Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
урочищі Кизил-Таш Судацького району і вже 8 листопада провели першу бойову операцію на шляху Судак-Отузи.
З листопада 1941 року під натиском переважаючих сил ворога радянські війська залишили Феодосію. Та невдовзі, 29 і З0 грудня, група військ Кавказького фронту у взаємодії з військово-морськими силами Чорноморського флоту висадили десант на Кримському півострові й після впертих боїв зайняли Керч і Феодосію. Висадка десанту була складовою частиною Керченсько-Феодосійської операції, що увійшла в історію Великої Вітчизняної війни як перша й найбільша десантна операція Радянських Збройних Сил. Вона зміцнила на деякий час становище радянських військ під Севастополем і на Південному фронті. У висадженні десанту брали участь крейсери «Красный Крым» та «Красный Кавказ», есмінці «Шаумян». «Незаможник», «Железняков», транспорт «Кубань», десять катерів типу «Морской охотник» і самохідних десантних суден. Увечері 28 грудня 1941 року вони вийшли з Новоросійської бухти під час шторму і на третю годину ранку 29 грудня були біля берегів Феодосії. Завдяки героїзму й самовідданості моряків на ранок З0 грудня місто злову стало радянським. Однак противник устиг перекинути в район Феодосії кілька з'єднань з інших ділянок фронту, в т. ч. 132-у й 170-у піхотні дивізії з-лід Севастополя. Кількісна й технічна перевага фашистського угруповання мусила Радянське командування 15 січня 1942 року вивести частини 44-ї армії на Акмонайські позиції й залишити Феодосію.
У перші ж дні окупації міста гітлерівці встановили режим репресій і терору. 4 грудня 1941 року близько 2 тис. радянських громадян, яких було зібрано на базарному майдані буцімто для переселення, вороги розстріляли в протитанковому рому неподалік заводу «Механік». Сотні жителів гітлерівці розстріляли або повісили на телеграфних стовпах за допомогу десантникам й партизанам. Трупи повішених не дозволялося знімати по кілька днів. Тисячі городян щодня фашисти виганяли на будівництво укріплень. За відмову від роботи їм погрожували розстрілом, у місті часто влаштовувалися облави на молодь. Багато юнаків і дівчат було відправлено на примусові роботи до Німеччини.
Та ні масові розстріли й страти, ні загроза каторги не могли залякати патріотів, змусити їх відмовитися від боротьби проти окупантів. Розгортався партизанський рух, виникали підпільні патріотичні групи. Колишній командуючий 11-го німецькою армією Манштейн у книзі «Втрачені перемоги», написаній після війни, визнавав, що в критичні дні початку січня (тобто під час Керченсько-Феодосійської операції) особливо виявилося, якою небезпекою для німецьких військ був партизанський рух. Лише за два тижні січня 1942 року в боях з партизанами під Феодосією й Судаком його армія втратила 784 солдати й офіцери, 58 автомобілів й багато іншої техніки, 3 обози. А всього на рахунку феодоеійських партизанів тільки за перший рік бойових дій - понад 3 тис. знищених солдатів та офіцерів противника, чимало бойової техніки й спорядження.
Багато партизанів полягло смертю героїв. Загинув, повертаючись з бойового завдання, партизанський розвідник В. Четвертак. Потрапивши в засідку, комсомолець підпустив гітлерівців на близьку відстань й підірвав гранату. Живцем був спалений на багатті захоплений фашистами у полон комсомолець В. О. Анюнас, який не видав катам дислокацію свого загону. Мученицьку смерть прийняла в катівнях гестапо партизанська зв'язкова й розвідниця комуністка Л. С. Прокопенко, яка працювала до окупації директором Феодосійської середньої школи № 2. 9 березня 1944 року після мордувань і тортур були розстріляні схоплені гітлерівцями партизанські розвідники - майстер друколітографії М. І. Коробков та його п'ятнадцятирічний син Віктор. Замість загиблих у партизанський ліс йшли з міста десятки інших патріотів.
Сміливо діяли учасники Феодосійського підпілля. Ядро його становили завідуюча яслами тютюнової фабрики П. М. Листовнича, лікарі О. В. Богданова, К. І. Шепелєва, Т. М. Пислегіна та інші. Організація об'єднувала 130 патріотів - комуністів, комсомольців та безпартійних. Підпільники створили також патріотичну групу в таборі військовополонених. До середини лютого 1943 року їм удалося визволити з табору 59 чоловік, 55 з них пішли до партизанів. Усі вони згодом відважно билися проти окупантів. Організація підтримувала зв'язок з обласним підпільним центром і працювала під його керівництвом.
Гітлерівці у березні 1943 року напали на слід організації. Керівник її Н. М. Листовнича та її соратники були заарештовані й після жорстоких тортур розстріляні. (Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 травня 1965 року П. М. Листовнича посмертно нагороджена орденом Леніна). Підпілля продовжуймо діяти, зокрема, добре законспірована група М. П. Богданова у
Феодосія
Сторінка 11 з 17
збройної охорони порту І. С. Мокроус, комісаром - заступник начальника політвідділу шостою відділу Придніпровської залізниці Р. М. Пономаренко. На 11 листопада 1941 року в загоні налічувався 171 чоловік, з них 86 комуністів і 40 комсомольців. 1 листопада партизани зосередилися в З листопада 1941 року під натиском переважаючих сил ворога радянські війська залишили Феодосію. Та невдовзі, 29 і З0 грудня, група військ Кавказького фронту у взаємодії з військово-морськими силами Чорноморського флоту висадили десант на Кримському півострові й після впертих боїв зайняли Керч і Феодосію. Висадка десанту була складовою частиною Керченсько-Феодосійської операції, що увійшла в історію Великої Вітчизняної війни як перша й найбільша десантна операція Радянських Збройних Сил. Вона зміцнила на деякий час становище радянських військ під Севастополем і на Південному фронті. У висадженні десанту брали участь крейсери «Красный Крым» та «Красный Кавказ», есмінці «Шаумян». «Незаможник», «Железняков», транспорт «Кубань», десять катерів типу «Морской охотник» і самохідних десантних суден. Увечері 28 грудня 1941 року вони вийшли з Новоросійської бухти під час шторму і на третю годину ранку 29 грудня були біля берегів Феодосії. Завдяки героїзму й самовідданості моряків на ранок З0 грудня місто злову стало радянським. Однак противник устиг перекинути в район Феодосії кілька з'єднань з інших ділянок фронту, в т. ч. 132-у й 170-у піхотні дивізії з-лід Севастополя. Кількісна й технічна перевага фашистського угруповання мусила Радянське командування 15 січня 1942 року вивести частини 44-ї армії на Акмонайські позиції й залишити Феодосію.
У перші ж дні окупації міста гітлерівці встановили режим репресій і терору. 4 грудня 1941 року близько 2 тис. радянських громадян, яких було зібрано на базарному майдані буцімто для переселення, вороги розстріляли в протитанковому рому неподалік заводу «Механік». Сотні жителів гітлерівці розстріляли або повісили на телеграфних стовпах за допомогу десантникам й партизанам. Трупи повішених не дозволялося знімати по кілька днів. Тисячі городян щодня фашисти виганяли на будівництво укріплень. За відмову від роботи їм погрожували розстрілом, у місті часто влаштовувалися облави на молодь. Багато юнаків і дівчат було відправлено на примусові роботи до Німеччини.
Та ні масові розстріли й страти, ні загроза каторги не могли залякати патріотів, змусити їх відмовитися від боротьби проти окупантів. Розгортався партизанський рух, виникали підпільні патріотичні групи. Колишній командуючий 11-го німецькою армією Манштейн у книзі «Втрачені перемоги», написаній після війни, визнавав, що в критичні дні початку січня (тобто під час Керченсько-Феодосійської операції) особливо виявилося, якою небезпекою для німецьких військ був партизанський рух. Лише за два тижні січня 1942 року в боях з партизанами під Феодосією й Судаком його армія втратила 784 солдати й офіцери, 58 автомобілів й багато іншої техніки, 3 обози. А всього на рахунку феодоеійських партизанів тільки за перший рік бойових дій - понад 3 тис. знищених солдатів та офіцерів противника, чимало бойової техніки й спорядження.
Багато партизанів полягло смертю героїв. Загинув, повертаючись з бойового завдання, партизанський розвідник В. Четвертак. Потрапивши в засідку, комсомолець підпустив гітлерівців на близьку відстань й підірвав гранату. Живцем був спалений на багатті захоплений фашистами у полон комсомолець В. О. Анюнас, який не видав катам дислокацію свого загону. Мученицьку смерть прийняла в катівнях гестапо партизанська зв'язкова й розвідниця комуністка Л. С. Прокопенко, яка працювала до окупації директором Феодосійської середньої школи № 2. 9 березня 1944 року після мордувань і тортур були розстріляні схоплені гітлерівцями партизанські розвідники - майстер друколітографії М. І. Коробков та його п'ятнадцятирічний син Віктор. Замість загиблих у партизанський ліс йшли з міста десятки інших патріотів.
Сміливо діяли учасники Феодосійського підпілля. Ядро його становили завідуюча яслами тютюнової фабрики П. М. Листовнича, лікарі О. В. Богданова, К. І. Шепелєва, Т. М. Пислегіна та інші. Організація об'єднувала 130 патріотів - комуністів, комсомольців та безпартійних. Підпільники створили також патріотичну групу в таборі військовополонених. До середини лютого 1943 року їм удалося визволити з табору 59 чоловік, 55 з них пішли до партизанів. Усі вони згодом відважно билися проти окупантів. Організація підтримувала зв'язок з обласним підпільним центром і працювала під його керівництвом.
Гітлерівці у березні 1943 року напали на слід організації. Керівник її Н. М. Листовнича та її соратники були заарештовані й після жорстоких тортур розстріляні. (Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 травня 1965 року П. М. Листовнича посмертно нагороджена орденом Леніна). Підпілля продовжуймо діяти, зокрема, добре законспірована група М. П. Богданова у
Дивиться також інші населені пункти району: