Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
робітників і службовців, подавати всім робітникам допомогу, яку одержували постійні службовці для т. зв. урівноваження дорожнечі.
16 січня 1918 року в Лівадії встановлено Радянську владу. Наприкінці січня колишній царський маєток підпорядковано Головному комісаріату для управління національними маєтками в Криму. Одним з перших був наказ комісаріату від 15 лютого 1918 року, за яким ліквідовувався поділ робітників на постійних, вільнонайманих, категористів тощо. Спілка робітників дістала право усувати з маєтку осіб, які саботували заходи Радянської влади. В цей же час кілька приміщень у Лівадії виділили фізико-математичному факультету Таврійського університету.
З0 квітня 1918 року Лівадію захопили німецькі окупанти. Вони пограбували палаци. Велику кількість меблів було вивезено до Сімферополя для резиденції командую чого військами генерала фон Коша, офіцерського приміщення дивізії ландверу та будинку, де розташувався новий «крайовий уряд». Роботи на виноградниках припинились. Кількасот поденних робітників, які тривалий час не мали роботи, голодували. У листопаді 1918 року німецьких окупантів заступили англо-французькі інтервенти й білогвардійці.
Після визволення Криму від білогвардійців та інтервентів у середині квітня 1919 року в Лівадії знову було встановлено Радянську владу. Але наприкінці червня сюди вдерлися білогвардійці, яких радянські війська вигнали в листопаді 1920 року.
Тільки після розгрому Врангеля запроваджено в життя виданий 13 липня
1918 року декрет Раднаркому РРФСР про націоналізацію майна, яке колись належало царській сім'ї. У листопаді 1920 року створено радгосп «Лівадія», який розмістився на землях колишнього царського маєтку. Загальна площа їх становила 304 десятини, з них виноградники займали 40, ліс - 141, парк - 55 десятин. У цей час у Лівадії було постійних робітників і службовців - 197, членів їх сімей 513.
Відбудовувати господарство доводилось у дуже тяжких умовах. Через голод, у 1921-1922 рр. число постійних робітників і службовців зменшилось: у грудні 1921 року до 168, а в травні наступного року їх лишилось всього 80.
У роки громадянської війни в Лівадії скупчилася велика кількість вороже настроєних до Радянської влади елементів. Частина їх після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції проникла в радянські установи і гальмувала їх роботу, чинила запеклий опір проведенню в життя радянських законів. З часом становище змінилося. Так, після обстеження виноградарського радгоспу «Лівадія» комісією наркомату робітничо-селянської інспекції Кримської АРСР наприкінці 1924 року із зловживаннями тут було нокінчено. Радгосп зміцнили партійними кадрами. 27 року Лівадійська партійна організація вже налічувала 38 чоловік. Комуністи роз'яснювали рішення партії та уряду і спрямовували зусилля трудящих на їх виконання.
Наприкінці 1924 року із загального земельного фонду радгоспу виділили населений пункт Лівадію з лісом, парком й передали курортному фонду. У розпорядженні радгоспу лишилось виноградарсько-виноробне господарство з необхідним інвентарем. За ним закріпили 78,5 десятини землі. 1922 року тут зібрано 25,6 цнт винограду з гектара, а в наступному - 30,1. Радгосп допомагав іншим господарствам сидівшім матеріалом, заготовляючи й відправляючи їм чубуки. 1936 року радгосп «Лівадія» увійшов до винокомбінату «Масандра», було створено два відділення - «Лівадія» й «Масандра». Площа виноградників збільшилась до 127 га. Винозавод у Лівадії, крім вирощеного радгоспом, переробляв також виноград з площі 128 га колгоспів Кореїза, Гаспри, Дерекоя і Ай-Василя.
Робітники радгоспу працювали з великим ентузіазмом. 1936 року серед них було проц. стахаиовців. На збиранні врожаю норми перевиконувалися у 2,5 раза. Напередодні Великої Вітчизняної війни в радгоспі пересічно збирали по З0 цнт винограду з гектара. Винороба К. К. Полякова, який працював у Лівадії 43 роки, було призначено старшим спеціалістом винокомбінату «Масандра». Він брав участь у складанні плану розвитку виноградарства й виноробства у другій п'ятирічці та реконструкції виноградників у Криму. 1936 року в радгоспі «Лівадія» працював спеціаліст у галузі виноробства О. О. Єгоров, а в 1939-1941 рр.- винороб І. Н. Околєлов.
Втілюючи в життя декрет «Про використання Криму для лікування трудящих», Центральне курортне управління Криму, очолюване Д. І. Ульяновим, 1921 року відкрило в Лівадії в приміщенні нової лікарні санаторій (№ 2 ВЦРПС). Він був розрахований на 120 місць, кількість яких 1941 року зросла до 1703. У 20-х роках в ньому працював М. Г. Стойко, який пізніше створив у Москві школу хірургів-фтизіатрів. 1950 року за
Лівадія
Сторінка 3 з 6
Тимчасового уряду. Охорона маєтку покладалась на ескадрон татарського кінного полку. В груді 1917 року спілка робітників маєтків «Лівадія» і «Ореанда», що виникла в червні цього ж року, разом із спілками робітників інших удільних маєтків вимагала ліквідувати привілеї для окремих груп 16 січня 1918 року в Лівадії встановлено Радянську владу. Наприкінці січня колишній царський маєток підпорядковано Головному комісаріату для управління національними маєтками в Криму. Одним з перших був наказ комісаріату від 15 лютого 1918 року, за яким ліквідовувався поділ робітників на постійних, вільнонайманих, категористів тощо. Спілка робітників дістала право усувати з маєтку осіб, які саботували заходи Радянської влади. В цей же час кілька приміщень у Лівадії виділили фізико-математичному факультету Таврійського університету.
З0 квітня 1918 року Лівадію захопили німецькі окупанти. Вони пограбували палаци. Велику кількість меблів було вивезено до Сімферополя для резиденції командую чого військами генерала фон Коша, офіцерського приміщення дивізії ландверу та будинку, де розташувався новий «крайовий уряд». Роботи на виноградниках припинились. Кількасот поденних робітників, які тривалий час не мали роботи, голодували. У листопаді 1918 року німецьких окупантів заступили англо-французькі інтервенти й білогвардійці.
Після визволення Криму від білогвардійців та інтервентів у середині квітня 1919 року в Лівадії знову було встановлено Радянську владу. Але наприкінці червня сюди вдерлися білогвардійці, яких радянські війська вигнали в листопаді 1920 року.
Тільки після розгрому Врангеля запроваджено в життя виданий 13 липня
1918 року декрет Раднаркому РРФСР про націоналізацію майна, яке колись належало царській сім'ї. У листопаді 1920 року створено радгосп «Лівадія», який розмістився на землях колишнього царського маєтку. Загальна площа їх становила 304 десятини, з них виноградники займали 40, ліс - 141, парк - 55 десятин. У цей час у Лівадії було постійних робітників і службовців - 197, членів їх сімей 513.
Відбудовувати господарство доводилось у дуже тяжких умовах. Через голод, у 1921-1922 рр. число постійних робітників і службовців зменшилось: у грудні 1921 року до 168, а в травні наступного року їх лишилось всього 80.
У роки громадянської війни в Лівадії скупчилася велика кількість вороже настроєних до Радянської влади елементів. Частина їх після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції проникла в радянські установи і гальмувала їх роботу, чинила запеклий опір проведенню в життя радянських законів. З часом становище змінилося. Так, після обстеження виноградарського радгоспу «Лівадія» комісією наркомату робітничо-селянської інспекції Кримської АРСР наприкінці 1924 року із зловживаннями тут було нокінчено. Радгосп зміцнили партійними кадрами. 27 року Лівадійська партійна організація вже налічувала 38 чоловік. Комуністи роз'яснювали рішення партії та уряду і спрямовували зусилля трудящих на їх виконання.
Наприкінці 1924 року із загального земельного фонду радгоспу виділили населений пункт Лівадію з лісом, парком й передали курортному фонду. У розпорядженні радгоспу лишилось виноградарсько-виноробне господарство з необхідним інвентарем. За ним закріпили 78,5 десятини землі. 1922 року тут зібрано 25,6 цнт винограду з гектара, а в наступному - 30,1. Радгосп допомагав іншим господарствам сидівшім матеріалом, заготовляючи й відправляючи їм чубуки. 1936 року радгосп «Лівадія» увійшов до винокомбінату «Масандра», було створено два відділення - «Лівадія» й «Масандра». Площа виноградників збільшилась до 127 га. Винозавод у Лівадії, крім вирощеного радгоспом, переробляв також виноград з площі 128 га колгоспів Кореїза, Гаспри, Дерекоя і Ай-Василя.
Робітники радгоспу працювали з великим ентузіазмом. 1936 року серед них було проц. стахаиовців. На збиранні врожаю норми перевиконувалися у 2,5 раза. Напередодні Великої Вітчизняної війни в радгоспі пересічно збирали по З0 цнт винограду з гектара. Винороба К. К. Полякова, який працював у Лівадії 43 роки, було призначено старшим спеціалістом винокомбінату «Масандра». Він брав участь у складанні плану розвитку виноградарства й виноробства у другій п'ятирічці та реконструкції виноградників у Криму. 1936 року в радгоспі «Лівадія» працював спеціаліст у галузі виноробства О. О. Єгоров, а в 1939-1941 рр.- винороб І. Н. Околєлов.
Втілюючи в життя декрет «Про використання Криму для лікування трудящих», Центральне курортне управління Криму, очолюване Д. І. Ульяновим, 1921 року відкрило в Лівадії в приміщенні нової лікарні санаторій (№ 2 ВЦРПС). Він був розрахований на 120 місць, кількість яких 1941 року зросла до 1703. У 20-х роках в ньому працював М. Г. Стойко, який пізніше створив у Москві школу хірургів-фтизіатрів. 1950 року за