Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Мешканці Василівки сестри Г. О. і О. О. Кулякіни входили до підпільної
організації, створеної в березні 1942 року в сусідньому селі Проломі, організатором і керівником якої був І. Ф. Федченко. 1944 року незадовго перед приходом Червоної Армїї сестри героїчно загинули. В останні дні свого життя, будучи в фашистській катівні, Г. О. і О. О. Кулякіни написали на клаптику паперу: «Пам'ятайте про нас, не жалійте. Ми вмираємо за Батьківщину».
26 липня 1943 року в район села десантувала на парашутах група «Саша» У складі: Ф. П. Волков (командир), І. Курячий, П. Сергієнко, М. Кисельов, А. Чепоренко, 3. Сагинбаєв, І. Под'яновський, Г. Хасанов і Г. Ященко. Протягом 10 місяців бійці виконували тут особливі завдання командування Північно-Кавказького Фронту. Група встановила тісний контакт із жителями Василівки, які допомагали збирати відомості про ворога. Особливо багато допомогли червоноармійцям подружжя Є. І. та Т. І. Політицькі, М. Й. Климов і його шістнадцятирічний син Іван. 15 червня 1944 року командування військової частини, в якій служили бійці групи, оголосило цим жителям подяку. Бойові дії червоноармійців у тилу ворога високо оціпені Радянським урядом: вони нагороджені орденами і медалями, а Ф. П. Волков - орденом Леніна. Про бойові діла групи розповів у своїй книзі «Десять місяців у тилу у ворога» один з її учасників киргиз Сагинбасв. З березня 1942 по вересень 1943 року в селі за завданням командування Чорноморського флоту діяв радянський розвідник старшина 1-ї статті комсомолець М. Клюєв.
12 квітня 1944 року воїни Окремої Приморської армії визволили Василіку від німецько-фашистських загарбників. Комуністи села мобілізували трудящих на відновлення артільного господарства. Було відроджено два колгоспи: «Вперед» та ім. С. Г. Шаумяна. 1944 року держава виділила колгоспам Василівки 12 тонн пшениці, 46 корів, 27 коней. 1946 року господарства знову одержали від держави насіння та продовольство. Основні труднощі виникали через нестачу робочих рук. З фронту повернулося менше четвертої частини чоловіків, що пішли воювати з німецько-фашистськими загарбниками. 1949 року сюди прибуло 28 сімей з Житомирської області.
Завдяки ударній праці колгоспників і допомозі держави у 1949 році василівські колгоспи перевершили довоєнний рівень виробництва сільськогосподарських продуктів, зокрема овочів і фруктів. Тоді вони виробили зерна стільки ж, скільки його зібрали 1940 року, урожайність становила 14 цнт з гектара.
У післявоєнний час великого розвитку в селі набуло садівництво. У цьому заслуга місцевих садівників - братів О. П. і О. П. Романенків, які першими в Криму розгорнули боротьбу за щорічне плодоносіння садів, розробивши і впровадивши у виробництво систему передових засобів агротехніки. У першій повоєнній п'ятирічці брати Романенки збирали щорічно з кожного гектара по 120-130 цнт яблук і груш, а в окремі роки - по 160-180 цнт, тобто в два з половиною рази більше, ніж пересічно в усьому районі.
1954 року в колгоспі «Вперед» створено спеціалізовану бригаду садівників на чолі з П. Н. Чумасовим. Бригада складалася з трьох ланок. Ланкова Т. В. Мєшкова запропонувала нову систему догляду за садами. Пізно восени коріння плодоносних дерев обкопували і взимку утрамбовували снігом, щоб попередити раннє цвітіння, а отже, і зберегти від приморозків. Досвід лапки Т. В. Мєшкової використали багато садівників колгоспів і радгоспів Криму. Т. В. Мєшкова кілька разів була учасницею ВДНГ, нагороджена орденом Леніна.
Зміцнення економіки дало можливість виділити з колгоспного бюджету кошти на капітальне будівництво та благоустрій. Уже 1950 року в селі стали до ладу нові млин, міжколгоспна електростанція, радіовузол, зведено 32 будинки для колгоспників-нереселенців. З'явилися нові вулиці, упорядковано шляхи, почалося будівництво водопроводу. 1953 року в селі зведено кінотеатр на 300 місць, швацьку майстерню, два промтоварні магазини. 1955 року Василівка була радіофікована.
Рік у рік поліпшується життя колгоспників, зростають їх культурні запити. Якщо 1954 року Василівська бібліотека налічувала 380 читачів, то 1956 - їх стало 600. Того року кінотеатр відвідало 12 тис. чоловік (вдвоє більше, ніж у 1950 році; газети і журнали передплачували понад тисячу колгоспників, або на 280 чоловік більше, ніж попереднього року.
1959 року артілі ім. С. Г. Шаумяна і «Вперед» об'єдналися в один великміі багатогалузевий колгосп ім. XXI з'їзду КПРС. Об'єднання дало змогу швидше розвивати сільськогосподарсько виробництво. Уже 1961 року великих успіхів домоглися тваринники. Вони виростили 1700 голів великої рогатої худоби, 300 свиноматок, 5600 овець, 6000 штук птиці. Свинарки П. В. Петренко й П. Я. Назарова одержали по 18 поросят від кожної свиноматки. Зростала матеріально-течнічна база артілі. 1961 року в господарстві було 24 автомашини, 41 трактор, 28 комбайнів.
Василівка
Сторінка 4 з 6
Старого Криму. Під час виконання бойового завдання в квітні 1944 року в нерівному бою загинув увесь склад групи, якою керував П. С. Акименко.Мешканці Василівки сестри Г. О. і О. О. Кулякіни входили до підпільної
26 липня 1943 року в район села десантувала на парашутах група «Саша» У складі: Ф. П. Волков (командир), І. Курячий, П. Сергієнко, М. Кисельов, А. Чепоренко, 3. Сагинбаєв, І. Под'яновський, Г. Хасанов і Г. Ященко. Протягом 10 місяців бійці виконували тут особливі завдання командування Північно-Кавказького Фронту. Група встановила тісний контакт із жителями Василівки, які допомагали збирати відомості про ворога. Особливо багато допомогли червоноармійцям подружжя Є. І. та Т. І. Політицькі, М. Й. Климов і його шістнадцятирічний син Іван. 15 червня 1944 року командування військової частини, в якій служили бійці групи, оголосило цим жителям подяку. Бойові дії червоноармійців у тилу ворога високо оціпені Радянським урядом: вони нагороджені орденами і медалями, а Ф. П. Волков - орденом Леніна. Про бойові діла групи розповів у своїй книзі «Десять місяців у тилу у ворога» один з її учасників киргиз Сагинбасв. З березня 1942 по вересень 1943 року в селі за завданням командування Чорноморського флоту діяв радянський розвідник старшина 1-ї статті комсомолець М. Клюєв.
12 квітня 1944 року воїни Окремої Приморської армії визволили Василіку від німецько-фашистських загарбників. Комуністи села мобілізували трудящих на відновлення артільного господарства. Було відроджено два колгоспи: «Вперед» та ім. С. Г. Шаумяна. 1944 року держава виділила колгоспам Василівки 12 тонн пшениці, 46 корів, 27 коней. 1946 року господарства знову одержали від держави насіння та продовольство. Основні труднощі виникали через нестачу робочих рук. З фронту повернулося менше четвертої частини чоловіків, що пішли воювати з німецько-фашистськими загарбниками. 1949 року сюди прибуло 28 сімей з Житомирської області.
Завдяки ударній праці колгоспників і допомозі держави у 1949 році василівські колгоспи перевершили довоєнний рівень виробництва сільськогосподарських продуктів, зокрема овочів і фруктів. Тоді вони виробили зерна стільки ж, скільки його зібрали 1940 року, урожайність становила 14 цнт з гектара.
У післявоєнний час великого розвитку в селі набуло садівництво. У цьому заслуга місцевих садівників - братів О. П. і О. П. Романенків, які першими в Криму розгорнули боротьбу за щорічне плодоносіння садів, розробивши і впровадивши у виробництво систему передових засобів агротехніки. У першій повоєнній п'ятирічці брати Романенки збирали щорічно з кожного гектара по 120-130 цнт яблук і груш, а в окремі роки - по 160-180 цнт, тобто в два з половиною рази більше, ніж пересічно в усьому районі.
1954 року в колгоспі «Вперед» створено спеціалізовану бригаду садівників на чолі з П. Н. Чумасовим. Бригада складалася з трьох ланок. Ланкова Т. В. Мєшкова запропонувала нову систему догляду за садами. Пізно восени коріння плодоносних дерев обкопували і взимку утрамбовували снігом, щоб попередити раннє цвітіння, а отже, і зберегти від приморозків. Досвід лапки Т. В. Мєшкової використали багато садівників колгоспів і радгоспів Криму. Т. В. Мєшкова кілька разів була учасницею ВДНГ, нагороджена орденом Леніна.
Зміцнення економіки дало можливість виділити з колгоспного бюджету кошти на капітальне будівництво та благоустрій. Уже 1950 року в селі стали до ладу нові млин, міжколгоспна електростанція, радіовузол, зведено 32 будинки для колгоспників-нереселенців. З'явилися нові вулиці, упорядковано шляхи, почалося будівництво водопроводу. 1953 року в селі зведено кінотеатр на 300 місць, швацьку майстерню, два промтоварні магазини. 1955 року Василівка була радіофікована.
Рік у рік поліпшується життя колгоспників, зростають їх культурні запити. Якщо 1954 року Василівська бібліотека налічувала 380 читачів, то 1956 - їх стало 600. Того року кінотеатр відвідало 12 тис. чоловік (вдвоє більше, ніж у 1950 році; газети і журнали передплачували понад тисячу колгоспників, або на 280 чоловік більше, ніж попереднього року.
1959 року артілі ім. С. Г. Шаумяна і «Вперед» об'єдналися в один великміі багатогалузевий колгосп ім. XXI з'їзду КПРС. Об'єднання дало змогу швидше розвивати сільськогосподарсько виробництво. Уже 1961 року великих успіхів домоглися тваринники. Вони виростили 1700 голів великої рогатої худоби, 300 свиноматок, 5600 овець, 6000 штук птиці. Свинарки П. В. Петренко й П. Я. Назарова одержали по 18 поросят від кожної свиноматки. Зростала матеріально-течнічна база артілі. 1961 року в господарстві було 24 автомашини, 41 трактор, 28 комбайнів.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Білогірський район
- Цвіточне
- Русаківка
- Новожилівка
- Муромське
- Мічурінське
- Мельничне
- Курське
- Криничне
- Зибине
- Зеленогірське
- Вишенне
- Багате
- Ароматне
- Зуя