Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
об'єднував 18 господарств (82 чоловіка), які обробляли 788 га посівів, 6,5 га городів, мали З0 голів великої рога тої худоби і 10 свиней. Активну участь у колгоспному будівництві, в збиранні першого врожаю брали комсомольці. У 1930 році група комсомольців разом з секретарем комітету М. Чепурним виїхала в села, щоб організувати червоні валки з хлібом.
У вересні 1930 року селище Курман-Кемельчі ввійшло до складу Біюк-Онларського району. В грудні було створено Курманську МТС, яка відіграла велику роль у зміцненні колгоспу. Рік у рік збільшувався парк її машин: лише в 1933 році було
одержано 12 тракторів, через рік МТС мала 65 тракторів, 19 комбайнів і 13 автомашин.
Курманська МТС стала кузнею кадрів механізаторів для всього району. Саме
пройшли трудову школу Герой Соціалістичної Праці, колишній комбайнер, нині інженер колгоспу «Дружба народів» В. Г. Матвєев, Герой Соціалістичної Праці комбайнер колгоспу «Росія» М. П. Колосков, механік цього ж колгоспу Герой Соціалістичиої Праці Г. Г. Лисенко, механік райоб'єднапня «Сільгосптехніки» Г. А. Стешенко, нагороджений двома орденами Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора, а також багато інших знатних людей району.
Швидко зростала партійна організація МТС. 1934 року вона налічувала 11 членів і 18 кандидатів у члени партії. Комуністи очолили рух стахановців, керували школами передового досвіду. З'явилися перші стахановські бригади. У 1939 році директор МТС І. А. Єгудін, до цього удостоєний ордена Леніна за успіхи колгоспної рільничої бригади, якою він керував, і велика група працівників машинно-тракторної станції стали учасниками ВСГВ. На виставці демонстрував свої досягнення і міщений колгосп «Червоний сигнал», трудівники якого одержали понад 100 пудів зерна з кожного гектара.
У 1933 році стали до ладу харчокомбінат, млин. Через 2 роки запрацював промкомбінат, основною базою якого була каменоломня, де видобували камінь-черепашнік і камінь бутовий. 1940 року на електростанції, у каменоломні й млині працювало 67 чоловік.
1935 року селище Курман-Кемельчі стало центром новоутвореного Тельманівського району. З колись невеличкого пристанційного села виросло велике селише з населенням близько 3 тис. чоловік. З кожним роком воно все більше впорядковувалося: в центрі було закладено парк, озеленялися вулиці, прокладався водопровід. Селище бучо повністю електрифіковане й радіофіковане. 1936 року тут споруджено лікарню на 20 ліжок. На базі початкової школи створено середню, для якої 1936 року зведено інше приміщення. У вересні 1939 року в ній у 28 класах навчалося 980 дітей, у т. ч. 680 піонерів і 130 комсомольців. Велику виховну роботу проводили 48 учителів. У шкільній бібліотеці налічувалося понад 2 тис. книг. 1935 року відкрився районний будинок культури, в якому демонструвалися кінофільми, працював партійний кабінет з радіокімнатою і бібліотекою. У травні вийшов перший номер районної газети «Тельмановская правда». 1 Травня 1938 року відкрито пам'ятник В. І. Леніну.
1940 року населення урочисто відзначало 20-річчя визволення Криму від білогвардійців та інтервентів. Відбулися зустрічі трудящих з учасниками боїв за визволення Криму. У передвоєнні роки серед населення широко проводилася патріотично-виховна робота. В гуртках Тсоавіахіму навчалося 400 чоловік.
Подальший розвиток селища був перерваний нападом фашистської Німеччини на Радянський Союз. Все населення Курман-Кемельчі, здатне тримати зброю, поповнило лани записників Батьківщини. 22 червня 1941 року бюро райкому партії ухвалило посилити партійно-політичну роботу. Для цього виділили групу партійного актину з 20 чоловік і політуповповажених в усі сільські виконкоми. 3 37 комуністів, які займалися військовим навчанням у групі райпартактиву, 20 записалися до винищувального батальйону, 160 комуністів району, в т. ч. значна частина із селища, пішли на фронт, а четверо - до партизанського загону. У 4 батальйонах
народного ополчення, об'єднаних в одну бригаду, налічувався 4341 чоловік, з цих 1212 жінок. Командиром бригади був затверджений П. А. Бєліков, комісаром - Є. Д Кузема, начальником штабу - І. О. Мишак. Населення навчалося в командах МППО. Коли ворог наблизився до воріт Криму - Перекопу, сотні жінок і школярів старших класів працювали на будівництві оборонних рубежів, копали протитанкові рови навколо райцентру. З підприємств вивозилося найбільш цінне обладнання, з колгоспів - хліб.
Красногвардійське
Сторінка 3 з 7
1927 року сільськогосподарське кредитне товариство об'єднувало 1035 господарств навколишніх сіл. У період весняної посівної кампанії 1928 року у приватних власників були вилучені 3 трактори і передані ТСОЗу. 1929 року на базі ТСОЗу в селищі виник колгосп «Червоний сигнал». Він У вересні 1930 року селище Курман-Кемельчі ввійшло до складу Біюк-Онларського району. В грудні було створено Курманську МТС, яка відіграла велику роль у зміцненні колгоспу. Рік у рік збільшувався парк її машин: лише в 1933 році було
одержано 12 тракторів, через рік МТС мала 65 тракторів, 19 комбайнів і 13 автомашин.
Курманська МТС стала кузнею кадрів механізаторів для всього району. Саме
пройшли трудову школу Герой Соціалістичної Праці, колишній комбайнер, нині інженер колгоспу «Дружба народів» В. Г. Матвєев, Герой Соціалістичної Праці комбайнер колгоспу «Росія» М. П. Колосков, механік цього ж колгоспу Герой Соціалістичиої Праці Г. Г. Лисенко, механік райоб'єднапня «Сільгосптехніки» Г. А. Стешенко, нагороджений двома орденами Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора, а також багато інших знатних людей району.
Швидко зростала партійна організація МТС. 1934 року вона налічувала 11 членів і 18 кандидатів у члени партії. Комуністи очолили рух стахановців, керували школами передового досвіду. З'явилися перші стахановські бригади. У 1939 році директор МТС І. А. Єгудін, до цього удостоєний ордена Леніна за успіхи колгоспної рільничої бригади, якою він керував, і велика група працівників машинно-тракторної станції стали учасниками ВСГВ. На виставці демонстрував свої досягнення і міщений колгосп «Червоний сигнал», трудівники якого одержали понад 100 пудів зерна з кожного гектара.
У 1933 році стали до ладу харчокомбінат, млин. Через 2 роки запрацював промкомбінат, основною базою якого була каменоломня, де видобували камінь-черепашнік і камінь бутовий. 1940 року на електростанції, у каменоломні й млині працювало 67 чоловік.
1935 року селище Курман-Кемельчі стало центром новоутвореного Тельманівського району. З колись невеличкого пристанційного села виросло велике селише з населенням близько 3 тис. чоловік. З кожним роком воно все більше впорядковувалося: в центрі було закладено парк, озеленялися вулиці, прокладався водопровід. Селище бучо повністю електрифіковане й радіофіковане. 1936 року тут споруджено лікарню на 20 ліжок. На базі початкової школи створено середню, для якої 1936 року зведено інше приміщення. У вересні 1939 року в ній у 28 класах навчалося 980 дітей, у т. ч. 680 піонерів і 130 комсомольців. Велику виховну роботу проводили 48 учителів. У шкільній бібліотеці налічувалося понад 2 тис. книг. 1935 року відкрився районний будинок культури, в якому демонструвалися кінофільми, працював партійний кабінет з радіокімнатою і бібліотекою. У травні вийшов перший номер районної газети «Тельмановская правда». 1 Травня 1938 року відкрито пам'ятник В. І. Леніну.
1940 року населення урочисто відзначало 20-річчя визволення Криму від білогвардійців та інтервентів. Відбулися зустрічі трудящих з учасниками боїв за визволення Криму. У передвоєнні роки серед населення широко проводилася патріотично-виховна робота. В гуртках Тсоавіахіму навчалося 400 чоловік.
Подальший розвиток селища був перерваний нападом фашистської Німеччини на Радянський Союз. Все населення Курман-Кемельчі, здатне тримати зброю, поповнило лани записників Батьківщини. 22 червня 1941 року бюро райкому партії ухвалило посилити партійно-політичну роботу. Для цього виділили групу партійного актину з 20 чоловік і політуповповажених в усі сільські виконкоми. 3 37 комуністів, які займалися військовим навчанням у групі райпартактиву, 20 записалися до винищувального батальйону, 160 комуністів району, в т. ч. значна частина із селища, пішли на фронт, а четверо - до партизанського загону. У 4 батальйонах
народного ополчення, об'єднаних в одну бригаду, налічувався 4341 чоловік, з цих 1212 жінок. Командиром бригади був затверджений П. А. Бєліков, комісаром - Є. Д Кузема, начальником штабу - І. О. Мишак. Населення навчалося в командах МППО. Коли ворог наблизився до воріт Криму - Перекопу, сотні жінок і школярів старших класів працювали на будівництві оборонних рубежів, копали протитанкові рови навколо райцентру. З підприємств вивозилося найбільш цінне обладнання, з колгоспів - хліб.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Янтарне
- Стахановка
- Рівне
- П’ятихатка
- Полтавка
- Олександрівка
- Новопокровка
- Найдьонівка
- Мар’янівка
- Ленінське
- Краснознам’янка
- Колодязне
- Клепініне
- Калініне
- Амурське
- Петрівка
- Октябрське
- Восход