 цнт
винограду, 70-90 цнт фруктів. 8 колгоспників стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Наприкінці другої п'ятирічки оплата трудодня в колгоспі досягла 5 крб. 20 коп., перевищивши в кілька разів загальнорайонний показник.
За переписом 1939 року, в Кучук-Узені проживало 1335 чоловік, з них 674 чоловіка і 661 жінка; доросле населення становило 715 чоловік. У селі було поштове відділення, лікарня з амбулаторією, дитячі ясла і майданчик. Наприкінці другої п'ятирічки ліквідовано неписьменність серед дорослого населення, в т. ч. і серед жінок. З 1934 року працювала неповна середня школа, яка в 1939 році стала середньою. У 1940/41 навчальному році школу відвідувало 411 школярів, їх навчали 15 учителів, був інтернат.
Сільські активісти проводили велику політико-масову роботу серед населення - міжнародні огляди, бесіди про Статут сільгоспартілі, про комсомол, організовували концерти самодіяльності.
Сільська Рада, партосередок і правління колгоспу багато уваги приділяли залученню жінок до громадського життя. Дуже важливою подією в житті села були вибори до Верховної Ради СРСР. 1937 року всі 685 виборців взяли участь у виборах, абсолютна більшість їх віддала свої голоси за кандидатів блоку комуністів і безпартійних.
Мирно життя трудівників села було перерване підступним нападом фашистської Німеччини на нашу країну. Значна частина кучук-узенців пішла на фронт. 1941 року колгоспники, що залишилися в селі, зібрали й здали державі врожай.
5 листопада 1941 року село окупували фашисти. Слідом за гітлерівцями сюди повернулился куркулі, запеклі націоналісти, засуджені в 1935 році за контрреволюційні дії. Із числа цих зрадників, що давно затаїли злобу на Радянську владу, був сформований т. зв. загін самооборони. При сприянні націоналістів окупанти нещадно грабували населення, вчинили розправу над колгоспним агрономом Сахном, сільськими активістами братами Караєвими та ін. Ні терор, ні звірства не зломили волі радянських патріотів у боротьбі проти загарбників та їх поплічників. Дехто з жителів села налагодив зв'язок з Алуштинським партизанським загоном і допомагав йому. Головний лікар Кучук-Узенської лікарні Ю. О. Попова з допомогою медсестер вилікувала і врятувала 13 поранених радянських воїнів. Коли виникла загроза арешту Ю. О. Попова з кількома товаришами пішла в ліс, де стала партизанським лікарем. Після визволення Криму вона працювала в сільській лікарні.
15 квітня 1944 року частини Червоної Армії визволили село від окупантів. Відбудову зруйнованого фашистами господарства очолили сільська Рада і парторганізація колгоспу ім. Леніна, створена в жовтні 1944 року з 5 комуністів. Гітлерівці завдали велики збитків колгоспному господарству. Сільськогосподарську техніку вони вивезли або знищили. Від колгоспної череди залишилося 5 коней, 6 корів, 4 телят, 70 голів дрібної рогатої худоби. Окупанти висадили в повітря колгоспний винозавод. Труднощі посилювалися тим, що в колгоспі не вистачало агрономів, будівельників. мотористів та ін. спеціалістів. Восени 1944 року в село прибули перші переселенці з воронезької області, Краснодарського краю. Держава виділила їм земельні ділянки і позику для спорудження будинків, допомогла продовольством і звільнила від податків. Були укомплектовані бригади і ланки; створено також комсомольсько-молодіжні ланки. Значну допомогу колгоспові подавали шефи з алуштинського санаторію «Червоне Криворіжжя», зокрема вони виділяли автомашини для перевезення вантажів. Додаткові кошти, потрібні для відбудови господарства, колгосп одержав від бджільництва. 1946 року артіль вторгувала понад 100 тис. крб. Колгоспникам видали на трудодень по 8 крб. 40 коп. грішми.
Незабаром після визволення села від окупантів відкрився медичний пункт. У жовтні 1944 року розпочала роботу початкова школа. Заняття відбувалися в двох невеликих приміщеннях, тому що школа потребувала капітального
Дивиться також інші населені пункти району: