Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
бою за Красноперекопськ у танк гвардії старшини Ф. І. Озерина влучив ворожий снаряд, але мужній екіпаж, усунувши під шквальним вогнем пошкодження, подавив кілька вогневих точок і знищив десятки гітлерівців. Контужений вибухом бомби Ф. І. Озерин відмовився від допомоги, повів свій танк на вогневу точку, що утруднювала просування радянської піхоти, і вибив ворога з укриттів. За цей подвиг він удостоєний звання Героя Радянського Союзу. У боях за Красноперекопськ відзначилися також бійці й командири 202-го гвардійського ордена Олександра Невського легкоартилерійського полку під командуванням полковника П. О. Щеголихіна.
Одразу після визволення селища відновила свою діяльність Рада. Німецько-фашистські окупанти завдали великої шкоди економіці населеного пункту. Цехи заводу вони перетворили на купу каміння. Майже всі культурно-побутові, адміністративні і лікувальні заклади були зруйновані. З будівель селища уціліли лише два двоповерхові будинки і приміщення школи. Довелося починати все з самого початку.
Районний комітет партії (перебував тоді у Воїнці) 30 червня 1944 року розглянув питання про підновлення Красноперекопського бромзаводу. Відповідно до рішення Державного комітету оборони СРСР були розроблені заходи для забезпечення підприємства будівельними матеріалами, автотранспортом, робочою силою й інженерно-технічними робітниками. Тоді ж відновили свою діяльність заводська партійна, профспілкова і комсомольська організації, які мобілізували трудящих селища на відбудову заводу. Вони успішно переборювали численні труднощі. Будівельні матеріали знаходили на місці, використовуючи камінь, цеглу, старі рейки і балки, дерево з бліндажів та окопів. Трудівники заводу завжди відчували допомогу з боку братніх республік. 1945 року почало надходити устаткування з Середньої Азії. ІМ'ФСР (Сибіру, Уралу, Ленінграда) та інших районів країни.
Партійна, профспілкова і комсомольська організації багато уваги приділяли розгортанню соціалістичного змагання серед робітників. План першого кварталу 1945 року по відродженню заводу було виконано на 182 проц. З 45 будівельників 24 стали стахановцями, інші - ударниками. Комуністи І. О. Гайдаренко, Г. О. Стуканов, С. С. Колосник, Л. С. Колесников та інші систематично перевиконували планові завдання, працюючи в позаурочний час без будь-якої винагороди. 1945 року в селищі відкрився промкомбінат, що випускав швацькі вироби, залізобетонні кілки для виноградників, товари культурного та господарського призначення.
Відроджувалося й селище. Велика роль у цьому належала селищній Раді, яка разом з партійною, профспілковою і комсомольською організаціями заводу влаштовувала недільники благоустрою Красноперекопська. Уже до кінця 1944 року було відбудовано 6 житлових будинків, відкрито дві майстерні побутового обслуговування. Невдовзі закладено заводський сад, парк культури. 1946 року почали працювати амбулаторія, дитясла. До початку 1944/45 навчального року відбудовано семирічну школу, де 10 учителів навчали 450 дітей. 1944 року відкрився клуб, тут демонструвалися кінофільми, працювали гуртки художньої самодіяльності. Бібліотека прийняла перших читачів. 1945 року відновив роботу будинок піонерів.
У середині 1946 року бромзавод дав першу продукцію. На честь 30-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції його колектив виконав план валової продукції на 114 проц. і дав країні продукції на 1,1 млн. крб., знизивши собівартість на 25 проц. Повністю завод відбудовано 1950 року.
1947 року Красноперекопеьк став центром однойменного району. Сюди перемістилися з Воїнки райком партії, райвиконком, райком комсомолу. Селище значно зросло. Одна по одній виникали вулиці Фрунзе, Менделєєва, Мічуріна, Гекала (назнана на честь колишнього комісара вогневої бригади 51-ї стрілецької дивізії, героя громадянської і Великої Вітчизняної воєн) та інші.
Після травневого (1958 р.) Пленуму ЦК КПРС, який накреслив шляхи дальшого розвитку хімічної промисловості, почалася генеральна реконструкція бромзаводу. Базою сировини для підприємства замість перекопських озер стало озеро Сиваш. 1961 року став до ладу новий цех окису магнію. Завдяки впровадженню сучасної техніки у цьому цеху було майже повністю механізовано й автоматизовано ииробнмчі процеси. Вжиті заходи забезпечували зростання продуктивності праці, збільшення випуску продукції. Тільки за 1959-1965 рр. трудівники заводу дали країні вдвоє більше хімічної продукції, ніж за попередні 14 років. До кінця 60-років вони освоїли виробництво рідкої вуглекислоти, карбінолу, продукції побутоної хімії.
Красноперекопськ
Сторінка 3 з 6
8 квітня 1944 року війська 4-го Українського фронту почали штурм ворожих укріплень на Перекопському валу, а через два дні селище визволили частини 2-ї гвардійської і 51-ї армій. Тут виявили героїзм підрозділи військ 3-ї, 87-ї, 126-ї, 315-ї та інших стрілецьких дивізій, танкісти 19-го корпусу. У Одразу після визволення селища відновила свою діяльність Рада. Німецько-фашистські окупанти завдали великої шкоди економіці населеного пункту. Цехи заводу вони перетворили на купу каміння. Майже всі культурно-побутові, адміністративні і лікувальні заклади були зруйновані. З будівель селища уціліли лише два двоповерхові будинки і приміщення школи. Довелося починати все з самого початку.
Районний комітет партії (перебував тоді у Воїнці) 30 червня 1944 року розглянув питання про підновлення Красноперекопського бромзаводу. Відповідно до рішення Державного комітету оборони СРСР були розроблені заходи для забезпечення підприємства будівельними матеріалами, автотранспортом, робочою силою й інженерно-технічними робітниками. Тоді ж відновили свою діяльність заводська партійна, профспілкова і комсомольська організації, які мобілізували трудящих селища на відбудову заводу. Вони успішно переборювали численні труднощі. Будівельні матеріали знаходили на місці, використовуючи камінь, цеглу, старі рейки і балки, дерево з бліндажів та окопів. Трудівники заводу завжди відчували допомогу з боку братніх республік. 1945 року почало надходити устаткування з Середньої Азії. ІМ'ФСР (Сибіру, Уралу, Ленінграда) та інших районів країни.
Партійна, профспілкова і комсомольська організації багато уваги приділяли розгортанню соціалістичного змагання серед робітників. План першого кварталу 1945 року по відродженню заводу було виконано на 182 проц. З 45 будівельників 24 стали стахановцями, інші - ударниками. Комуністи І. О. Гайдаренко, Г. О. Стуканов, С. С. Колосник, Л. С. Колесников та інші систематично перевиконували планові завдання, працюючи в позаурочний час без будь-якої винагороди. 1945 року в селищі відкрився промкомбінат, що випускав швацькі вироби, залізобетонні кілки для виноградників, товари культурного та господарського призначення.
Відроджувалося й селище. Велика роль у цьому належала селищній Раді, яка разом з партійною, профспілковою і комсомольською організаціями заводу влаштовувала недільники благоустрою Красноперекопська. Уже до кінця 1944 року було відбудовано 6 житлових будинків, відкрито дві майстерні побутового обслуговування. Невдовзі закладено заводський сад, парк культури. 1946 року почали працювати амбулаторія, дитясла. До початку 1944/45 навчального року відбудовано семирічну школу, де 10 учителів навчали 450 дітей. 1944 року відкрився клуб, тут демонструвалися кінофільми, працювали гуртки художньої самодіяльності. Бібліотека прийняла перших читачів. 1945 року відновив роботу будинок піонерів.
У середині 1946 року бромзавод дав першу продукцію. На честь 30-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції його колектив виконав план валової продукції на 114 проц. і дав країні продукції на 1,1 млн. крб., знизивши собівартість на 25 проц. Повністю завод відбудовано 1950 року.
1947 року Красноперекопеьк став центром однойменного району. Сюди перемістилися з Воїнки райком партії, райвиконком, райком комсомолу. Селище значно зросло. Одна по одній виникали вулиці Фрунзе, Менделєєва, Мічуріна, Гекала (назнана на честь колишнього комісара вогневої бригади 51-ї стрілецької дивізії, героя громадянської і Великої Вітчизняної воєн) та інші.
Після травневого (1958 р.) Пленуму ЦК КПРС, який накреслив шляхи дальшого розвитку хімічної промисловості, почалася генеральна реконструкція бромзаводу. Базою сировини для підприємства замість перекопських озер стало озеро Сиваш. 1961 року став до ладу новий цех окису магнію. Завдяки впровадженню сучасної техніки у цьому цеху було майже повністю механізовано й автоматизовано ииробнмчі процеси. Вжиті заходи забезпечували зростання продуктивності праці, збільшення випуску продукції. Тільки за 1959-1965 рр. трудівники заводу дали країні вдвоє більше хімічної продукції, ніж за попередні 14 років. До кінця 60-років вони освоїли виробництво рідкої вуглекислоти, карбінолу, продукції побутоної хімії.