Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 1918-1921 рр. в Євпаторії жив і працював видатний радянський художник-
баталіст М. С. Самокиш. Тут він написав близько З0 картин, серед них: «Захист Червоного прапора», «На пляжі», «Купання червоноармійців у Євпаторії», «На березі моря» та інші. У 1924-1926 рр. тут лікувався М. О. Островський. Приїздив сюди і В. В. Маяковський, що присвятив місту вірш «Євпаторія».
За роки індустріалізації у Євпаторії були збудовані нові промислові підприємств а, в т. ч. 1928 року - мотороремонтний (на базі колишнього чавуноливарного) та пивний заводи, 1931 року - трикотажна фабрика. 1936 року почалося будівництво міськпромкомбінату. У передвоєнні роки стали до ладу нові м'ясокомбінат, винний, молочний і хлібний заводи, обладнані першокласним устаткуванням вітчизняного виробництва. Численні дрібні соляні промисли, розкидані навколо міста, об'єдналися в 2 механізованих підприємства. Великим виробництвом у Євпаторії став кам'яний кар'єр, до важка ручна праця була замінена каменерізними машинами. Дрібні кустарні майстерні перетворилися на артілі, яких у 1930 році налічувалося 23, а в 1931, після об'єднання - 14. Наприкінці 30-х років деякі з них стали значними підприємствами (артіль «Червоний текстильник» - 299 робітників, артіль «Промшвей» - понад 300). 1941 року в Євпаторії налічувалося 36 підприємств, де було зайнято 3294 чоловіка. Якщо в 1931 році підприємства випускали промислової продукції на 5,4 млн. крб., у 1935 на 20,4 млн. крб., то в 1941 - на 62 млн. карбованців. 1930 року обсяг перевезень порту досяг 254 тис. тонн, причому домінуючим був вивіз солі (88 проц.), будівельного каменю, зерна тощо. Сіль експортувалася в країни Південної Америки, Японію, продукція Сакського хімічного заводу - в Румунію. Порт мав 3 пристані: пасажирську, для хлібних вантажів і для нафтопродуктів. При ньому був допоміжний флот, що складався з буксирного й моторного катерів, 7 несамохідних барж вантажопідйомністю до 50 тонн, несамохідної баржі вантажопідйомністю близько 500 тонн і теплоходу «Турист».
Широко розгорнулося соціалістичне змагання. 11 січня 1936 року всі міщені підприємства брали участь у т. зв. стахановескій добі. Того дня робітники кам'яного кар'єру виконали план на 140 проц. 1937 року на трикотажній фабриці, з 896 робітників 335 були стахаповцями, на ремонтному заводі, де працювало понад 300 чоловік - 121, на хлібозаводі - 170, серед будівельників - 350 стахановців та 125 ударників.
1930 року Раднарком РРФСР ухвалив рішення про перетворення Євпаторії на зразковий дитячий курорт. На будівництво й реконструкцію санаторіїв та будинків відпочинку за десятиріччя (1930-1940 рр.) витрачено 70 млн. крб. 1940 року в Євпаторії вже працювало 36 санаторіїв та будинків відпочинку на 7020 місці, у т. ч. 17 дитячих санаторіїв на 3260 місць. Усі діти дошкільного віку, які перебували на лікуванні протягом тривалого часу, навчалися у школах при санаторіях.
До 1941 року населення Євпаторії досягло 47 тис. чоловік. Щороку збільшувався бюджет міськради на курортне й комунальне будівництво. Якщо в 1932 році він складав 1,8 млн. крб., то в 1940 році - понад 3,3 млн. карбованців.
Для благоустрою Євпаторії велике значення мало будівництво водогону, протяжність якого до 1935 року склала 6,6 км. 1937 року почалося спорудження ііого другої частини. З приєднанням у 1935 році міської лінії до високовольтної лінії електропередач Севастопольської ДРЕС значно поліпшилося постачання промисловості й населення електроенергією. Перед Великою Вітчизняною війною плота зелених насаджень у місті становила близько 20 га. 1933 року закладено оранжерею, у 1934 - розсадник. До 1937 року заасфальтовано кілька центральних вулиць і Театральну площу. Через 2 роки міська Рада виділила на будівництво шляхів 713 тис. крб., що дало можливість заасфальтувати ще кілька вулиць. Міським відділом комунального господарства було проведено велику роботу щодо поліпшення вуличного освітлення, будівництва набережної, розширення трамвайної мережі та автобусного сполучення.
До початку першої п'ятирічки в місті ліквідовано безробіття, трудящим встановлено гарантовану заробітну плату. До 1938 року фонд заробітної плати робітників і службовців підприємств державної промисловості збільшився порівняно з 1935 роком на 228 проц., місцевої промисловості - на 424 проц. У зв'язку із зростанням добробуту населення підвищився попит на продовольчі й промислові товари. Значно розширилася торговельна мережа: якщо 1931 року в Євпаторії було 58 крамниць і рундуків, то 1940 - 83.
1941 року в місті було 3 лікарні, 2 поліклініки, тубдиспансер, жіноча й дитяча (з молочною кухнею) консультації, медпункти на підприємствах, нічні санаторії, станції переливання крові й швидкої допомоги, будинок саштарної освіто. Тут трудилося близько 200 лікарів і понад 500 чоловік середнього й
Євпаторія
Сторінка 11 з 18
театрі було створено драматичну трупу, яка з листопада 1920 року до вересня 1921 року поставила 130 вистав, дала 220 конвертів. 1921 року в місті засновано краєзнавчий музей, працювало 15 бібліотек. Видавалася повітова газета. баталіст М. С. Самокиш. Тут він написав близько З0 картин, серед них: «Захист Червоного прапора», «На пляжі», «Купання червоноармійців у Євпаторії», «На березі моря» та інші. У 1924-1926 рр. тут лікувався М. О. Островський. Приїздив сюди і В. В. Маяковський, що присвятив місту вірш «Євпаторія».
За роки індустріалізації у Євпаторії були збудовані нові промислові підприємств а, в т. ч. 1928 року - мотороремонтний (на базі колишнього чавуноливарного) та пивний заводи, 1931 року - трикотажна фабрика. 1936 року почалося будівництво міськпромкомбінату. У передвоєнні роки стали до ладу нові м'ясокомбінат, винний, молочний і хлібний заводи, обладнані першокласним устаткуванням вітчизняного виробництва. Численні дрібні соляні промисли, розкидані навколо міста, об'єдналися в 2 механізованих підприємства. Великим виробництвом у Євпаторії став кам'яний кар'єр, до важка ручна праця була замінена каменерізними машинами. Дрібні кустарні майстерні перетворилися на артілі, яких у 1930 році налічувалося 23, а в 1931, після об'єднання - 14. Наприкінці 30-х років деякі з них стали значними підприємствами (артіль «Червоний текстильник» - 299 робітників, артіль «Промшвей» - понад 300). 1941 року в Євпаторії налічувалося 36 підприємств, де було зайнято 3294 чоловіка. Якщо в 1931 році підприємства випускали промислової продукції на 5,4 млн. крб., у 1935 на 20,4 млн. крб., то в 1941 - на 62 млн. карбованців. 1930 року обсяг перевезень порту досяг 254 тис. тонн, причому домінуючим був вивіз солі (88 проц.), будівельного каменю, зерна тощо. Сіль експортувалася в країни Південної Америки, Японію, продукція Сакського хімічного заводу - в Румунію. Порт мав 3 пристані: пасажирську, для хлібних вантажів і для нафтопродуктів. При ньому був допоміжний флот, що складався з буксирного й моторного катерів, 7 несамохідних барж вантажопідйомністю до 50 тонн, несамохідної баржі вантажопідйомністю близько 500 тонн і теплоходу «Турист».
Широко розгорнулося соціалістичне змагання. 11 січня 1936 року всі міщені підприємства брали участь у т. зв. стахановескій добі. Того дня робітники кам'яного кар'єру виконали план на 140 проц. 1937 року на трикотажній фабриці, з 896 робітників 335 були стахаповцями, на ремонтному заводі, де працювало понад 300 чоловік - 121, на хлібозаводі - 170, серед будівельників - 350 стахановців та 125 ударників.
1930 року Раднарком РРФСР ухвалив рішення про перетворення Євпаторії на зразковий дитячий курорт. На будівництво й реконструкцію санаторіїв та будинків відпочинку за десятиріччя (1930-1940 рр.) витрачено 70 млн. крб. 1940 року в Євпаторії вже працювало 36 санаторіїв та будинків відпочинку на 7020 місці, у т. ч. 17 дитячих санаторіїв на 3260 місць. Усі діти дошкільного віку, які перебували на лікуванні протягом тривалого часу, навчалися у школах при санаторіях.
До 1941 року населення Євпаторії досягло 47 тис. чоловік. Щороку збільшувався бюджет міськради на курортне й комунальне будівництво. Якщо в 1932 році він складав 1,8 млн. крб., то в 1940 році - понад 3,3 млн. карбованців.
Для благоустрою Євпаторії велике значення мало будівництво водогону, протяжність якого до 1935 року склала 6,6 км. 1937 року почалося спорудження ііого другої частини. З приєднанням у 1935 році міської лінії до високовольтної лінії електропередач Севастопольської ДРЕС значно поліпшилося постачання промисловості й населення електроенергією. Перед Великою Вітчизняною війною плота зелених насаджень у місті становила близько 20 га. 1933 року закладено оранжерею, у 1934 - розсадник. До 1937 року заасфальтовано кілька центральних вулиць і Театральну площу. Через 2 роки міська Рада виділила на будівництво шляхів 713 тис. крб., що дало можливість заасфальтувати ще кілька вулиць. Міським відділом комунального господарства було проведено велику роботу щодо поліпшення вуличного освітлення, будівництва набережної, розширення трамвайної мережі та автобусного сполучення.
До початку першої п'ятирічки в місті ліквідовано безробіття, трудящим встановлено гарантовану заробітну плату. До 1938 року фонд заробітної плати робітників і службовців підприємств державної промисловості збільшився порівняно з 1935 роком на 228 проц., місцевої промисловості - на 424 проц. У зв'язку із зростанням добробуту населення підвищився попит на продовольчі й промислові товари. Значно розширилася торговельна мережа: якщо 1931 року в Євпаторії було 58 крамниць і рундуків, то 1940 - 83.
1941 року в місті було 3 лікарні, 2 поліклініки, тубдиспансер, жіноча й дитяча (з молочною кухнею) консультації, медпункти на підприємствах, нічні санаторії, станції переливання крові й швидкої допомоги, будинок саштарної освіто. Тут трудилося близько 200 лікарів і понад 500 чоловік середнього й