Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
бараках. Якщо для робіт у маєтку, особливо для перекопування виноградників, не вистачало людей, сюди направляли солдатів з військових частин, розташованих у Сімферополі й Севастополі.
З 1875 року стороннім почали забороняти проїзд по всіх лівадійських дорогах, за винятком поштового шосе Ялта-Севастополь. А за Олександра III, переляканого вбивством народовольцями в 1881 році Олександра II, в'їзд до Лівадії стороннім був
суворо заборонений. З 1892 року для «кращого нагляду за особами, що проживали й працювали в господарстві», на кошти маєтку утримувались два унтер-офіцери, троє городових і піхотна рота.
Та незважаючи на посилену охорону і ретельний добір тих, хто прибував на роботу, в Лівадії 1901 року відбувся один з перших у Криму виступ сільськогосподарських робітників - 7 жовтня тут застрайкували 50 поденників. «Искра» повідомляла, що причиною забастовки було невдоволення нерегулярною виплатою грошей і брутальним поводженням з робітниками.
Удільне відомство не дало страйку розростись, воно поспішило задовольнити вимоги робітників. Ленінська «Искра», надаючи страйку великого значення, писала: «Серед кримських робітників цей відрадний факт справляє сильне враження, сприяючії зростанню класової і політичної свідомості». «Искра» радила кримським соціал-демократичним організаціям «скористатися з цього факту для посилення соціал-демократичної агітації серед місцевого робітничого класу». У серпні 1902 року в Лівадії перед приїздом царської сім'ї, саме тоді, коли закінчувались найбільш термінові роботи, застрайкували робітники-маляри, вимагаючи підвищення заробітної плати. «Страйкарі тримаються стійко цілий тиждень»,- повідомляла «Искра». У зв'язку з революційними подіями 1905 року в Криму охорону маєтку було значно посилено, 15 лютому 1905 року сюди прибув півескадрон кавалерії, а у березні в лівадійських казармах розташувались ескадрон Кримського дивізіону та дві роти Брестського полку.
Але ніщо не могло зупинити наростаючий революційний рух трудящих. У червні 1905 року в царському маєтку назрівав страйк поденних робітників, які вимагали скорочення робочого дня. Цього разу удільне відомство не стало чекати, коли почнеться страйк, і скоротило робочий день до 10 годин. 20 липня 1906 року в Лівадії розмістилися штаб і три роти 16-го стрілецького полку під командуванням полковника Думбадзе, для якого була створена нова в Росії посада - головноначальствуючий міста Ялти і Ялтинського повіту. Користуючись особистою прихильністю Миколи II, Думбадзе вдавався до найжорстокіших розправ над учасниками революційних виступів.
Починаючи з 1910 року, в Лівадії ще інтенсивніше велось будівництво. Спорудження нового Великого палацу доручили ялтинському архітектору М. П. Краснову. У цій роботі брали участь десятки московських і петербурзьких фірм, завдяки чому будівництво завершилось менш як за півтора роки. Палац був споруджений у стилі епохи раннього італійського Відродження з білого інкерманського каменю. На його будівництво витрачено 2,6 млн. крб. Водночас обновили всю господарсько-технічну базу маєтку, побудували електростанцію, льодоробний завод, гараж, звели зимовий театр. Перед першою світовою війною в Лівадії налічувалось близько 400 будівель, з пих близько 100 житлових приміщень.
1873 року тут відкрилась лікарня на 10 ліжок, в ній працювало 6 чоловік, у т. ч. один лікар. Робітники й службовці за час хвороби грошової допомоги не одержували.
1868 року в Лівадії збудовано початкову школу, де навчалося спочатку 16, а в 1910 році - 115 дітей. Тут викладали 8 учителів. У другій половині 70-х років споруджено нове приміщення школи я майстернями, обладнання для них і програму занять підготувало Московське технічне училище. Учні останнього, випускного, класу навчалися в майстернях, опановуючи професії, потрібні для роботи в маєтку.
До школи приймали дітей переважно місцевих службовців і постійних робітників, щоб готувати «благонадійних» спеціалістів і запобігти проникненню у маєток «небажаних» осіб.
Тимчасовий уряд після Лютневої буржуазно-демократичної революції довго не зважувався посягнути на майно Романових. Тільки в червні 1917 року в маєтку замінили вивіску - він став називатись «національним», призначили іншого управителя.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції до Лівадії з Петрограда перемістилися установи міністерства земельних справ поваленого
Лівадія
Сторінка 2 з 6
Лівадія з 1866 року була літньою царською резиденцією, відтоді добір на роботу в маєток став особливо суворим. Ті, хто його обслуговував, одержували додаткову оплату за «благонадійність». Для сезонних і поденних робіт на виноградниках наймали жителів Лівадійської слобідки (околиця Ялти) і прийшлих бідняків. Останні розміщувались у казармах та З 1875 року стороннім почали забороняти проїзд по всіх лівадійських дорогах, за винятком поштового шосе Ялта-Севастополь. А за Олександра III, переляканого вбивством народовольцями в 1881 році Олександра II, в'їзд до Лівадії стороннім був
суворо заборонений. З 1892 року для «кращого нагляду за особами, що проживали й працювали в господарстві», на кошти маєтку утримувались два унтер-офіцери, троє городових і піхотна рота.
Та незважаючи на посилену охорону і ретельний добір тих, хто прибував на роботу, в Лівадії 1901 року відбувся один з перших у Криму виступ сільськогосподарських робітників - 7 жовтня тут застрайкували 50 поденників. «Искра» повідомляла, що причиною забастовки було невдоволення нерегулярною виплатою грошей і брутальним поводженням з робітниками.
Удільне відомство не дало страйку розростись, воно поспішило задовольнити вимоги робітників. Ленінська «Искра», надаючи страйку великого значення, писала: «Серед кримських робітників цей відрадний факт справляє сильне враження, сприяючії зростанню класової і політичної свідомості». «Искра» радила кримським соціал-демократичним організаціям «скористатися з цього факту для посилення соціал-демократичної агітації серед місцевого робітничого класу». У серпні 1902 року в Лівадії перед приїздом царської сім'ї, саме тоді, коли закінчувались найбільш термінові роботи, застрайкували робітники-маляри, вимагаючи підвищення заробітної плати. «Страйкарі тримаються стійко цілий тиждень»,- повідомляла «Искра». У зв'язку з революційними подіями 1905 року в Криму охорону маєтку було значно посилено, 15 лютому 1905 року сюди прибув півескадрон кавалерії, а у березні в лівадійських казармах розташувались ескадрон Кримського дивізіону та дві роти Брестського полку.
Але ніщо не могло зупинити наростаючий революційний рух трудящих. У червні 1905 року в царському маєтку назрівав страйк поденних робітників, які вимагали скорочення робочого дня. Цього разу удільне відомство не стало чекати, коли почнеться страйк, і скоротило робочий день до 10 годин. 20 липня 1906 року в Лівадії розмістилися штаб і три роти 16-го стрілецького полку під командуванням полковника Думбадзе, для якого була створена нова в Росії посада - головноначальствуючий міста Ялти і Ялтинського повіту. Користуючись особистою прихильністю Миколи II, Думбадзе вдавався до найжорстокіших розправ над учасниками революційних виступів.
Починаючи з 1910 року, в Лівадії ще інтенсивніше велось будівництво. Спорудження нового Великого палацу доручили ялтинському архітектору М. П. Краснову. У цій роботі брали участь десятки московських і петербурзьких фірм, завдяки чому будівництво завершилось менш як за півтора роки. Палац був споруджений у стилі епохи раннього італійського Відродження з білого інкерманського каменю. На його будівництво витрачено 2,6 млн. крб. Водночас обновили всю господарсько-технічну базу маєтку, побудували електростанцію, льодоробний завод, гараж, звели зимовий театр. Перед першою світовою війною в Лівадії налічувалось близько 400 будівель, з пих близько 100 житлових приміщень.
1873 року тут відкрилась лікарня на 10 ліжок, в ній працювало 6 чоловік, у т. ч. один лікар. Робітники й службовці за час хвороби грошової допомоги не одержували.
1868 року в Лівадії збудовано початкову школу, де навчалося спочатку 16, а в 1910 році - 115 дітей. Тут викладали 8 учителів. У другій половині 70-х років споруджено нове приміщення школи я майстернями, обладнання для них і програму занять підготувало Московське технічне училище. Учні останнього, випускного, класу навчалися в майстернях, опановуючи професії, потрібні для роботи в маєтку.
До школи приймали дітей переважно місцевих службовців і постійних робітників, щоб готувати «благонадійних» спеціалістів і запобігти проникненню у маєток «небажаних» осіб.
Тимчасовий уряд після Лютневої буржуазно-демократичної революції довго не зважувався посягнути на майно Романових. Тільки в червні 1917 року в маєтку замінили вивіску - він став називатись «національним», призначили іншого управителя.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції до Лівадії з Петрограда перемістилися установи міністерства земельних справ поваленого