Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У Великому й Малому лівадійських палацах Кримський комітет у справах музеїв та охорони пам'яток мистецтва, старовини й народного побуту відкрив 1921 року науково-художній музей. Тільки 1925 року його відвідало
понад 38 тис. екскурсантів.
20 лютого 1925 року Раднарком РРФСР ухвалив організувати в лівадійських палацах перший у світі санаторій для селян. На його урочистому відкритті 28 червня 1925 року був присутній нарком охорони здоров'я РРФСР М. О. Семашко, голова Раднаркому У РСР В. Я. Чубар, поет Д. Бедний, представники партійних, радянських, профспілкових організацій.
Санаторій, розміщений у палацах Лівадії, був розрахований на 300 місць. З усіх республік Радянського Союзу приїздили сюди селяни, хворі на туберкульоз легенів та інші захворювання. Ті, що прибували, лікувалися безплатно 2 місяці, проїзд у Лівадію й назад оплачувала держава. Протягом року в санаторії лікувалося 1300-1700 чоловік. Для обслуговування хворих діяв культвідділ, працівники якого приділяли велику увагу пропаганді політичних та економічних знань, санітарно-освітнім і художньо-виховним питанням. Працював клуб, бібліотека, читальня. У санаторії діяли гуртки: ліквідації неписьменності, сількорівський, музичний, крою й шиття. Відкрився сільськогосподарський музей.
Селянський санаторій 1931 року став кліматичним санаторним комбінатом (№10 ВЦРПС) на 400 місць, кількість яких 1939 року збільшилась до 700. Він мав новітнє медичне устаткування. Діяла водолікарня. В кожному відділенні обладнали червоні кутки й кімнати відпочинку. Лежачим хворим демонстрували кінофільми в палатах, до їх ліжок підключили радіоточки. Напередодні Великої Вітчизняної війни санаторій був одним з найбільших у Криму лікувальним закладом, бюджет якого становив 12 млн. крб. на рік. Тут працювало 46 лікарів, 80 медсестер, 72 чоловіка обслуговуючого персоналу. У 1931-1940 рр. в ньому лікувалось 85 тис. хворих.
З 1934 року Лівадія - центр сільської Ради, а з 1939 - селище міського типу. У цей час тут проживало 2250 чоловік. Будинки жителів були добре впорядковані, до них підведено водопровід, електроосвітлення. В селищі працювали їдальня, два магазини, пошта, телеграф, ощадна каса. Медичне обслуговування населення здійснювала амбулаторія, на стаціонарне лікування жителів направляли до Ялтинської міської лікарні. В середній школі 1940 року 12 учителів навчали й виховували 325 дітей. У селищі працювали дитячий садок і ясла. 1922 року в Лівадії відкрився клуб, а при ньому діяли школа ліквідації неписьменності, бібліотека, гуртки художньої самодіяльності. 1924 року при клубі створили куточок Леніна, де проводились голосні читки газет та бесіди на політичні теми. У збудованому на початку 30-х років літньому театрі демонструвалися кінофільми, читалися лекції. 1939 року в Лівадії працював радіовузол, дві стаціонарні кіноустановки.
Соціалістичне будівництво перервав віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. Вже в перші дні війни багато лівадійців пішло на фронт. В приміщенні санаторію створили госпіталь, евакуйований у глибокий тил, як тільки до Криму наблизився фронт.
Захопивши 6 листопада 1941 року Лівадію, фашисти розмістили тут частини берегової, польової та зенітної артилерії, румунський стрілецький батальйон і підрозділ, сформований з татар-добровольців. В умовах жахливого терору і переслідувань у лютому 1943 року в селищі почала діяти підпільна патріотична група. Очолив її радянський офіцер М. Т. Чудін. Улітку 1943 року група ввійшла до складу Ялтинської підпільної організації. Підпільники розповсюджували серед населення листівки, скинуті радянськими літаками, склали схему розташування на узбережжі вогневих точок ворога й передали її партизанам. Восени 1943 року більша частина підпільників пішла в ліс і брала участь у партизанській боротьбі. М. Т. Чудін з лютого 1944 року був начальником штабу 10-го партизанського загону 7-ї бригади Південного з'єднання.
16 квітня 1944 року Лівадію визволили від окупантів частини Окремої Приморської армії. У справу перемоги над ворогом внесли вклад і жителі селища. А. К. Шульга з листопада 1943 по квітень 1944 року виконувала спеціальні завдання розвідувального відділу штабу Чорноморського флоту. Працівник радгоспу М. О. Чернишов, нині почесний громадянин міста Ялти, за відвагу, виявлену під час форсування Дніпра у 1943 році, удостоєний високого звання Гером Радянського Союзу. Він нагороджений також орденом Леніна, Червоної Зірки, Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалями.
За час окупації фашисти завдали Лівадії великої шкоди. Вони спалили Малий палац, знищили меблі у Великому палаці, пошкодили спальні й лікувальні корпуси санаторію, 91 житловий будинок, школу, клуб, вирубали в парку багато дерев цінних порід. У селищі уціліло тільки 19 будинків, де мешкало всього 234 чоловіка.
Лівадія
Сторінка 4 з 6
працю «Хірургічне лікування туберкульозу легенів» йому присуджено Державну премію СРСР.У Великому й Малому лівадійських палацах Кримський комітет у справах музеїв та охорони пам'яток мистецтва, старовини й народного побуту відкрив 1921 року науково-художній музей. Тільки 1925 року його відвідало
20 лютого 1925 року Раднарком РРФСР ухвалив організувати в лівадійських палацах перший у світі санаторій для селян. На його урочистому відкритті 28 червня 1925 року був присутній нарком охорони здоров'я РРФСР М. О. Семашко, голова Раднаркому У РСР В. Я. Чубар, поет Д. Бедний, представники партійних, радянських, профспілкових організацій.
Санаторій, розміщений у палацах Лівадії, був розрахований на 300 місць. З усіх республік Радянського Союзу приїздили сюди селяни, хворі на туберкульоз легенів та інші захворювання. Ті, що прибували, лікувалися безплатно 2 місяці, проїзд у Лівадію й назад оплачувала держава. Протягом року в санаторії лікувалося 1300-1700 чоловік. Для обслуговування хворих діяв культвідділ, працівники якого приділяли велику увагу пропаганді політичних та економічних знань, санітарно-освітнім і художньо-виховним питанням. Працював клуб, бібліотека, читальня. У санаторії діяли гуртки: ліквідації неписьменності, сількорівський, музичний, крою й шиття. Відкрився сільськогосподарський музей.
Селянський санаторій 1931 року став кліматичним санаторним комбінатом (№10 ВЦРПС) на 400 місць, кількість яких 1939 року збільшилась до 700. Він мав новітнє медичне устаткування. Діяла водолікарня. В кожному відділенні обладнали червоні кутки й кімнати відпочинку. Лежачим хворим демонстрували кінофільми в палатах, до їх ліжок підключили радіоточки. Напередодні Великої Вітчизняної війни санаторій був одним з найбільших у Криму лікувальним закладом, бюджет якого становив 12 млн. крб. на рік. Тут працювало 46 лікарів, 80 медсестер, 72 чоловіка обслуговуючого персоналу. У 1931-1940 рр. в ньому лікувалось 85 тис. хворих.
З 1934 року Лівадія - центр сільської Ради, а з 1939 - селище міського типу. У цей час тут проживало 2250 чоловік. Будинки жителів були добре впорядковані, до них підведено водопровід, електроосвітлення. В селищі працювали їдальня, два магазини, пошта, телеграф, ощадна каса. Медичне обслуговування населення здійснювала амбулаторія, на стаціонарне лікування жителів направляли до Ялтинської міської лікарні. В середній школі 1940 року 12 учителів навчали й виховували 325 дітей. У селищі працювали дитячий садок і ясла. 1922 року в Лівадії відкрився клуб, а при ньому діяли школа ліквідації неписьменності, бібліотека, гуртки художньої самодіяльності. 1924 року при клубі створили куточок Леніна, де проводились голосні читки газет та бесіди на політичні теми. У збудованому на початку 30-х років літньому театрі демонструвалися кінофільми, читалися лекції. 1939 року в Лівадії працював радіовузол, дві стаціонарні кіноустановки.
Соціалістичне будівництво перервав віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. Вже в перші дні війни багато лівадійців пішло на фронт. В приміщенні санаторію створили госпіталь, евакуйований у глибокий тил, як тільки до Криму наблизився фронт.
Захопивши 6 листопада 1941 року Лівадію, фашисти розмістили тут частини берегової, польової та зенітної артилерії, румунський стрілецький батальйон і підрозділ, сформований з татар-добровольців. В умовах жахливого терору і переслідувань у лютому 1943 року в селищі почала діяти підпільна патріотична група. Очолив її радянський офіцер М. Т. Чудін. Улітку 1943 року група ввійшла до складу Ялтинської підпільної організації. Підпільники розповсюджували серед населення листівки, скинуті радянськими літаками, склали схему розташування на узбережжі вогневих точок ворога й передали її партизанам. Восени 1943 року більша частина підпільників пішла в ліс і брала участь у партизанській боротьбі. М. Т. Чудін з лютого 1944 року був начальником штабу 10-го партизанського загону 7-ї бригади Південного з'єднання.
16 квітня 1944 року Лівадію визволили від окупантів частини Окремої Приморської армії. У справу перемоги над ворогом внесли вклад і жителі селища. А. К. Шульга з листопада 1943 по квітень 1944 року виконувала спеціальні завдання розвідувального відділу штабу Чорноморського флоту. Працівник радгоспу М. О. Чернишов, нині почесний громадянин міста Ялти, за відвагу, виявлену під час форсування Дніпра у 1943 році, удостоєний високого звання Гером Радянського Союзу. Він нагороджений також орденом Леніна, Червоної Зірки, Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалями.
За час окупації фашисти завдали Лівадії великої шкоди. Вони спалили Малий палац, знищили меблі у Великому палаці, пошкодили спальні й лікувальні корпуси санаторію, 91 житловий будинок, школу, клуб, вирубали в парку багато дерев цінних порід. У селищі уціліло тільки 19 будинків, де мешкало всього 234 чоловіка.