Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З 1930 по 1962 рік Біюк-Онлар - знову районний центр. У роки перших
п'ятирічок серед трудівників села широко розгорнулося соціалістичне
змагання. У березні 1931 року місцева парторганізація очолила змагання за краще проведення посівної кампанії під лозунгом «За Червоний прапор Чорноморського флоту». Врожайність пшениці 1932 року порівняно з 1931 роком зросла з 7 до 11,5 цнт з га, кукурудзи - з 9 до 14 цнт. 1934 року, включившись у всесоюзне соціалістичне змагання, тракторна бригада І. Шгута на шести тракторах ХТЗ за З0 днів виорала 1093 га. Виконуючи зобов'язання, взяті на 3-му Всекримському з'їзді колгоспників-ударників, трудівники ланів 1936 року зібрали по 14,4 цнт зернових з га, а через рік поліпшили це досягнення, зібравши по 16 цнт. 1936 року 80 проц. усіх сільськогосподарських робіт у колгоспі виконано тракторами, 70 проц. зернових зібрано комбайнами.
Наприкінці 30-х років у Біюк-Онларі налічувалося 8 підприємств: м'ясо-молочний комбінат з кисломолочним, бринзосироварним, ковбаснокоптильним та іншими цехами, елеватор, млин, промкомбінат із шкіряним цехом і паливним складом, кар'єр видобутку каменю-черепашнику та каменю бутового, столярний цех, кравецька майстерня. На них працювало 214 чоловік.
Перед Великою Вітчизняною війною село Біюк-Онлар було значним господарським і культурним центром району з населенням 2513 чоловік. Всю організаційно-господарську і виховну роботу тут спрямовували 8 партійних організацій, які об'єднували 103 комуністів. Активну допомогу їм подавали понад 300 комсомольців.
Розпиток промисловості й сільського господарства зумовив поліпшення добробуту населення. Так, 1936 року оплата трудодня в грошах становила 2 крб. 1-ї коп. проти 1 крб. у 1933 році. Сім'я колгоспника-стахановця В. Трифонова, виробивши 1939 року 1230 трудоднів, одержала 40 цнт пшениці і 3,8 тис. крб., а родина стахановця Закриничного на 1030 трудоднів - 33 цнт пшениці і 2,2 тис. крб. Тракторист-орденоносець Сеттер заробив 25 цнт зерна і понад 2 тис. карбованців.
Значні зміни сталися в побуті населення. В оселях з'явилися електрика, радіо, жител і села користувалися послугами кількох магазинів, пекарні, їдальні, перукарні. фотоательє.
Полику увагу партійні й радянські органи приділяли медичному обслуговуванню населення. 1939 року в Біюк-Онларі працювала лікарня на 35 ліжок з амбулаторію, терапевтичним і стоматологічним кабінетами, жіноча й дитяча консультації, а при МТС - фельдшерський пункт. Медичну допомогу подавали 8 лікарів і 24 чоловіка середнього медичного персоналу. За санітарним станом стежила санінспекція з лабораторією і дезпунктом. 1935 року в Біюк-Онларі відкрилася середня школа,
в якій 1940 року 26 учителів навчали 717 дітей. Працювали будинок культури і кінотеатр. 1940 року в бібліотеці налічувалося понад 8,4 тис. книжок.
Напад фашистської Німеччини на нашу країну перервав мирну працю радянських людей. В перший дені
Великої Вітчизняної війни в Біюк-Онларі відбулися мітинги, на яких трудящі висловили готовність зі зброєю в руках захищати Батьківщину. Багато жителів села добровільно вступило в ряди Червоної Армії. 44 чоловіка записалися до винищувального батальйону. Жінки замінили на виробництві чоловіків і братів, які пішли на фронт. Цю ініціативу підтримали трактористки Біюк-Онларської МТС. У відповідь на заклик партії колгоспники передали для армії частину тракторів, коней і возів, жителі села збирали і відправляли на фронт теплі речі. Партійні й радянські органи створювали мобілізаційні фонди, зокрема було заготовлено 82 тонни солі.
З0 жовтня 1941 року Біюк-Онлар захопили гітлерівці. Запроваджений ними «новий порядок» супроводжувався насильствами й грабунками населення. За роки окупації фашисти розстріляли близько тисячі жителів села й навколишніх сіл, серед них багато жінок, дітей, стариків, 176 військовополонених; 760 чоловік насильно вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Ще до окупації села, у серпні 1941 року, в Біюк-Онларі почав формуватися партизанський загін. Водночас на базу дислокації загону в Зуйських лісах завозилося спорядження і продовольство. У вересні налічувалося 120 партизанів (командир - офіцер-комуніст Ф. С. Соловей). У листопаді загін поповнився членами Біюк-Онларського винищувального батальйону і 108 бійцями та командирами Червоної Армії, які не змогли пробитися до Севастополя під час відступу. Загін зріс до 228 чоловік.
З листопада 1941 року по серпень 1942 партизани здійснили 61 бойову операцію, знищили 523 гітлерівців. Вони підірвали 10 автомашин, пошкодили 5 км телеграфного кабелю. У боях з окупантами загинуло багато патріотів. 10 листопада 1941 року командування загону направило із спецзавданням до Новоолексіївки комсомольця В. Л. Чепурка. Його схопили
Октябрське
Сторінка 3 з 6
колгоспних земель району.З 1930 по 1962 рік Біюк-Онлар - знову районний центр. У роки перших
п'ятирічок серед трудівників села широко розгорнулося соціалістичне
Наприкінці 30-х років у Біюк-Онларі налічувалося 8 підприємств: м'ясо-молочний комбінат з кисломолочним, бринзосироварним, ковбаснокоптильним та іншими цехами, елеватор, млин, промкомбінат із шкіряним цехом і паливним складом, кар'єр видобутку каменю-черепашнику та каменю бутового, столярний цех, кравецька майстерня. На них працювало 214 чоловік.
Перед Великою Вітчизняною війною село Біюк-Онлар було значним господарським і культурним центром району з населенням 2513 чоловік. Всю організаційно-господарську і виховну роботу тут спрямовували 8 партійних організацій, які об'єднували 103 комуністів. Активну допомогу їм подавали понад 300 комсомольців.
Розпиток промисловості й сільського господарства зумовив поліпшення добробуту населення. Так, 1936 року оплата трудодня в грошах становила 2 крб. 1-ї коп. проти 1 крб. у 1933 році. Сім'я колгоспника-стахановця В. Трифонова, виробивши 1939 року 1230 трудоднів, одержала 40 цнт пшениці і 3,8 тис. крб., а родина стахановця Закриничного на 1030 трудоднів - 33 цнт пшениці і 2,2 тис. крб. Тракторист-орденоносець Сеттер заробив 25 цнт зерна і понад 2 тис. карбованців.
Значні зміни сталися в побуті населення. В оселях з'явилися електрика, радіо, жител і села користувалися послугами кількох магазинів, пекарні, їдальні, перукарні. фотоательє.
Полику увагу партійні й радянські органи приділяли медичному обслуговуванню населення. 1939 року в Біюк-Онларі працювала лікарня на 35 ліжок з амбулаторію, терапевтичним і стоматологічним кабінетами, жіноча й дитяча консультації, а при МТС - фельдшерський пункт. Медичну допомогу подавали 8 лікарів і 24 чоловіка середнього медичного персоналу. За санітарним станом стежила санінспекція з лабораторією і дезпунктом. 1935 року в Біюк-Онларі відкрилася середня школа,
в якій 1940 року 26 учителів навчали 717 дітей. Працювали будинок культури і кінотеатр. 1940 року в бібліотеці налічувалося понад 8,4 тис. книжок.
Напад фашистської Німеччини на нашу країну перервав мирну працю радянських людей. В перший дені
Великої Вітчизняної війни в Біюк-Онларі відбулися мітинги, на яких трудящі висловили готовність зі зброєю в руках захищати Батьківщину. Багато жителів села добровільно вступило в ряди Червоної Армії. 44 чоловіка записалися до винищувального батальйону. Жінки замінили на виробництві чоловіків і братів, які пішли на фронт. Цю ініціативу підтримали трактористки Біюк-Онларської МТС. У відповідь на заклик партії колгоспники передали для армії частину тракторів, коней і возів, жителі села збирали і відправляли на фронт теплі речі. Партійні й радянські органи створювали мобілізаційні фонди, зокрема було заготовлено 82 тонни солі.
З0 жовтня 1941 року Біюк-Онлар захопили гітлерівці. Запроваджений ними «новий порядок» супроводжувався насильствами й грабунками населення. За роки окупації фашисти розстріляли близько тисячі жителів села й навколишніх сіл, серед них багато жінок, дітей, стариків, 176 військовополонених; 760 чоловік насильно вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Ще до окупації села, у серпні 1941 року, в Біюк-Онларі почав формуватися партизанський загін. Водночас на базу дислокації загону в Зуйських лісах завозилося спорядження і продовольство. У вересні налічувалося 120 партизанів (командир - офіцер-комуніст Ф. С. Соловей). У листопаді загін поповнився членами Біюк-Онларського винищувального батальйону і 108 бійцями та командирами Червоної Армії, які не змогли пробитися до Севастополя під час відступу. Загін зріс до 228 чоловік.
З листопада 1941 року по серпень 1942 партизани здійснили 61 бойову операцію, знищили 523 гітлерівців. Вони підірвали 10 автомашин, пошкодили 5 км телеграфного кабелю. У боях з окупантами загинуло багато патріотів. 10 листопада 1941 року командування загону направило із спецзавданням до Новоолексіївки комсомольця В. Л. Чепурка. Його схопили
Дивиться також інші населені пункти району:
- Янтарне
- Стахановка
- Рівне
- П’ятихатка
- Полтавка
- Олександрівка
- Новопокровка
- Найдьонівка
- Мар’янівка
- Ленінське
- Краснознам’янка
- Колодязне
- Клепініне
- Калініне
- Амурське
- Петрівка