Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
розгорнулися сільськогосподарські роботи, підготовка кадрів механізаторів. На засіданні оргбюро райкому партії в Семи Колодязях 22 березня 1942 року було вирішено створити первинні партійні організації при залізничній станції, Ленінській і Войковській МТС, накреслено заходи щодо проведення весняних польових робіт, ремонту доріг. За забезпечення руху транспорту в складній бойовій обстановці начальника станції П. В. Дмитренка нагороджено орденом Леніна.
Але в травні 1942 року радянські війська змушені були відступити. 9 травня гітлерівці знову зайняли станцію Сім Колодязів і влаштували тут катівню польової жандармерії. Поліцаї знищували поранених радянських воїнів, патріотів. Степ навколо станції вкритий братськими могилами, де поховані тисячі радянських людей.
Мужню боротьбу проти гітлерівських варварів з серпня 1943 року вела підпільна патріотична група, яку очолив колишній шофер «Рибтресту» К. І. Богданов. До її складу входили О. В. Безпалов, О. П. Павленко, Є. Г. Іванов, Г. О. Перемещенко, В. І Сивальнєв та інші жителі райцентру, які діяли в тісному зв'язку з підпільниками села Червоного Кута. Обома групами керував член партії, колишній червоний командир часів громадянської війни Г. А. Астанин, залишений для підпільної роботи Ленінським райкомом партії. Згодом, виданий одним із добровольців татарського батальйону він був закатований у гестапо. Іменем патріота названо станцію Астанине (колись Ойсул).
25 вересня 1943 року члени підпільної групи висадили в повітря цистерни з пальним на території Семиколодязенської МТС, 6 жовтня на перегоні між станціями Сім Колодязів - Владиславівка пустили під укіс ешелон з боєприпасами. Фашисти схопили чергового по станції Є. Г. Іванова і після допиту розстріляли. Після цього патріоти за наказом командування таємно перебралися в ліс і влилися до одного з партизанських з'єднань. О. В. Безпалов став командиром диверсійної групи п'ятого загону. Л. П. Шведченко була розвідницею і загинула в бою наприкінці 1943 року. В Старому Криму їй поставлено пам'ятник, а в рідному селі Семенівці її іменем названо школу. Г. О. Перемещенко, влаштувавшись під час гітлерівської окупації писарем в управу, добувала для підпільників чисті бланки перепусток, попереджала радянських людей про небезпеку, особливо коли фашисти готували бдиравку молоді до Німеччини, рятувала поранених радянських льотчиків. Дані про ворожі ешелони, що рухалися через станцію, вона з допомогою розвідника Л. Павленка, у якого була рація, передавала на Велику землю чи командуванню вхідного з'єднання партизанів Криму. У березні 1944 року фашисти вистежили відважних патріотів. О. П. Павленко загинув під час перестрілки, а Г. О. Перемещенко вороги схопили і після жорстоких катувань 14 березня 1944 року розстріляли. На одній з центральних вулиць селища сміливій підпільниці споруджено пам'ятник, її іменем названо вулицю в райцентрі. У жорстоких боях з ворогом полягли О. Г. Лубенцов, К. І. Богданов та багато інших патріотів Семиколодязенської групи.
12 квітня 1944 року рухомі групи 3-го гірськострілецького, 11-го гвардійського і 10-го стрілецького корпусів Окремої Приморської армії визволили станцію Сім Колодязів. Убоях за райцентр відзначилися місцеві жителі танкіст І. В. Варенко, зв'язківець П. К. Валеєв, артилерист І. А. Морозов, комсорг батальйону П. Я. Чумак, який під час штурму позицій ворожого угруповання ніс прапор полку і, хоча був тяжко поранений, не залишив поля бою. За цей подвиг П. Я. Чумака нагороджено орденом Червоного Прапора.
Багато жителів райцентру в роки війни загинули. Трудящі свято шанують пам'ять про тих, хто віддав своє життя в боротьбі з фашизмом. На 5 братських могилах встановлено пам'ятники полеглим на фронтах Великої Вітчизняної війни, воїнам-односельцям, воїнам-визволителям, а також закатованим фашистами в'язням концтаборів.
Гітлерівці завдали станції Сім Колодязів великих збитків: знищили всі житлові, виробничі та культурно-побутові споруди, пограбували Семиколодязенську МТС, районний центр і залізничну станцію зруйнували настільки, що районні організації й установи довелося тимчасово перенести в село Ленінське. У перші дні після визволення відновила свою діяльність сільська Рада. Під її керівництвом жінки, старики й підлітки, незважаючи на труднощі, із запалом взялися за відбудову зруйнованого війною господарства. Робітники Семиколодязенської МТС Д. І. Шаповалов, Г. В. Хандишко, П. І. Жила та інші відремонтували кілька тракторів, сівалок, плугів і виїхали в поле.
Уже наприкінці 1944 року діяли райхарчокомбінат, цех переробки молока, промкомбінат, кравецька та шевська майстерні, кілька магазинів і чайна, відбудовувалися і зводилися нові житлові будинки.
Леніне
Сторінка 4 з 7
вступили на станцію Сім Колодязів. Обком ВКП(б) створив тут оргбюро райкому. У березні, незважаючи на близькість фронту, в районі Але в травні 1942 року радянські війська змушені були відступити. 9 травня гітлерівці знову зайняли станцію Сім Колодязів і влаштували тут катівню польової жандармерії. Поліцаї знищували поранених радянських воїнів, патріотів. Степ навколо станції вкритий братськими могилами, де поховані тисячі радянських людей.
Мужню боротьбу проти гітлерівських варварів з серпня 1943 року вела підпільна патріотична група, яку очолив колишній шофер «Рибтресту» К. І. Богданов. До її складу входили О. В. Безпалов, О. П. Павленко, Є. Г. Іванов, Г. О. Перемещенко, В. І Сивальнєв та інші жителі райцентру, які діяли в тісному зв'язку з підпільниками села Червоного Кута. Обома групами керував член партії, колишній червоний командир часів громадянської війни Г. А. Астанин, залишений для підпільної роботи Ленінським райкомом партії. Згодом, виданий одним із добровольців татарського батальйону він був закатований у гестапо. Іменем патріота названо станцію Астанине (колись Ойсул).
25 вересня 1943 року члени підпільної групи висадили в повітря цистерни з пальним на території Семиколодязенської МТС, 6 жовтня на перегоні між станціями Сім Колодязів - Владиславівка пустили під укіс ешелон з боєприпасами. Фашисти схопили чергового по станції Є. Г. Іванова і після допиту розстріляли. Після цього патріоти за наказом командування таємно перебралися в ліс і влилися до одного з партизанських з'єднань. О. В. Безпалов став командиром диверсійної групи п'ятого загону. Л. П. Шведченко була розвідницею і загинула в бою наприкінці 1943 року. В Старому Криму їй поставлено пам'ятник, а в рідному селі Семенівці її іменем названо школу. Г. О. Перемещенко, влаштувавшись під час гітлерівської окупації писарем в управу, добувала для підпільників чисті бланки перепусток, попереджала радянських людей про небезпеку, особливо коли фашисти готували бдиравку молоді до Німеччини, рятувала поранених радянських льотчиків. Дані про ворожі ешелони, що рухалися через станцію, вона з допомогою розвідника Л. Павленка, у якого була рація, передавала на Велику землю чи командуванню вхідного з'єднання партизанів Криму. У березні 1944 року фашисти вистежили відважних патріотів. О. П. Павленко загинув під час перестрілки, а Г. О. Перемещенко вороги схопили і після жорстоких катувань 14 березня 1944 року розстріляли. На одній з центральних вулиць селища сміливій підпільниці споруджено пам'ятник, її іменем названо вулицю в райцентрі. У жорстоких боях з ворогом полягли О. Г. Лубенцов, К. І. Богданов та багато інших патріотів Семиколодязенської групи.
12 квітня 1944 року рухомі групи 3-го гірськострілецького, 11-го гвардійського і 10-го стрілецького корпусів Окремої Приморської армії визволили станцію Сім Колодязів. Убоях за райцентр відзначилися місцеві жителі танкіст І. В. Варенко, зв'язківець П. К. Валеєв, артилерист І. А. Морозов, комсорг батальйону П. Я. Чумак, який під час штурму позицій ворожого угруповання ніс прапор полку і, хоча був тяжко поранений, не залишив поля бою. За цей подвиг П. Я. Чумака нагороджено орденом Червоного Прапора.
Багато жителів райцентру в роки війни загинули. Трудящі свято шанують пам'ять про тих, хто віддав своє життя в боротьбі з фашизмом. На 5 братських могилах встановлено пам'ятники полеглим на фронтах Великої Вітчизняної війни, воїнам-односельцям, воїнам-визволителям, а також закатованим фашистами в'язням концтаборів.
Гітлерівці завдали станції Сім Колодязів великих збитків: знищили всі житлові, виробничі та культурно-побутові споруди, пограбували Семиколодязенську МТС, районний центр і залізничну станцію зруйнували настільки, що районні організації й установи довелося тимчасово перенести в село Ленінське. У перші дні після визволення відновила свою діяльність сільська Рада. Під її керівництвом жінки, старики й підлітки, незважаючи на труднощі, із запалом взялися за відбудову зруйнованого війною господарства. Робітники Семиколодязенської МТС Д. І. Шаповалов, Г. В. Хандишко, П. І. Жила та інші відремонтували кілька тракторів, сівалок, плугів і виїхали в поле.
Уже наприкінці 1944 року діяли райхарчокомбінат, цех переробки молока, промкомбінат, кравецька та шевська майстерні, кілька магазинів і чайна, відбудовувалися і зводилися нові житлові будинки.