Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
політики Радянської влади, намагалося утримати в своєму користуванні кращі землі, захоплені 1921-1923 рр. В січні 1926 року під час перевиборів до сільської Ради, куркулі та їхні підголосники намагалися протягти до її складу своїх ставлеників. Але групи бідняків на чолі з партійним осередком, за підтримкою середняків зірвали плани класових ворогів.
У своїй масово-політичній роботі серед трудового населення комуністи приділяли велику увагу пропаганді колективного ведення господарства, роз'ясненню трудящим ленінського кооперативного плану. 1927 року 42 проц. бідняцьких і середняцьких господарств вступили до сільгоспартілі. Навесні 1929 року селяни Василівки, Малинівки й Пролома утворили колгосп «Гігант». Але через відсутність економічної бази він через рік розділився на три артілі; «Вперед» - у Василівкі, ім. С. Г. Шаумяна - в Проломі і «Північна зірка» - в Малинівці. У Василівкі першими до колгоспу вступили Ф. І. Баштовий, Т. В. Мєшкова, Ф.а. Ковальов, М. Т. Семенов, які й дотепер трудяться тут. Куркулі провадили злісну агітацію проти колгоспу, всіляко шкодили молодому господарству. 26 лютого 1930 року в господарстві «Вперед» вони підпалили конюшню, і тільки завдяки самовідданості колгоспників коні були врятовані. Після того випадку комуністи організували пости для охорони громадської власності.
Проведенням колективізації у селі керувала партійна організація, яка зросла на той час до 19 чоловік. З числа активістів були створені вербувальні бригади, які вели серед одноосібників агітацію за колективізацію. Активними помічниками партійної організації в колгоспному будівництві стали сільські комсомольці. Вже 1930 року 82 проц. господарств Василівки вступили до колгоспів.
Велику роль у зміцненні господарства Василівки відіграла Карасубазарська МТС. Крім того, технічну й організаційну допомогу подавали робітники сусіднього радгоспу «Маріано» та Сімферопольського залізничного депо, які взяли шефство над колгоспом.
Рік у рік міцнів колгосп. У ньому розвивалося городництво, вівчарство, рільництво. Підвищувалася врожайність полів і продуктивність громадського тваринництва. Ефективності колгоспного виробництва значною мірою сприяло утворення постійних виробничих бригад. Значних успіхів у зміцненні громадського господарства досягли члени артілі «Вперед», яку очолював колишній наймит, член партії ленінського призову М. Т. Семенов. Комуністи розгорнули соціалістичне змагання. 1936 року передова бригада О. І. Мєшкова артілі «Вперед» за високі врожаї сільськогосподарських культур завоювала перехідний Червоний прапор райкому партії
і райвиконкому. Зачинателями стахановського руху в районі виступили тракторист К. Д. Сокирченко, тютюнник П. О. Семенов, садівники К. П. Галикін та І. Г. Рош. Чабан В. Д. Мастеров у передвоєнні роки був нагороджений срібною медаллю ВСГВ.
Сталися великі зміни в житті і побуті, освіті і культурі трудящих Василівки. 1921 року вперше в історії села відкрився медичний пункт, що перетворився 1934 року на лікарню. З січня 1921 року працювала початкова школа, де навчалося 37 дітей. 1932 року побудовано приміщення семирічної школи з десятьма класними кімнатами і двома кабінетами. До 1940 року Василівка стала селом суцільної грамотності.
Мирне життя було перерване віроломним нападом фашистської Німеччини на нашу країну. У перші дні війни з села пішло на фронт 200 чоловік. На виробництві їх замінили жінки, старики й підлітки.
З листопада 1941 року Василівку окупували німецько-фашистські загарбники. Свої хазяйнування в селі вони почали з розстрілу комуністів і колгоспних активістів: В. І. Овчинникова, С. Д. Пехотія, М. М. Лабоніна, М. М. Денисова, О. І. Денисової та її трьох дітей. А всього за час окупації Гітлерівці вбили 71 чоловіка, відправили на каторгу до Німеччини 27 чоловік. Але звірства ворогів не зламали опору патріотів. У 1942-1944 рр. у Василівці діяло кілька антифашистських груп. Зокрема, комсомольсько-молодіжна, очолювана А. П. Єгоровим, розклеювала листівки, розповсюджувала серед мешканців Василівської сільради газету «Красный Крым». Листівки і газети підпільникам доставляли з партизанського лісу. Молоді патріоти в свою чергу, добували для партизанів відомості про противника, збирали для них у жителів теплі речі, продукти. Вони зуміли влаштувати К. Д. Овчинникова й Г. Лабоніна працювати в поліції і німецькій комендатурі, завдяки чому чимало жителів Василівки було врятовано від фашистської каторги, від розстрілу.
В березні 1942 року підпільники розгромили поліцейську дільницю, захопили і переправили партизанам у ліс обоз із зерном. Вони допомогли радянським льотчикам виявити й розбомбити ворожий аеродром неподалік
Василівка
Сторінка 3 з 6
вдавалися навіть до їх фізичного знищення. Так, 26 вересня 1921 року був по-злочинному забитий колишній командир червоиогвардійського загону А. П. Чумасов. Куркульство люто виступало проти заготівельної і податкової У своїй масово-політичній роботі серед трудового населення комуністи приділяли велику увагу пропаганді колективного ведення господарства, роз'ясненню трудящим ленінського кооперативного плану. 1927 року 42 проц. бідняцьких і середняцьких господарств вступили до сільгоспартілі. Навесні 1929 року селяни Василівки, Малинівки й Пролома утворили колгосп «Гігант». Але через відсутність економічної бази він через рік розділився на три артілі; «Вперед» - у Василівкі, ім. С. Г. Шаумяна - в Проломі і «Північна зірка» - в Малинівці. У Василівкі першими до колгоспу вступили Ф. І. Баштовий, Т. В. Мєшкова, Ф.а. Ковальов, М. Т. Семенов, які й дотепер трудяться тут. Куркулі провадили злісну агітацію проти колгоспу, всіляко шкодили молодому господарству. 26 лютого 1930 року в господарстві «Вперед» вони підпалили конюшню, і тільки завдяки самовідданості колгоспників коні були врятовані. Після того випадку комуністи організували пости для охорони громадської власності.
Проведенням колективізації у селі керувала партійна організація, яка зросла на той час до 19 чоловік. З числа активістів були створені вербувальні бригади, які вели серед одноосібників агітацію за колективізацію. Активними помічниками партійної організації в колгоспному будівництві стали сільські комсомольці. Вже 1930 року 82 проц. господарств Василівки вступили до колгоспів.
Велику роль у зміцненні господарства Василівки відіграла Карасубазарська МТС. Крім того, технічну й організаційну допомогу подавали робітники сусіднього радгоспу «Маріано» та Сімферопольського залізничного депо, які взяли шефство над колгоспом.
Рік у рік міцнів колгосп. У ньому розвивалося городництво, вівчарство, рільництво. Підвищувалася врожайність полів і продуктивність громадського тваринництва. Ефективності колгоспного виробництва значною мірою сприяло утворення постійних виробничих бригад. Значних успіхів у зміцненні громадського господарства досягли члени артілі «Вперед», яку очолював колишній наймит, член партії ленінського призову М. Т. Семенов. Комуністи розгорнули соціалістичне змагання. 1936 року передова бригада О. І. Мєшкова артілі «Вперед» за високі врожаї сільськогосподарських культур завоювала перехідний Червоний прапор райкому партії
і райвиконкому. Зачинателями стахановського руху в районі виступили тракторист К. Д. Сокирченко, тютюнник П. О. Семенов, садівники К. П. Галикін та І. Г. Рош. Чабан В. Д. Мастеров у передвоєнні роки був нагороджений срібною медаллю ВСГВ.
Сталися великі зміни в житті і побуті, освіті і культурі трудящих Василівки. 1921 року вперше в історії села відкрився медичний пункт, що перетворився 1934 року на лікарню. З січня 1921 року працювала початкова школа, де навчалося 37 дітей. 1932 року побудовано приміщення семирічної школи з десятьма класними кімнатами і двома кабінетами. До 1940 року Василівка стала селом суцільної грамотності.
Мирне життя було перерване віроломним нападом фашистської Німеччини на нашу країну. У перші дні війни з села пішло на фронт 200 чоловік. На виробництві їх замінили жінки, старики й підлітки.
З листопада 1941 року Василівку окупували німецько-фашистські загарбники. Свої хазяйнування в селі вони почали з розстрілу комуністів і колгоспних активістів: В. І. Овчинникова, С. Д. Пехотія, М. М. Лабоніна, М. М. Денисова, О. І. Денисової та її трьох дітей. А всього за час окупації Гітлерівці вбили 71 чоловіка, відправили на каторгу до Німеччини 27 чоловік. Але звірства ворогів не зламали опору патріотів. У 1942-1944 рр. у Василівці діяло кілька антифашистських груп. Зокрема, комсомольсько-молодіжна, очолювана А. П. Єгоровим, розклеювала листівки, розповсюджувала серед мешканців Василівської сільради газету «Красный Крым». Листівки і газети підпільникам доставляли з партизанського лісу. Молоді патріоти в свою чергу, добували для партизанів відомості про противника, збирали для них у жителів теплі речі, продукти. Вони зуміли влаштувати К. Д. Овчинникова й Г. Лабоніна працювати в поліції і німецькій комендатурі, завдяки чому чимало жителів Василівки було врятовано від фашистської каторги, від розстрілу.
В березні 1942 року підпільники розгромили поліцейську дільницю, захопили і переправили партизанам у ліс обоз із зерном. Вони допомогли радянським льотчикам виявити й розбомбити ворожий аеродром неподалік
Дивиться також інші населені пункти району:
- Білогірський район
- Цвіточне
- Русаківка
- Новожилівка
- Муромське
- Мічурінське
- Мельничне
- Курське
- Криничне
- Зибине
- Зеленогірське
- Вишенне
- Багате
- Ароматне
- Зуя