Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Білогірсьск

Сторінка 5 з 7
Климової та ін. Фашисти знищили 2600 громадян міста Карасубазарського району, закопавши їх протитанкових ровах поблизу міста, понад 2 тис. жителів вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Масові розстріли не зламали волі радянських людей. Жителі міста активно допомагали партизанам, створювали підпільні патріотичні групи. У квітні 1942 року в Карасубазарі почала діяти група, якою керував комсомолець технік-будівельник П. Л. Делямуре. До групи входили комуністи С. І. Недомець, І. О. Пуковський, М. П. Плужников, П. В. Демченко, М. Бронковський. Члени патріотичної групи розповсюджували листівки, в яких закликали населення до опору Гітлерівському «новому порядку», повідомляли про успіхи Червоної Армії на фронтах, допомагали партізанам продуктами. У вересні 1943 року патріотів було заарештовано і після жорстоких катувань розстріляно.
Майже одночасно із згаданою в місті виникла група на чолі з комсомольцем І. Г. Поповим. Спочатку її члени провадили переважно агітаційно-пропагандистську робочу: розповсюджували серед населення зведення Радінформбюро, листівки, агітували проти вербовки молоді до Німеччини. Якось поруч з наказом про здачу населенням зброї з'явилася невелика листівка: «Товариші! Зброю не здавайте, вона знадобиться для боротьби проти фашистів!», а біля об'яви: «Громадяни! Хто знає про місце перебування партизанів, просимо повідомити поліцію»,- плакат: «Зрад­ників у нас пема!». У березні 1943 року один із членів групи Л. Г. Колосов був заарештований і страчений. Решта підпільників пішла в ліс до партизанів і влилася до складу 2-ї партизанської бригади. М.А. Бойко, Ю. А. Чалухіді стали розвідни­ками, І. Г. Попов - командиром розвідки 6-го партизанського загону. Він брав участь у багатьох бойових операціях, виконував складні завдання. Одного разу група розвідників на чолі з І. Г. Поповим вступила в бій з фашистським загоном і відбила у нього 15 підвід з хлібом. 11 квітня 1944 року І. Г. Попов героїчно загинув під час виконання бойового завдання.
Вранці 1З квітня 1944 року в Карасубазарі було оточено колону військ против­ника - близько 5 тис. чоловік, - що відходила на Сімферополь. У ліквідації ворожого угруповання особливо відзначилися 202-а танкова бригада під команду­ванням полковника М. Г. Фещенка і 867-й самохідний артилерійський полк (командир А. Г. Свидорський) 19-го танкового корпусу. Одним в перших на своєму танку прорвався до рідного міста М. Лебедєв. Другого дня бійці Окремої Приморської армії з'єдналися з частинами 4-го Українського фронту і разом рушили на Бахчи­сарай. На честь цієї знаменної події в дні святкування 50-річчя утворення Союзу РСР на місці зустрічі двох армій встановлено пам'ятник.
Серед відважних воїнів, жителів Карасубазара, які героїчно билися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни, був О. Д. Мірошниченко, помічник коман­дира групи розвідки окремого батальйону морської піхоти. За хоробрість і відвагу, виявлені в боях за місто Сулин (Румунія), йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни О. Д. Мірошниченко повернувся до рідного міста. У місті на честь полеглих встановлено пам'ятник. Щорічно в День Перемоги трудящі зби­раються біля нього, покладають квіти. Тут проводять піонерські лінійки і збори, вручають комсомольські квитки, пов'язують піонерські галстуки.
Під керівництвом районного комітету партії, міської Ради, районного комітету комсомолу білогірці почали відбудовувати зруйноване господарство. Гітлерівські окупанти зруйнували всі промислові підприємства, в т. ч. промкомбінат, спалили трикотажну фабрику промартілі «Більшовик», зруйнували обидві МТС, будинок культури, кінотеатр, школи, лікарню, всі громадські приміщення, понад 100 житло­вих будинків.
Як і в усій країні, в Білогірську широко розгорнувся черкасовський рух. У 1945 році тут діяло 49 черкасовських бригад, до яких входило 548 чоловік. Майже все доросле населення міста брало участь у недільниках. На один з них влітку 1945 року вийшли колективи 35 підприємств, організацій та установ. До початку 1940 року стали до ладу обидві МТС, 6 артілей, хлібозавод, райпромкомбінат,
Підприємства місцевої промисловості рік у рік нарощували темпи випуску продукції - меблів, взуття, трикотажу, швейних виробів, сільськогосподарського реманенту, будівельних матеріалів. Активну участь взяли вони у відбудові сільського господарства району. 1947 року райпромкомбінат виготовив 40 тис. різних запасних частин для комбайнів, а в артілі «Товариш» освоїли випуск дерев'яних деталей для сільськогосподарських машин.
Водночас трудящі впорядковували місто, відбудовували й розширювали навчальні, лікувальні та культосвітні заклади. Незабаром після визволення відкри­лися районна лікарня, середня і дві початкові школи, районний будинок культури.


.

Білогірсьск - cучасна карта