Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1941 року фронт наблизився до Керчі. Жителі села рили окопи і траншеї, випікали хліб для військових частин, доглядали поранених. З комуністів, комсомольців та молоді, не призваних до армії, ще влітку 1941 року сформували винищувальний батальйон. Коли частини Червоної Армії відступили за Керченську протоку, батальйон влився до регулярних військ.
14 листопада 1941 року фашисти окупували село. Встановивши режим кривавою терору, вони почали грабувати і знищувати населення. Десятки жителів Катерлезу вступили до партизанських загонів, що їх створив Керченський міськком партії в Аджимушкайських та Старокарантинських каменоломнях. Фашисти хазяйнували в Катерлезі понад два роки - з 14 листопада по 29 грудня 1941 року і з 14 травня 1942 року по 11 квітня 1944 року. Коли частини Червоної Армії наприкінці рудня 1941 року вигнали гітлерівців з населеного пункту, фронт відсунувся на захід до Акмонайського перешийка. Протягом 4,5 місяця, поки радянські війська утримували Керченський півострів, населення Катерлеза самовіддано працювало, підпорядкувавши всю свою діяльність забезпеченню потреб фронту.
Захопивши знову село, німецькі окупанти жорстоко розправлялися з радянськими людьми. 11 квітня 1944 року війська Окремої Приморської армії визволили Керч і Катерлез від гітлерівців. У березні 1944 року поблизу Катерлеза загинув, спрямувавши свою машину в скупчення ворожих танків, заступник командира штурмової авіаескадрильї 43-го Червонопрапорного штурмового аавіа-полку Герой Радянського Союзу І. П. Гончаров. Смерті, хоробрих полягли на підступах до Катерлеза Герої Радянського Союзу комсорг батальйону уроджгенець Ростова-на-Дону В. І. Бондаренко, дагестанець С. І. Мусаєв, українець П. І. Костенко та інші воїни Червоної Армії, на честь яких у селі споруджено 6 пам'ятників. Для увічнення пам'яті В. І. Бондаренка село Булганак перейменовано в Бондаренкове. У центрі Катерлеза встановлено монумент на честь 99 воїнів-односельців, що віддали своє життя в боротьбі проти фашистів на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Після вигнання гітлерівських загарбників близько 90 проц. житла і господарських будівель виявилися зруйнованими, колгосп пограбовано. Збитки, завдані колгоспу окупантами, обчислю, валися у 1,5 млн. крб. Все довелося будувати заново. Цю роботу очолили сільрада, партійна організація.
У серпні 1945 року село Катерлез було перейменовано у Войкове на честь відомого революціонера і видатного радянського дипломата П. Л. Войкова (1888 - 1927), уродженця Керчі, що загинув на своєму посту від рук білогвардійців. Село ввійшло до складу Приморського (колишнього Маяк-Салинського), а з 20 грудня 1962 року - до складу Ленінського району. Партійна організація мобілізувала всіх жителів на відбудову господарства, будівництво житла, благоустрій населеного пункту. В цей період трудівники села зазнавали великих труднощів: не вистачало робочих рук, машин, насіння, будівельних матеріалів. Ціною великих зусиль жінкам і підліткам вдалося відремонтувати пошкоджений сільськогосподарський реманент. До весняної сівби підготували кілька сівалок, десяток борін та культиваторів. Держава допомагала артілі придбати худобу, одна з частин Червоної Армії передала господарству 29 коней та відбиту у фашистів череду великої рогатої худоби (50 голів, у т. ч. 25 корів).
Перші повоєнні врожаї були дуже низькими. Озимої пшениці у 1945 року зібрали лише по 5,8 цнт з га, ячменю - по 12,9 цнт. На кінець 1950 року відновлено посівні площі, зерновими культурами засіяно 1850 га. Середня врожайність зернових становила 11,2 цнт з гектара.
22 серпня 1950 року колгоспники трьох сільгоспартілей - ім. Войкова. «Веселий плугатар» (село Бондаренкове), ім. Сакко і Ванцетті (село Єгорове) на загальних зборах ухвалили об'єднатися в один колгосп - ім. Войкова. Головою обрали місцевого жителя, члена КПРС з 1925 року, активного борця за владу Рад, учасника громадянської та Великої Вітчизняної воєн П. А. Гуманенка (керував господарством до 1960 року, за багаторічну сумлінну працю відзначений орденом Трудового Червоного Прапора). Господарство обслуговувала Керченська МТС. До керівництва бригадами та фермами прийшли у 1955 році досвідчені організатори і фахівці, у т. ч. головний агроном М. А. Петренко. Завдяки великій допомозі Радянської держави добірним насінням, позичками на придбання нової сільськогосподарської техніки (у 1955 і 1958 роках вони становили понад 400 тис. крб), впровадженню нової техніки, застосуванню сівозмін, ефективнішому використанню
добрив, поліпшенню насінництва врожайність зернових піднялася у 1960 році до 16,1 цнт з гектара. Успішно розвивалося тваринництво. Протягом
Войкове
Сторінка 4 з 6
(у колгоспі ім. Войкова №1 у 1941 році на окремих ланах зібрали по 20-25 цнт зерна з га). 16 липня 1941 року з Катерлеза вирушила червона валка з зерном. Колгоспники в ці дні відрахували до фонду оборони 54 тис. крб. Багато жінок і дівчат добровільно вступали до санітарних дружин. Восени 14 листопада 1941 року фашисти окупували село. Встановивши режим кривавою терору, вони почали грабувати і знищувати населення. Десятки жителів Катерлезу вступили до партизанських загонів, що їх створив Керченський міськком партії в Аджимушкайських та Старокарантинських каменоломнях. Фашисти хазяйнували в Катерлезі понад два роки - з 14 листопада по 29 грудня 1941 року і з 14 травня 1942 року по 11 квітня 1944 року. Коли частини Червоної Армії наприкінці рудня 1941 року вигнали гітлерівців з населеного пункту, фронт відсунувся на захід до Акмонайського перешийка. Протягом 4,5 місяця, поки радянські війська утримували Керченський півострів, населення Катерлеза самовіддано працювало, підпорядкувавши всю свою діяльність забезпеченню потреб фронту.
Захопивши знову село, німецькі окупанти жорстоко розправлялися з радянськими людьми. 11 квітня 1944 року війська Окремої Приморської армії визволили Керч і Катерлез від гітлерівців. У березні 1944 року поблизу Катерлеза загинув, спрямувавши свою машину в скупчення ворожих танків, заступник командира штурмової авіаескадрильї 43-го Червонопрапорного штурмового аавіа-полку Герой Радянського Союзу І. П. Гончаров. Смерті, хоробрих полягли на підступах до Катерлеза Герої Радянського Союзу комсорг батальйону уроджгенець Ростова-на-Дону В. І. Бондаренко, дагестанець С. І. Мусаєв, українець П. І. Костенко та інші воїни Червоної Армії, на честь яких у селі споруджено 6 пам'ятників. Для увічнення пам'яті В. І. Бондаренка село Булганак перейменовано в Бондаренкове. У центрі Катерлеза встановлено монумент на честь 99 воїнів-односельців, що віддали своє життя в боротьбі проти фашистів на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Після вигнання гітлерівських загарбників близько 90 проц. житла і господарських будівель виявилися зруйнованими, колгосп пограбовано. Збитки, завдані колгоспу окупантами, обчислю, валися у 1,5 млн. крб. Все довелося будувати заново. Цю роботу очолили сільрада, партійна організація.
У серпні 1945 року село Катерлез було перейменовано у Войкове на честь відомого революціонера і видатного радянського дипломата П. Л. Войкова (1888 - 1927), уродженця Керчі, що загинув на своєму посту від рук білогвардійців. Село ввійшло до складу Приморського (колишнього Маяк-Салинського), а з 20 грудня 1962 року - до складу Ленінського району. Партійна організація мобілізувала всіх жителів на відбудову господарства, будівництво житла, благоустрій населеного пункту. В цей період трудівники села зазнавали великих труднощів: не вистачало робочих рук, машин, насіння, будівельних матеріалів. Ціною великих зусиль жінкам і підліткам вдалося відремонтувати пошкоджений сільськогосподарський реманент. До весняної сівби підготували кілька сівалок, десяток борін та культиваторів. Держава допомагала артілі придбати худобу, одна з частин Червоної Армії передала господарству 29 коней та відбиту у фашистів череду великої рогатої худоби (50 голів, у т. ч. 25 корів).
Перші повоєнні врожаї були дуже низькими. Озимої пшениці у 1945 року зібрали лише по 5,8 цнт з га, ячменю - по 12,9 цнт. На кінець 1950 року відновлено посівні площі, зерновими культурами засіяно 1850 га. Середня врожайність зернових становила 11,2 цнт з гектара.
22 серпня 1950 року колгоспники трьох сільгоспартілей - ім. Войкова. «Веселий плугатар» (село Бондаренкове), ім. Сакко і Ванцетті (село Єгорове) на загальних зборах ухвалили об'єднатися в один колгосп - ім. Войкова. Головою обрали місцевого жителя, члена КПРС з 1925 року, активного борця за владу Рад, учасника громадянської та Великої Вітчизняної воєн П. А. Гуманенка (керував господарством до 1960 року, за багаторічну сумлінну працю відзначений орденом Трудового Червоного Прапора). Господарство обслуговувала Керченська МТС. До керівництва бригадами та фермами прийшли у 1955 році досвідчені організатори і фахівці, у т. ч. головний агроном М. А. Петренко. Завдяки великій допомозі Радянської держави добірним насінням, позичками на придбання нової сільськогосподарської техніки (у 1955 і 1958 роках вони становили понад 400 тис. крб), впровадженню нової техніки, застосуванню сівозмін, ефективнішому використанню
добрив, поліпшенню насінництва врожайність зернових піднялася у 1960 році до 16,1 цнт з гектара. Успішно розвивалося тваринництво. Протягом