Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Білогірсьск

Сторінка 3 з 7
озброєну групу ворогів революції й заарештував майже весь склад головного штабу військ татарського буржуазно-націоналістичиого курултаю.
Ревкому Карасубазара довелося переборювати великі труднощі. Через
нестачу палива і сировини закрилося багато підприємств міста, що викликало масове без­робіття. Не вистачало хліба та інших продуктів. Знецінювалися гроші, росла спеку­ляція. Контрреволюційні групи вели підривну діяльність. Ревком насамперед вжни термінових заходів для роззброєння місцевої буржуазії, позбавлення її засобів виробництва. Майно багатіїв було передано трудящим. У середині квітня більшо­вицька організація і рада профспілок, відгукнувшись на заклик Кримревкому організувати збройну відсіч німецьким окупантам, сформували Карасубазарський революційний загін, до якого увійшло 250 добровольців. Загін, яким командував К. Ф. Карнаухов, влившись до складу регулярних червоноармійських частіш, взян участь у боях з ворогами. Проте сили були нерівні, і в квітні 1918 року його оку­пували війська кайзерівської Німеччини. Для організації підпільної роботи в місті залишилася невелика група більшовиків. Підпільну більшовицьку організацію очолив О. І. Слюсаренко. Окупантам і місцевим контрреволюціонерам удалося арештувати кількох підпільників. Комуністів А. Колесникова, Ф. Новикова та деяких інших було розстріляно.
Наприкінці листопада 1918 року німецькі війська залишили Крим. На зміну їм прийшли англо-французькі інтервенти. Водночас у міста та села вступали білогвардійські частини.
У грудні 1918 року підпільна оргажізація Карасубазара сформувала з 50 чоло­вік, переважно комуністів, партизанську групу. Невдовзі утворилося ще кілька партизанських груп. У лютому 1919 року всі вони злилися в один загін під командуванням В. Куземкіна. У березні 1919 року створено другий загін на чолі з більшовиком О. І. Слюсаренком. Дії партизанів змусили інтервентів тримати в Карасубазарі цілий полк.
Партизани допомагали Червоній Армії. 17 квітни 1919 року червоноармійські загони визволили місто. Коли у червні 1919 року білогвардійці знову оволоділи Кримом, карасубазарські загони, сформовані з партійно-радянського активу, давали відсіч контрреволюції під Феодосією, Коктебелем і Старим Кримом. 20- 22 червіні 1919 року вони разом з червоноармійцями стримували натиск білих біля Карагубазара, а після захоплення міста денікінцями у складі окремої роти влилися до Червоної Армії, брали участь у боях з білогвардійцями на Україні. Решта активістів після вступу до міста білогвардійців пішла в ліс. Неве­лика боєздатна група народних месників влаштовувала на околицях міста засідки, нападала на кінні загони карателів, знищувала їх, брала в полон, добувала трофеї.
На початку листопада 1920 року карасубазарські партизани здійснили рейд по тилах ворога, під час якого роззброїли загін противника на околицях міста, захопили велику кількість гвинтівок та патронів.
11 листопада 1920 року місто було визволено від врангелівців. Влада зосере­дилася в руках ревкому, створеного з допомогою партизанського з'єднання О. В. Мокроусова. Під керівництвом партійного комітету, обраного в листопаді 1920 року, Карасубазарський ревком облікував наявну виробничу сировину, товари приват­них магазинів, налагодив роботу пошти, телеграфу. На всіх підприємствах і в уста­новах було обрано нові профспілкові комітети, проведено перереєстрацію членів профспілок. Утворилися нові профспілки - «Харчовик», «Медсантруд», «Радпрацівник» та ін. Розпочалося навчання в школах, доросле неписьменне і малопись­менне населення відвідувало вечірні курси лікнепу. У січні 1921 року за допомогою комсомольців (комсомольська організація утворилася наприкінці 1919 року) від­крився перший міський клуб, що став осередком політмасової роботи серед трудя­щих міста. Комсомольці випускали молодіжну газету: переписану чорнилом у кіль­кох примірниках, її надсилали у села. Вони організували драматичний і спортивний гуртки, виїжджали з спектаклями у села.
У тяжких умовах доводилося працювати міській партійній організації ї місь­кій Раді, обраній у серпні 1921 року. Часті напади банд на місто тероризували населення, утруднювали відновлення господарства, перебудову його на соціалістич­них засадах. Питання про боротьбу з бандитизмом не раз обговорювалося на засіданнях міської партійної організації. За допомогою Кримської надзвичайної комі­ції і міських активістів бандитизм було ліквідовано. Великого лиха завдав голод 1921 року, цід час якого загинуло багато людей, закрилися майже всі підприємства міста. У пошуках роботи й хліба тисячі жителів виїжджали з Карасубазара. Населення скоротилося до 5 тис. чоловік. У цей тяжкий час до міста приїхав М. І. Калінін. Виступивши на мітингу, він розповів трудящим про заходи Радянського уряду, спрямовані на боротьбу з голодом. Були створені комітет взаємодопомоги, безплатна їдальня, проводився збір грошей для допомоги голодуючим. Для цього ставилися платні спектаклі. У лісі на заготівлі дров для пуску підприємств працювали всі працездатні чоловіки віком від 18 до 45 років.


.

Білогірсьск - cучасна карта