Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Одночасно 100 селянських господарств Караджі об'єдналися в друге колективне господарство - «Шлях Жовтневої революції». Селяни, які вступили до нього, займалися сільськогосподарською працею і водночас рибним промислом, тому в 1933 році господарство поділили на сільськогосподарський колгосп «Шлях Жовтневої революції» і рибартіль тієї ж назви. Головою рибоколгоспу з часу його заснування і до початку Великої Вітчизняної війни працював Г. В. Лихачов. Колективізація на селі проходила в умовах гострої класової боротьби. Куркулі прагнули розвалити колгоспи, не гребуючи будь-якими засобами. Були випадки, коли вони намагалися зіпсувати молотарки, розкрасти колгоспний хліб. У ніч на 31 серпня 1934 року вороги по-звірячому вбили Ф. І. Єлисєєва. На мітингу біля його могили колгоспники поклялися боротися за справу, якій віддав своє життя посланець партії і робітничого класу.
Важливою подією в Караджі 1930 року було створення партійної організації, яка стала бойовим ватажком колгоспних мас. Під її керівництвом неухильно зростала економіка господарства. Збільшувались урожаї зернових, овочів, а також поголів'я великої рогатої худоби, свиней, овець.
З 1935 року колгоспи Караджі обслуговувала Ак-Мечетська машинно-тракторна станція. Грошовий доход колгоспу ім. Сталіна в 1940 році становив 349 тис. карбо ванців.
Все більше трудівників включалося в соціалістичне змагання. Колгоспники М. Ю. Приходько, К. С. Приходько, Г. Н. Якименко та інші щодня виконували норму на 150-200 процентів.
Рік у рік поліпшувався матеріальний добробут колгоспників. У 1939 році, наприклад, вони одержали на трудодень по 8 кг продуктів і по 3 крб. 45 коп. грошима.
За роки Радянської влади змінився зовнішній вигляд села. Селяни спорудили нові будинки. Тут було висаджено 1500 дерев, закладено громадський сад на площі 6 га. Обладнано дитячі ясла та дитячий майданчик. У 1932 році на базі семирічної школи створено школу-інтернат з великим підсобним господарством. У 1940 ропі в Караджі працювала середня школа, в якій навчалося понад 300 дітей і трудилося 11 учителів. 1938 року побудували клуб на 150 місць, придбали кіноустановку.
Коли фашистська Німеччина віроломно напала на СРСР, на заклик Комуністичної партії з Караджі у перші дні війни 21 чоловік пішов до Червоної Армії, а ті колгоспники, що лишилися в селі, своєю працею допомагали фронту. Комуністи очолили боротьбу трудящих за виконання взятих перед державою зобов'язань, мобілізували їх на якнайшвидше збирання врожаю, який було передано у фонд Червоної Армії.
2 листопада 1941 року село захопили німецько-румунські частини. Настали тяжкі дні окупації. 134 чоловіка з Караджі і населених пунктів, підпорядкованих Караджинській сільраді, було вивезено до Німеччини. Населення чинило опір гітлерівцям, не виконувало розпоряджень окупаційних властей, не виходило на примусові роботи.
Фашистські загарбники зруйнували колгоспні будівлі, пограбували громад ське майно, худобу, птицю, запаси насіння, кормів, продукти. Вони завдали селу збитків, які обчислювалися більш як у 18,6 млн. карбованців.
Стрімкий наступ радянських військ навесні 1944 року перешкодив гітлерівцям повністю знищити село. Але, відступаючи, вони спалили школу, знищили апаратуру Тарханкутського маяка і підготували його до висадження. Запобіг цьому піонер Василь Гузенко. Коли ворожі машини від'їхали від маяка, хлопчик вибіг з-за каміння і висмикнув з вибухівки шнур, який почав горіти.
14 квітня 1944 року частини 87-ї гвардійської дивізії під командуванням полковника К. Я. Тимчика визволили Караджі від загарбників.
У боях з фашистами відзначилося й багато жителів Караджі. М. Д. Лапкін, Д. І. Моцар, І. С. Кравченко, П. А. Кабачек нагороджені орденом Червоної Зірки тз багатьма медалями. М. С. Огданець - орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаллю «За бойові заслуги». Бойові подвиги Є. Ф. Приходько, яка після закінчення курсів радистів виконувала завдання командування в тилу ворога, відзначені орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями «За відвагу» і «За бойові заслуги». В Югославії встановлено пам'ятник уродженці Караджі Є. С. Огданець. Влітку 1942 року її було насильно вивезено до Німеччини. Втікши з концтабору, патріотка воювала з фашистами в партизанському загоні в Югославії, загинула 1944 року.
Полягли смертю хоробрих партизани Г. В. Лихачов, К. В. Дзись, П. К. Шегульний, С. П. Каверков, воїни М. А. Корнаухов, П. Р. Калатур, А. А. Моцар та інші. На честь тих, хто віддав своє життя за свободу й
Оленівка
Сторінка 3 з 6
колективне господарство - колгосп ім. Сталіна. 1930 року до нього вступило 95 сім'ї. З 1931 року господарство очолював ленінградський робітник двадцятип'ятитисячник Ф. І. Єлисєєв - вольовий, сміливий комуніст, який багато сил віддав зміцненню колгоспу. Важливою подією в Караджі 1930 року було створення партійної організації, яка стала бойовим ватажком колгоспних мас. Під її керівництвом неухильно зростала економіка господарства. Збільшувались урожаї зернових, овочів, а також поголів'я великої рогатої худоби, свиней, овець.
З 1935 року колгоспи Караджі обслуговувала Ак-Мечетська машинно-тракторна станція. Грошовий доход колгоспу ім. Сталіна в 1940 році становив 349 тис. карбо ванців.
Все більше трудівників включалося в соціалістичне змагання. Колгоспники М. Ю. Приходько, К. С. Приходько, Г. Н. Якименко та інші щодня виконували норму на 150-200 процентів.
Рік у рік поліпшувався матеріальний добробут колгоспників. У 1939 році, наприклад, вони одержали на трудодень по 8 кг продуктів і по 3 крб. 45 коп. грошима.
За роки Радянської влади змінився зовнішній вигляд села. Селяни спорудили нові будинки. Тут було висаджено 1500 дерев, закладено громадський сад на площі 6 га. Обладнано дитячі ясла та дитячий майданчик. У 1932 році на базі семирічної школи створено школу-інтернат з великим підсобним господарством. У 1940 ропі в Караджі працювала середня школа, в якій навчалося понад 300 дітей і трудилося 11 учителів. 1938 року побудували клуб на 150 місць, придбали кіноустановку.
Коли фашистська Німеччина віроломно напала на СРСР, на заклик Комуністичної партії з Караджі у перші дні війни 21 чоловік пішов до Червоної Армії, а ті колгоспники, що лишилися в селі, своєю працею допомагали фронту. Комуністи очолили боротьбу трудящих за виконання взятих перед державою зобов'язань, мобілізували їх на якнайшвидше збирання врожаю, який було передано у фонд Червоної Армії.
2 листопада 1941 року село захопили німецько-румунські частини. Настали тяжкі дні окупації. 134 чоловіка з Караджі і населених пунктів, підпорядкованих Караджинській сільраді, було вивезено до Німеччини. Населення чинило опір гітлерівцям, не виконувало розпоряджень окупаційних властей, не виходило на примусові роботи.
Фашистські загарбники зруйнували колгоспні будівлі, пограбували громад ське майно, худобу, птицю, запаси насіння, кормів, продукти. Вони завдали селу збитків, які обчислювалися більш як у 18,6 млн. карбованців.
Стрімкий наступ радянських військ навесні 1944 року перешкодив гітлерівцям повністю знищити село. Але, відступаючи, вони спалили школу, знищили апаратуру Тарханкутського маяка і підготували його до висадження. Запобіг цьому піонер Василь Гузенко. Коли ворожі машини від'їхали від маяка, хлопчик вибіг з-за каміння і висмикнув з вибухівки шнур, який почав горіти.
14 квітня 1944 року частини 87-ї гвардійської дивізії під командуванням полковника К. Я. Тимчика визволили Караджі від загарбників.
У боях з фашистами відзначилося й багато жителів Караджі. М. Д. Лапкін, Д. І. Моцар, І. С. Кравченко, П. А. Кабачек нагороджені орденом Червоної Зірки тз багатьма медалями. М. С. Огданець - орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаллю «За бойові заслуги». Бойові подвиги Є. Ф. Приходько, яка після закінчення курсів радистів виконувала завдання командування в тилу ворога, відзначені орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями «За відвагу» і «За бойові заслуги». В Югославії встановлено пам'ятник уродженці Караджі Є. С. Огданець. Влітку 1942 року її було насильно вивезено до Німеччини. Втікши з концтабору, патріотка воювала з фашистами в партизанському загоні в Югославії, загинула 1944 року.
Полягли смертю хоробрих партизани Г. В. Лихачов, К. В. Дзись, П. К. Шегульний, С. П. Каверков, воїни М. А. Корнаухов, П. Р. Калатур, А. А. Моцар та інші. На честь тих, хто віддав своє життя за свободу й
Дивиться також інші населені пункти району: