Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Внаслідок запровадження широкої механізації трудомістких процесів, підвищення культури землеробства, зростання продуктивності праці 1939 року кол-госпники одержали з гектара пшениці по 19 цнт, ячменю - 18, зерна кукурудза - 21, тютюну - 9,4 цнт. Збільшилися поголів'я худоби та її продуктивність. На колгоспних фермах налічувалося 233 голови великої рогатої худоби, 250 коней, стільки ж свиней, 1499 овець.
У 1939-1940 рр. за успіхи у виробництві зерна, фруктів і винограду колгосп удостоївся права взяти участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці. Господарству вручили диплом 2-го ступеня. До Москви були запрошені кращі трудівники села: бригадир рільничої бригади Я. П. Марцовенко (нагороджений Великою срібною медаллю ВСГВ) та бригадир садівницької бригади І. Є. Савченко.
Зростали прибутки колгоспників. Починаючи з 1939 року вони одержували на трудодень по 3,5 кг зерна і 3 крб. грішми. Життя стало заможнішим. Жиіелі споруджували добротні будинки. 1939 року в селі було 369 дворів і 1600 чоловік. Село радіофіковувалось, провадились його електрифікація, ремонтувалися дороги, озеленялися вулиці. Біля клубу встановлено пам'ятник В. І. Леніну.
Медичне обслуговування населення здійснювали лікар, фельдшер і акушерка. До 1930 року в селі повністю ліквідовано неписьменність. Працювала семирічна школа. 1938 року відкрито середню школу. Всі діти шкільного віку мали можливі навчитися у своєму селі, а потім продовжувати освіту в технікумах та інститутах країни. У червні 1941 року желябовці урочисто відзначили перший випуск середньої школи.
У сільському клубі з залом для глядачів на 150 місць з 1933 року демопстру валися звукові кінофільми. Велику культурно-освітню роботу провадили дві хати-читальні, при яких були дві бібліотеки.
Районну дослідно-показову школу партосвіти, відкриту в Желябовці 1934 року, иіцвідували комуністи, комсомольці й безпартійний актив. Комсомольська організація разом із сільрадою багато робили в справі підготовки молоді до оборони країни. Так, у 1939-1941 рр. майже всі юнаки й дівчата здали норми на значки
ГПО і ГСО.
Як тільки почалася Велика Вітчизняна війна, переважна більшість дорослого чоловічого населення пішла до Червоної Армії захищати Батьківщину. У липні 1941 року для боротьби з ворожими диверсантами, парашутистами, а також охорони майна колгоспу в селі створено винищувальний батальйон з 110 бійців. Коли над Кримом нависла загроза вторгнення гітлерівських військ, колгосп евакуював часину майна вглиб країни.
З0 жовтня 1941 року Желябовку окупували фашисти. Запровадження «нового порядку» гітлерівці почали з розстрілів, насильств і грабежів. Вони закатували й розстріляли 25 чоловік, у т. ч. старих комуністів, активних учасників боротьби на встановлення Радянської влади і соціалістичного будівництва в Желябовці - І. Н. Якушева, А. Ф. Минакова, П. В. Урумбегликова, П. Т. Полторака, В. Ф. Беличенка, П. Ф. Гажева, І. І. Луканіа, П. М. Желябова, Г. І. Матюхіну та інших патріотів. На каторжні роботи до Німеччини вивезли 48 юнаків і дівчат. Окупанти закрили школу, забирали в населення продукти, худобу, птицю.
Але трудівники села зволікали молотьбу, псували сільськогосподарські машини й механізми, вночі виносили й ховали колгоспне зерно. Ризикуючи життям, колгоспник К. П. Чендєв перетягнув у потайне місце і сховав там пам'ятник В. І. Леніну, О. П. Кисельов, І. В. Степанов, Т. І. Корнєєв, С. Г. Матлаков пішли до Старо-Кримського партизанського загону. У червні 1942 року в Желябовці створюється підпільна патріотична група. Очолював її комуніст Я. П. Марцовенко. Група одержувала від сейтлерських партизанів газети, листівки, зведення Радянського Інформбюро і розповсюджувала їх серед жителів Желябовки й сусідніх сіл, збирала відомості про дислокацію та пересування німецько-румунських частин. Під час виконання доручень керівництва партизанського загону загинули Є. Д. Дучева, Г. П. Пирогова, М. І. Пирогов.
Перед наступом Червоної Армії у Криму 3 квітня 1944 року в район Желябовки було закинуто групу армійських розвідників. Сім'я Дучевих, де розмістилися бійці, допомагала їм збирати відомості про розташування, чисельність і пересування ворожих військ. У день відступу фашистів з Желябовки розвідники разом з місцевими підпільниками влаштували засаду біля мосту через Велику Карасівку й знищили загін ворожих солдатів. Колишня радистка розвідувальної групи В. Б. Іткіна і нині підтримує зв'язки з жителями села, листується з школярами, організаторами музею бойової і трудової слави.
Желябовці свято шанують пам'ять про тих, хто віддав життя за Батьківщину. Загинули в боях з фашистами перший механізатор колгоспу О. К. Крутько, голова сільської Ради І. К. Бельмас та багато інших. За виявлену доблесть
Желябовка
Сторінка 4 з 7
Желябовки були Я. П. Марцовенко, І. Є. Савченко, О. К. Крутько, О. І. Маленко, І. А. Маленко та інші. У 1939-1940 рр. за успіхи у виробництві зерна, фруктів і винограду колгосп удостоївся права взяти участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці. Господарству вручили диплом 2-го ступеня. До Москви були запрошені кращі трудівники села: бригадир рільничої бригади Я. П. Марцовенко (нагороджений Великою срібною медаллю ВСГВ) та бригадир садівницької бригади І. Є. Савченко.
Зростали прибутки колгоспників. Починаючи з 1939 року вони одержували на трудодень по 3,5 кг зерна і 3 крб. грішми. Життя стало заможнішим. Жиіелі споруджували добротні будинки. 1939 року в селі було 369 дворів і 1600 чоловік. Село радіофіковувалось, провадились його електрифікація, ремонтувалися дороги, озеленялися вулиці. Біля клубу встановлено пам'ятник В. І. Леніну.
Медичне обслуговування населення здійснювали лікар, фельдшер і акушерка. До 1930 року в селі повністю ліквідовано неписьменність. Працювала семирічна школа. 1938 року відкрито середню школу. Всі діти шкільного віку мали можливі навчитися у своєму селі, а потім продовжувати освіту в технікумах та інститутах країни. У червні 1941 року желябовці урочисто відзначили перший випуск середньої школи.
У сільському клубі з залом для глядачів на 150 місць з 1933 року демопстру валися звукові кінофільми. Велику культурно-освітню роботу провадили дві хати-читальні, при яких були дві бібліотеки.
Районну дослідно-показову школу партосвіти, відкриту в Желябовці 1934 року, иіцвідували комуністи, комсомольці й безпартійний актив. Комсомольська організація разом із сільрадою багато робили в справі підготовки молоді до оборони країни. Так, у 1939-1941 рр. майже всі юнаки й дівчата здали норми на значки
ГПО і ГСО.
Як тільки почалася Велика Вітчизняна війна, переважна більшість дорослого чоловічого населення пішла до Червоної Армії захищати Батьківщину. У липні 1941 року для боротьби з ворожими диверсантами, парашутистами, а також охорони майна колгоспу в селі створено винищувальний батальйон з 110 бійців. Коли над Кримом нависла загроза вторгнення гітлерівських військ, колгосп евакуював часину майна вглиб країни.
З0 жовтня 1941 року Желябовку окупували фашисти. Запровадження «нового порядку» гітлерівці почали з розстрілів, насильств і грабежів. Вони закатували й розстріляли 25 чоловік, у т. ч. старих комуністів, активних учасників боротьби на встановлення Радянської влади і соціалістичного будівництва в Желябовці - І. Н. Якушева, А. Ф. Минакова, П. В. Урумбегликова, П. Т. Полторака, В. Ф. Беличенка, П. Ф. Гажева, І. І. Луканіа, П. М. Желябова, Г. І. Матюхіну та інших патріотів. На каторжні роботи до Німеччини вивезли 48 юнаків і дівчат. Окупанти закрили школу, забирали в населення продукти, худобу, птицю.
Але трудівники села зволікали молотьбу, псували сільськогосподарські машини й механізми, вночі виносили й ховали колгоспне зерно. Ризикуючи життям, колгоспник К. П. Чендєв перетягнув у потайне місце і сховав там пам'ятник В. І. Леніну, О. П. Кисельов, І. В. Степанов, Т. І. Корнєєв, С. Г. Матлаков пішли до Старо-Кримського партизанського загону. У червні 1942 року в Желябовці створюється підпільна патріотична група. Очолював її комуніст Я. П. Марцовенко. Група одержувала від сейтлерських партизанів газети, листівки, зведення Радянського Інформбюро і розповсюджувала їх серед жителів Желябовки й сусідніх сіл, збирала відомості про дислокацію та пересування німецько-румунських частин. Під час виконання доручень керівництва партизанського загону загинули Є. Д. Дучева, Г. П. Пирогова, М. І. Пирогов.
Перед наступом Червоної Армії у Криму 3 квітня 1944 року в район Желябовки було закинуто групу армійських розвідників. Сім'я Дучевих, де розмістилися бійці, допомагала їм збирати відомості про розташування, чисельність і пересування ворожих військ. У день відступу фашистів з Желябовки розвідники разом з місцевими підпільниками влаштували засаду біля мосту через Велику Карасівку й знищили загін ворожих солдатів. Колишня радистка розвідувальної групи В. Б. Іткіна і нині підтримує зв'язки з жителями села, листується з школярами, організаторами музею бойової і трудової слави.
Желябовці свято шанують пам'ять про тих, хто віддав життя за Батьківщину. Загинули в боях з фашистами перший механізатор колгоспу О. К. Крутько, голова сільської Ради І. К. Бельмас та багато інших. За виявлену доблесть
Дивиться також інші населені пункти району:
- Якимівка
- Уварівка
- Садове
- Охотське
- Омелянівка
- Новогригорівка
- Михайлівка
- Митрофанівка
- Коврове
- Зоркине
- Жемчужина