Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
20 серпня 1921 року в Сейтлері відбулися вибори до Ради робітничих і
селянських депутатів. У них взяло участь усе трудяще населення. Головою сільради оорали робітника залізничної станції Г. Харахулаха. За допомогою комуністів Рада організовувала жителів на відбудову господарства села. Бідняцькі господарства, що одержали землю від Радянської влади, відчували ще гостру нестачу інвентаря, робочої худоби. Держава подавала їм допомогу, особливо сім'ям червоноармійців, які втратили годувальників. Було створено комітет взаємодопомоги, наймитський комітет і профспілку працівників землі та лісу (Робітземліс). Комсомольці вели політичну роботу серед батрацької молоді і сільськогосподарських робітників, стежили, щоб куркулі не порушували трудових договорів.
У 1921 році на землях Сейтлера організовано комуни «Вільна праця» і «Червона зірка», а 1922 року виникли комуна «Боротьба» й сільськогосподарська артіль «Праця», а також ТСОЗи «Відродження» та «Єднання». У комуні «Вільна праця» оформився партосередок, який складався з 8 комуністів. Перші колективні об'єднання були економічно слабкими і згодом увійшли до радгоспів, створених на базі поміщицьких маєтків. Комуністи й комсомольці багато зробили, щоб залучищ робітників і селян до кооперації. Вони були ініціаторами створення у 1921 році споживчої кооперації та Сейтлерського сільськогосподарського кредитного товариства, яке надавало кредити своїм пайовикам, машинами обробляло їхні землі. До 1928 року споживча кооперація об'єднувала 955 членів. Поступово зміцнювалась економіка села, зростало населення. У 1926 році тут уже палічувалося 208 дворів і 990 жителів.
Після XV з'їзду ВКП(б) партійна організація і Рада спрямували зусилля на підготовку селян до масової колективізації. У січні 1928 року бідняки Сейтлера створили ТСОЗ, який наприкінці року перетворено на колгосп ім. М. П. Фрунзе. Головою його став комуніст М. Г. Мацко. Колгосп обробляв 337 га землі, мац 40 коней, трактор «Фордзон». У 1931 році господарство об'єдналося з сусідньою сільгоспартіллю ім. Кірова села Іванівки, де й розташувалася центральна садиба. Головою об'єднаного колгоспу обрали комуніста двадцятип'ятитисячника С. М. Якуніна.
1928 року в Сейтлері створюються кущове об'єднання колгоспів, яке дбало про агрономічне й технічне обслуговування колективних господарств, а також при підготовку кадрів колгоспних працівників. Кущ складався з 13 ТСОЗів і 10 колгоспів.
У вересні 1930 року з Феодосійського було виділено Сейтлерський район. У зв'язку з новим адміністративним поділом кущ-колгосп реорганізували в райколгоспспілку. Вона приділяла велику увагу питанням організації праці в колгоспах і підготовці працівників масової кпаліфікації та спеціалістів з усіх галузей сільського господарства. Так, у квітні 1932 року в Сейтлері завершили роботу курси бригадного учнівства теслярів і мулярів, бригадирів рільництва й складних машин, з бавовництва, силосування та овочівництва. Ці курси закінчило 153 чоловіка. Одночасно міжрайонні курси готували бджолярів, птахівників, зоотехніків, вет-фельдшерів, ковалів, рахівників, економістів-фінансистів, а також редакторів багатотиражних газет.
Важливу роль у соціалістичному перетворенні сільськогосподарського Сейтлерського району відіграла машинно-тракторна станція, створена 1933 року. Вже через два роки в машинному парку МТС було 54 трактори і 40 комбайнів, а в 1939 - 92 трактори і 50 комбайнів. Сейтлерська МТС обслуговувала 33 колгоспи. Поліпшенню її роботи сприяло організоване комуністами соціалістичне змагання серед трактористів і комбайнерів. Було створено жіночу комсомольську тракторну бригаду, яку очолила Т. Стрижевська. 1930 року в МТС налічувалося 20 стахановців. Комбайнер С. М. Шмигаль у 1935 році нагороджений орденом Леніна. У 1939 році передовик зібрав своїм комбайном 602 га зернових і намолотив 11 187 цнт зерна. Тоді ж 9 кращих комбайнерів були направлені в колгоспи Сибіру як інструктори комбайнового збирання. 1939 року Сейтлерська МТС демонструвала високу продуктивність роботи тракторів та комбайнів на ВСГВ і була нагороджена дипломом 1-го ступеня.
Широко розгорнулася діяльність Сейтлерського державного лісорозсадника, який постачав колгоспам лісосадивний матеріал для полезахисних смуг. Площа його становила 505 га. З 1933 по 1941 рік держлісорозсадником керував комуніст двадцятип'ятитисячний П. Д. Туренко (йому в 1965 році присвоєно звання Героя
Соціалістичної Праці). За високі виробничі показники держлісрозсадник став учасником ВСГВ 1939 року, йому було присуджено диплом 2-го ступеня, премію 5 тис. крб. і мотоцикл, 25 стахановців брали участь у виставці наступного року.
Нижньогірський
Сторінка 3 з 7
Сейтлерівці передплачували такі газети: «Правда», «Рабочий», «Красниый Крым», «Рабочий и крестьянин». Великою популярністю користувався щотижневий журнал «Новая деревня», орган Кримського обкому партії.20 серпня 1921 року в Сейтлері відбулися вибори до Ради робітничих і
У 1921 році на землях Сейтлера організовано комуни «Вільна праця» і «Червона зірка», а 1922 року виникли комуна «Боротьба» й сільськогосподарська артіль «Праця», а також ТСОЗи «Відродження» та «Єднання». У комуні «Вільна праця» оформився партосередок, який складався з 8 комуністів. Перші колективні об'єднання були економічно слабкими і згодом увійшли до радгоспів, створених на базі поміщицьких маєтків. Комуністи й комсомольці багато зробили, щоб залучищ робітників і селян до кооперації. Вони були ініціаторами створення у 1921 році споживчої кооперації та Сейтлерського сільськогосподарського кредитного товариства, яке надавало кредити своїм пайовикам, машинами обробляло їхні землі. До 1928 року споживча кооперація об'єднувала 955 членів. Поступово зміцнювалась економіка села, зростало населення. У 1926 році тут уже палічувалося 208 дворів і 990 жителів.
Після XV з'їзду ВКП(б) партійна організація і Рада спрямували зусилля на підготовку селян до масової колективізації. У січні 1928 року бідняки Сейтлера створили ТСОЗ, який наприкінці року перетворено на колгосп ім. М. П. Фрунзе. Головою його став комуніст М. Г. Мацко. Колгосп обробляв 337 га землі, мац 40 коней, трактор «Фордзон». У 1931 році господарство об'єдналося з сусідньою сільгоспартіллю ім. Кірова села Іванівки, де й розташувалася центральна садиба. Головою об'єднаного колгоспу обрали комуніста двадцятип'ятитисячника С. М. Якуніна.
1928 року в Сейтлері створюються кущове об'єднання колгоспів, яке дбало про агрономічне й технічне обслуговування колективних господарств, а також при підготовку кадрів колгоспних працівників. Кущ складався з 13 ТСОЗів і 10 колгоспів.
У вересні 1930 року з Феодосійського було виділено Сейтлерський район. У зв'язку з новим адміністративним поділом кущ-колгосп реорганізували в райколгоспспілку. Вона приділяла велику увагу питанням організації праці в колгоспах і підготовці працівників масової кпаліфікації та спеціалістів з усіх галузей сільського господарства. Так, у квітні 1932 року в Сейтлері завершили роботу курси бригадного учнівства теслярів і мулярів, бригадирів рільництва й складних машин, з бавовництва, силосування та овочівництва. Ці курси закінчило 153 чоловіка. Одночасно міжрайонні курси готували бджолярів, птахівників, зоотехніків, вет-фельдшерів, ковалів, рахівників, економістів-фінансистів, а також редакторів багатотиражних газет.
Важливу роль у соціалістичному перетворенні сільськогосподарського Сейтлерського району відіграла машинно-тракторна станція, створена 1933 року. Вже через два роки в машинному парку МТС було 54 трактори і 40 комбайнів, а в 1939 - 92 трактори і 50 комбайнів. Сейтлерська МТС обслуговувала 33 колгоспи. Поліпшенню її роботи сприяло організоване комуністами соціалістичне змагання серед трактористів і комбайнерів. Було створено жіночу комсомольську тракторну бригаду, яку очолила Т. Стрижевська. 1930 року в МТС налічувалося 20 стахановців. Комбайнер С. М. Шмигаль у 1935 році нагороджений орденом Леніна. У 1939 році передовик зібрав своїм комбайном 602 га зернових і намолотив 11 187 цнт зерна. Тоді ж 9 кращих комбайнерів були направлені в колгоспи Сибіру як інструктори комбайнового збирання. 1939 року Сейтлерська МТС демонструвала високу продуктивність роботи тракторів та комбайнів на ВСГВ і була нагороджена дипломом 1-го ступеня.
Широко розгорнулася діяльність Сейтлерського державного лісорозсадника, який постачав колгоспам лісосадивний матеріал для полезахисних смуг. Площа його становила 505 га. З 1933 по 1941 рік держлісорозсадником керував комуніст двадцятип'ятитисячний П. Д. Туренко (йому в 1965 році присвоєно звання Героя
Соціалістичної Праці). За високі виробничі показники держлісрозсадник став учасником ВСГВ 1939 року, йому було присуджено диплом 2-го ступеня, премію 5 тис. крб. і мотоцикл, 25 стахановців брали участь у виставці наступного року.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Якимівка
- Уварівка
- Садове
- Охотське
- Омелянівка
- Новогригорівка
- Михайлівка
- Митрофанівка
- Коврове
- Зоркине
- Жемчужина
- Желябовка