Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
«товариства» увійшли антирадянські елементи. Мобілізувавши бідноту, комуністи добилися розпуску «селищного товариства», антирадянській діяльності порогів покладено край.
Звільнившись від класово чужих елементів, Капсіхорський колгосп значно зміцнив свою економіку. 1932 року в ньому налічувалося вже 412 господарств. 1936 року артілі вручено державний акт на вічне користування землею. На цей час уся придатна земля оброблялася тракторами та іншими сільськогосподарськими машинами. Колектив господарства став ініціатором передових методів агротехніки в Судацькому районі. 1938 року колгосп одержав 8670 цнт фруктів - майже в 2,5 раза більше, ніж у 1934 році (по 113 цнт плодів з гектара). Освоївши культуру тютюну, колгоспники збирали його по 12 цнт з гектара. Загальний прибуток артілі на другу п'ятирічку становив 1755 тис. крб. Господарство мало свої катери - до пристані підходили судна за фруктами, виноградом, вином.
Серед колгоспників було 8 членів та 14 кандидатів у члени партії, а серед молоді 53 комсомольці. Кількість стахановців перевищила 100 чоловік. Вісім кращих передовиків стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві 1939 року. У селі склався значний прошарок інтелігенції: вчителі, агрономи.
Із зростанням громадського багатства колгоспу підвищилися культурний рівень і добробут колгоспників. Медичну допомогу трудящі одержували на лікарській дільниці. Працювали школа-семирічка, клуб, електростанція, радіовузол.
Мирне творче життя було перерване віроломним нападом фашистської Німеччини на нашу країну. 2 листопада 1941 року фашистські загарбники окупували Капсіхор. Тут розташувалися румунські частини, що охороняли шосейний шлях Алушта-Судак і морське узбережжя.
Під час фашистської окупації в лісах і горах, прилеглих до Капсіхора, проти гітлерівців вели мужню боротьбу партизани Криму. Татарські буржуазні націоналісти, що знову підвели голови, разом з окупантами тероризували мирне населення, чинили розправи над радянськими людьми, зраджували і вбивали партизанів. 21 жовтня 1941 року націоналісти-бандити схопили і видали фашистам партизанського розвідника члена ВКП(б) Смаїл-Мухамед Кадирова. Його було розстріляно. 20 СІЧНЯ 1942 року вони під керівництвом колишнього емігранта, турецького підданого Чандрі Усеїна спалили в сусідньому селі Ворон будинок з 8 червоноармійцями-десантниками.
Від гітлерівських окупантів Капсіхор визволено 14 квітня 1944 року військами Окремої Приморської армії. Загарбники завдали великих збитків селу. Вони зруйнували багато господарських будівель, колгоспний будинок відпочинку, піїфиь сховище, адміністративні будинки, бібліотеку, школу, відділення зв'язку, лікарську дільницю. Було знищено шкільне та інше майно, багато книжок, пограбовано обладнання колгоспної електростанції, весь сільськогосподарський реманент, вивезено 18 500 декалітрів вина, 247,1 тонни сільськогосподарських продуктів.
Труднощі відбудови зруйнованого господарства поглиблювалися нестачею робочих рук. У вересні до Капсіхора приїхало 400 родин, головним чином із Ставропольського краю, пізніше стали прибувати переселенці з інших місць. Держана допомагала новоселам, виділяючи одноразову грошову допомогу і позички на об наведення господарством. Турботою й увагою в Капсіхорі були оточені 65 родин військовослужбовців. Їм у першу чергу відремонтували будинки, багатьом подали матеріальну допомогу. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року село перейменовано в Морське.
У жовтні 1944 року серед колгоспників налічувалося 10 комуністів та 8 кандидатів у члени партії. Вони очолювали найважливіші ділянки виробництва. Та не вистачало спеціалістів, техніки, всі роботи виконувалися вручну. Тому 1945 року з площі 288 га зібрано низький урожай винограду - по 8,7 цнт з гектара. Під керівництвом партійної організації розпочалася підготовка виноградарів та тютюнників. При колгоспі було відкрито агротехнічні курси без відриву від виробництва. Внаслідок ужитих заходів 1948 року колгосп з 260 га одержав по 22,6 цнт винограду. Передовиками соціалістичного змагання стали ланки Алфьорової, Казакової, Боробушко. У 1950 році грошовий прибуток колгоспу становив 1546 тис. карбованців.
1951 року до колгоспу ім. Сталіна приєдналися сусідні - «Гвардієць» (село Громівка) та «Жовтень» (село Зеленогір'я). Першим головою укрупненого господарства обрано колишнього партизана Я. І. Шевченка. Посилювалася авангардна ролі, комуністів у виробничому житті села. Партійна організація об'єднаного колгоспу налічувала 24 комуністи та 4 кандидати у члени партії.
Великі капіталовкладення було виділено на реконструкцію виноградників. Щороку збільшувалися площі з механізованим обробітком землі.
Морське
Сторінка 4 з 7
Алуштинської міськради). 1930 року на противагу колгоспу куркулі організували т. зв. селищне товариство, до якого шляхом демагогії та залякувань залучили 96 господарств. До складу правління цього Звільнившись від класово чужих елементів, Капсіхорський колгосп значно зміцнив свою економіку. 1932 року в ньому налічувалося вже 412 господарств. 1936 року артілі вручено державний акт на вічне користування землею. На цей час уся придатна земля оброблялася тракторами та іншими сільськогосподарськими машинами. Колектив господарства став ініціатором передових методів агротехніки в Судацькому районі. 1938 року колгосп одержав 8670 цнт фруктів - майже в 2,5 раза більше, ніж у 1934 році (по 113 цнт плодів з гектара). Освоївши культуру тютюну, колгоспники збирали його по 12 цнт з гектара. Загальний прибуток артілі на другу п'ятирічку становив 1755 тис. крб. Господарство мало свої катери - до пристані підходили судна за фруктами, виноградом, вином.
Серед колгоспників було 8 членів та 14 кандидатів у члени партії, а серед молоді 53 комсомольці. Кількість стахановців перевищила 100 чоловік. Вісім кращих передовиків стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві 1939 року. У селі склався значний прошарок інтелігенції: вчителі, агрономи.
Із зростанням громадського багатства колгоспу підвищилися культурний рівень і добробут колгоспників. Медичну допомогу трудящі одержували на лікарській дільниці. Працювали школа-семирічка, клуб, електростанція, радіовузол.
Мирне творче життя було перерване віроломним нападом фашистської Німеччини на нашу країну. 2 листопада 1941 року фашистські загарбники окупували Капсіхор. Тут розташувалися румунські частини, що охороняли шосейний шлях Алушта-Судак і морське узбережжя.
Під час фашистської окупації в лісах і горах, прилеглих до Капсіхора, проти гітлерівців вели мужню боротьбу партизани Криму. Татарські буржуазні націоналісти, що знову підвели голови, разом з окупантами тероризували мирне населення, чинили розправи над радянськими людьми, зраджували і вбивали партизанів. 21 жовтня 1941 року націоналісти-бандити схопили і видали фашистам партизанського розвідника члена ВКП(б) Смаїл-Мухамед Кадирова. Його було розстріляно. 20 СІЧНЯ 1942 року вони під керівництвом колишнього емігранта, турецького підданого Чандрі Усеїна спалили в сусідньому селі Ворон будинок з 8 червоноармійцями-десантниками.
Від гітлерівських окупантів Капсіхор визволено 14 квітня 1944 року військами Окремої Приморської армії. Загарбники завдали великих збитків селу. Вони зруйнували багато господарських будівель, колгоспний будинок відпочинку, піїфиь сховище, адміністративні будинки, бібліотеку, школу, відділення зв'язку, лікарську дільницю. Було знищено шкільне та інше майно, багато книжок, пограбовано обладнання колгоспної електростанції, весь сільськогосподарський реманент, вивезено 18 500 декалітрів вина, 247,1 тонни сільськогосподарських продуктів.
Труднощі відбудови зруйнованого господарства поглиблювалися нестачею робочих рук. У вересні до Капсіхора приїхало 400 родин, головним чином із Ставропольського краю, пізніше стали прибувати переселенці з інших місць. Держана допомагала новоселам, виділяючи одноразову грошову допомогу і позички на об наведення господарством. Турботою й увагою в Капсіхорі були оточені 65 родин військовослужбовців. Їм у першу чергу відремонтували будинки, багатьом подали матеріальну допомогу. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року село перейменовано в Морське.
У жовтні 1944 року серед колгоспників налічувалося 10 комуністів та 8 кандидатів у члени партії. Вони очолювали найважливіші ділянки виробництва. Та не вистачало спеціалістів, техніки, всі роботи виконувалися вручну. Тому 1945 року з площі 288 га зібрано низький урожай винограду - по 8,7 цнт з гектара. Під керівництвом партійної організації розпочалася підготовка виноградарів та тютюнників. При колгоспі було відкрито агротехнічні курси без відриву від виробництва. Внаслідок ужитих заходів 1948 року колгосп з 260 га одержав по 22,6 цнт винограду. Передовиками соціалістичного змагання стали ланки Алфьорової, Казакової, Боробушко. У 1950 році грошовий прибуток колгоспу становив 1546 тис. карбованців.
1951 року до колгоспу ім. Сталіна приєдналися сусідні - «Гвардієць» (село Громівка) та «Жовтень» (село Зеленогір'я). Першим головою укрупненого господарства обрано колишнього партизана Я. І. Шевченка. Посилювалася авангардна ролі, комуністів у виробничому житті села. Партійна організація об'єднаного колгоспу налічувала 24 комуністи та 4 кандидати у члени партії.
Великі капіталовкладення було виділено на реконструкцію виноградників. Щороку збільшувалися площі з механізованим обробітком землі.
Дивиться також інші населені пункти району: