Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Бережного, вчителя І. Ф. Григоренка та багатьох інших. Понад 50 жителів були насильно вигнані на каторжні роботи до Німеччини. Населення терпіло через голод й нестатки.
Але жорстоким терором фашисти не залякали радянських людей. З листопада 1941 року в Курман-Кемельчі діяла патріотична група (65 чоловік), якою керували колишній голова колгоспу «Ленінець» і секретар парторганізації цього господарства Н. Г. Мязгов, заступник секретаря парторганізації того ж колгоспу Н. І. Юдін. Активними учасниками групи були М. В. Котова, а також комуніст В. Г. Забєлін, за допомогою яких патріоти висадили в повітря ворожий ешелон, а інший пустили під укіс. У червні 1943 року Н. Г. Мязгов, Н. І. Юдін, В. Г. Забєлін і М. В. Котова були заарештовані гестапо і страчені.
12 квітня 1944 року воїни 366-го мотострілецького ордена Суворова 1-го ступеня полку визволили Курман-Кемельчі від німецько-фашистських загарбників.
Багато місцевих жителів боролися проти гітлерівців на фронтах Великої Вітчизняної війни, серед них командир батальйону О. Г. Савицький - кавалер двох орденів Червоного Прапора і ордена Червоної Зірки, мінометник В. С. Гоморов - кавалер двох орденів Слави, В. І. Бочкарьов - кавалер ордена Червоної Зірки та інші.
Частина комуністів, комсомольців і безпартійних воювала в партизанських загонах, серед них М. С. Должикова, яка була заступником комісара першої партизанської бригади по комсомольській роботі. Десятки жителів Курман-Кемельчі загинули у боротьбі з загарбниками. Населення селища свято шанує їх пам'ять. У парку встановлено пам'ятник жертвам фашизму і воїнам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Гітлерівці завдали селищу великих збитків. Були зруйновані житлові будинки, елеватор, млин, нафтобаза, райхарчокомбінат, райпромкомбінат, друкарня, приміщення райкому партії, суду, прокуратури, міліції, середньої школи й інтернату. Від МТС залишився один сарай без даху. Фашисти знищили пам'ятник В. І. Леніну, вирубали парк.
З перших днів після визволення під керівництвом комуністів почалися відбудовчі роботи. В районній парторганізації у цей час налічувалося 17 членів і кандидатів у члени партії. Вже у квітні 1944 року відновила свою роботу МТС. Піднімався з руїн колгосп «Червоний сигнал», трудівники якого в складних умовах воєнного часу успішно справилися з посівною й виростили добрий урожай. 1944 року вони здали державі понад план 81 тонну зерна. Крім того, у фонд Червоної Армії бую здано 5 тонн хліба. Трудівники сільського господарства успішно завершили весняно-польові роботи, вчасно зібрали урожай.
Стали до ладу промислові підприємства: млин, промкомбінат, промартіль та інші. Дала струм електростанція. 15 вересня почав працювати харчокомбінат, для потреб якого держава виділила оборотні кошти в сумі 50 тис. крб. Наступного року на підприємстві трудився 31 чоловік.
серпня 1945 року селище Курман-Кемельчі перейменовано в Красногвардійське. На початку 1946 року тут налічувалося 313 будинків і 1612 жителів. З перших днів після визволення відкрилася лікарня на 35 ліжок, через рік - дитячий садок на 50 місць і дитячі ясла на 60 місць.
Багато зусиль доклали красногвардійці, щоб підняти з руїн середню школу, одне з приміщень якої фашисти висадили в повітря, інше зруйнували. З 400 парт уціліло 20. Відбудову школи почали 1944 року черкасовським методом. Активну участь у цьому брали вчителі й учні. Їм допомагали робітники й службовці, колгоспники артілі «Червоний сигнал». У жовтні 1944 року в школі відновилися заняття. Розпочала роботу районна бібліотека, книжковий фонд якої 1945 року складав 22360 томів. З серпня 1944 року стала виходити районна газета «За Родину».
В період першої післявоєнної п'ятирічки трудящі селища докладали всіх зусиль щоб якнайшвидше відродити колгоспи, радгоспи і підприємства, досягти довоєнного рівня виробництва, а згодом значно перевищити його. Колектив МТС, в якій було 15 тракторних бригад, провів посівну в стислі строки і на високому рівні, завоювавши перехідний прапор райкому партії і райвиконкому. Проте техніки ще не вистачало, трактори були спрацьовані. Вживалися рішучі заходи, щоб ліквідувати простої техніки, розгорнулася боротьба за дотримання графіка технічного догляду. Поліпшувалася організація праці. Кожні п'ять днів у МТС підбивали підсумки змагання між бригадами. 1949 року план річних робіт було перевиконано. Радянська держава подавала велику допомогу трудівникам сільського господарства. Лише наприкінці 1949 і на початку 1950 років красногвардійська МТС одержала 25 тракторів, 29 комбайнів, десятки плугів, сівалок.
З допомогою МТС колгосп «Червоний сигнал» успішно провів надпланову сівбу я 1946 і 1948 роках, за що двічі був на районній Дошці пошани.
Красногвардійське
Сторінка 4 з 7
1 листопада 1941 року Курман-Кемельчі захопили гітлерівці. Настали тяжкі дні окупації. Населення жило під постійною загрозою смерті чи вивезення на каторгу. Вороги розстріляли директора нафтобази комуніста А. В. Але жорстоким терором фашисти не залякали радянських людей. З листопада 1941 року в Курман-Кемельчі діяла патріотична група (65 чоловік), якою керували колишній голова колгоспу «Ленінець» і секретар парторганізації цього господарства Н. Г. Мязгов, заступник секретаря парторганізації того ж колгоспу Н. І. Юдін. Активними учасниками групи були М. В. Котова, а також комуніст В. Г. Забєлін, за допомогою яких патріоти висадили в повітря ворожий ешелон, а інший пустили під укіс. У червні 1943 року Н. Г. Мязгов, Н. І. Юдін, В. Г. Забєлін і М. В. Котова були заарештовані гестапо і страчені.
12 квітня 1944 року воїни 366-го мотострілецького ордена Суворова 1-го ступеня полку визволили Курман-Кемельчі від німецько-фашистських загарбників.
Багато місцевих жителів боролися проти гітлерівців на фронтах Великої Вітчизняної війни, серед них командир батальйону О. Г. Савицький - кавалер двох орденів Червоного Прапора і ордена Червоної Зірки, мінометник В. С. Гоморов - кавалер двох орденів Слави, В. І. Бочкарьов - кавалер ордена Червоної Зірки та інші.
Частина комуністів, комсомольців і безпартійних воювала в партизанських загонах, серед них М. С. Должикова, яка була заступником комісара першої партизанської бригади по комсомольській роботі. Десятки жителів Курман-Кемельчі загинули у боротьбі з загарбниками. Населення селища свято шанує їх пам'ять. У парку встановлено пам'ятник жертвам фашизму і воїнам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Гітлерівці завдали селищу великих збитків. Були зруйновані житлові будинки, елеватор, млин, нафтобаза, райхарчокомбінат, райпромкомбінат, друкарня, приміщення райкому партії, суду, прокуратури, міліції, середньої школи й інтернату. Від МТС залишився один сарай без даху. Фашисти знищили пам'ятник В. І. Леніну, вирубали парк.
З перших днів після визволення під керівництвом комуністів почалися відбудовчі роботи. В районній парторганізації у цей час налічувалося 17 членів і кандидатів у члени партії. Вже у квітні 1944 року відновила свою роботу МТС. Піднімався з руїн колгосп «Червоний сигнал», трудівники якого в складних умовах воєнного часу успішно справилися з посівною й виростили добрий урожай. 1944 року вони здали державі понад план 81 тонну зерна. Крім того, у фонд Червоної Армії бую здано 5 тонн хліба. Трудівники сільського господарства успішно завершили весняно-польові роботи, вчасно зібрали урожай.
Стали до ладу промислові підприємства: млин, промкомбінат, промартіль та інші. Дала струм електростанція. 15 вересня почав працювати харчокомбінат, для потреб якого держава виділила оборотні кошти в сумі 50 тис. крб. Наступного року на підприємстві трудився 31 чоловік.
серпня 1945 року селище Курман-Кемельчі перейменовано в Красногвардійське. На початку 1946 року тут налічувалося 313 будинків і 1612 жителів. З перших днів після визволення відкрилася лікарня на 35 ліжок, через рік - дитячий садок на 50 місць і дитячі ясла на 60 місць.
Багато зусиль доклали красногвардійці, щоб підняти з руїн середню школу, одне з приміщень якої фашисти висадили в повітря, інше зруйнували. З 400 парт уціліло 20. Відбудову школи почали 1944 року черкасовським методом. Активну участь у цьому брали вчителі й учні. Їм допомагали робітники й службовці, колгоспники артілі «Червоний сигнал». У жовтні 1944 року в школі відновилися заняття. Розпочала роботу районна бібліотека, книжковий фонд якої 1945 року складав 22360 томів. З серпня 1944 року стала виходити районна газета «За Родину».
В період першої післявоєнної п'ятирічки трудящі селища докладали всіх зусиль щоб якнайшвидше відродити колгоспи, радгоспи і підприємства, досягти довоєнного рівня виробництва, а згодом значно перевищити його. Колектив МТС, в якій було 15 тракторних бригад, провів посівну в стислі строки і на високому рівні, завоювавши перехідний прапор райкому партії і райвиконкому. Проте техніки ще не вистачало, трактори були спрацьовані. Вживалися рішучі заходи, щоб ліквідувати простої техніки, розгорнулася боротьба за дотримання графіка технічного догляду. Поліпшувалася організація праці. Кожні п'ять днів у МТС підбивали підсумки змагання між бригадами. 1949 року план річних робіт було перевиконано. Радянська держава подавала велику допомогу трудівникам сільського господарства. Лише наприкінці 1949 і на початку 1950 років красногвардійська МТС одержала 25 тракторів, 29 комбайнів, десятки плугів, сівалок.
З допомогою МТС колгосп «Червоний сигнал» успішно провів надпланову сівбу я 1946 і 1948 роках, за що двічі був на районній Дошці пошани.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Янтарне
- Стахановка
- Рівне
- П’ятихатка
- Полтавка
- Олександрівка
- Новопокровка
- Найдьонівка
- Мар’янівка
- Ленінське
- Краснознам’янка
- Колодязне
- Клепініне
- Калініне
- Амурське
- Петрівка
- Октябрське
- Восход