Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Колайська сільрада приділяла велику увагу благоустрою села. Було пущено електростанцію. 1938 року став до ладу радіовузол, встановлено близько 300 радіоточок. Трудящі розбили парк культури та відпочинку, озеленили вулиці. У довоєнні часи тут налічувалося 7 магазинів, 2 їдальні. У поліклініці працювали 2 лікарі та 5 чоловік середнього медичного персоналу. Споруджено пологовий будинок на 10 місць.
1937 року в новому будинку відкрилася середня школа, де 22 вчителі навчали 528 дітей. При районному будинку культури працювали різні гуртки художньої самодіяльності, а також бібліотека. Крім того, в Колаї були ще клуб на 350 місць та бібліотека з фондом книг і журналів 7920 примірників. Виходила районна газета «За большевистские колхозы». Райвиконком накреслив перспективи дальшого впорядкування села, розвитку його економіки: в 1940-1941 рр. збудувати молокозавод, цегельно черепичний завод, фарбувальний цех трикотажної фабрики. Здійсненню цих планів перешкодив раптовий напад фашистської Німеччини на СРСР.
Трудівники Колая не шкодували сил, щоб допомогти Червоній Армії й внести спій вклад у боротьбу з агресором. 22 червня 1941 року відбулися мітинги трудящих. Уже в перший день війни до Червоної Армії пішло багато жителів села, серед них 45 трактористів та комбайнерів. Для боротьби з ворожими парашутистами і диверсантами створено винищувальний та два батальйони народного ополчення. На 19 липня 1941 року до народного ополчення Колайського району записалися 2501 чоловік, у т. ч. 59 комуністів та 86 комсомольців. Жителі села взяли участь у будівництві оборонних укріплень, щілин, ровів, окопів. Створено групи сандружинниць та самооборони. Проявом патріотизму трудящих було внесення заощаджень до фонду оборони. Робітники трикотажної фабрики здали у фонд оборони країни 5465 крб., службовці Колайської філії Держбанку - 530 крб. і зібрали подарунки для бійців Червоної Армії.
31 жовтня 1941 року гітлерівські війська окупували залізничну станцію Колай, а 1 листопада - село. Фашистська жандармерія жорстоко розправлялася з мирними громадянами, жінками, старими та дітьми за спроби подати допомогу радянським військовополоненим, розміщеним у місцевому пересильному таборі. У районі було розстріляно і закатовано 1080 мирних жителів та 354 військовополонених, вивезено у фашистську неволю з Колая 29 юнаків та дівчат. Ненависть до Гітлерівців зростала, люди чим могли допомагали підпільникам і партизанам. З літа 1942 року в Колаї та районі розгорнули роботу 4 підпільні патріотичні груші. Керували ними уповноважені обласного підпільного партійного центру Н. А. Білоус та І. Ф. Скляренко.
Ще до окупації Колайський райком ВКП(б) сформував партизанський загін. Перше бойове хрещення партизани прийняли 8 листопада 1941 року, коли зав'язався бій з ротою солдатів ворога близько від села Єні-Сала (тепер Красноселівка
Білогірського району); було вбито 10 фашистських солдатів, кількох поранено. Народні месники нападали на обози ворога, на його розвідувальні групи. Навесні 1942 року Колайський загін злився з Ічкінським. Відважно нош- вали бійці Ічкінсько-Колайського загону під час літнього наступу фашистів проти партизанів у 1942 році. В липні 1943 року в районі Колая злетів у повітря склад боєприпасів (6-8 вагонів), а 10 вересня 1943 року пошкоджено залізничне полотно.
На фронтах Великої Вітчизняної війни у боях з німецько-фашистськими загарбн и нами брали участь 500 жителів села, 390 з них нагороджено орденами й медалями. Мужність та героїзм виявив уродженець Колая військово-морський льотчик М. М. Савва. 18 жовтня 1941 року у запеклому бою з німецьким бомбардувальником, незважаючи на те, що в баках винищувача майже не залишилося пального, сміливець довго атакукав ворога. А коли вийшов з ладу великокаліберний кулемет, відважний льотчик пішов на таран і, знищивши ворожий бомбардувальник, благополучно здійснив посадку на воду. М. М. Савва загинув у 1942 році. Його ім'ям названо одну з центральних вулиць селища. Збудовано пам'ятник воїнам-визволителям.
10 квітня 1944 року Червона Армія визволила Колай. Незабаром відновили свою роботу райком партії та райвиконком, сільрада. У Колайській партійній організації на 10 травня 1944 року був 61 комуніст, а в жовтні 1946 року вже 1025. Комуністи очолили трудящих у їх боротьбі за відбудову господарства.
У Колаї фашисти зруйнували залізничну станцію, електростанцію, млин, водокачку, клуб, радіовузол, лазню. Завдяки величезній допомозі держави, самовідданій праці залізничників, робітників промислових підприємств і колгоспників поступово відроджувалося господарство села. Так, під час
Азовське
Сторінка 3 з 6
комбінат (став до ладу 1938 року). Важливе місце в економіці Колая посідали елеватор та залізнична станція, через яку транспортувалася велика кількість хліба в промислові центри країни. 1937 року в новому будинку відкрилася середня школа, де 22 вчителі навчали 528 дітей. При районному будинку культури працювали різні гуртки художньої самодіяльності, а також бібліотека. Крім того, в Колаї були ще клуб на 350 місць та бібліотека з фондом книг і журналів 7920 примірників. Виходила районна газета «За большевистские колхозы». Райвиконком накреслив перспективи дальшого впорядкування села, розвитку його економіки: в 1940-1941 рр. збудувати молокозавод, цегельно черепичний завод, фарбувальний цех трикотажної фабрики. Здійсненню цих планів перешкодив раптовий напад фашистської Німеччини на СРСР.
Трудівники Колая не шкодували сил, щоб допомогти Червоній Армії й внести спій вклад у боротьбу з агресором. 22 червня 1941 року відбулися мітинги трудящих. Уже в перший день війни до Червоної Армії пішло багато жителів села, серед них 45 трактористів та комбайнерів. Для боротьби з ворожими парашутистами і диверсантами створено винищувальний та два батальйони народного ополчення. На 19 липня 1941 року до народного ополчення Колайського району записалися 2501 чоловік, у т. ч. 59 комуністів та 86 комсомольців. Жителі села взяли участь у будівництві оборонних укріплень, щілин, ровів, окопів. Створено групи сандружинниць та самооборони. Проявом патріотизму трудящих було внесення заощаджень до фонду оборони. Робітники трикотажної фабрики здали у фонд оборони країни 5465 крб., службовці Колайської філії Держбанку - 530 крб. і зібрали подарунки для бійців Червоної Армії.
31 жовтня 1941 року гітлерівські війська окупували залізничну станцію Колай, а 1 листопада - село. Фашистська жандармерія жорстоко розправлялася з мирними громадянами, жінками, старими та дітьми за спроби подати допомогу радянським військовополоненим, розміщеним у місцевому пересильному таборі. У районі було розстріляно і закатовано 1080 мирних жителів та 354 військовополонених, вивезено у фашистську неволю з Колая 29 юнаків та дівчат. Ненависть до Гітлерівців зростала, люди чим могли допомагали підпільникам і партизанам. З літа 1942 року в Колаї та районі розгорнули роботу 4 підпільні патріотичні груші. Керували ними уповноважені обласного підпільного партійного центру Н. А. Білоус та І. Ф. Скляренко.
Ще до окупації Колайський райком ВКП(б) сформував партизанський загін. Перше бойове хрещення партизани прийняли 8 листопада 1941 року, коли зав'язався бій з ротою солдатів ворога близько від села Єні-Сала (тепер Красноселівка
Білогірського району); було вбито 10 фашистських солдатів, кількох поранено. Народні месники нападали на обози ворога, на його розвідувальні групи. Навесні 1942 року Колайський загін злився з Ічкінським. Відважно нош- вали бійці Ічкінсько-Колайського загону під час літнього наступу фашистів проти партизанів у 1942 році. В липні 1943 року в районі Колая злетів у повітря склад боєприпасів (6-8 вагонів), а 10 вересня 1943 року пошкоджено залізничне полотно.
На фронтах Великої Вітчизняної війни у боях з німецько-фашистськими загарбн и нами брали участь 500 жителів села, 390 з них нагороджено орденами й медалями. Мужність та героїзм виявив уродженець Колая військово-морський льотчик М. М. Савва. 18 жовтня 1941 року у запеклому бою з німецьким бомбардувальником, незважаючи на те, що в баках винищувача майже не залишилося пального, сміливець довго атакукав ворога. А коли вийшов з ладу великокаліберний кулемет, відважний льотчик пішов на таран і, знищивши ворожий бомбардувальник, благополучно здійснив посадку на воду. М. М. Савва загинув у 1942 році. Його ім'ям названо одну з центральних вулиць селища. Збудовано пам'ятник воїнам-визволителям.
10 квітня 1944 року Червона Армія визволила Колай. Незабаром відновили свою роботу райком партії та райвиконком, сільрада. У Колайській партійній організації на 10 травня 1944 року був 61 комуніст, а в жовтні 1946 року вже 1025. Комуністи очолили трудящих у їх боротьбі за відбудову господарства.
У Колаї фашисти зруйнували залізничну станцію, електростанцію, млин, водокачку, клуб, радіовузол, лазню. Завдяки величезній допомозі держави, самовідданій праці залізничників, робітників промислових підприємств і колгоспників поступово відроджувалося господарство села. Так, під час
Дивиться також інші населені пункти району:
- Ярке Поле
- Цілинне
- Стальне
- Рощине
- Розкішне
- Просторне
- Новокримське
- Медведівка
- Маслове
- Лобанове
- Зарічне
- Завіт-Ленінське
- Дніпровка
- Майське