Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
бідні й у більшості у них не впсчачає хліба до нового врожаю. 1900 року в Албаті мешкало 486 чоловік. У селі зростали куркульські господарства. Кращими землями володіли поміщики - в 1915 році Кохендорфер мав 150 десятин землі, Свіцин - 254,5. Біднота не могла
і не хотіла миритися з безпросвітними злиднями. Але класова свідомість пригноблених селян у глухому гірському селі пробуджувалася повільно. Окремі спроби виступити проти експлуататорів мали стихійний, неорганізований характер.
У цей період Албат входив до Каралезької волості Сімферопольського повіту. Селяни жили в тісних темних домівках. Неписьменність, злидні, безправ'я такою була їх доля. Мулли та попи допомагали поміщикам і куркулям тримати бідноту в темряві й покорі. Не було медичного обслуговування населення. Найближча лікарня містилася за 16 верст. Хвора людина зверталася по допомогу до знахарів та мулл. Високою була смертність, особливо дитяча. Першу земську трикласну школу відкрили в Албаті 1897 року. У 1900/01 навчальному році тут вчилося 27 дітей. Багато хто з учнів через тяжкі матеріальні умови не міг відвідувати школу. Так, у 1906 році трирічний курс навчання закінчили двоє дітей.
Лише перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції створила умови для докорінного поліпшення становища трудового селянства. Радянську владу встановили в Албаті в середині січня 1918 року. Але через три місяці сюди вдерлися німецькі окупанти. Наприкінці 1918 року після відходу німецьких частин село захопили білогвардійці. Татарські буржуазні націоналісти і куркулі добровільно йшли до білогвардійських загонів, що розстрілювали мирних жителів, сіяли національну ворожнечу, чинили прилюдні екзекуції. У квітні 1919 року Албат визволено від ворога частинами Червоної Армії. Але в червні того ж року село захопили білогвардійці. Найбідніше селянство Албата підтримувало партизанів, які боролися проти ворогів, позбавляли білогвардійців продовольства і палива, руйнували мосщ і шляхи.
Остаточно Радянська влада утвердилася в Албаті після розгрому військ Врангеля у Криму Червоною Армією в середині листопада 1920 року. 29 листопада того ж року створено Албатський сільський ревком. Велику допомогу місцевим органам влади подавали робітники Севастополя.
Кращі представники трудового селянства гуртувалися навколо партійного осередку, що утворився в 1921 році й діяв при сільській Раді. Осередок працював у дуже складних умовах. У горах, що оточували Албат, засіли куркульські банди, що чинили розправу над комуністами та біднотою. 27 вересня 1921 року банда вдерлася до Албата і розгромила виконком Ради. Тяжке становище жителів села посилила посуха 1921 року. В ці нелегкі роки Радянський уряд подавав селянам допомогу, виділяв позики на продовольчі потреби.
Організаторську і політико-виховну роботу в Албаті проводили комуністи Севастопольського повіту, а після створення в 1923 році Бахчисарайського району бахчисарайські комуністи. Вони докладали багато сил, щоб вирвати селян з-під впливу націоналістів і мулл, залучити їх до кооперативного руху.
Одним з перших паростків нового в житті Албата було створення 1921 року трудової артілі «Сезам». До неї увійшли 19 бідняків і 25 членів їх родин. У шк було 140 десятин землі під садом та плантаціями тютюну. Того ж року тут почало діяти відділення Біюк-Сюреньського споживчого товариства
Комсомольський осередок в Албаті утворився 1924 року. Передові комсомольці та кращі представники найбіднішого селянства виявили бажання вступити до більшовицької партії. Комуністи села спочатку входили до складу Коккозької кандидатської групи. В липні 1927 року Бахчисарайський райком ВКП(б) прийняв рішення створити в Албаті кандидатську групу, прикріпивши до неї комуніста з Бахчисарая. Група складалася з одного члена партії та чотирьох кандидатів у члени партії.
Поряд а розв'язанням господарських питань велика увага приділялася розвитку народної освіти, культури. Провадилася ліквідація неписьменності. Відкрили хату-читальню. Серед мешканців села велася агітаційно-масова робота, залучалися до громадського життя жінки. Радянська влада дбала про охорону історичних пам'яток. Ще 1921 року за наказом Кримревкому про націоналізацію музеїв та пам'яток культури залишки міста Мангупа було взято під охорону Республіки.
Активно проходило в Албаті обговорення рішень XV з'їзду ВКП(б), що взяв курс, на колективізацію сільського господарства. Багато жителів села, які виступали на зборах, присвячених цьому питанню, схвалювали лінію партії. Комуністи, місцеві органи влади особливу увагу приділяли пропаганді досвіду перших колективних господарств. Взимку 1927 року в Албаті
Куйбишеве
Сторінка 2 з 6
3 розвитком капіталістичних відносин поглиблювався процес класового розшарування селянства. Погіршувалося становище основної маси жителів села. Навіть царські урядовці змушені були визнати, що селяни Албата дуже і не хотіла миритися з безпросвітними злиднями. Але класова свідомість пригноблених селян у глухому гірському селі пробуджувалася повільно. Окремі спроби виступити проти експлуататорів мали стихійний, неорганізований характер.
У цей період Албат входив до Каралезької волості Сімферопольського повіту. Селяни жили в тісних темних домівках. Неписьменність, злидні, безправ'я такою була їх доля. Мулли та попи допомагали поміщикам і куркулям тримати бідноту в темряві й покорі. Не було медичного обслуговування населення. Найближча лікарня містилася за 16 верст. Хвора людина зверталася по допомогу до знахарів та мулл. Високою була смертність, особливо дитяча. Першу земську трикласну школу відкрили в Албаті 1897 року. У 1900/01 навчальному році тут вчилося 27 дітей. Багато хто з учнів через тяжкі матеріальні умови не міг відвідувати школу. Так, у 1906 році трирічний курс навчання закінчили двоє дітей.
Лише перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції створила умови для докорінного поліпшення становища трудового селянства. Радянську владу встановили в Албаті в середині січня 1918 року. Але через три місяці сюди вдерлися німецькі окупанти. Наприкінці 1918 року після відходу німецьких частин село захопили білогвардійці. Татарські буржуазні націоналісти і куркулі добровільно йшли до білогвардійських загонів, що розстрілювали мирних жителів, сіяли національну ворожнечу, чинили прилюдні екзекуції. У квітні 1919 року Албат визволено від ворога частинами Червоної Армії. Але в червні того ж року село захопили білогвардійці. Найбідніше селянство Албата підтримувало партизанів, які боролися проти ворогів, позбавляли білогвардійців продовольства і палива, руйнували мосщ і шляхи.
Остаточно Радянська влада утвердилася в Албаті після розгрому військ Врангеля у Криму Червоною Армією в середині листопада 1920 року. 29 листопада того ж року створено Албатський сільський ревком. Велику допомогу місцевим органам влади подавали робітники Севастополя.
Кращі представники трудового селянства гуртувалися навколо партійного осередку, що утворився в 1921 році й діяв при сільській Раді. Осередок працював у дуже складних умовах. У горах, що оточували Албат, засіли куркульські банди, що чинили розправу над комуністами та біднотою. 27 вересня 1921 року банда вдерлася до Албата і розгромила виконком Ради. Тяжке становище жителів села посилила посуха 1921 року. В ці нелегкі роки Радянський уряд подавав селянам допомогу, виділяв позики на продовольчі потреби.
Організаторську і політико-виховну роботу в Албаті проводили комуністи Севастопольського повіту, а після створення в 1923 році Бахчисарайського району бахчисарайські комуністи. Вони докладали багато сил, щоб вирвати селян з-під впливу націоналістів і мулл, залучити їх до кооперативного руху.
Одним з перших паростків нового в житті Албата було створення 1921 року трудової артілі «Сезам». До неї увійшли 19 бідняків і 25 членів їх родин. У шк було 140 десятин землі під садом та плантаціями тютюну. Того ж року тут почало діяти відділення Біюк-Сюреньського споживчого товариства
Комсомольський осередок в Албаті утворився 1924 року. Передові комсомольці та кращі представники найбіднішого селянства виявили бажання вступити до більшовицької партії. Комуністи села спочатку входили до складу Коккозької кандидатської групи. В липні 1927 року Бахчисарайський райком ВКП(б) прийняв рішення створити в Албаті кандидатську групу, прикріпивши до неї комуніста з Бахчисарая. Група складалася з одного члена партії та чотирьох кандидатів у члени партії.
Поряд а розв'язанням господарських питань велика увага приділялася розвитку народної освіти, культури. Провадилася ліквідація неписьменності. Відкрили хату-читальню. Серед мешканців села велася агітаційно-масова робота, залучалися до громадського життя жінки. Радянська влада дбала про охорону історичних пам'яток. Ще 1921 року за наказом Кримревкому про націоналізацію музеїв та пам'яток культури залишки міста Мангупа було взято під охорону Республіки.
Активно проходило в Албаті обговорення рішень XV з'їзду ВКП(б), що взяв курс, на колективізацію сільського господарства. Багато жителів села, які виступали на зборах, присвячених цьому питанню, схвалювали лінію партії. Комуністи, місцеві органи влади особливу увагу приділяли пропаганді досвіду перших колективних господарств. Взимку 1927 року в Албаті
Дивиться також інші населені пункти району:
- Бахчисарайський район
- Углове
- Тернівка
- Тінисте
- Табачне
- Скалисте
- Поштове
- Плодове
- Красний Мак
- Каштани
- Зелене
- Залізничне
- Голубинка
- Віліне
- Верхоріччя
- Ароматне
- Научний