Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
створено Сейтлерський сільський комітет, що також захищав інтереси заможної верхівки.
Робітники залізничної станції, які повернулися з фронту, вантажники, розповідали населенню про лозунги більшовиків щодо припинення імперіалістичної бойні, розподілу поміщицьких земель. Фронтовики привезли 3 собою окремі номери газети «Правда» і читали її трудящим селища. Все це сприяло зростанню революційної активності селян і робітників селища. Коли у вересні 1917 року під час виборів гласних до Феодосійського повітового земства представники партії кадетів, які очолювали сейтлерівську дільничну виборчу комісію, не прийняли списків кандидатів у гласні від робітників і селян, трудящі організовано відмовилися взяти участь у голосуванні. Вибори було зірвано.
Радо зустріла біднота Сейтлера звістку про перемогу Великої Жовтвневої соціалістичної революції. У листопаді 1917 року тут було обрано Раду солдатських і селянських депутатів (голова П. В. Данченко). З допомогою прибулих із Севастополя більшовиків-матросів Порубаева та Соловйова почалося формування червоно- гвардійського загону. Переважали в ньому революційно настроєні робітники, селяни-бідняки, солдати й матроси. На початку січня 1918 року вони влилися до Феодосійського червоногвардійського загону під командуванням І. Ф. Федька і в його складі билися за встановлення Радянської влади не тільки в Сейтлері, але й в інших селах волості, а також на залізничних станціях по лінії Феодосія-Джанкой.
У Сейтлері Радянську владу встановлено 7 січня 1918 року. Створений ревком під керівництвом І. Ф. Рубцова втілював у життя декрети робітничо-селянської влади. Діяльність ревному здійснювалася в складних умовах. Місцеві поміщики, куркулі й татарські націоналісти, озброєні німці-колоністи з навколишній сіл, дізнавшись про наближення німецьких військ, наприкінці квітня 1918 року піднялии заколот проти молодої робітничо-селянської влади. 28 квітня 1918 року Сейтлер загарбали кайзерівські війська, які поновили старі буржуазно-поміщицьки порядки, грабували мирне населення, відбирали худобу, зерно та ін. продукти харчування. Худобу, награбовану в населення, відправляли на ковбасний завод, відкритий військовою адміністрацією в Іслам-Тереку (нині Кіровське). 17 листопада 1918 року окупанти відступили, але їх змінили денікінці і англо-французські інтервенти. Жителі розгорнули боротьбу в тилу ворога. Денікінська контррозвідка телеграфувала в штаб 21 січня 1919 року, що в зв'язку з революційними виступами в Сейтлері туди надіслано загін Віленського полку з З0 чоловік, озброєних кулеметами.
У середині квітня 1919 року частини Червоної Армії вигнали з селища білогвірдійців та іноземних інтервентів. Радянську владу було відновлено. До Андріївського волревкому увійшов представник Сейтлера П. В. Данченко. Головну увагу волревком приділяв налагодженню роботи залізничної станції, постачанню Червоній Армії коней, продовольства, фуражу. На початку травня 1919 року Феодосійська партійна організація направила сюди матроса Чорноморського флоту - комуніста Кулакова, який на мітингу розповів трудящим селища про становище в країні і в Криму, закликав вступати до 1-го Кримського батальйону. Протягом тижня до батальону вступило 300 добровольців (загін дислокувався в Старому Криму). Командиром обрали Кулакова, заступником - В. С. Вікторова. Коли з Акмонайських позицій білогвардійці знову перейшли у наступ, батальйону довелося з запеклими боями відходити до Джанкоя. Під час однієї з сутичок загинув його командир. Батальйон переправився на правий берег Дніпра і влився до складу 3-го Українського полку, що ввійшов до 58-ї стрілецької дивізії під командуванням І. Ф. Федька.
17 листопада 1920 року, після розгрому врангелівських військ у Криму, в Сейтлері було остаточно встановлено Радянську владу. Сільревком очолив солдат 2-ї Донської дивізії Г. В. Шеврекуко. Безземельні й малоземельні селяни наділялися землею. В колишньому маєтку поміщиці Щасливцевої 1921 року створено Кримський державний лісорозсадник, першим директором його став інженер-лісівник комуніст Ф. Г. Винниченко. Ревком організовував комуністичні суботники, їх учасники ремонтували станцію і залізничні колії, млини, лазні, чистили колодязі. Відкрилися амбулаторія й аптека. У відремонтованій початковій школі навчалося 150 дітей, працювало 6 учителів. Обладнали хату-читальню. Активними культармійцями були комсомольці осередку, створеного в 1921 році, та вчителі. У куточку селянки при хаті-читальні щовівторка відбувалися заняття з жінками-делегатками. Працювали гуртки Тсоавіахіму, Червоного Хреста, МОДРу, безвірника. Підвищенню політичної активності трудящих селища сприяла преса.
Нижньогірський
Сторінка 2 з 7
З надією на краще життя зустріли сейтлерівці Лютневу буржуазно-демократичну революцію 1917 року. Але Тимчасовий уряд не поспішав здійснювати заходи щодо поліпшення становища трудящих. З квітня 1917 року на Сейтлер поширювалася влада Андріївського волосного громадського комітету, який складався з куркулів, поміщиків і священика. Тоді ж було Робітники залізничної станції, які повернулися з фронту, вантажники, розповідали населенню про лозунги більшовиків щодо припинення імперіалістичної бойні, розподілу поміщицьких земель. Фронтовики привезли 3 собою окремі номери газети «Правда» і читали її трудящим селища. Все це сприяло зростанню революційної активності селян і робітників селища. Коли у вересні 1917 року під час виборів гласних до Феодосійського повітового земства представники партії кадетів, які очолювали сейтлерівську дільничну виборчу комісію, не прийняли списків кандидатів у гласні від робітників і селян, трудящі організовано відмовилися взяти участь у голосуванні. Вибори було зірвано.
Радо зустріла біднота Сейтлера звістку про перемогу Великої Жовтвневої соціалістичної революції. У листопаді 1917 року тут було обрано Раду солдатських і селянських депутатів (голова П. В. Данченко). З допомогою прибулих із Севастополя більшовиків-матросів Порубаева та Соловйова почалося формування червоно- гвардійського загону. Переважали в ньому революційно настроєні робітники, селяни-бідняки, солдати й матроси. На початку січня 1918 року вони влилися до Феодосійського червоногвардійського загону під командуванням І. Ф. Федька і в його складі билися за встановлення Радянської влади не тільки в Сейтлері, але й в інших селах волості, а також на залізничних станціях по лінії Феодосія-Джанкой.
У Сейтлері Радянську владу встановлено 7 січня 1918 року. Створений ревком під керівництвом І. Ф. Рубцова втілював у життя декрети робітничо-селянської влади. Діяльність ревному здійснювалася в складних умовах. Місцеві поміщики, куркулі й татарські націоналісти, озброєні німці-колоністи з навколишній сіл, дізнавшись про наближення німецьких військ, наприкінці квітня 1918 року піднялии заколот проти молодої робітничо-селянської влади. 28 квітня 1918 року Сейтлер загарбали кайзерівські війська, які поновили старі буржуазно-поміщицьки порядки, грабували мирне населення, відбирали худобу, зерно та ін. продукти харчування. Худобу, награбовану в населення, відправляли на ковбасний завод, відкритий військовою адміністрацією в Іслам-Тереку (нині Кіровське). 17 листопада 1918 року окупанти відступили, але їх змінили денікінці і англо-французські інтервенти. Жителі розгорнули боротьбу в тилу ворога. Денікінська контррозвідка телеграфувала в штаб 21 січня 1919 року, що в зв'язку з революційними виступами в Сейтлері туди надіслано загін Віленського полку з З0 чоловік, озброєних кулеметами.
У середині квітня 1919 року частини Червоної Армії вигнали з селища білогвірдійців та іноземних інтервентів. Радянську владу було відновлено. До Андріївського волревкому увійшов представник Сейтлера П. В. Данченко. Головну увагу волревком приділяв налагодженню роботи залізничної станції, постачанню Червоній Армії коней, продовольства, фуражу. На початку травня 1919 року Феодосійська партійна організація направила сюди матроса Чорноморського флоту - комуніста Кулакова, який на мітингу розповів трудящим селища про становище в країні і в Криму, закликав вступати до 1-го Кримського батальйону. Протягом тижня до батальону вступило 300 добровольців (загін дислокувався в Старому Криму). Командиром обрали Кулакова, заступником - В. С. Вікторова. Коли з Акмонайських позицій білогвардійці знову перейшли у наступ, батальйону довелося з запеклими боями відходити до Джанкоя. Під час однієї з сутичок загинув його командир. Батальйон переправився на правий берег Дніпра і влився до складу 3-го Українського полку, що ввійшов до 58-ї стрілецької дивізії під командуванням І. Ф. Федька.
17 листопада 1920 року, після розгрому врангелівських військ у Криму, в Сейтлері було остаточно встановлено Радянську владу. Сільревком очолив солдат 2-ї Донської дивізії Г. В. Шеврекуко. Безземельні й малоземельні селяни наділялися землею. В колишньому маєтку поміщиці Щасливцевої 1921 року створено Кримський державний лісорозсадник, першим директором його став інженер-лісівник комуніст Ф. Г. Винниченко. Ревком організовував комуністичні суботники, їх учасники ремонтували станцію і залізничні колії, млини, лазні, чистили колодязі. Відкрилися амбулаторія й аптека. У відремонтованій початковій школі навчалося 150 дітей, працювало 6 учителів. Обладнали хату-читальню. Активними культармійцями були комсомольці осередку, створеного в 1921 році, та вчителі. У куточку селянки при хаті-читальні щовівторка відбувалися заняття з жінками-делегатками. Працювали гуртки Тсоавіахіму, Червоного Хреста, МОДРу, безвірника. Підвищенню політичної активності трудящих селища сприяла преса.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Якимівка
- Уварівка
- Садове
- Охотське
- Омелянівка
- Новогригорівка
- Михайлівка
- Митрофанівка
- Коврове
- Зоркине
- Жемчужина
- Желябовка