Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
2 листопада 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили Ічки. Ще перед вторгненням окупантів було створено Ічнянський партизанський загін. Командиром його призначили директора технікуму М. І. Чуба, комісаром - секретаря райкому партії В. А. Золотову. Штаб партизанського загону перебував у Зуйських лісах. У березні 1942 року Ічкинський загін, що налічував тоді 67 чоловік, у т.ч, 35 жителів селища, об'єднався з Колайським. Народні месники провели десятки бойових операцій і завдали фашистам відчутних втрат у живій силі й техніці. З листопада 1941 року до жовтня 1942 партизани знищили 1151 гітлерівця. Лише в одному бою, 24-26 липня 1942 року, знищено 300 окупантів. Ряд бойових диверсій здійснено на залізниці поблизу Ічків. 1942 року в селищі героїчно загинуло 5 розвідників загону, серед них комуніст В. П. Мартинов, на його могилі встановлено пам'ятник.
У вересні 1942 року з числа місцевих молодих патріотів було утворено підпільну групу. В листопаді вона ввійшла до складу районної підпільної організації. Ічкинську групу очолив житель селища комсомолець М. П. Біжич. Підпільники розповсюджували серед населення листівки, радянські газети, книжки, провадили антифашистську агітацію, доставляли партизанам відомості про розташування гітлерівських частин, постачали бійців загону продуктами харчування, направляли до них патріотично настроєних людей, військових, які тікали з полону. Але внаслідок зради в ніч з 22 на 23 червня 1943 року керівника групи і більшість її членів схопили гестапівці й замучили в фашистських катівнях. Фашисти по-звірячому розправлялись з усіма, кого вони підозрювали у зв'язках з партизанами й підпільниками.
Незважаючи на тяжкі втрати, жителі селища не припиняли боротьбу. В Ічкчінському підпіллі в різний час діяли невеликі групи, якими керували І. Г. Порошенко, І. Лещ та інші.
14 квітня 1944 року рухомий механізований загін Окремої Приморської армії визволив Ічки від фашистських загарбників. У перемогу над ворогом внесли свою частку і жителі селища, зокрема інженер-полковник артилерії О. Р. Ємець. У селищі живуть Герой Радянського Союзу П. П. Ісаїчкін, удостоєний цього високого звання за виявлений героїзм під час Великої Вітчизняної війни в бою на станції Дебальцеве, в якому він знищив понад 200 ворожих солдатів, кавалер ордена Леніна К. І. Поздєєв та інші.
За роки тимчасової окупації фашисти стратили з усього району понад 350 жителів, 850 чоловік вивезли на каторгу до Німеччини.
Одразу ж після визволення району в Ічках відновили роботу партійні й радянські органи. Попереду чекали великі відбудовні роботи. Гітлерівці зруйнували, МТС, елеватор, лікарню, школу, дитячі дошкільні заклади, будинок культури
Свою діяльність райком партії і райвиконком розпочали з відновлення органів влади на місцях, з організації допомоги сім'ям фронтовиків та загиблих партизанів і підпільників. Про дітей-сиріт турбувався районний відділ народної освіти.
Напівзруйнований ічкинський млин переробляв за добу лише 14-16 тонн
зерна. Потрібно було одержувати не менш як 50-60 тонн борошна на добу. Самовіддано трудились працівники млина. На 5 місяців раніше встановленого строку
вони завершили відбудовні роботи і повністю виконали план поставки хліба державі до 1 вересня 1944 року.
Залізничники станції Граматикове забезпечили безперебійні перевезення вантажів для фронту. Вони відновили 15 км колії, 4 мости, систему водопостачання, збудували 3 службові будинки. До початку 50-х років, щоб збільшити вантажообіг станції, освоєно безвідчіплювальне завантаження й розвантаження вагонів, внаслідок чого простої кожного з них скоротились пересічно на 5,4 години.
Навесні 1944 року робітники МТС дістали сховані в тайниках інструменти, потрібний для ремонту техніки метал і за короткий строк відремонтували 54 трактори й 24 комбайни. Було створено 18 тракторних бригад. За самовіддану працю в повоєнні роки багато механізаторів було відзначено урядовими нагородами. 1952 року комбайнеру МТС І. В. Солодову, який намолотив за 25 днів 8171 цнт зерна. присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а комбайнери М. І. Бирка, М. Я. Діденко, В. 3. Дроздов, В. А. Савочкін і П. А. Юнак нагороджені орденом Леніна.
Восени 1944 року знову розпочалися заняття у сільськогосподарському технікумі, в напівзруйнованому приміщенні якого за парти сіло 70 учнів. До 1948 року технікум повністю відбудували, він мав добре обладнані кабінети, багато різних верстатів, свою електростанцію, 4 трактори, 5 автомашин, комбайн. 33-і роковини Жовтня жителі Совєтського святкували у
Совєтський
Сторінка 4 з 6
Червону Армію усім необхідним. Чимало жителів селища вступило до винищувального батальйону, сформованого під керівництвом райкому партії для боротьби з гітлерівськими парашутистами та диверсантами. У вересні 1942 року з числа місцевих молодих патріотів було утворено підпільну групу. В листопаді вона ввійшла до складу районної підпільної організації. Ічкинську групу очолив житель селища комсомолець М. П. Біжич. Підпільники розповсюджували серед населення листівки, радянські газети, книжки, провадили антифашистську агітацію, доставляли партизанам відомості про розташування гітлерівських частин, постачали бійців загону продуктами харчування, направляли до них патріотично настроєних людей, військових, які тікали з полону. Але внаслідок зради в ніч з 22 на 23 червня 1943 року керівника групи і більшість її членів схопили гестапівці й замучили в фашистських катівнях. Фашисти по-звірячому розправлялись з усіма, кого вони підозрювали у зв'язках з партизанами й підпільниками.
Незважаючи на тяжкі втрати, жителі селища не припиняли боротьбу. В Ічкчінському підпіллі в різний час діяли невеликі групи, якими керували І. Г. Порошенко, І. Лещ та інші.
14 квітня 1944 року рухомий механізований загін Окремої Приморської армії визволив Ічки від фашистських загарбників. У перемогу над ворогом внесли свою частку і жителі селища, зокрема інженер-полковник артилерії О. Р. Ємець. У селищі живуть Герой Радянського Союзу П. П. Ісаїчкін, удостоєний цього високого звання за виявлений героїзм під час Великої Вітчизняної війни в бою на станції Дебальцеве, в якому він знищив понад 200 ворожих солдатів, кавалер ордена Леніна К. І. Поздєєв та інші.
За роки тимчасової окупації фашисти стратили з усього району понад 350 жителів, 850 чоловік вивезли на каторгу до Німеччини.
Одразу ж після визволення району в Ічках відновили роботу партійні й радянські органи. Попереду чекали великі відбудовні роботи. Гітлерівці зруйнували, МТС, елеватор, лікарню, школу, дитячі дошкільні заклади, будинок культури
Свою діяльність райком партії і райвиконком розпочали з відновлення органів влади на місцях, з організації допомоги сім'ям фронтовиків та загиблих партизанів і підпільників. Про дітей-сиріт турбувався районний відділ народної освіти.
Напівзруйнований ічкинський млин переробляв за добу лише 14-16 тонн
зерна. Потрібно було одержувати не менш як 50-60 тонн борошна на добу. Самовіддано трудились працівники млина. На 5 місяців раніше встановленого строку
вони завершили відбудовні роботи і повністю виконали план поставки хліба державі до 1 вересня 1944 року.
Залізничники станції Граматикове забезпечили безперебійні перевезення вантажів для фронту. Вони відновили 15 км колії, 4 мости, систему водопостачання, збудували 3 службові будинки. До початку 50-х років, щоб збільшити вантажообіг станції, освоєно безвідчіплювальне завантаження й розвантаження вагонів, внаслідок чого простої кожного з них скоротились пересічно на 5,4 години.
Навесні 1944 року робітники МТС дістали сховані в тайниках інструменти, потрібний для ремонту техніки метал і за короткий строк відремонтували 54 трактори й 24 комбайни. Було створено 18 тракторних бригад. За самовіддану працю в повоєнні роки багато механізаторів було відзначено урядовими нагородами. 1952 року комбайнеру МТС І. В. Солодову, який намолотив за 25 днів 8171 цнт зерна. присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а комбайнери М. І. Бирка, М. Я. Діденко, В. 3. Дроздов, В. А. Савочкін і П. А. Юнак нагороджені орденом Леніна.
Восени 1944 року знову розпочалися заняття у сільськогосподарському технікумі, в напівзруйнованому приміщенні якого за парти сіло 70 учнів. До 1948 року технікум повністю відбудували, він мав добре обладнані кабінети, багато різних верстатів, свою електростанцію, 4 трактори, 5 автомашин, комбайн. 33-і роковини Жовтня жителі Совєтського святкували у
Дивиться також інші населені пункти району: