Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
жителі села Булганака (тепер Бондаренкове). Все це вкрай стривожило місцеві власті. Для придушення заворушень до Катерлеза було направлено роту солдатів Віленського полку. Активних учасників виступів кинули до
в'язниці.
Злидні, висока орендна плата за землю, жорстока експлуатація з боку поміщиків та куркулів - таким було життя катерлезьких селян. Фактично вони були позбавлені медичної допомоги, обслуговував населення села лише один фельдшер.
Тільки у 1875 році Керч-Єнікальське градоначальство відкрило в Катерлезі початковий навчальний заклад - народне училище. Тут працював один учитель, була одна класна кімната, в якій навчалися 50 дітей віком від 7 до 13 років, у 1885 році з 1042 жителів села лише 151 був письменним, у т. ч. 4 жінки та 7 дівчаток. Незважаючи на це, Керч-Єнікальська міська управа систематично відмовляла в наданні грошової допомоги сільській школі. 1908 року Таврійське губернське правління відкрило в Катерлезі т. зв. громадські сільськогосподарські курси. Проіснувавши один рік, вони закрилися «через відсутність коштів».
Становище населення ще більше погіршало з початком першої світової війни. Селянські господарства занепадали. З Катерлеза на війну пішло близько ста чоловіків. Їхні родини дуже бідували. Два роки підряд був недорід; загинуло багато худоби, майже всі солдатки залишилися без коней. Весною часто доводилося самим впрягатися у плуга й борону.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року багато селян почали захоплювати худобу й реманент у маєтку князя Трубецького та в інших поміщиків. З радістю зустріли катерлезці звістку про Велику Жовтневу соціалістичну революцію. До села повернулися учасники війни, що лишилися живими, багато з них - із зброєю. Радянську владу в Катерлезі встановлено, як і в Керчі, 6 січня 1918 року. Головою Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів обрали колишнього солдата Г. В. Лихачова (загинув під час Великої Вітчизняної війни). Рада конфіскувала поміщицькі землі, тягло, сільськогосподарські машини та реманент і розподілила їх між наймитами та незаможними селянами. Почалася підготовка до весняних польових робіт.
Проте наприкінці квітня 1918 року Катерлез захопили кайзерівські війська. Земля, худоба та інше майно, конфісковані у багатіїв, були знову повернуті колишнім власникам. Німецькі окупанти відібрали у селян рештки зерна, птицю, коней.
Не встигли у листопаді 1918 року відступити німецькі війська, як з Кубанського берега на Керченський півострів переправилися білогвардійські загони т. зв. Добровольчої армії Денікіна. Репресії, арешти, грабунки тривали.
Багато мешканців Катерлеза пішли до Аджимушкайського партизанського загону, організованого наприкінці березня 1919 року, і зі зброєю в руках захищали Радянську владу. Ті з них, які залишилися в селі, надавали партизанам велику допомогу. Після запеклих боїв Старокарантинський партизанський загін, що залишився без продовольства і води, через Катерлез пішов на з'єднання з аджимушкайськими партизанами. Зв'язковим між загонами деякий час був Г. В. Лихачов. який викопував найнебезпечніші доручення, виявляючи витримку і мужність. Він організував постачання партизанам продовольства, води, медикаментів. Усе це вночі переправляли з села до каменоломень. Хліб для партизанів випікали в хаті В. Г. Петренко, допомагала їй У. М. Стрілець (також місцеві жителі).
Партизани влаштовували засідки, знищували денікінців. Вони вели боротьбу з березня 1919 року до першої половини листопада 1920 року, коли Червона Армія остаточно очистила Крим від білогвардійців та іноземних інтервентів. 16 листопада в село увійшли перші ескадрони 3-го кавалерійського корпусу під командуванням М. Д. Каширіна.
Було створено революційний комітет, який розгорнув боротьбу за зміцнення Радянської влади. У січні 1921 року, з поділом повітів на райони, село ввійшло до Керченського району, підпорядкованого згодом Керченському округу. В цей час у Катерлезі жило понад 800 чоловік. У травні 1921 року створено партійнон осередок, секретарем якого обрали І. К. Перевозчикова. Хоч осередок був нечисленним (2 члени партії та один кандидат), але користувався він великим авторитетом. Як правило, відкриті партійні збори відвідувало багато безпартійних селян. Комуністи роз'яснювали трудівникам села політику партії і Радянської влади, вирішували питання, пов'язані з відбудовою у найкоротші строки зруйнованого господарства. Разом з членами ревкому комуністи піклувалися про постачання насіння та тягла родинам загиблих червоноармійців і бідняків, про відбудову млина, ремонт парових молотарок.
У червні 1921 року відбулися вибори до сільської Ради. Її депутати і комуністи роз'яснювали селянам рішення X з'їзду РКП(б), допомагали
Войкове
Сторінка 2 з 6
жінкам-городницям висунути вимогу про збільшення поденної оплати в два рази. Приклад катерлезців наслідувалижителі села Булганака (тепер Бондаренкове). Все це вкрай стривожило місцеві власті. Для придушення заворушень до Катерлеза було направлено роту солдатів Віленського полку. Активних учасників виступів кинули до
Злидні, висока орендна плата за землю, жорстока експлуатація з боку поміщиків та куркулів - таким було життя катерлезьких селян. Фактично вони були позбавлені медичної допомоги, обслуговував населення села лише один фельдшер.
Тільки у 1875 році Керч-Єнікальське градоначальство відкрило в Катерлезі початковий навчальний заклад - народне училище. Тут працював один учитель, була одна класна кімната, в якій навчалися 50 дітей віком від 7 до 13 років, у 1885 році з 1042 жителів села лише 151 був письменним, у т. ч. 4 жінки та 7 дівчаток. Незважаючи на це, Керч-Єнікальська міська управа систематично відмовляла в наданні грошової допомоги сільській школі. 1908 року Таврійське губернське правління відкрило в Катерлезі т. зв. громадські сільськогосподарські курси. Проіснувавши один рік, вони закрилися «через відсутність коштів».
Становище населення ще більше погіршало з початком першої світової війни. Селянські господарства занепадали. З Катерлеза на війну пішло близько ста чоловіків. Їхні родини дуже бідували. Два роки підряд був недорід; загинуло багато худоби, майже всі солдатки залишилися без коней. Весною часто доводилося самим впрягатися у плуга й борону.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року багато селян почали захоплювати худобу й реманент у маєтку князя Трубецького та в інших поміщиків. З радістю зустріли катерлезці звістку про Велику Жовтневу соціалістичну революцію. До села повернулися учасники війни, що лишилися живими, багато з них - із зброєю. Радянську владу в Катерлезі встановлено, як і в Керчі, 6 січня 1918 року. Головою Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів обрали колишнього солдата Г. В. Лихачова (загинув під час Великої Вітчизняної війни). Рада конфіскувала поміщицькі землі, тягло, сільськогосподарські машини та реманент і розподілила їх між наймитами та незаможними селянами. Почалася підготовка до весняних польових робіт.
Проте наприкінці квітня 1918 року Катерлез захопили кайзерівські війська. Земля, худоба та інше майно, конфісковані у багатіїв, були знову повернуті колишнім власникам. Німецькі окупанти відібрали у селян рештки зерна, птицю, коней.
Не встигли у листопаді 1918 року відступити німецькі війська, як з Кубанського берега на Керченський півострів переправилися білогвардійські загони т. зв. Добровольчої армії Денікіна. Репресії, арешти, грабунки тривали.
Багато мешканців Катерлеза пішли до Аджимушкайського партизанського загону, організованого наприкінці березня 1919 року, і зі зброєю в руках захищали Радянську владу. Ті з них, які залишилися в селі, надавали партизанам велику допомогу. Після запеклих боїв Старокарантинський партизанський загін, що залишився без продовольства і води, через Катерлез пішов на з'єднання з аджимушкайськими партизанами. Зв'язковим між загонами деякий час був Г. В. Лихачов. який викопував найнебезпечніші доручення, виявляючи витримку і мужність. Він організував постачання партизанам продовольства, води, медикаментів. Усе це вночі переправляли з села до каменоломень. Хліб для партизанів випікали в хаті В. Г. Петренко, допомагала їй У. М. Стрілець (також місцеві жителі).
Партизани влаштовували засідки, знищували денікінців. Вони вели боротьбу з березня 1919 року до першої половини листопада 1920 року, коли Червона Армія остаточно очистила Крим від білогвардійців та іноземних інтервентів. 16 листопада в село увійшли перші ескадрони 3-го кавалерійського корпусу під командуванням М. Д. Каширіна.
Було створено революційний комітет, який розгорнув боротьбу за зміцнення Радянської влади. У січні 1921 року, з поділом повітів на райони, село ввійшло до Керченського району, підпорядкованого згодом Керченському округу. В цей час у Катерлезі жило понад 800 чоловік. У травні 1921 року створено партійнон осередок, секретарем якого обрали І. К. Перевозчикова. Хоч осередок був нечисленним (2 члени партії та один кандидат), але користувався він великим авторитетом. Як правило, відкриті партійні збори відвідувало багато безпартійних селян. Комуністи роз'яснювали трудівникам села політику партії і Радянської влади, вирішували питання, пов'язані з відбудовою у найкоротші строки зруйнованого господарства. Разом з членами ревкому комуністи піклувалися про постачання насіння та тягла родинам загиблих червоноармійців і бідняків, про відбудову млина, ремонт парових молотарок.
У червні 1921 року відбулися вибори до сільської Ради. Її депутати і комуністи роз'яснювали селянам рішення X з'їзду РКП(б), допомагали