Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
безалкогольних напоїв, вапна, збирання морських черепашок, майстерні обозоремонтні, авторемонтні, валяльні, вулканізації, побутового ремонту, швацьку тощо.
Міцніло господарство - поліпшувався добробут трудящих, зростали прибутки колгоспників. 1939 року на трудодень вони одержали по 3 кг пшениці і по 3 крб. 40 коп. грішми. За роки довоєнних п'ятирічок Ак-Мечеть перетворилася на великий населений пункт, з 1935 року - центр району. Змінився зовнішній вигляд села, побут населення. До 1940 року вже були споруджені нові адміністративно-господарські будинки, 2 магазини, їдальня, лазня, перукарня. Колгоспна електростанція забезпечувала струмом виробничі й побутові потреби населення. Головні вулиці села були забруковані. Велика увага приділялася озелененню.
Медичну допомогу жителям подавали в лікарні з стаціонарним відділенням на 70 ліжок, де працювало 4 лікарі, 2 фельдшери, 4 медичні сестри. Для дошкільнят відкрили дитясла і дитсадок на 95 місць. 575 дітей вчилися в середній школі, їх навчали 22 вчителі. Працювали клуб на 250 місць із стаціонарною кіноустановкою, 2 бібліотеки з фондом 14 200 книжок. З 1935 року видавалася районна газета «Колхозный путь».
Але мирну працю радянських людей перервав віроломний напад гітлерівської Німеччини на Країну Рад. 236 жителів села пішли на фронт. Наприкінці червня 1941 року в райцентрі створено винищувальний батальйон для боротьби з ворожими парашутистами. У липні сформовано 3 батальйони народного ополчення чисельністю тисячу чоловік. Колгоспи передали Червоній Армії майже всю свою техніку і кращих коней.
З наближенням фронту з села евакуювали цінності, худобу, сільськогосподарський реманент. До Краснодарського краю вивезли близько 6 тис. колгоспних овець. Бібліотекар В. А. Тихонова поскладала в діжки і ящики найцінніші книжки і закопала в саду. Після визволення села, в квітні 1944 року, вони знову з'явилися на полицях бібліотеки.
1 листопада 1941 року німецькі окупанти захопили село. Фашисти розстріляли 5 радянських військовополонених і 15 чоловік мирного населення, 187 жителів вивезли до Німеччини. Ще у вересні в Ак-Мечеті почав створюватися з партійний, радянських і господарських працівників села та району партизанський загін. Спочатку в ньому налічувалося 80 чоловік. Командиром його призначено К. Н. Калашникова, комісаром - А. К. Кочового, начальником штабу - В. П. Яковлева. Згодом до нього влилося 50 червоноармійців, які вирвалися з оточення. Загін діяв у складі 4-го партизанського району разом з Севастопольським. 18 листопада 1941 року партизани здійснили першу операцію: на шляху, що вів з села Кокозів (тепер Соколине) на гору Ай-Петрі, вони підірвали 2 автомашини, вбили 11 фашистів. У п'ятигодинному бою з каральним загоном чисельністю 1000 гітлерівців партизани Ак-Мечетського й Севастопольського загонів знищили 53 і поранили 85 карателів. У січні-лютому 1942 року патріоти діяли на шосе Ялта-Севастополь. У березні загін здійснив ряд вдалих наскоків на склади й транспорти ворога, поповнивший, зброєю і боєприпасами. У травні група А. Т. Ткачова пошкодила 76-жильний польовий провід на відстані 7 км. За 7 місяців свого існування загін здійснив чимало бойових операцій, знищивши багато живої сили і техніки ворога. 20 партизанів - членів партії - загинули в боях. Серед них колишній голова Ак-Мечетської сільради І. К. Сокольський і працівник райздороввідділу, відважний партизан В. В. Чос. Сили загону танули. Не вистачало продовольства. 29 квітня 1942 року рештки Ак-Мечетського загону влилися в об'єднаний Ялтинський загін.
У березні 1944 року, коли командування 4-го Українського фронту готувалося
до визволення Криму, для утворення маневреної бази з Геленджика направили групу
торпедних катерів під командуванням капітана 2-го рангу В. Т. Проценка. Один з них був підбитий ворожою артилерією в районі Ак-Мечетської бухти і почав тонути. Фашистам вдалося схопити тяжкопораненого старшину 2-ї статті В. Я. Агафонова. Вони довго катували його, намагаючись довідатися про плани радянського командування. Підважний моряк не сказав ні слова. Фашисти по-звірячому вбили старшину і кинули в рів. Уночі жителі села І. Скрипка і М. Кукол поховали патріота. 28 квітня 1944 року І. Скрипка і М. Кукол були нагороджені Почесними грамотами Чорноморського флоту. Іменем В. Я. Агафонова названо вулицю селища.
14 квітня 1944 року Ак-Мечеть визволили воїни 262-го полку 87-ї гвардійської стрілецької дивізії 2-ї гвардійської армії 4-го Українського фронту.
Відважно билися 899 жителів Ак-Мечеті на фронтах Великої Вітчизняної війни. М. Д. Дудря, який напередодні війни закінчив Качинську авіаційну
Чорноморське
Сторінка 4 з 7
«Початок» у 1939 році були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. 18 колгоспників стали стахановцями. Розвивалася місцева промисловість. 1941 року промкомбінат об'єднував каменоломні, де добували камінь-черепашник і камінь бутовий, цехи виробництва Міцніло господарство - поліпшувався добробут трудящих, зростали прибутки колгоспників. 1939 року на трудодень вони одержали по 3 кг пшениці і по 3 крб. 40 коп. грішми. За роки довоєнних п'ятирічок Ак-Мечеть перетворилася на великий населений пункт, з 1935 року - центр району. Змінився зовнішній вигляд села, побут населення. До 1940 року вже були споруджені нові адміністративно-господарські будинки, 2 магазини, їдальня, лазня, перукарня. Колгоспна електростанція забезпечувала струмом виробничі й побутові потреби населення. Головні вулиці села були забруковані. Велика увага приділялася озелененню.
Медичну допомогу жителям подавали в лікарні з стаціонарним відділенням на 70 ліжок, де працювало 4 лікарі, 2 фельдшери, 4 медичні сестри. Для дошкільнят відкрили дитясла і дитсадок на 95 місць. 575 дітей вчилися в середній школі, їх навчали 22 вчителі. Працювали клуб на 250 місць із стаціонарною кіноустановкою, 2 бібліотеки з фондом 14 200 книжок. З 1935 року видавалася районна газета «Колхозный путь».
Але мирну працю радянських людей перервав віроломний напад гітлерівської Німеччини на Країну Рад. 236 жителів села пішли на фронт. Наприкінці червня 1941 року в райцентрі створено винищувальний батальйон для боротьби з ворожими парашутистами. У липні сформовано 3 батальйони народного ополчення чисельністю тисячу чоловік. Колгоспи передали Червоній Армії майже всю свою техніку і кращих коней.
З наближенням фронту з села евакуювали цінності, худобу, сільськогосподарський реманент. До Краснодарського краю вивезли близько 6 тис. колгоспних овець. Бібліотекар В. А. Тихонова поскладала в діжки і ящики найцінніші книжки і закопала в саду. Після визволення села, в квітні 1944 року, вони знову з'явилися на полицях бібліотеки.
1 листопада 1941 року німецькі окупанти захопили село. Фашисти розстріляли 5 радянських військовополонених і 15 чоловік мирного населення, 187 жителів вивезли до Німеччини. Ще у вересні в Ак-Мечеті почав створюватися з партійний, радянських і господарських працівників села та району партизанський загін. Спочатку в ньому налічувалося 80 чоловік. Командиром його призначено К. Н. Калашникова, комісаром - А. К. Кочового, начальником штабу - В. П. Яковлева. Згодом до нього влилося 50 червоноармійців, які вирвалися з оточення. Загін діяв у складі 4-го партизанського району разом з Севастопольським. 18 листопада 1941 року партизани здійснили першу операцію: на шляху, що вів з села Кокозів (тепер Соколине) на гору Ай-Петрі, вони підірвали 2 автомашини, вбили 11 фашистів. У п'ятигодинному бою з каральним загоном чисельністю 1000 гітлерівців партизани Ак-Мечетського й Севастопольського загонів знищили 53 і поранили 85 карателів. У січні-лютому 1942 року патріоти діяли на шосе Ялта-Севастополь. У березні загін здійснив ряд вдалих наскоків на склади й транспорти ворога, поповнивший, зброєю і боєприпасами. У травні група А. Т. Ткачова пошкодила 76-жильний польовий провід на відстані 7 км. За 7 місяців свого існування загін здійснив чимало бойових операцій, знищивши багато живої сили і техніки ворога. 20 партизанів - членів партії - загинули в боях. Серед них колишній голова Ак-Мечетської сільради І. К. Сокольський і працівник райздороввідділу, відважний партизан В. В. Чос. Сили загону танули. Не вистачало продовольства. 29 квітня 1942 року рештки Ак-Мечетського загону влилися в об'єднаний Ялтинський загін.
У березні 1944 року, коли командування 4-го Українського фронту готувалося
до визволення Криму, для утворення маневреної бази з Геленджика направили групу
торпедних катерів під командуванням капітана 2-го рангу В. Т. Проценка. Один з них був підбитий ворожою артилерією в районі Ак-Мечетської бухти і почав тонути. Фашистам вдалося схопити тяжкопораненого старшину 2-ї статті В. Я. Агафонова. Вони довго катували його, намагаючись довідатися про плани радянського командування. Підважний моряк не сказав ні слова. Фашисти по-звірячому вбили старшину і кинули в рів. Уночі жителі села І. Скрипка і М. Кукол поховали патріота. 28 квітня 1944 року І. Скрипка і М. Кукол були нагороджені Почесними грамотами Чорноморського флоту. Іменем В. Я. Агафонова названо вулицю селища.
14 квітня 1944 року Ак-Мечеть визволили воїни 262-го полку 87-ї гвардійської стрілецької дивізії 2-ї гвардійської армії 4-го Українського фронту.
Відважно билися 899 жителів Ак-Мечеті на фронтах Великої Вітчизняної війни. М. Д. Дудря, який напередодні війни закінчив Качинську авіаційну
Дивиться також інші населені пункти району: