Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1942 року в селі створено підпільну патріотичну групу, яку очолив колишній політпрацівник Червоної Армії І. Ф. Димитров. Група підтримувала зв'язок з однією з підпільних організацій. Патріоти вели агітаційну роботу серед населення, розповсюджували листівки й прокламації, інформували жителів про героїчну боротьбу Червоної Армії, про самовіддану працю робітників і колгоспників у радянському тилу. У лютому 1943 року гестапівцям удалося натрапити на слід підпільників. І. Ф. Димитров та понад З0 членів групи були заарештовані і після жорстокою катування розстріляні в Сімферополі.
12 квітня 1944 року Біюк-Онлар визволили від окупантів підрозділи 19-го танкового корпусу 51-ї армії. Першими увійшли в село 79-а танкова бригада (командир - полковник П. С. Архипов), 26-а мотострілецька бригада (командир-полковник
П. С. Храповицький), армійський окремий мотоінженерний батальйон (командир – майор А. К. Сичов), 21-а винищувально-протитанкова артилерійська бригада (командир - полковник В. Д. Павлов) і 85-й артилерійський полк (командир-полковник П. П. Яременко).
Багато жителів села боролися проти гітлерівських загарбників на фронтах Великої Вітчизняної війни. Вихованець місцевої школи матрос Чорноморського флоту комсомолець А. К. Чикаренко під час оборони Севастополя 26 червня 1942 року здійснив подвиг, висадивши в повітря штольню разом з 200 гітлерівцями. Посмертно його нагороджено орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, в Севастополі патріоту поставлено пам'ятник. А. К. Чикаренка навічно занесено до списків роти, де він служив, ім'я його викарбувано на меморіальній стелі на Сапун-горі. Населення селища шанує пам'ять героя. Іменем А. К. Чикаренка названо село Кіпчак, у якому він працював до війни трактористом і був секретарем комсомольської організації. На честь полеглих під час Великої Вітчизняної війни односельців жителі 1969 року спорудили монумент.
За період окупації фашисти завдали селу величезних збитків, зруйнувавши елеватор, МТС, нафтобазу, млин, радіовузол, лікарню, дитячу консультацію, дитясла. середню школу, приміщення райкому партії та інші споруди.
Після визволення Біюк-Онлара від німецьких загарбників відновили роботу районний комітет партії, райвиконком, сільська Рада, райком комсомолу. Вони мобілізували жителів на відбудову господарства. Не вистачало робочих рук (працювали переважно жінки, підлітки, інваліди Вітчизняної війни - всього 81 працездатний, з них 8 чоловіків і 73 жінки). У травні вийшли в поле трактори МТС, яку тільки но почали відбудовувати, ремонтувалися зернові склади, відкрилася їдальня, крамниця, хлібний ларьок, дитяча консультація, амбулаторія. Початкова й середня ніколи готувалися до нового навчального року. В серпні відновився випуск районної газети. Зерновими було засіяно 820 га землі. Із східних районів країни надійшла допомога - братні народи надіслали худобу. Наприкінці року в колгоспі було 28 коней , 115 голів великої рогатої худоби, 15 свиней 85 овець. Уже працювали млин, кузня, вітряний двигун. Грошовий прибуток колгоспу 1945 року становив 127,3 тис. крб., а його неподільні фонди збільшилися до 222 тис. крб. Урожайність зернових склала 10,2 цнт з га, надій молока - 1292 кг на корову.
Успішно виконуючи післявоєнну п'ятирічку, колгосп до 1950 року значно розширив посіви зернових культур, швидко відновлював поголів'я худоби і птиці. Середній урожай озимої пшениці досяг 14 цнт з га, ярової - 11 цнт. Надій молока на корову зріс до 2300 кілограмів.
В серпні 1950 року артіль «Схід» злилася з колгоспом ім. М. І. Калініна, центральна садиба якого містилася у селі Амурському Октябрської сільської Ради. (21 серпня 1945 року Біюк-Онлар перейменовано в Октябрське). На той час в Октябрському вже діяли електростанція, молокозавод, елеватор, машинно-тракторна станція, нафтобаза, промисловий комбінат. Лише на відродження МТС в 1944-1946 рр. держава асигнувала 219 тис. крб. Наприкінці першої післявоєнної п'ятирічки місцеву промисловість було повністю відбудовано. 1950 року річний план випуску калової продукції виконано в середньому на 109 проц., у МТС середній виробіток на трактор складав у переводі на м'яку оранку 644 га (за планом 525); було зекономлено 96,2 тонни пального. Бригади І. К. Похилька і Абросимова у середньому на трактор виробили від 705 до 757 га і зекономили по 7 тонн пального, а тракторист М. С. Соловей за сезон виорав 1484 гектари.
До 1950 року не лише відбудовано, але й розширено житловий фонд. У селі налагоджено випікання хліба, громадське харчування. Відкрилися перукарня, шевська майстерня, лазня. Споруджено приміщення школи, лікарні, друкарні, пошти. Методом народної будови зводився 1944 року будинок культури. Кожний працездатний житель відробив тут не менше 450 годин.
Октябрське
Сторінка 4 з 6
карателі і після катувань 17 лютого 1942 року розстріляли. У серпні 1942 року в загоні залишилося всього 50 чоловік, і вони влилися до інших загонів. Ф. С. Соловей згодом став командиром 5-ї бригади Північного з'єднання партизанів. 12 квітня 1944 року Біюк-Онлар визволили від окупантів підрозділи 19-го танкового корпусу 51-ї армії. Першими увійшли в село 79-а танкова бригада (командир - полковник П. С. Архипов), 26-а мотострілецька бригада (командир-полковник
П. С. Храповицький), армійський окремий мотоінженерний батальйон (командир – майор А. К. Сичов), 21-а винищувально-протитанкова артилерійська бригада (командир - полковник В. Д. Павлов) і 85-й артилерійський полк (командир-полковник П. П. Яременко).
Багато жителів села боролися проти гітлерівських загарбників на фронтах Великої Вітчизняної війни. Вихованець місцевої школи матрос Чорноморського флоту комсомолець А. К. Чикаренко під час оборони Севастополя 26 червня 1942 року здійснив подвиг, висадивши в повітря штольню разом з 200 гітлерівцями. Посмертно його нагороджено орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, в Севастополі патріоту поставлено пам'ятник. А. К. Чикаренка навічно занесено до списків роти, де він служив, ім'я його викарбувано на меморіальній стелі на Сапун-горі. Населення селища шанує пам'ять героя. Іменем А. К. Чикаренка названо село Кіпчак, у якому він працював до війни трактористом і був секретарем комсомольської організації. На честь полеглих під час Великої Вітчизняної війни односельців жителі 1969 року спорудили монумент.
За період окупації фашисти завдали селу величезних збитків, зруйнувавши елеватор, МТС, нафтобазу, млин, радіовузол, лікарню, дитячу консультацію, дитясла. середню школу, приміщення райкому партії та інші споруди.
Після визволення Біюк-Онлара від німецьких загарбників відновили роботу районний комітет партії, райвиконком, сільська Рада, райком комсомолу. Вони мобілізували жителів на відбудову господарства. Не вистачало робочих рук (працювали переважно жінки, підлітки, інваліди Вітчизняної війни - всього 81 працездатний, з них 8 чоловіків і 73 жінки). У травні вийшли в поле трактори МТС, яку тільки но почали відбудовувати, ремонтувалися зернові склади, відкрилася їдальня, крамниця, хлібний ларьок, дитяча консультація, амбулаторія. Початкова й середня ніколи готувалися до нового навчального року. В серпні відновився випуск районної газети. Зерновими було засіяно 820 га землі. Із східних районів країни надійшла допомога - братні народи надіслали худобу. Наприкінці року в колгоспі було 28 коней , 115 голів великої рогатої худоби, 15 свиней 85 овець. Уже працювали млин, кузня, вітряний двигун. Грошовий прибуток колгоспу 1945 року становив 127,3 тис. крб., а його неподільні фонди збільшилися до 222 тис. крб. Урожайність зернових склала 10,2 цнт з га, надій молока - 1292 кг на корову.
Успішно виконуючи післявоєнну п'ятирічку, колгосп до 1950 року значно розширив посіви зернових культур, швидко відновлював поголів'я худоби і птиці. Середній урожай озимої пшениці досяг 14 цнт з га, ярової - 11 цнт. Надій молока на корову зріс до 2300 кілограмів.
В серпні 1950 року артіль «Схід» злилася з колгоспом ім. М. І. Калініна, центральна садиба якого містилася у селі Амурському Октябрської сільської Ради. (21 серпня 1945 року Біюк-Онлар перейменовано в Октябрське). На той час в Октябрському вже діяли електростанція, молокозавод, елеватор, машинно-тракторна станція, нафтобаза, промисловий комбінат. Лише на відродження МТС в 1944-1946 рр. держава асигнувала 219 тис. крб. Наприкінці першої післявоєнної п'ятирічки місцеву промисловість було повністю відбудовано. 1950 року річний план випуску калової продукції виконано в середньому на 109 проц., у МТС середній виробіток на трактор складав у переводі на м'яку оранку 644 га (за планом 525); було зекономлено 96,2 тонни пального. Бригади І. К. Похилька і Абросимова у середньому на трактор виробили від 705 до 757 га і зекономили по 7 тонн пального, а тракторист М. С. Соловей за сезон виорав 1484 гектари.
До 1950 року не лише відбудовано, але й розширено житловий фонд. У селі налагоджено випікання хліба, громадське харчування. Відкрилися перукарня, шевська майстерня, лазня. Споруджено приміщення школи, лікарні, друкарні, пошти. Методом народної будови зводився 1944 року будинок культури. Кожний працездатний житель відробив тут не менше 450 годин.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Янтарне
- Стахановка
- Рівне
- П’ятихатка
- Полтавка
- Олександрівка
- Новопокровка
- Найдьонівка
- Мар’янівка
- Ленінське
- Краснознам’янка
- Колодязне
- Клепініне
- Калініне
- Амурське
- Петрівка