Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Хоробро бився з окупантами Євпаторійський партизанський загін, сформований у жовтні 1941 року. Командиром його спочатку був І. А.
Калашников. У загоні налічувалося 163 чоловіка, ядро становили комуністи (62 чоловіка) й комсомольці (19 чоловік). Місцем бойових дій партизанів було Кримське мисливсько-заповідне господарство. Зазнаючи постійних переслідувань з боку ворога, загін провів (до реорганізації у жовтні 1942 року) 52 бойові операції, у т. ч. здійснив 3 напали на ворожі гарнізони, знищив велику кількість бойової техніки й ворожих солдатів. Весь особовий склад загону за бойові заслуги в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників нагороджено медалями «За оборону Севастополя», «Партизану Великої Вітчизняної війни» 1-го і 2-го ступенів. Орденом Червоного Прапора нагороджено командира загону Д. П. Єрмакова, комісара С. А. Муковніна, начальника штабу О. Д. Махнєва та інших.
У грудні 1941 року до євпаторійського берега підійшли 2 радянські кіпери. Один з них повернув до т. зв. хлібної пристані, а другий, не зменшуючи швидкості направився до головного пасажирського причалу. Гітлерівський вартовий, почувши з катера німецьку мову, кинувся приймати кінці. Але на берег зійшли моряки-чорноморці під командуванням мічмана Ф. Ф. Волончука. Знявши вартових на пристані і при виході в місто, вони взяли 12 полонених, документи поліцейського й жандармського управлінь, автомати, гвинтівки та інші трофеї, підпалили будинок міської управи, 3 ворожі шхуни і пасажирську пристань з прилеглими до неї складами. Знищені були десятки гітлерівців. Десантники визволили з фашистського полону 100 радянських громадян. Це був малий розвідувальний рейд.
Через місяць, у ніч на 5 січня 1942 року до Євпаторії підійшов великий десант на тральщику «Взрыватель» та семи катерах. Командував групою кораблів уродженець Євпаторії капітан 2-го рангу М. В. Буслаєв, керували десантною операцією командир батальйону морської піхоти К. Г. Вузинов і комісар А. С. Бойко. Серед десантників була велика група робітників євпаторійської міліції: начальник міськвідділу П. В. Березкін, міліціонери А. С. Пересунько, С. В. Горчаков, І. А Кисляк, П. Ф. Пузик, Є. І. Кудінчиков, М. К. Андриуца, а також чекісти С. Т. Іванов. Л. М. Полонський та інші. Несподівано атакувавши фашистів, моряки до 7 години ранку з допомогою жителів очистили від ворога майже все старе місто. Проте закріпити досягнутий успіх їм не вдалося: сильний шторм, що піднявся на морі, перешкодив доставити підкріплення. Фашистське командування кинуло в район Євпаторії 2 дивізії та 18 бомбардувальників. Перебуваючи в оточенні, моряки героїчно билися до останньої гранати, до останнього патрона. Частина чорноморців загинула, 48 чоловік, прорвавши оточення, пішли в каменоломні, а звідти - у навколишні села, і згодом знову воювали на фронті. На ознаменування подвигу моряків-десантників поблизу міста на узбіччі сімферопольського шосе встановлено пам'ятник.
У бою під Євпаторією загинув гвардії генерал-майор авіації, Герой Радянського Союзу М. О. Токарєв. З0 січня 1944 року радянська повітряна розвідка виявила в Євпаторійському порту великий фашистський транспорт і десантні баржі. Льотчиків, що атакували ці судна, ворог зустрів шаленим вогнем, і вони не змогли виконати завдання. Тоді в повітря піднявся командир дивізії М. О. Токарев. Він потопив транспорт, але загинув у цьому бою. На Театральній площі міста М. О. Токарєву споруджено пам'ятник.
13 квітня 1943 року війська 4-го Українського фронту визволили Євпаторію. Першим до міста увійшов рухомий механізований загін під командуванням Героя Радянського Союзу гвардії підполковника Л. І. Пузанова. З'єднанням і частинам, що особливо відзначилися в боях за визволення міста гвардійській – 24-й стрілецькій дивізії, 22-у гвардійському артилерійському полку, 512-у окремому вогнеметному танковому батальйону, 14-у винищувально-протитанковому артилерійському полку - присвоєно найменування «Євпаторійських», у Москві Батьківщина салютувала визволителям. У зв'язку і двадцяти п'ятиріччям від дня визволення міста колишньому командиру 14-го Євпаторійського винищувально-протитанкового артилерійського полку І. І. Мозгунову рішенням міськкому партії і міськвиконкому присвоєно звання почесного громадянина Євпаторії.
Близько 5 тис. євпаторійців самовіддано билися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни. Серед них Герої Радянського Союзу Ф. С. Дяченко, В. І. Єрошенко, С. П. Кострицький. О. І. Кузнецов, Г. В. Тучин. Учасник оборони Одеси, Севастополя, Кавказу, командир ланки сторожових катерів Ф. С. Дяченко виявив героїзм під час форсування протоки й висадки морського десанту на Керченський півострів у листопаді 1943 року, за що удостоєний цього високого звання. Підполковник В. І. Єрошенко, будучи заступником командира бомбардувального полку, за роки війни здійснив 205 успішних вильотів. Командир дивізіону торпедних катерів контр-адмірал С. П. Кострицький удостоєний звання Героя Радянського Союзу за участь у розвідці боєм та організацію висадки десанту в порту ворога, за знищення
Євпаторія
Сторінка 13 з 18
під керівництвом П. І. Хлебникова і С. Г. Пащенка.Хоробро бився з окупантами Євпаторійський партизанський загін, сформований у жовтні 1941 року. Командиром його спочатку був І. А.
У грудні 1941 року до євпаторійського берега підійшли 2 радянські кіпери. Один з них повернув до т. зв. хлібної пристані, а другий, не зменшуючи швидкості направився до головного пасажирського причалу. Гітлерівський вартовий, почувши з катера німецьку мову, кинувся приймати кінці. Але на берег зійшли моряки-чорноморці під командуванням мічмана Ф. Ф. Волончука. Знявши вартових на пристані і при виході в місто, вони взяли 12 полонених, документи поліцейського й жандармського управлінь, автомати, гвинтівки та інші трофеї, підпалили будинок міської управи, 3 ворожі шхуни і пасажирську пристань з прилеглими до неї складами. Знищені були десятки гітлерівців. Десантники визволили з фашистського полону 100 радянських громадян. Це був малий розвідувальний рейд.
Через місяць, у ніч на 5 січня 1942 року до Євпаторії підійшов великий десант на тральщику «Взрыватель» та семи катерах. Командував групою кораблів уродженець Євпаторії капітан 2-го рангу М. В. Буслаєв, керували десантною операцією командир батальйону морської піхоти К. Г. Вузинов і комісар А. С. Бойко. Серед десантників була велика група робітників євпаторійської міліції: начальник міськвідділу П. В. Березкін, міліціонери А. С. Пересунько, С. В. Горчаков, І. А Кисляк, П. Ф. Пузик, Є. І. Кудінчиков, М. К. Андриуца, а також чекісти С. Т. Іванов. Л. М. Полонський та інші. Несподівано атакувавши фашистів, моряки до 7 години ранку з допомогою жителів очистили від ворога майже все старе місто. Проте закріпити досягнутий успіх їм не вдалося: сильний шторм, що піднявся на морі, перешкодив доставити підкріплення. Фашистське командування кинуло в район Євпаторії 2 дивізії та 18 бомбардувальників. Перебуваючи в оточенні, моряки героїчно билися до останньої гранати, до останнього патрона. Частина чорноморців загинула, 48 чоловік, прорвавши оточення, пішли в каменоломні, а звідти - у навколишні села, і згодом знову воювали на фронті. На ознаменування подвигу моряків-десантників поблизу міста на узбіччі сімферопольського шосе встановлено пам'ятник.
У бою під Євпаторією загинув гвардії генерал-майор авіації, Герой Радянського Союзу М. О. Токарєв. З0 січня 1944 року радянська повітряна розвідка виявила в Євпаторійському порту великий фашистський транспорт і десантні баржі. Льотчиків, що атакували ці судна, ворог зустрів шаленим вогнем, і вони не змогли виконати завдання. Тоді в повітря піднявся командир дивізії М. О. Токарев. Він потопив транспорт, але загинув у цьому бою. На Театральній площі міста М. О. Токарєву споруджено пам'ятник.
13 квітня 1943 року війська 4-го Українського фронту визволили Євпаторію. Першим до міста увійшов рухомий механізований загін під командуванням Героя Радянського Союзу гвардії підполковника Л. І. Пузанова. З'єднанням і частинам, що особливо відзначилися в боях за визволення міста гвардійській – 24-й стрілецькій дивізії, 22-у гвардійському артилерійському полку, 512-у окремому вогнеметному танковому батальйону, 14-у винищувально-протитанковому артилерійському полку - присвоєно найменування «Євпаторійських», у Москві Батьківщина салютувала визволителям. У зв'язку і двадцяти п'ятиріччям від дня визволення міста колишньому командиру 14-го Євпаторійського винищувально-протитанкового артилерійського полку І. І. Мозгунову рішенням міськкому партії і міськвиконкому присвоєно звання почесного громадянина Євпаторії.
Близько 5 тис. євпаторійців самовіддано билися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни. Серед них Герої Радянського Союзу Ф. С. Дяченко, В. І. Єрошенко, С. П. Кострицький. О. І. Кузнецов, Г. В. Тучин. Учасник оборони Одеси, Севастополя, Кавказу, командир ланки сторожових катерів Ф. С. Дяченко виявив героїзм під час форсування протоки й висадки морського десанту на Керченський півострів у листопаді 1943 року, за що удостоєний цього високого звання. Підполковник В. І. Єрошенко, будучи заступником командира бомбардувального полку, за роки війни здійснив 205 успішних вильотів. Командир дивізіону торпедних катерів контр-адмірал С. П. Кострицький удостоєний звання Героя Радянського Союзу за участь у розвідці боєм та організацію висадки десанту в порту ворога, за знищення