Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Комуністи Фрайдорфа виступили ініціаторами збору коштів на танкову колону. Тоді було зібрано 600 тис. крб. У фонд Червоної Армії трудящі здали також 2200 тонн зерна. Жінки шили теплий одяг для радянських воїнів. Багато жителів села вступило до батальйону народного ополчення. Провадилась військова підготовка населення.
З0 жовтня 1941 року до Фрайдорфа ввірвалися німецько-фашистські загарбники. Гітлерівці жорстоко розправились з партійними й радянськими активістами. Вони знищили 65 мирних жителів, 45 вивезли на каторжні роботи до Німеччини. До війни в усьому районі було 10 єврейських колгоспів, у яких налічувалось 490 дворів. Близько 170 сімей евакуювалися, решту гітлерівські кати розстріляли.
Радянські патріоти чинили рішучий опір ворогу. За участь у підпільній роботі гітлерівці закатували голову Фрайдорфського райвиконкому М. Б. Шапіро. Жителька Фрайдорфа Е. Д. Запорожець переховувала в себе партизанів, допомагала їм збирати відомості про ворога. Вже перед самим відступом фашисти вистежили її і по-звірячому закатували, а потім кинули в колодязь.
14 квітня 1944 року воїни 87-ї гвардійської стрілецької дивізії і 9-ї гвардійської кавалерійської дивізії визволили Фрайдорфський район від німецько-фашистських окупантів. У цих боях загинуло багато радянських бійців. Місцеві жителі свято бережуть пам'ять про них. На честь воїнів визволителів в селищі встановлено пам'ятник.
Жителі села виявили героїзм на фронтах Великої Вітчизняної війни. Так, у вересні 1943 року гвардії лейтенант Д. А. Кудрявицький зі своєю стрілецькою ротою одним з перших форсував Дніпро і зумів закріпитися на його правому березі. Численні атаки противника було відбито. Радянські воїни відстояли плацдарм, забезпечуючи полкові місце переправи. В одному з боїв лейтенант Д. А. Кудрявицький запшув смертю хоробрих. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
відзначився в боях уродженець села старшина О. М. Данилін. За виявлену відвагу під час форсування Одеру його удостоєно звання Героя Радянського Союзу. З орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки і сімома медалями повернувся з фронту до рідного села Ф. Є. Омеляненко. Орденом Червоної Зірки відзначений за бонові заслуги Д. Г. Целенко.
Після визволення села відновили роботу райком партії та райвиконком. Під їх керівництвом почалася відбудова зруйнованого господарства. Тоді в селі налічувалося лпню 46 чоловік працездатних. Вони та ще підлітки й люди похилого віку доклали багато зусиль, щоб залікувати рани, завдані війною. Окупанти пограбували весь насіннєвий фонд, знищили або вивезли до Німеччини 545 голів худоби, вивели з чаду 68 тракторів, З0 сівалок, 52 комбайни. гітлерівці зруйнували понад половому житлового фонду, електростанцію, лікарню, школу, дитячі садки і ясла та ін. За час окупації фашисти завдали колгоспу збитків на суму 3860 тис. карбованців.
Уже в перші місяці після визволення жителі села відбудували водонасосну станцію, забезпечивши безперебійне постачання населення водою, відремонтували 430 кв. метрів житлової площі, лікарню, школу, будинок культури, радіовузол. Тієї весни колгосп засіяв яровими культурами 408,5 га. Восени на кожен трудодень було видано по 1,1 кг хліба.
Напружено працювали в повоєнні роки трудівники МТС. У 1945 році виробіток на один трактор в середньому становив 555 га при плані 283. Тракторна бригада І. Н. Чорного того року виконала план на 148 проц., посівши перше місце в районі. Комуністи обрали І. Н. Чорного членом райкому партії, односельці одностайно проголосували за обрання його депутатом обласної Ради депутатів трудящих.
З кожним роком зміцнювалась матеріально-технічна база МТС і колгоспу, який з 1950 року дістав назву «Батьківщина». 1949 року МТС одержала 20 тракторів, 28 комбайнів, З0 сівалок та іншу техніку, що дало змогу механізувати оранку на 100 проц., решту польових робіт - на 70 проц. Партійна й комсомольська організації зосередили головну увагу на удосконаленні форм організації прані. Виробничі ланки комплектувалися з урахуванням кваліфікації колгоспників, за ними закріплювались постійні ділянки землі, техніка, інвентар, тягло тощо. У порівнянні з 1948 роком урожай зернових у 1951 році збільшився на 26 проц. На кожен трудодень колгоспники одержали по 4 кг хліба і 2 крб. 50 копійок.
Партійна організація й правління колгоспу взяли курс на інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва. Більше застосовувалися хімічні добрива, підвищилась якість польових робіт. Поточний ремонт сільгосптехніки механізатори почали проводити безпосередньо на польових станах. Для цього були створені спеціальні механічні майстерні. Зросли врожаї сільськогосподарських культур. Якщо 1960 року тут збирали по 11
Новоселівське
Сторінка 2 з 4
селі, самовіддано працювали на колгоспних полях, фермах і в МТС, допомагали фронту. При машинно-тракторній станції були створені курси по підготовці трактористів і комбайнерів. За липень 1941 року підготовлено 70 чоловік, переважно жінок, а також юнаків, які ще не досягли призовного віку. З0 жовтня 1941 року до Фрайдорфа ввірвалися німецько-фашистські загарбники. Гітлерівці жорстоко розправились з партійними й радянськими активістами. Вони знищили 65 мирних жителів, 45 вивезли на каторжні роботи до Німеччини. До війни в усьому районі було 10 єврейських колгоспів, у яких налічувалось 490 дворів. Близько 170 сімей евакуювалися, решту гітлерівські кати розстріляли.
Радянські патріоти чинили рішучий опір ворогу. За участь у підпільній роботі гітлерівці закатували голову Фрайдорфського райвиконкому М. Б. Шапіро. Жителька Фрайдорфа Е. Д. Запорожець переховувала в себе партизанів, допомагала їм збирати відомості про ворога. Вже перед самим відступом фашисти вистежили її і по-звірячому закатували, а потім кинули в колодязь.
14 квітня 1944 року воїни 87-ї гвардійської стрілецької дивізії і 9-ї гвардійської кавалерійської дивізії визволили Фрайдорфський район від німецько-фашистських окупантів. У цих боях загинуло багато радянських бійців. Місцеві жителі свято бережуть пам'ять про них. На честь воїнів визволителів в селищі встановлено пам'ятник.
Жителі села виявили героїзм на фронтах Великої Вітчизняної війни. Так, у вересні 1943 року гвардії лейтенант Д. А. Кудрявицький зі своєю стрілецькою ротою одним з перших форсував Дніпро і зумів закріпитися на його правому березі. Численні атаки противника було відбито. Радянські воїни відстояли плацдарм, забезпечуючи полкові місце переправи. В одному з боїв лейтенант Д. А. Кудрявицький запшув смертю хоробрих. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
відзначився в боях уродженець села старшина О. М. Данилін. За виявлену відвагу під час форсування Одеру його удостоєно звання Героя Радянського Союзу. З орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки і сімома медалями повернувся з фронту до рідного села Ф. Є. Омеляненко. Орденом Червоної Зірки відзначений за бонові заслуги Д. Г. Целенко.
Після визволення села відновили роботу райком партії та райвиконком. Під їх керівництвом почалася відбудова зруйнованого господарства. Тоді в селі налічувалося лпню 46 чоловік працездатних. Вони та ще підлітки й люди похилого віку доклали багато зусиль, щоб залікувати рани, завдані війною. Окупанти пограбували весь насіннєвий фонд, знищили або вивезли до Німеччини 545 голів худоби, вивели з чаду 68 тракторів, З0 сівалок, 52 комбайни. гітлерівці зруйнували понад половому житлового фонду, електростанцію, лікарню, школу, дитячі садки і ясла та ін. За час окупації фашисти завдали колгоспу збитків на суму 3860 тис. карбованців.
Уже в перші місяці після визволення жителі села відбудували водонасосну станцію, забезпечивши безперебійне постачання населення водою, відремонтували 430 кв. метрів житлової площі, лікарню, школу, будинок культури, радіовузол. Тієї весни колгосп засіяв яровими культурами 408,5 га. Восени на кожен трудодень було видано по 1,1 кг хліба.
Напружено працювали в повоєнні роки трудівники МТС. У 1945 році виробіток на один трактор в середньому становив 555 га при плані 283. Тракторна бригада І. Н. Чорного того року виконала план на 148 проц., посівши перше місце в районі. Комуністи обрали І. Н. Чорного членом райкому партії, односельці одностайно проголосували за обрання його депутатом обласної Ради депутатів трудящих.
З кожним роком зміцнювалась матеріально-технічна база МТС і колгоспу, який з 1950 року дістав назву «Батьківщина». 1949 року МТС одержала 20 тракторів, 28 комбайнів, З0 сівалок та іншу техніку, що дало змогу механізувати оранку на 100 проц., решту польових робіт - на 70 проц. Партійна й комсомольська організації зосередили головну увагу на удосконаленні форм організації прані. Виробничі ланки комплектувалися з урахуванням кваліфікації колгоспників, за ними закріплювались постійні ділянки землі, техніка, інвентар, тягло тощо. У порівнянні з 1948 роком урожай зернових у 1951 році збільшився на 26 проц. На кожен трудодень колгоспники одержали по 4 кг хліба і 2 крб. 50 копійок.
Партійна організація й правління колгоспу взяли курс на інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва. Більше застосовувалися хімічні добрива, підвищилась якість польових робіт. Поточний ремонт сільгосптехніки механізатори почали проводити безпосередньо на польових станах. Для цього були створені спеціальні механічні майстерні. Зросли врожаї сільськогосподарських культур. Якщо 1960 року тут збирали по 11
Дивиться також інші населені пункти району: