Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Патріотам Сарабуза допоміг Сімферопольський підпільний центр, який дістав завдання від Кримського обкому ВКП (б) і командування Червоної Армії активізувати боротьбу з окупантами в Сарабузі, де розташовувалися найбільший фашистський аеродром і важлива залізнична станція. І. А. Козлов, секретар Сімферопольського підпільного комітету ВКП(б), зв'язався з С. А. Шевченком, членом однієї и підпільних груп Сімферополя, який після її провалу влаштувався працювати комірником на станції Сарабуз. У листопаді 1943 року рішенням підпільного міськкому С. Л. Шевченка затвердили відповідальним організатором, він здійснював керівництво патріотичними групами в Сарабузі. З молодих патріотів було створено нову групу на чолі з М. П. Шевченком. До неї ввійшли П. Д. Коляда, О. Лядов, Г. П. Скубко, А. П. Камінський. У цей же час С. А. Шевченко організовує ще одну групу на чол і з учителем В. О. Масуновим. Спочатку до її складу входили К. С. Звонников, Н. Г. Мироненко, М. Бурлак, М. В. Затуливітер, В. Брехов, С. Гриневецький та інші.
За завданням Сімферопольського міськкому та обласного партійного центру, підпільники розгорнули активну диверсійну діяльність. Група М. П. Шевченка діяла на станції Сарабуз, а група В. О. Масунова - на аеродромі. 23 грудня 194З року В. Г. Мироненко з допомогою магнітної міни знищив 50 бочок пального на сарабузькому аеродромі. Таку ж операцію він здійснив і 8 лютого 1944 року, а 4 квітня М. Бурлак тут же ліквідував 4 вагони з бензином у бочках. 23 січня
Року. А. П. Камінський підірвав 10 вагонів з боєприпасами. Було пошкоджено всі колії на станції. Рух припинився майже на добу. 23 лютого А. П. Камінському вдалося підкласти міну в ешелон. Вибух стався неподалік станції Курман (нині Урожайна). А 3 березня підпільник замінував змішаний состав з цистернами і вагонами, який вибухнув у Джанкої. 15 березня О. Лядов підірвав 50-тонну цистерну з бензином. Через 3 дні П. Д. Коляда міною знищив состав з боєприпасами і пальним 25 вагонів.
Не вистачало магнітних мін, і підпільники почали засипати піском та склячим порошком букси вагонів, що викликало аварію під час руху. Всього вони вивели з ладу 207 вагонів. Патріоти також систематично вели спостереження за рухом поїздів через станцію Сарабуз і повідомляли про це штаб Північного
з'єднання партизанів. Для радянської авіації вони склали план аеродрому з усіма об'єктами. Влаштувавшись працювати в сарабузьку комендатуру, М. В. Затуливітер добувала бланки перепусток, відбитки печаток й штампів і повідомляла партизанів про розташування й пересування ворожих військових частин. Підпільники рятували радянських людей від вигнання до Німеччини, допомагали їм перейти до партизанів.
Багато жителів селища відзначилися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Всього в селищі мешкає понад 150 ветеранів війни. Сім'я В. О. Дмитерка у повному складі з ремпоїздом пройшла шлях від Сарабуза до Одеси. Кожного з її членів удостоєно кількох урядових нагород. Син В. О. Дмитерка - Олександр дійшов до Берліна, де раз був нагороджений. Загинув у 1945 році під час форсування річки Одеру. В битві за Берлін загинув льотчик П. І. Кириленко. Хоробрим і енергійним розвідником проявив себе колишній учень Сарабузької школи Володя Єфимов. Виконуючи одну з операцій, він був тяжко поранений і перебував у партизанській санчастині на лікуванні. 17 квітня 1942 року гітлерівці оточили табір, схопили Володю і живцем спалили його. М. А. Мисенко свій бойовий шлях завершила на Ельбі. Вона удостоєна кількох урядових нагород. Тепер М. А. Мисенко працює лікарем селищної лікарні.
13 квітня 1944 року частини Червоної Армії визволили станцію Сарабуз і прилеглі до неї села від фашистських загарбників. Першими увійшли до насолених пунктів бійці 1001-го стрілецького полку 279-ї Лисичанської Червонопрапорпої стрілецької дивізії. У вигнанні гітлерівців з сіл взяв участь загін сарабузькич підпільників.
На другий день після визволення було створено оргкомітет, який вжив терміновових заходів, щоб ліквідувати наслідки господарювання фашистів. В усі громадські організації і колгоспи направлялися керівники. Комітет подбав також про постачання Червоної Армії хлібом, молоком, м'ясом, фуражем. У Сарабузі відкрили лазарет, де було подано допомогу близько 100 радянським солдатам і офіцерам. Для охорони порядку й збору трофеїв сформували дружину з молоді.
Невдовзі поновила свою діяльність Спатська сільрада, першим головою її пан учасник сарабузького підпільного руху М. П. Шевченко. Гітлерівці завдали великої шкоди селищу і прилеглим до нього селам Спату й Шунуку.
Гвардійське
Сторінка 4 з 8
становище на фронтах, добували зброю. Їм допомагали піонери. Гестапівцям вдалося схопити двох підлітків: 16-річного Вітю Трунова і 15-річного Олексу Сінченка, під час обшуку у них знайшли зброю. Та, незважаючи на тортури, юні герої не виказали товаришів. За наказом гітлерівського коменданта Сімферополя 12 квітня 1943 року їх було розстріляно. Патріотам Сарабуза допоміг Сімферопольський підпільний центр, який дістав завдання від Кримського обкому ВКП (б) і командування Червоної Армії активізувати боротьбу з окупантами в Сарабузі, де розташовувалися найбільший фашистський аеродром і важлива залізнична станція. І. А. Козлов, секретар Сімферопольського підпільного комітету ВКП(б), зв'язався з С. А. Шевченком, членом однієї и підпільних груп Сімферополя, який після її провалу влаштувався працювати комірником на станції Сарабуз. У листопаді 1943 року рішенням підпільного міськкому С. Л. Шевченка затвердили відповідальним організатором, він здійснював керівництво патріотичними групами в Сарабузі. З молодих патріотів було створено нову групу на чолі з М. П. Шевченком. До неї ввійшли П. Д. Коляда, О. Лядов, Г. П. Скубко, А. П. Камінський. У цей же час С. А. Шевченко організовує ще одну групу на чол і з учителем В. О. Масуновим. Спочатку до її складу входили К. С. Звонников, Н. Г. Мироненко, М. Бурлак, М. В. Затуливітер, В. Брехов, С. Гриневецький та інші.
За завданням Сімферопольського міськкому та обласного партійного центру, підпільники розгорнули активну диверсійну діяльність. Група М. П. Шевченка діяла на станції Сарабуз, а група В. О. Масунова - на аеродромі. 23 грудня 194З року В. Г. Мироненко з допомогою магнітної міни знищив 50 бочок пального на сарабузькому аеродромі. Таку ж операцію він здійснив і 8 лютого 1944 року, а 4 квітня М. Бурлак тут же ліквідував 4 вагони з бензином у бочках. 23 січня
Року. А. П. Камінський підірвав 10 вагонів з боєприпасами. Було пошкоджено всі колії на станції. Рух припинився майже на добу. 23 лютого А. П. Камінському вдалося підкласти міну в ешелон. Вибух стався неподалік станції Курман (нині Урожайна). А 3 березня підпільник замінував змішаний состав з цистернами і вагонами, який вибухнув у Джанкої. 15 березня О. Лядов підірвав 50-тонну цистерну з бензином. Через 3 дні П. Д. Коляда міною знищив состав з боєприпасами і пальним 25 вагонів.
Не вистачало магнітних мін, і підпільники почали засипати піском та склячим порошком букси вагонів, що викликало аварію під час руху. Всього вони вивели з ладу 207 вагонів. Патріоти також систематично вели спостереження за рухом поїздів через станцію Сарабуз і повідомляли про це штаб Північного
з'єднання партизанів. Для радянської авіації вони склали план аеродрому з усіма об'єктами. Влаштувавшись працювати в сарабузьку комендатуру, М. В. Затуливітер добувала бланки перепусток, відбитки печаток й штампів і повідомляла партизанів про розташування й пересування ворожих військових частин. Підпільники рятували радянських людей від вигнання до Німеччини, допомагали їм перейти до партизанів.
Багато жителів селища відзначилися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Всього в селищі мешкає понад 150 ветеранів війни. Сім'я В. О. Дмитерка у повному складі з ремпоїздом пройшла шлях від Сарабуза до Одеси. Кожного з її членів удостоєно кількох урядових нагород. Син В. О. Дмитерка - Олександр дійшов до Берліна, де раз був нагороджений. Загинув у 1945 році під час форсування річки Одеру. В битві за Берлін загинув льотчик П. І. Кириленко. Хоробрим і енергійним розвідником проявив себе колишній учень Сарабузької школи Володя Єфимов. Виконуючи одну з операцій, він був тяжко поранений і перебував у партизанській санчастині на лікуванні. 17 квітня 1942 року гітлерівці оточили табір, схопили Володю і живцем спалили його. М. А. Мисенко свій бойовий шлях завершила на Ельбі. Вона удостоєна кількох урядових нагород. Тепер М. А. Мисенко працює лікарем селищної лікарні.
13 квітня 1944 року частини Червоної Армії визволили станцію Сарабуз і прилеглі до неї села від фашистських загарбників. Першими увійшли до насолених пунктів бійці 1001-го стрілецького полку 279-ї Лисичанської Червонопрапорпої стрілецької дивізії. У вигнанні гітлерівців з сіл взяв участь загін сарабузькич підпільників.
На другий день після визволення було створено оргкомітет, який вжив терміновових заходів, щоб ліквідувати наслідки господарювання фашистів. В усі громадські організації і колгоспи направлялися керівники. Комітет подбав також про постачання Червоної Армії хлібом, молоком, м'ясом, фуражем. У Сарабузі відкрили лазарет, де було подано допомогу близько 100 радянським солдатам і офіцерам. Для охорони порядку й збору трофеїв сформували дружину з молоді.
Невдовзі поновила свою діяльність Спатська сільрада, першим головою її пан учасник сарабузького підпільного руху М. П. Шевченко. Гітлерівці завдали великої шкоди селищу і прилеглим до нього селам Спату й Шунуку.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чистеньке
- Урожайне
- Укромне
- Скворцове
- Родникове
- Первомайське
- Перове
- Новоандріївка
- Миколаївка
- Молодіжне
- Мирне
- Мазанка
- Кальчугине
- Кам’янка
- Донське
- Добре
- Денисівка
- Водне