Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Незадоволення місцевого населення генуезцями спричинилося наприкінці 1470 року до відкритого повстання. Це відомо з доповідної генуезьких урядовців на ім'я консула Кафи про придушення виступу.
Тяжке становище жителів міста ускладнювалося постійною загрозою нападу турків. У 1475 році турки, захопивши Кафу, підійшли до Судака. Після тривалої обломі вони увірвалися до фортеці й перебили її захисників. Місто на довгі роки потрапило під владу турецьких феодалів. Наприкінці XVI ст. воно було адміністративним центром лише сільського округу.
В XVII-XVIII ст. основним заняттям місцевого населення стало садівництво й виноградирство. Поступово навколо Судака з'явилися численні виноградники, сади, де крім груш, яблук, вишень, черешень, росли айва, мушмула тощо.
Після приєднання Криму до Росії (1783 р.) царський уряд щедро роздавав тутешні землі титулованій знаті й великим чиновникам. У районі Судака великі земельні маєтності одержав князь Потьомкін. Судак передбачалося зробити головним містом півострова. Тут збудували дві казарми для гарнізону, вжили інших заходів для зміцнення міста, яке назвали Кирилівською фортецею. Проте незабаром цю назву було скасовано, а казарми закрито.
Після смерті Потьомкіна його землі перейшли до казни. Пізніше вони були роздані іншим прибічникам цариці.
На рубежі XVIII-XIX ст. цими землями володіло близько 200 поміщиків, переважно дрібних. Дехто з них почав займатися промисловим виноробством, наймаючи для сезонних робіт бідняків з кримських сіл, а також з Курської та Орловської губерній. 1849 року в містечку та його околицях вироблено 119 тис. відер вина різних сортів. За якістю вони поступалися лише винам Південного берега Криму.
Судак став одним з головних пунктів виробництва шампанських вин у Криму. Перші, згадки про Судак як місце, де виробляли шампанські вина, знаходимо в джерелах за 1799 рік. Спочатку їх виготовляли небагато. З 1812 року виробництвом шампанських вин у Судаку займалися представники французьких фірм.
На початку XIX ст. у Судаку з'явилося кілька лавок, пекарня, шевська, бондарська майстерні і лимарня. В 60-х роках в ньому проживало понад 370 чоловік.
Велике значення для розвитку виноградарства мало Судацьке казенне училище виноробства, відкрите 1804 року під керівництвом видатного російського природознавця академіка Петербурзької Академії наук П. С. Палласа. Училище готувало майстрів-виноградарів і виноробів, які мали право працювати як вільнонаймані у приватних осіб. В училищі почали застосовувати нові методи садіння лози винограду на горах без поливання, садіння кущів у двох рядах, регулярне обрізування лоз тощо. Значна роль у розвитку вітчизняного виноградарства належить вченому-виноробу А. К. Боде, який 1824 року став директором училища. Він виписав із Франції та Рейнської області Німеччини 28 тис. лози винограду, запровадив садіння винограду за сортами, висаджував не більше як 600 кущів на десятину (замість 1000 кущів). Все це значно збільшило врожайність винограду. 1830 року, після відкриття аналогічного училища в Магарачі, Судацьке училище було закрите.
Після реформи 1861 року значно прискорився економічний розвиток Судака. Цьому сприяло будівництво залізниці до Севастополя, яка зв'язувала окремі райони Криму між собою, а деякі безпосередньо з Центральною Росією. Виноградарство стало провідною галуззю господарства в Судаку. Практично все трудяще населення так чи інакше було зайнято в ньому. Судацькі вина отримували золоті та срібні медалі на міжнародних виставках у Москві, Харкові, Відні, Парижі, Бордо.
У 80-х роках XIX ст. князь Л. С. Голіцин заклав у сусідньому з Судаком селі Новому Світі зразкове виноградарське господарство, де культивувалося близько 600 сортів винограду. 1882 року тут провели перші досліди виготовлення ігристіх вин, а через сім років їх було випущено 60 тис. пляшок. Шампанське «Новий Світ» незабаром здобуло визнання в усьому світі, отримало нагороду «Гран-прі» в Парижі.
Під час збирання винограду і давлення вин місто оживало, сюди з'їжджалогм багато людей з навколишніх сіл. Закупка вина у місцевих жителів відбувалася під час ярмарку 1 жовтня. Купували вино переважно купці з південно-західних губерній Росії. 1900 року в Судаку налічувалося 24 торговельні підприємства, діяла пристань, через яку вивозили виноград і фрукти, багато хліба.
Місцеве населення за національністю було строкатим. Тут жили росіяни українці, караїми, татари, греки, вірмени, французи, євреї, німці, які
Судак
Сторінка 2 з 7
стовпи. 1371 року генуезці розпочали спорудження, в в Судаку великої фортеці, руїни якої збереглися до наших днів. Будівництво фортеці було закінчено 1469 року. Охороняв її великий гарнізон. Тяжке становище жителів міста ускладнювалося постійною загрозою нападу турків. У 1475 році турки, захопивши Кафу, підійшли до Судака. Після тривалої обломі вони увірвалися до фортеці й перебили її захисників. Місто на довгі роки потрапило під владу турецьких феодалів. Наприкінці XVI ст. воно було адміністративним центром лише сільського округу.
В XVII-XVIII ст. основним заняттям місцевого населення стало садівництво й виноградирство. Поступово навколо Судака з'явилися численні виноградники, сади, де крім груш, яблук, вишень, черешень, росли айва, мушмула тощо.
Після приєднання Криму до Росії (1783 р.) царський уряд щедро роздавав тутешні землі титулованій знаті й великим чиновникам. У районі Судака великі земельні маєтності одержав князь Потьомкін. Судак передбачалося зробити головним містом півострова. Тут збудували дві казарми для гарнізону, вжили інших заходів для зміцнення міста, яке назвали Кирилівською фортецею. Проте незабаром цю назву було скасовано, а казарми закрито.
Після смерті Потьомкіна його землі перейшли до казни. Пізніше вони були роздані іншим прибічникам цариці.
На рубежі XVIII-XIX ст. цими землями володіло близько 200 поміщиків, переважно дрібних. Дехто з них почав займатися промисловим виноробством, наймаючи для сезонних робіт бідняків з кримських сіл, а також з Курської та Орловської губерній. 1849 року в містечку та його околицях вироблено 119 тис. відер вина різних сортів. За якістю вони поступалися лише винам Південного берега Криму.
Судак став одним з головних пунктів виробництва шампанських вин у Криму. Перші, згадки про Судак як місце, де виробляли шампанські вина, знаходимо в джерелах за 1799 рік. Спочатку їх виготовляли небагато. З 1812 року виробництвом шампанських вин у Судаку займалися представники французьких фірм.
На початку XIX ст. у Судаку з'явилося кілька лавок, пекарня, шевська, бондарська майстерні і лимарня. В 60-х роках в ньому проживало понад 370 чоловік.
Велике значення для розвитку виноградарства мало Судацьке казенне училище виноробства, відкрите 1804 року під керівництвом видатного російського природознавця академіка Петербурзької Академії наук П. С. Палласа. Училище готувало майстрів-виноградарів і виноробів, які мали право працювати як вільнонаймані у приватних осіб. В училищі почали застосовувати нові методи садіння лози винограду на горах без поливання, садіння кущів у двох рядах, регулярне обрізування лоз тощо. Значна роль у розвитку вітчизняного виноградарства належить вченому-виноробу А. К. Боде, який 1824 року став директором училища. Він виписав із Франції та Рейнської області Німеччини 28 тис. лози винограду, запровадив садіння винограду за сортами, висаджував не більше як 600 кущів на десятину (замість 1000 кущів). Все це значно збільшило врожайність винограду. 1830 року, після відкриття аналогічного училища в Магарачі, Судацьке училище було закрите.
Після реформи 1861 року значно прискорився економічний розвиток Судака. Цьому сприяло будівництво залізниці до Севастополя, яка зв'язувала окремі райони Криму між собою, а деякі безпосередньо з Центральною Росією. Виноградарство стало провідною галуззю господарства в Судаку. Практично все трудяще населення так чи інакше було зайнято в ньому. Судацькі вина отримували золоті та срібні медалі на міжнародних виставках у Москві, Харкові, Відні, Парижі, Бордо.
У 80-х роках XIX ст. князь Л. С. Голіцин заклав у сусідньому з Судаком селі Новому Світі зразкове виноградарське господарство, де культивувалося близько 600 сортів винограду. 1882 року тут провели перші досліди виготовлення ігристіх вин, а через сім років їх було випущено 60 тис. пляшок. Шампанське «Новий Світ» незабаром здобуло визнання в усьому світі, отримало нагороду «Гран-прі» в Парижі.
Під час збирання винограду і давлення вин місто оживало, сюди з'їжджалогм багато людей з навколишніх сіл. Закупка вина у місцевих жителів відбувалася під час ярмарку 1 жовтня. Купували вино переважно купці з південно-західних губерній Росії. 1900 року в Судаку налічувалося 24 торговельні підприємства, діяла пристань, через яку вивозили виноград і фрукти, багато хліба.
Місцеве населення за національністю було строкатим. Тут жили росіяни українці, караїми, татари, греки, вірмени, французи, євреї, німці, які
Дивиться також інші населені пункти району: