Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Від початку 1917 року в Ічках налічувалося 100 дворів, де проживало 500 жителів. 69 сімей не мали землі, у частини були невеликі наділи (менше
десятини), у 11 - 9 десятин, 28 дворів зовсім не мали худоби, 34 - корів, 53 - коней і волів. Безземельні селяни йшли наймитувати у поміщицькі економії, працювали на залізниці, в майстернях.
На чолі місцевих органів Тимчасового уряду після Лютневої революції опинилися есери, які захищали інтереси сільської буржуазії. Зростало невдоволення трудівників селища політикою Тимчасового уряду. Радісно зустріли вони звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, перші ленінські декрети. У січні 1918 року Феодосійський червоногвардійський загін, в якому були іі ічкинці, вибив з повіту буржуазно-націоналістичний татарський ескадрон. У тому ж місяці в селищі встановлено Радянську владу. Ічкипці обрали свою першу Раду. Під її керівництвом активісти селища забирали надлишки хліба у куркулів і торговців, розподіляли його серед найбіднішого населення, а також відправляли частинам Червоної Армії.
Та наприкінці квітня 1918 року в селище вдерлися німецькі окупанти. Місцеві багатії-колоністи, що вітали їх появу, виказували радянських активістів, яких окупанти розстрілювали. Так загинули голова Ічкинської Ради І. І. Левін та ін. На зміну німецьким окупантам прийшли англо-французькі інтервенти, які також грабували трудяще населення, розстрілювали всіх співчуваючих Радянській владі.
У квітні 1919 року частини Червоної Армії визволили Ічки від ворогів. Тут розмістився полк Задніпровської дивізії. За допомогою політпрацівників полку було створено Ічкинський ревком, під керівництвом якого розгорталися революційні перетворення в селищі. Але наприкінці червня 1919 року територія всього півострова була захоплена денікінцями, проти яких трудящим Криму довелося вести боротьбу. У вересні 1920 року поблизу станції Граматикове діяла група партизанів, яка за завданням штабу О. В. Мокроусова висаджувала в повітря мости, псувала колії на перегоні Феодосія - Джанкой тощо. Це значно утруднювало маневрування ворожих військ.
Після розгрому частинами Червоної Армії врангелівських військ 16 листопада 1920 року в Ічках створено ревком у складі 5 чоловік.
Хазяйнування білогвардійців та інтервентів вкрай підірвало економіку селища. До того ж, у перші місяці після відновлення Радянської влади населення грабували білогвардійські банди, що ховалися в лісах. Вони забирали борошно, зерно, худобу. Ревкому довелося докласти чимало зусиль, щоб дати відсіч бандитам, організувати відбудовні роботи, реквізувати надлишки хліба у куркулів.
З січня 1921 року селище стало центром Ічкикського району Феодосійського повіту. В лютому того ж року створено Ічкинський районний ревком, якому були підпорядковані 16 сільських ревкомів. Очолив його комуніст Д. О. Дмитрієв. Районний ревком розмежував землі між селами. Безземельним відрізали наділи від колишніх поміщицьких і куркульських господарств. Відведено було ділянки сім'ям червоноармійців. Найбіднішому населенню видавали насіння для посіву, в тимчасове користування - сільськогосподарський інвентар. Районний і сільські ревкоми допомагали продуктами й одягом бідноті та членам сімей червоноармійців й інвалідів громадянської та світової воєн. Найбідніше населення, в т. ч. й Ічків, одержало 83 пуди борошна і понад 4 пуди солі.
В серпні 1921 року відбулися вибори Ічкинської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, яку очолив Д. І. Фірсов. Було обрано також райвиконком, головою його став Д. О. Дмитрієв.
Багато труднощів довелося перебороти мешканцям селища у роки відбудови народного господарства. Влітку 1921 року на полях усе вигоріло. Не вистачало посівного матеріалу, хліба. Для налагодження організаторської та масово-політичної роботи серед населення повітовий комітет партії направив у села групу комуністів. 1921 року було утворено районне партбюро. Перший партосередок в ічках почав працювати при райвиконкомі. 1922 року в ньому було 11 чоловік. Партосередок провадив роботу не тільки в Ічках, але й у навколишніх населених пунктах, які залишились прикріпленими до нього і після ліквідації Ічкинського району в жовтні 1923 року. Зростало довір'я селян до комуністів, які організовували групи бідноти, провадили конференції безпартійних, роз'яснювали трудящим політику партії.
1923 року в селищі організовано комсомольський осередок. Спочатку в ньому було 3, згодом 9, а через півтора року - 46 комсомольців, у т. ч. 8 дівчат. Комсомольці допомагали ліквідувати неписьменність, боролись з релігійними забобонами, організовували піонерський рух, художню самодіяльність у Ічках і сусідніх селах.
Совєтський
Сторінка 2 з 6
У роки першої світової війни становище жителів селища стало ще більш тяжким. З 78 чоловіків 33 мобілізували. Для кожного двора були введені повинності, за які селяни одержували мізерну плату.Від початку 1917 року в Ічках налічувалося 100 дворів, де проживало 500 жителів. 69 сімей не мали землі, у частини були невеликі наділи (менше
На чолі місцевих органів Тимчасового уряду після Лютневої революції опинилися есери, які захищали інтереси сільської буржуазії. Зростало невдоволення трудівників селища політикою Тимчасового уряду. Радісно зустріли вони звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, перші ленінські декрети. У січні 1918 року Феодосійський червоногвардійський загін, в якому були іі ічкинці, вибив з повіту буржуазно-націоналістичний татарський ескадрон. У тому ж місяці в селищі встановлено Радянську владу. Ічкипці обрали свою першу Раду. Під її керівництвом активісти селища забирали надлишки хліба у куркулів і торговців, розподіляли його серед найбіднішого населення, а також відправляли частинам Червоної Армії.
Та наприкінці квітня 1918 року в селище вдерлися німецькі окупанти. Місцеві багатії-колоністи, що вітали їх появу, виказували радянських активістів, яких окупанти розстрілювали. Так загинули голова Ічкинської Ради І. І. Левін та ін. На зміну німецьким окупантам прийшли англо-французькі інтервенти, які також грабували трудяще населення, розстрілювали всіх співчуваючих Радянській владі.
У квітні 1919 року частини Червоної Армії визволили Ічки від ворогів. Тут розмістився полк Задніпровської дивізії. За допомогою політпрацівників полку було створено Ічкинський ревком, під керівництвом якого розгорталися революційні перетворення в селищі. Але наприкінці червня 1919 року територія всього півострова була захоплена денікінцями, проти яких трудящим Криму довелося вести боротьбу. У вересні 1920 року поблизу станції Граматикове діяла група партизанів, яка за завданням штабу О. В. Мокроусова висаджувала в повітря мости, псувала колії на перегоні Феодосія - Джанкой тощо. Це значно утруднювало маневрування ворожих військ.
Після розгрому частинами Червоної Армії врангелівських військ 16 листопада 1920 року в Ічках створено ревком у складі 5 чоловік.
Хазяйнування білогвардійців та інтервентів вкрай підірвало економіку селища. До того ж, у перші місяці після відновлення Радянської влади населення грабували білогвардійські банди, що ховалися в лісах. Вони забирали борошно, зерно, худобу. Ревкому довелося докласти чимало зусиль, щоб дати відсіч бандитам, організувати відбудовні роботи, реквізувати надлишки хліба у куркулів.
З січня 1921 року селище стало центром Ічкикського району Феодосійського повіту. В лютому того ж року створено Ічкинський районний ревком, якому були підпорядковані 16 сільських ревкомів. Очолив його комуніст Д. О. Дмитрієв. Районний ревком розмежував землі між селами. Безземельним відрізали наділи від колишніх поміщицьких і куркульських господарств. Відведено було ділянки сім'ям червоноармійців. Найбіднішому населенню видавали насіння для посіву, в тимчасове користування - сільськогосподарський інвентар. Районний і сільські ревкоми допомагали продуктами й одягом бідноті та членам сімей червоноармійців й інвалідів громадянської та світової воєн. Найбідніше населення, в т. ч. й Ічків, одержало 83 пуди борошна і понад 4 пуди солі.
В серпні 1921 року відбулися вибори Ічкинської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, яку очолив Д. І. Фірсов. Було обрано також райвиконком, головою його став Д. О. Дмитрієв.
Багато труднощів довелося перебороти мешканцям селища у роки відбудови народного господарства. Влітку 1921 року на полях усе вигоріло. Не вистачало посівного матеріалу, хліба. Для налагодження організаторської та масово-політичної роботи серед населення повітовий комітет партії направив у села групу комуністів. 1921 року було утворено районне партбюро. Перший партосередок в ічках почав працювати при райвиконкомі. 1922 року в ньому було 11 чоловік. Партосередок провадив роботу не тільки в Ічках, але й у навколишніх населених пунктах, які залишились прикріпленими до нього і після ліквідації Ічкинського району в жовтні 1923 року. Зростало довір'я селян до комуністів, які організовували групи бідноти, провадили конференції безпартійних, роз'яснювали трудящим політику партії.
1923 року в селищі організовано комсомольський осередок. Спочатку в ньому було 3, згодом 9, а через півтора року - 46 комсомольців, у т. ч. 8 дівчат. Комсомольці допомагали ліквідувати неписьменність, боролись з релігійними забобонами, організовували піонерський рух, художню самодіяльність у Ічках і сусідніх селах.
Дивиться також інші населені пункти району: