Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Наприкінці XIX - початку XX ст. Судак, в якому налічувалося вже тис.
мешканців, став розвиватися і як курорт, чому сприяли чудові кліматичні умінні. В Судаку майже не буває туманів, на 2 км простягнувся широкий піщаний пляж. Температура морської води через відсутність течій рівномірна. У 90-х роках XIX ст. в містечку був лише один готель, 1911 року їх діяло вже три, існував також приватний лікувальний пансіонат на 10 місць. З Феодосії в Судак щодня приїжджали пасажирські автомобілі, мальпости, лінійки, тричі на тиждень прибували пароплави з курортниками. Зручних квартир тут було дуже мало, ціни високі дорого коштувало харчування.
Судак початку XX ст.-це людне торгове, але брудне, не впорядковане містечко. Один з сучасників писав: «Про Судак не можна сказати, чи впорядкований
чи ні - він просто... без будь-якого впорядкування». Тодішнє містечко умовно поділялося на кілька частин. Безпосередньо на березі моря розміщувалися дачі й готелі, влітку тут оселялася основна маса відпочиваючих. Вище в різних напрямках петляли криві вузькі вулиці з низенькими будиночками. Далі, за 1,5 км від моря, знаходилися магазини, лавки, ресторан, пошта, телеграф, земська лікарня для жінок на 12 ліжок, аптека, земське училище. Біля стін середньовічної фортеці жили німці колоністи. В долині, що прилягала до Судака, стояли особняки поміщиків. У першому десятилітті XX ст. містечко забудовується двоповерховими будівлями, з'являється чимало магазинів, лавок, прокладено спеціальну дорогу до пляжу. 1914 року кількість населення досягла 2 тис. чоловік.
До Судака приїздили й проживали в ньому вчені, письменники, художники, музиканти. Тут працював К. І. Габліц, автор виданої в 1785 році праці «Фізичний опис Таврійської області за трьома царствами природи». До наших днів зберігся будинок видатного російського вченого-ботаніка X. X. Стевена, засновника й першого директора Нікітського ботанічного саду, який жив тут влітку й восени, починаючи з 1835 року. Археологічні пам'ятки Криму, в т. ч. Судака, дослідив й описав 1830 року и своєму «Кримському збірнику» П. І. Кеппен. 1825 року Судацьку фортецю відвідав О. С. Грибоєдов. Протягом багатьох років приїжджали і працювали тут видатний російський художник-мариніст І. К. Айвазовськнй, відомий художник А. М. Бенуа. Працювали тут також учні І. К. Айвазовського - К. Ф. Богаєвський, М. А. Волошин. Багато років у Судаку жив вірменський композитор О. О. Спендіарян (Спендіаров).
Трудящі Судака не стояли осторонь революційних подій, що відбувалися в країні. Дізнавшись про повалення царату, жителі містечка взяли участь у демонстрації, вимагаючи конфіскації поміщицьких земель та встановлення 8-годинного робочого дня, 16 березня 1917 року в приміщенні земського училища відбувся мітинг.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції і встановлення в Криму к січні 1918 року Радянської влади в Судаку за підтримкою матросів Чорноморського флоту було створено ревком. Його очолив колишній фронтовик, що примкнув до більшовиків, чех за національністю Р. Ф. Ганц. Місцеві селяни створили збройний загін, який підпорядковувався ревкому і брав активну участь у наведенні революційного порядку, в боротьбі населення проти банд, що діяли в районі містечка.
В квітні 1918 року Судак захопили німецькі війська. Окупанти запровадили кривавий режим терору і грабежів. У цей час від рук татарських буржуазних націоналістів загинули ревкомівці Р. Ф. Ганц, Суворов, Єгоров. Наприкінці 1918 року, після відступу німецьких окупантів, Кримом оволоділи денікінці, яким всіляко допомогали англо-французькі інтервенти. Коли в травні 1919 року Червона Армія вигнала білогвардійців та іноземних окупантів, було відновлено Радянську владу, трудящі Судака обрали Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Проте наприкінці червня сюди знову ввірвалися білогвардійці.
Трудяще населення вело боротьбу за відновлення Радянської влади, допомогало партизанам. У лісах Криму діяли партизанські загони, в т. ч. й Судацький.
15 вересня 1920 року повстанці, очолювані О. В. Мокроусовим, здійснили сміливий раптовий напад на Судак, у результаті чого комендантська команда й міська варта склали зброю без опору. Було взято багато полонених, зброю, обмундирування, продовольство. Надвечір партизани повернули в гори. Перелякані розмахом партизанської боротьби, врангелівці перекинули проти партизанів у район Судака значні сили.
У листопаді 1920 року частини Червоної Армії вигнали врангелівців з Судака. Головним завданням відновлених органів Радянської влади стала відбудова господарства, перебудова його на нових, соціалістичних засадах. Працювати доводилося за тяжких умов. Під час боїв було пошкоджено
Судак
Сторінка 3 з 7
переселилися у 1805 році з Вюртемберга і Швейцарії й осіли тут окремою колонією, та інші.Наприкінці XIX - початку XX ст. Судак, в якому налічувалося вже тис.
Судак початку XX ст.-це людне торгове, але брудне, не впорядковане містечко. Один з сучасників писав: «Про Судак не можна сказати, чи впорядкований
чи ні - він просто... без будь-якого впорядкування». Тодішнє містечко умовно поділялося на кілька частин. Безпосередньо на березі моря розміщувалися дачі й готелі, влітку тут оселялася основна маса відпочиваючих. Вище в різних напрямках петляли криві вузькі вулиці з низенькими будиночками. Далі, за 1,5 км від моря, знаходилися магазини, лавки, ресторан, пошта, телеграф, земська лікарня для жінок на 12 ліжок, аптека, земське училище. Біля стін середньовічної фортеці жили німці колоністи. В долині, що прилягала до Судака, стояли особняки поміщиків. У першому десятилітті XX ст. містечко забудовується двоповерховими будівлями, з'являється чимало магазинів, лавок, прокладено спеціальну дорогу до пляжу. 1914 року кількість населення досягла 2 тис. чоловік.
До Судака приїздили й проживали в ньому вчені, письменники, художники, музиканти. Тут працював К. І. Габліц, автор виданої в 1785 році праці «Фізичний опис Таврійської області за трьома царствами природи». До наших днів зберігся будинок видатного російського вченого-ботаніка X. X. Стевена, засновника й першого директора Нікітського ботанічного саду, який жив тут влітку й восени, починаючи з 1835 року. Археологічні пам'ятки Криму, в т. ч. Судака, дослідив й описав 1830 року и своєму «Кримському збірнику» П. І. Кеппен. 1825 року Судацьку фортецю відвідав О. С. Грибоєдов. Протягом багатьох років приїжджали і працювали тут видатний російський художник-мариніст І. К. Айвазовськнй, відомий художник А. М. Бенуа. Працювали тут також учні І. К. Айвазовського - К. Ф. Богаєвський, М. А. Волошин. Багато років у Судаку жив вірменський композитор О. О. Спендіарян (Спендіаров).
Трудящі Судака не стояли осторонь революційних подій, що відбувалися в країні. Дізнавшись про повалення царату, жителі містечка взяли участь у демонстрації, вимагаючи конфіскації поміщицьких земель та встановлення 8-годинного робочого дня, 16 березня 1917 року в приміщенні земського училища відбувся мітинг.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції і встановлення в Криму к січні 1918 року Радянської влади в Судаку за підтримкою матросів Чорноморського флоту було створено ревком. Його очолив колишній фронтовик, що примкнув до більшовиків, чех за національністю Р. Ф. Ганц. Місцеві селяни створили збройний загін, який підпорядковувався ревкому і брав активну участь у наведенні революційного порядку, в боротьбі населення проти банд, що діяли в районі містечка.
В квітні 1918 року Судак захопили німецькі війська. Окупанти запровадили кривавий режим терору і грабежів. У цей час від рук татарських буржуазних націоналістів загинули ревкомівці Р. Ф. Ганц, Суворов, Єгоров. Наприкінці 1918 року, після відступу німецьких окупантів, Кримом оволоділи денікінці, яким всіляко допомогали англо-французькі інтервенти. Коли в травні 1919 року Червона Армія вигнала білогвардійців та іноземних окупантів, було відновлено Радянську владу, трудящі Судака обрали Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Проте наприкінці червня сюди знову ввірвалися білогвардійці.
Трудяще населення вело боротьбу за відновлення Радянської влади, допомогало партизанам. У лісах Криму діяли партизанські загони, в т. ч. й Судацький.
15 вересня 1920 року повстанці, очолювані О. В. Мокроусовим, здійснили сміливий раптовий напад на Судак, у результаті чого комендантська команда й міська варта склали зброю без опору. Було взято багато полонених, зброю, обмундирування, продовольство. Надвечір партизани повернули в гори. Перелякані розмахом партизанської боротьби, врангелівці перекинули проти партизанів у район Судака значні сили.
У листопаді 1920 року частини Червоної Армії вигнали врангелівців з Судака. Головним завданням відновлених органів Радянської влади стала відбудова господарства, перебудова його на нових, соціалістичних засадах. Працювати доводилося за тяжких умов. Під час боїв було пошкоджено
Дивиться також інші населені пункти району: