Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З 1910 року намітилося, деяке піднесення місцевої економіки. Було відкрито кустарні підприємства обробної промисловості: шкіряні заводи, тютюнові
фабрики, винозаводи, кілька деревообробних майстерень, що виготовляли бочки для вина, тару для винограду, фруктів. Діяли 5 вальцьових млинів, які постачали борошном не лише місто, а й населені пункти Південного берега Криму, невеликі млини на річках Великій Карасівці і Малій Карасівці. На меблевій фабриці працювало близько 100 робітників. Найбільшим підприємством був аеропланпий завод, збудований у 1914 році. Тут налічувалося понад 500 робітників. Робочий день тривав 12 - 14 годин на добу, навіть на таких шкідливих для здоров'я підприємствах, як шкіряні, салотопні, ковальські. Не в ліпших умовах перебували і 3 тис. наймитів, які працювали в садах, на городах, тютюнових плантаціях поміщиків і куркулів.
У роки першої світової війни під впливом робітників, які прибули з великих промислових центрів країни, трудящі карасубазарських підприємств стали відкрито виступати проти жорстокої експлуатації і поліцейсько-жандармського свавілля і, зокрема проти головного інженера заводу, колишнього жандармського офіцера.
Як тільки стало відомо про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції, робітники аеропланного заводу організували загальноміський мітинг. Тоді ж сформувалися робітничі дружини, загони, які стежили за порядком у місті і на підприємствах. На початку березня 1917 року в Карасубазарі, як і в інших містах Криму, був створений орган Тимчасового уряду - комітет громадської безпеки, керівна роль в якому належала кадетам. Як і раніше, продовжувала діяти міська дума. У березні в місті, утворилися Ради робітничих і солдатських депута тів. Невдовзі вони об'єдналися. 22 березня (4 квітня) 1917 року відбулося перше засідання Карасубазарської Ради робітничих і солдатських депутатів. Більшість у ній належала меншовикам та есерам.
Більшовики, серед яких були петроградські робітники Круглов, Михайлов, Кіров. Мохов, боролися за керівництво профспілками, що виникли в березні 1917 року. У місті налічувалося три профспілкові організації: «Металіст», «Xарчовик», «Робітземліс».
Свою силу й організованість профспілки продемонстрували 1 травня 1917 року. На першотравневу демонстрацію вийшли з прапорами і транспарантами члени усіх профспілок, а також селяни сусідніх сіл. Зібралося не менше 10 тис. чоловік. Робітники активно підтримали більшовицькі лозунги, спрямовані проти імперіалістичної війни. Професійна спілка «Робітзомліс», у правлінні якої було 5 більшовиків, добилася від хазяїв виплати всім робітникам і наймитам 100-процентної надбавки «на дорожнечу» за весь 1910 рік, запровадження 8-годиішого робочого дня на всіх сільськогосподарських роботах без зменшення зарплати.
Карасубазарські більшовики, об'єднані в ініціативній групі у липні 1917 року, роз'яснювали трудящим контрреволюційну суть буржуазного уряду, готували їх до соціалістичної революції. Робітники О. І. Слюсаренко та П. І. Фесенко розмножували на друкарській машинці листівки з більшовицькими лозунгами і розповсюджували їх серед населення міста. Невдоволення Тимчасовим урядом, який не вживав ніяких заходів на захист інтересів робітників і селян, переростало у стихійні виступи. 29 вересня 1917 року міська біднота розгромила крамниці торгівців-спекулянтів. Активні виступи трудящих примусили членів міської управи подати у відставку.
Про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції жителі Карасубазара дізналися другого дня з переданого телеграфом наказу Петроградського військово-революційного комітету. Більшовики посилили свою роботу в місті та навколишніх селах. День у день зростало революційне піднесення. До міста приїхали моряки К. Ф. Карнаухов і К. І. Стаценко - представники більшовиків Севастополя. За допомогою місцевих активістів вони приступили до створення червоногвардінського загону. Невдовзі до нього вступило 150 добровольців - робітників аеропланного заводу, сільськогосподарських робітників і наймитів.
Па початку січня 1918 року червоногварційці розпочали збройну боротьбу з контрреволюційною буржуазією, а 6 січня 1918 року в Карасубазарі було встановлено Радянську владу. Головою першого міського військово-революційного
комітету став робітник аеропланного заводу Я. Вороненко; членами комітету
командир Карасубазарського червоногвардійського загону К. Ф. Карнаухов, начальник штабу цього загону Г. X. Коваленко, робітник О. І. Слюсаренко та інші.
Під керівництвом уповноваженого Кримревкому більшовика Пєшехонова, який прибув з Сімферополя, карасубазарські червоногвардійці взяли участь у ліквідації груп білогвардійців і татарських націоналістів. Загін розгромив
Білогірсьск
Сторінка 2 з 7
революційну літературу, закликали населення взяти участь у боротьбі проти самодержавства.З 1910 року намітилося, деяке піднесення місцевої економіки. Було відкрито кустарні підприємства обробної промисловості: шкіряні заводи, тютюнові
У роки першої світової війни під впливом робітників, які прибули з великих промислових центрів країни, трудящі карасубазарських підприємств стали відкрито виступати проти жорстокої експлуатації і поліцейсько-жандармського свавілля і, зокрема проти головного інженера заводу, колишнього жандармського офіцера.
Як тільки стало відомо про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції, робітники аеропланного заводу організували загальноміський мітинг. Тоді ж сформувалися робітничі дружини, загони, які стежили за порядком у місті і на підприємствах. На початку березня 1917 року в Карасубазарі, як і в інших містах Криму, був створений орган Тимчасового уряду - комітет громадської безпеки, керівна роль в якому належала кадетам. Як і раніше, продовжувала діяти міська дума. У березні в місті, утворилися Ради робітничих і солдатських депута тів. Невдовзі вони об'єдналися. 22 березня (4 квітня) 1917 року відбулося перше засідання Карасубазарської Ради робітничих і солдатських депутатів. Більшість у ній належала меншовикам та есерам.
Більшовики, серед яких були петроградські робітники Круглов, Михайлов, Кіров. Мохов, боролися за керівництво профспілками, що виникли в березні 1917 року. У місті налічувалося три профспілкові організації: «Металіст», «Xарчовик», «Робітземліс».
Свою силу й організованість профспілки продемонстрували 1 травня 1917 року. На першотравневу демонстрацію вийшли з прапорами і транспарантами члени усіх профспілок, а також селяни сусідніх сіл. Зібралося не менше 10 тис. чоловік. Робітники активно підтримали більшовицькі лозунги, спрямовані проти імперіалістичної війни. Професійна спілка «Робітзомліс», у правлінні якої було 5 більшовиків, добилася від хазяїв виплати всім робітникам і наймитам 100-процентної надбавки «на дорожнечу» за весь 1910 рік, запровадження 8-годиішого робочого дня на всіх сільськогосподарських роботах без зменшення зарплати.
Карасубазарські більшовики, об'єднані в ініціативній групі у липні 1917 року, роз'яснювали трудящим контрреволюційну суть буржуазного уряду, готували їх до соціалістичної революції. Робітники О. І. Слюсаренко та П. І. Фесенко розмножували на друкарській машинці листівки з більшовицькими лозунгами і розповсюджували їх серед населення міста. Невдоволення Тимчасовим урядом, який не вживав ніяких заходів на захист інтересів робітників і селян, переростало у стихійні виступи. 29 вересня 1917 року міська біднота розгромила крамниці торгівців-спекулянтів. Активні виступи трудящих примусили членів міської управи подати у відставку.
Про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції жителі Карасубазара дізналися другого дня з переданого телеграфом наказу Петроградського військово-революційного комітету. Більшовики посилили свою роботу в місті та навколишніх селах. День у день зростало революційне піднесення. До міста приїхали моряки К. Ф. Карнаухов і К. І. Стаценко - представники більшовиків Севастополя. За допомогою місцевих активістів вони приступили до створення червоногвардінського загону. Невдовзі до нього вступило 150 добровольців - робітників аеропланного заводу, сільськогосподарських робітників і наймитів.
Па початку січня 1918 року червоногварційці розпочали збройну боротьбу з контрреволюційною буржуазією, а 6 січня 1918 року в Карасубазарі було встановлено Радянську владу. Головою першого міського військово-революційного
комітету став робітник аеропланного заводу Я. Вороненко; членами комітету
командир Карасубазарського червоногвардійського загону К. Ф. Карнаухов, начальник штабу цього загону Г. X. Коваленко, робітник О. І. Слюсаренко та інші.
Під керівництвом уповноваженого Кримревкому більшовика Пєшехонова, який прибув з Сімферополя, карасубазарські червоногвардійці взяли участь у ліквідації груп білогвардійців і татарських націоналістів. Загін розгромив
Дивиться також інші населені пункти району:
- Білогірський район
- Цвіточне
- Русаківка
- Новожилівка
- Муромське
- Мічурінське
- Мельничне
- Курське
- Криничне
- Зибине
- Зеленогірське
- Вишенне
- Багате
- Ароматне
- Зуя
- Василівка