Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Цілком природно, що ціни на землю в Сімеїзі невпинно зростали. Продавалась вона на сажні. На початку XX ст. у Старому Сімеїзі за квадратний сажень на березі моря платили 60 крб., на узгір'ї- 40; у Новому Сімеїзі - 60 крб. і більше. Незважаючи на дорожнечу, кількість дач рік у рік збільшувалася. 1912 року їх було 33.
У селі на той час у 125 дворах проживало 483 чоловіка (251 чоловік і 232 жінки). Більшість місцевого населення займалася дрібною торгівлею. Становище прийшлих найманих робітників і місцевої бідноти ставало дедалі важчим. Брудні перенаселені бараки, напівтемні задушні халупи й землянки, епідемії були постійними супутниками бідняцького життя.
Під час першої буржуазно-демократичної революції в Росії в листопаді-грудні 1905 року в Сімеїзі розповсюджувалися листівки, які закликали селян-бідняків до рішучих дій, захоплення казенної землі. Управитель державними маєтностями Таврійської і Катеринославської губерній 5 грудня 1905 року повідомляв вищі інстанції й про те, що в Сімеїзі також неспокійно і що під керівництвом «агітаторів» готується захоплення Сімеїзької приписної дачі. Селяни, мовляв, цілком переконані в тому, що передача їм казенних земель - справа часу.
З наступом реакції після поразки революції 1905-1907 рр. значно погіршилося становище селянської бідноти, найманих робітників, прислуги. Власники дач зменшували їм заробітну плату, позбавляли роботи. Медичне обслуговування населення було платним, тому по допомогу до лікарів могли звертатися тільки заможні люди. Численними були захворювання на інфекційні хвороби, особливо серед бідняків і прийшлих робітників. Звичайним явищем вважалися захворювання на черевний тиф, особливо осінньої пори. У звітах санітарного лікаря Ялтинського повіту за 1914 рік вказувалось також, що в Сімеїзі спостерігалися спалахи не тільки черевного, а й висипного тифу та дизентерії.
Тільки незначна кількість дітей місцевого населення могла відвідувати початкову школу Земська змішана школа (початкове училище) з російською, мовою навчання почала тут працювати 1897 року. У 1905/6 навчальному році її відвідували 33 хлопчики і 12 дівчаток. Дітей навчали вчителька та піп. У наступні роки кількість учнів зменшилася. 1911 року налічувалося 14 хлопчиків і 16 дівчаток. Ще в одному земському училищі 1911 року навчалося 39 учнів. Здобували шкільну освіту одиниці.
1909 року в селищі відкрилася бібліотека, розрахована на приїжджих, що мала понад тисячу книжок, передплачувала 12 журналів.
З Сімеїзом протягом XIX ст. зв'язані імена багатьох російських та українських письменників. Проїздом тут були О. С. Пушкін (1820 р.) і О. С. Грибоєдов. У березні 1885 року приїжджав Л. М. Толстой. Під час подорожування по півдню Росії восени 1891 року в Сімеїзі побував О. М. Горький. Навесні 1895 року сюди приїхав український письменник М. М. Коцюбинський, який тоді працював у державній філоксерній комісії. Тут він досліджував причини захворювання виноградників на філоксероз. У листі до українського письменника Б. Д. Грінченка М. М. Коцюбинський писав: «Працюватиму все літо поблизу Ялти, в Сімеїзі ... Не буду описувати, яке враження справив на мене Сімеїз і південний берег Тавріди. Здається, ви самі добре знаєте тутешні місця ...». З перших днів проживання в Сімеїзі за М. М. Коцюбинським було встановлено негласний нагляд. Письменник працював на виноградниках в Алупці і Сімеїзі, а вільний час віддавав літературній праці. Тут він закінчив оповідання «Пе-коптьор».
З літературної спадщини М. М. Коцюбинського виділяються чотири новели на кримські теми: «В путах шайтана» (1899), «На камені» (1902), «У грішний світ» (1904), «Під мінаретами» (1904). Востаннє письменник приїздив у Сімеїз у червні 1911 року.
1900 року в Сімеїзі на горі Кішці виникла приватна аматорська обсерваторія Н. С. Мальцова. 1908 року за настійним проханням ученого-астронома О. П. Ганського її передано в подарунок Пулковській обсерваторії. У Сімеїзі було встановлено астрограффотографічний двокамерний телескоп з об'єктивами діаметром 120 міліметрів. Відтоді аматорська обсерваторія стала південним відділенням Пулконської. У перші роки свого існування вона мала скромне обладнання, працювало тут два астрономи-ентузіасти С. І. Білявськийта Г. Н. Неуймін. У червні 1911 року С. І. Білявський виявив малу планету, а восени - яскраву комету, що дістала назву комети Білявського.
У роки першої світової війни ще більше погіршилось становище трудящих, зростало їх незадоволення існуючими порядками. На початку березня 1917 року до Сімеїза дійшла звістка про повалення самодержавства. До політичного життя потягнулися пробуджені революцією різні верстви населення. Зростав вплив більшовицьких ідей. Про це свідчить і той факт,
Сімеїз
Сторінка 2 з 8
більше прибутків, власники, поряд з дорогими дачами, пансіонатами санаторного типу («Бруно», «Арнольді», «Ксенія», «Дальник», «Ампір»), використовували хоч трохи придатні для житла приміщення, які вдавали за високу плату. Навіть у Сімеїзькому парку на кожному кроці стояли невеличкі будиночки, т. зв. вагончики. У селі на той час у 125 дворах проживало 483 чоловіка (251 чоловік і 232 жінки). Більшість місцевого населення займалася дрібною торгівлею. Становище прийшлих найманих робітників і місцевої бідноти ставало дедалі важчим. Брудні перенаселені бараки, напівтемні задушні халупи й землянки, епідемії були постійними супутниками бідняцького життя.
Під час першої буржуазно-демократичної революції в Росії в листопаді-грудні 1905 року в Сімеїзі розповсюджувалися листівки, які закликали селян-бідняків до рішучих дій, захоплення казенної землі. Управитель державними маєтностями Таврійської і Катеринославської губерній 5 грудня 1905 року повідомляв вищі інстанції й про те, що в Сімеїзі також неспокійно і що під керівництвом «агітаторів» готується захоплення Сімеїзької приписної дачі. Селяни, мовляв, цілком переконані в тому, що передача їм казенних земель - справа часу.
З наступом реакції після поразки революції 1905-1907 рр. значно погіршилося становище селянської бідноти, найманих робітників, прислуги. Власники дач зменшували їм заробітну плату, позбавляли роботи. Медичне обслуговування населення було платним, тому по допомогу до лікарів могли звертатися тільки заможні люди. Численними були захворювання на інфекційні хвороби, особливо серед бідняків і прийшлих робітників. Звичайним явищем вважалися захворювання на черевний тиф, особливо осінньої пори. У звітах санітарного лікаря Ялтинського повіту за 1914 рік вказувалось також, що в Сімеїзі спостерігалися спалахи не тільки черевного, а й висипного тифу та дизентерії.
Тільки незначна кількість дітей місцевого населення могла відвідувати початкову школу Земська змішана школа (початкове училище) з російською, мовою навчання почала тут працювати 1897 року. У 1905/6 навчальному році її відвідували 33 хлопчики і 12 дівчаток. Дітей навчали вчителька та піп. У наступні роки кількість учнів зменшилася. 1911 року налічувалося 14 хлопчиків і 16 дівчаток. Ще в одному земському училищі 1911 року навчалося 39 учнів. Здобували шкільну освіту одиниці.
1909 року в селищі відкрилася бібліотека, розрахована на приїжджих, що мала понад тисячу книжок, передплачувала 12 журналів.
З Сімеїзом протягом XIX ст. зв'язані імена багатьох російських та українських письменників. Проїздом тут були О. С. Пушкін (1820 р.) і О. С. Грибоєдов. У березні 1885 року приїжджав Л. М. Толстой. Під час подорожування по півдню Росії восени 1891 року в Сімеїзі побував О. М. Горький. Навесні 1895 року сюди приїхав український письменник М. М. Коцюбинський, який тоді працював у державній філоксерній комісії. Тут він досліджував причини захворювання виноградників на філоксероз. У листі до українського письменника Б. Д. Грінченка М. М. Коцюбинський писав: «Працюватиму все літо поблизу Ялти, в Сімеїзі ... Не буду описувати, яке враження справив на мене Сімеїз і південний берег Тавріди. Здається, ви самі добре знаєте тутешні місця ...». З перших днів проживання в Сімеїзі за М. М. Коцюбинським було встановлено негласний нагляд. Письменник працював на виноградниках в Алупці і Сімеїзі, а вільний час віддавав літературній праці. Тут він закінчив оповідання «Пе-коптьор».
З літературної спадщини М. М. Коцюбинського виділяються чотири новели на кримські теми: «В путах шайтана» (1899), «На камені» (1902), «У грішний світ» (1904), «Під мінаретами» (1904). Востаннє письменник приїздив у Сімеїз у червні 1911 року.
1900 року в Сімеїзі на горі Кішці виникла приватна аматорська обсерваторія Н. С. Мальцова. 1908 року за настійним проханням ученого-астронома О. П. Ганського її передано в подарунок Пулковській обсерваторії. У Сімеїзі було встановлено астрограффотографічний двокамерний телескоп з об'єктивами діаметром 120 міліметрів. Відтоді аматорська обсерваторія стала південним відділенням Пулконської. У перші роки свого існування вона мала скромне обладнання, працювало тут два астрономи-ентузіасти С. І. Білявськийта Г. Н. Неуймін. У червні 1911 року С. І. Білявський виявив малу планету, а восени - яскраву комету, що дістала назву комети Білявського.
У роки першої світової війни ще більше погіршилось становище трудящих, зростало їх незадоволення існуючими порядками. На початку березня 1917 року до Сімеїза дійшла звістка про повалення самодержавства. До політичного життя потягнулися пробуджені революцією різні верстви населення. Зростав вплив більшовицьких ідей. Про це свідчить і той факт,